ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
13 липня 2010 року 10:00 № 12/48
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С., при секретарі Бистрик О.С., за участю: позивача -ОСОБА_1, представника відповідача -Немеша С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про визнання відмови щодо перерахунку пенсії протиправною та зобов'язання вчинити дії
На підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 13 липня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, посилаючись на те, що відповідачем протиправно відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців та просить зобов'язати здійснити такий перерахунок з 01.04.2007р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2007 року №594 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу у 2007 році», наказу Міністра оборони України від 14.04.2007 року №175 «Про встановлення граничних розмірів премії військовослужбовцям Збройних сил України»йому, як військовому пенсіонеру, повинна бути перерахована пенсія, однак відповідач відмовив йому у цьому, чим порушив його права.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з мотивів неможливості застосування постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2007 р. № 594 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у 2007 році», оскільки вказана постанова встановлює лише право Міністерства оборони здійснювати преміювання військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу понад встановлений законодавством розмір. Крім того, наказ Міністерства оборони України № 175 від 14.04.2007 року, на який посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, не може бути застосований органами Пенсійного фонду України з тих причин, що він є внутрішнім документом іншого відомства, не зареєстрований в Міністерстві юстиції України та не надсилався до органів Пенсійного фонду України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Позивач знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві і отримує пенсію відповідно до норм чинного законодавства України.
У відповідь на звернення до відповідача щодо перерахунку пенсії з урахуванням премій військовослужбовців, встановлених наказом Міністра оборони України від 14.04.2007 № 175 «Про встановлення граничних розмірів премії військовослужбовцям Збройних сил України», позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку його пенсії, посилаючись на відсутність підстав для проведення вказаного перерахунку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (далі -Закон № 2262-XII) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Станом на 01.04.2007 року ч.3 ст.43 вказаного Закону передбачала, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством (у редакції Закону України від 04.04.2006 р. № 3591-IV)
Стаття 105 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19 грудня 2006 року № 489-V встановлює, що умови оплати праці працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, а також умови грошового забезпечення військовослужбовців (осіб рядового і начальницького складу) затверджуються виключно Кабінетом Міністрів України.
Керуючись положеннями ст. 105 зазначеного Закону та з метою підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 28.03.2007р. № 594 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у 2007 році», якою дозволено, зокрема, Міністерству оборони України здійснювати у 2007 році, починаючи з 1 квітня, преміювання військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу (насамперед осіб рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, осіб рядового, молодшого та середнього начальницького складу та осіб молодшого офіцерського складу) понад встановлений законодавством розмір у межах видатків, передбачених для грошового забезпечення у 2007 році (вказана постанова втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу»від 01.11.2007р. № 1294).
На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2007р. № 594 Міністром оборони України прийнято наказ від 14.04.2007р. № 175 «Про встановлення граничних розмірів премії військовослужбовцям Збройних Сил України».
Даним наказом з 01.04.2007р. введено в дію граничні розміри премії, яка може бути виплачена у відсотках від грошового забезпечення військовослужбовцям.
Згідно із ч. 3 ст. 63 Закону № 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною 2 статті 51 цього Закону. Проте, такого порядку Кабінетом Міністрів України не було встановлено.
Водночас, пунктом 1 Указу Президента «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів та інших органів виконавчої влади»від 03.10.1992р. №493/92 передбачено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації
Відповідно до визначення нормативно-правового акта, яке міститься у Наказі Міністерства юстиції України від 12.04.2005р. № 34/5, під нормативно-правовим актом слід розуміти офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992р. № 731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, яке визначає, що державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а також ті, що прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами «Для службового користування», «Особливої важливості», «Цілком таємно», «Таємно»та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.
Проаналізувавши наказ Міністра оборони України від 14.04.2007р. № 175 в контексті наведених норм чинного законодавства, суд доходить висновку, що він виданий у межах компетенції Міністра оборони України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2007р. № 594, має організаційно-розпорядчий характер, спрямований на виконання рішення Уряду і не містить нових правових норм.
Оскільки даний наказ не має ознак нормативно-правового акта, вбачається, що він не підлягає державній реєстрації та опублікуванню в офіційних спеціальних виданнях як такий акт.
Крім того, наказ Міністра оборони України від 14.04.2007р. № 175 не запроваджує нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, нових розмірів премій, носить тимчасовий характер і не являється підставою для перерахунку пенсії у розумінні ч. 3 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених і військової служби та деяких інших осіб».
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку у Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві були відсутні правові підстави для виконання наказу Міністра оборони України № 175 від 14.04.2007 р. «Про встановлення граничних розмірів премії військовослужбовцям Збройних Сил України»і проведення відповідного перерахунок пенсії позивачу.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Дата виготовлення та підписання повного тексту постанови - 16 липня 2010 року.
Суддя А.С. Мазур