ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
06 липня 2010 року 17:17 № 2а-1437/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С. при секретарі Бистрик О.С., за участю: представника позивача -Шарко І.С., представника відповідача ТОВ «Інноваційний Центр «Агротехнології»- Зіміна С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПФ Метапродакшн»,
Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційний Центр «Агротехнології»
про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 06.07.2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва (далі -ДПІ у Святошинському районі м. Києва) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПФ Метапродакшн»(далі -ТОВ «ВПФ Метапродакшн») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційний Центр «Агротехнології»(далі -ТОВ «Інноваційний Центр «Агротехнології»про стягнення з ТОВ «ВПФ Метапродакшн»на користь ТОВ «Інноваційний Центр «Агротехнології»вартість наданих послуг в розмірі 2 375,00 грн. та стягнення з ТОВ «Інноваційний Центр «Агротехнології»на користь держави вартість наданих послуг в розмірі 2375,00 грн. (позовні вимоги з урахуванням уточнень позивача).
В обґрунтування заявлених позовних вимог ДПІ у Святошинському районі м. Києва вказує на те, що усний договір про надання автотранспортних послуг, який укладений між ТОВ «ВПФ Метапродакшн»та ТОВ «Інноваційний Центр «Агротехнології»є недійсним в силу закону, оскільки зазначений правочин не відповідає загальним умовам дійсності правочину, зокрема відсутнє вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі. Також, позивач посилався на нікчемність вказаного правочину, мотивуючи це тим, що постановою Святошинського районного суду м. Києва від 03.09.2008 року визнано недійсними свідоцтво та статут ТОВ «ВПФ Метапродакшн»з дати їх державної реєстрації з 03.05.2007 року та визнано недійсною реєстрацію ТОВ «ВПФ Метапродакшн»платником податку на додану вартість від дати внесення до Реєстру платників податку на додану вартість, тобто від 21.05.2007 року. Оскільки, зазначеним рішенням суду було встановлено, що керівник ТОВ «ВПФ Метапродакшн»громадянин Білорусії ОСОБА_4 підприємницькою діяльністю не займався, жодних дій на отримання прибутку не вчиняв, податковий орган вважає наявним умисел у вказаного Товариства на укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави або суспільства, у зв'язку з чим просить суд застосувати наслідки нікчемності такої угоди.
Заперечуючи проти позову, представник відповідача ТОВ «Інноваційний Центр «Агротехнології»у судовому засіданні пояснив, що спірний договір не суперечить вимогам закону та інтересам держави, укладений в межах правосуб'єктності сторін угоди та виконаний сторонами повністю.
Крім того, зазначив, що на момент укладення спірного договору ТОВ «ВПФ Метапродакшн»перебувало і станом на час розгляду даної справи перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мало свідоцтво платника податку на додану вартість, а саме по собі визнання у судовому порядку недійсними установчих документів ТОВ «ВПФ Метапродакшн», його свідоцтва платника податку на додану вартість не є підставою для визнання спірного договору таким, що укладений з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства. У зв'язку з чим ТОВ «Інноваційний Центр «Агротехнології»вважає, що позовні вимоги ДПІ у Святошинському районі м. Києва про стягнення коштів за угодою в дохід держави не підлягають задоволенню.
Відповідач ТОВ «ВПФ Метапродакшн»в судові засідання не з'явився, про час і місце судових засідань неодноразово був повідомлений повістками за адресою, вказаною в позовній заяві та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проте до суду повернулися конверти з повідомленням «за зазначеною адресою не проживає».
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ВПФ Метапродакшн»(Замовник) та ТОВ «Інноваційний Центр «Агротехнології»(Виконавець) 15 квітня 2008 року був укладений усний договір шляхом обміну первинними документами про надання автотранспортних послуг. За умовами договору Виконавець мав надати автотранспортні послуги загальною вартістю із ПДВ 2375,00 грн., а Замовник прийняти та оплатити.
Згідно з даними перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва, викладеними в акті від 06.07.2009 р. № 141/23-20/35081942 про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «ВПФ Метапродакшн»з питань правових відносин з ТОВ «Інноваційний Центр «Агротехнології», були досліджені первинні бухгалтерські документи, які підтверджують їх взаємовідносини.
Виконання послуг за вказаним договором підтверджується актом прийому здачі виконаних автотранспортних послуг №б/н від 16.04.2008 р. на загальну суму 2375,00 грн. в т.ч. ПДВ 395,83 грн. рахунком-фактурою №18/04 від 15.04.2008 р. на загальну суму 2375,00 грн. в т.ч. ПДВ 395,83 грн.
Зазначена господарська операція була відображена у бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «Інноваційний Центр «Агротехнології». Податкова накладна №11 від 15.04.2008р. була підписана директором ТОВ «ВПФ Метапродакшн».
Згідно зі ст. 203 Цивільного Кодексу України, правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину. До зазначених умов відноситься: законність змісту правочину; наявність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасника провочину та його відповідність внутрішній волі; відповідність форми вчинення правочину вимогам закону; спрямованість правочину; захист інтересів малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля є бажанням, наміром особи вчинити правочин, однак для вчинення правочину потрібна не тільки воля, а ще й доведення цієї волі до відома інших осіб. Отже, волевиявлення є способом, яким внутрішня воля особи дістає свій вираз зовні. Для чинності правочину волевиявлення його учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, тобто формування волевиявлення повинно бути вільним від факторів, що могли б викривити уяву особи про зміст правочину (омана, обман) або створити бачення наявності внутрішньої волі за її відсутності.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Постановою Святошинського районного суду м. Києва у справі №2а-184\2008 від 03.09.2008 року визнано недійсними Свідоцтво та Статут ТОВ «ВПФ Метапродакшн»від 03.05.2007 р., що зареєстровані Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією за реєстраційним 10721020000020353 з дати їх державної реєстрації, тобто з 03.05.2007 року, також визнано недійсною реєстрацію ТОВ «ВПФ Метапродакшн»платником податку на додану вартість (свідоцтво 100049125 від 21.05.2007 р.) від дати внесення до реєстру платників податків податку на додану вартість, тобто від 21.05.2007 р.
Зазначеною постановою встановлено, що за результатами розслідування підрозділу податкової міліції у м. Києві громадянин ОСОБА_4 надав письмове пояснення, з якого вбачається, що він самостійно ніякої господарської діяльності не здійснював, підприємство на себе зареєстрував за пропозицією невстановлених осіб і здійснював дії тільки щодо підписання деяких установчих документів не розуміючи їх змісту, фактично відповідач фінансово-господарську діяльність не вів, засновником значився формально і лише поставив свій підпис на підготовлених невстановленими особами реєстраційних документах, з обіцянкою в подальшому отримати від них за це матеріальну винагороду. Де знаходяться документи фінансово-господарської діяльності та печатка підприємства громадянину ОСОБА_4 невідомо, та припускає, що його документами могли скористатися невстановлені особи для здійснення протиправної діяльності, переклавши при цьому відповідальність на нього.
У зв'язку з викладеним, Святошинський районний суд м. Києва дійшов висновку, що громадянин Білорусії ОСОБА_4, який згідно установчих документів є засновником та директором товариства, насправді не має будь-якого відношення до створення та господарської діяльності ТОВ «ВПФ Метапродакшн», оскільки реєстрацію його в державних установах не здійснював, волевиявлення здійснювати господарську діяльність не мав, статутний фонд Товариства він не формував та не створював, грошових коштів, або майна до нього не вносив, розрахункових рахунків у банківських установах не відкривав, угод з іншими господарюючими суб'єктами підприємницької діяльності від імені директора Товариства не укладав.
Здійсненими заходами було виявлено низку підприємств-контрагентів ТОВ «ВПФ Метапродакшн». Аналізуючи їх фінансово-господарську діяльність було встановлено, що вони у своєму бухгалтерському та податковому обліку на підставі отриманих від товариства первинних бухгалтерських документів (накладних, податкових накладних, актів виконаних робіт та інше) отримували право на збільшення валових витрат та отримання податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до ненадходження до бюджету податків у значних розмірах.
На думку суду, укладений договір між відповідачами об'єктивно призвів до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до п.1 ст.2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями, згідно з п.2 ст.9 вищезазначеного Кодексу, визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування" №1251-12 від 25.06.91р., під податком ... слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня ..., здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протизаконні дії відповідачів руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.
При укладанні зазначеного договору, сторони не могли не усвідомлювати їх протиправність і суперечність їх мети інтересам держави і суспільства і прагнули настання протиправних наслідків у вигляді протиправного відшкодування податку на додану вартість, що потягнуло б за собою збитки у великих розмірах для державного бюджету.
Відповідно, даний правочин не відповідає обов'язковим умовам чинності правочину, а саме ч. 1 та 3 ст. 203 Цивільного кодексу України і згідно ст. 215 даного Кодексу є недійсним (нікчемним), оскільки його недійсність встановлена законом, таким чином визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до ч.1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного договору не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість.
Господарські зобов'язання за договором автотранспортних послуг між ТОВ «ВПФ Метапродакшн»та ТОВ «Інноваційний Центр «Агротехнології» не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовленні договором, а укладене з метою незаконного відшкодування податку на додану вартість.
Крім того, варто зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 червня 2007 року положення статей 207 и 208 Господарського Кодексу України слід застосовувати з врахуванням того що договір, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону "Про державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 р. №509-ХІІ, можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У випадку задоволення позову висновок суду про нікчемність договору повинен бути викладений у мотивувальній частині, а не в результативній частині судового рішення.
Санкції застосовуються за вчинення договору, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Згідно змісту ч. І ст. 208 Господарського кодексу України застосування передбачених цією статтею санкцій можливе у випадку виконання умов договору хоча б однією стороною. Відповідно до виписаних платіжних доручень та актів виконаних робіт, можна вважати, що умови даного договору були виконані.
Укладення договорів та видача податкових накладних з порушенням вищевикладених вимог законодавства об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави її бюджетної системи, вимог Закону України «Про систему оподаткування»№1251-12 від 25.06.91р., Конституції України, оскільки протизаконні дії відповідачів руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.
Статтею 208 ГК України передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.
Слід зазначити, що вищевикладеної позиції також дотримується Київський апеляційний адміністративний суд, зокрема в ухвалі від 01.07.2010р. по справі №2а-3893/09/2670.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВПФ Метапродакшн», код ЄДРПОУ 35081942, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційний центр «Агротехнології», код ЄДРПОУ 34570062, вартість наданих послуг в розмірі 2375,00 грн. (дві тисячі триста сімдесят п'ять гривень).
Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційний центр «Агротехнології», код ЄДРПОУ 34570062, га користь держави вартість наданих послуг в розмірі 2375,00 грн. (дві тисячі триста сімдесят п'ять гривень).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.С. Мазур
Постанова складена у повному обсязі 16.07.2010 р.
Суддя А.С. Мазур