ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
25 березня 2010 року 09:40 № 2а-4185/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С. при секретарі Бистрик О.С. за участю представника позивача - Достової Т.В., представника відповідача -Кузьмин Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомКиївського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брейн Бау-Холдінг Шляхобуд»
про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 108549 грн. 48 коп.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 25 березня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 7 квітня 2010 року.
Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Брейн Бау-Холдінг Шляхобуд»(далі -ТОВ «Брейн Бау-Холдінг Шляхобуд») про стягнення штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2008 рік у розмірі 108203 грн. 24 коп. та пені за порушення строків сплати зазначеної суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 346 грн. 24 коп., що разом складає 108549 грн. 48 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.1991 № 875-ХII відповідач мав працевлаштувати у 2008 році 10 інвалідів, проте фактично було працевлаштовано лише 6 інвалідів. Отже, відповідачем не було створено 4 робочих місця для інвалідів й відповідно не працевлаштовано, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 108203 грн. 24 коп. Зазначена сума підлягала сплаті відповідачем на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, однак у визначений законом термін цього зроблено не було, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути вказану суму у примусовому порядку разом із нарахованою пенею за порушення терміну сплати санкцій у розмірі 346,24 грн.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.
Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача подала письмові заперечення і в судовому засіданні пояснила, що відповідач виконав норми Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»з урахуванням специфіки ТОВ «Брейн Бау-Холдінг Шляхобуд», так як більшість посад на підприємстві пов'язана з важкими умовами праці, де заборонена праця інвалідів. З огляду на приписи Закону України «Про охорону праці»відповідач зобов'язаний використовувати працю інвалідів тільки на роботах без шкідливих умов. Також, представник відповідача зазначила, що заборгованість, яка виникла у відповідача перед позивачем, пов'язана з тим, що відповідач не мав змоги розрахуватись у зв'язку з відсутністю коштів, зокрема збитки ТОВ «Брейн Бау-Холдінг Шляхобуд»за 2008 рік складають 40491000,00 грн.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.
Спірні правовідносини регулюються Законом України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(далі -Закон № 875-ХІІ), Положенням про Фонд України соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434 та Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України».
Частиною 1 статті 4 Закону № 875-ХІІ передбачено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченню, посильній трудовій та громадській діяльності.
Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 19 зазначеного Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Згідно з вимогами частини 3 статті 19 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Виконанням нормативу робочих місць відповідно до змісту частини 5 статті 19 Закону вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Згідно зі ст. 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до ст. 181 Закону № 875-ХІІ інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.
Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.
Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70 затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.
Пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
З аналізу вимог Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»вбачається, що штрафні санкції є альтернативним зобов'язанням роботодавця, який повинен або дотримати норматив робочих місць для інвалідів, або сплатити штрафні санкції, що відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у Довідці про результати вивчення та узагальнення судової практики застосування статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 23.08.2007 р.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем на адресу позивача було надіслано Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік за формою № 10-ПІ, відповідно до якого визначено кількість інвалідів (штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону № 875-ХІІ) -10 працівників; середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу склала 246 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, -6 осіб.
Відповідно ст. 20 до Закону України «Про зайнятість населення»від 1 березня 1991 року № 803-XII підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.
Форма звітності № 3-ПН щодо наявності вакансій затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 р. за № 1534/11814.
Протягом 2008 року відповідач не інформував районний центр зайнятості та звіти про наявність вакансій за формою № 3-ПН не подавав.
Отже, відповідачем не було дотримано законодавчо визначений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів шляхом створення відповідної кількості робочих місць, а також не виконано обов'язок щодо інформування органів державної служби зайнятості про наявність вільних робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Крім того, обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач посилається на те, що враховуючи умови праці та необхідність їх відповідному добору за станом здоров'я, лікувальними закладами не було допущено інших інвалідів до роботи на підприємстві за професіями, які є на підприємстві, як такі, що пов'язані з роботою з шкідливими та небезпечними умовами праці. Тому при розрахунку нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідач виходив із середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу у розмірі 100 осіб. При цьому відповідач посилається на звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу із шкідливими умовами праці за 2008 рік, відповідно до якого кількість працівників, які зайняті в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічними нормам, склала 149 осіб.
Наразі на законодавчому рівні імперативно визначено єдиний для всіх роботодавців норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та порядок його обчислення.
Стаття 19 Закону № 875-ХІІ передбачає, що норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.
Також Закон № 875-ХІІ не містить виключень для підприємств, установ, організацій, які використовують найману працю, за критеріями, пов'язаними з характером діяльності таких підприємств та наявністю шкідливих, небезпечних умов праці.
Виходячи із зазначеного, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону № 875-ХІІ, як спеціального законодавчого акту, а відповідач при розрахунку кількості інвалідів-штатних працівників неправомірно розраховував норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів без урахування посад, що пов'язані із шкідливими, небезпечними умовами праці.
Статтею 20 Закону № 875-ХІІ встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Частинами 3 та 4 статті 20 вказаного Закону передбачено, що сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 8 статті 20 Закону порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 № 70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на балансовий рахунок 3510 в установах Національного банку, відкритий в органах Державного казначейства, або на балансовий рахунок 2510 в установах комерційних банків до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Зокрема, заперечуючи проти позову, відповідач посилався на відсутність прибутку, в обґрунтування чого долучив до матеріалів справи копію звіту про фінансові результати за 2008 рік, форма № 2, з якої вбачається, що збиток відповідача склав 40491000,00 грн. за 2008 рік.
Проте, суд звертає увагу на те, що у разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом (частина 5 статті 20 Закону).
Ураховуючи положення ст. 20 Закону № 875-ХІІ та виходячи з вимог та статті 2 Закону України «Про виконавче провадження»від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу. Зазначений Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, зокрема порядок звернення стягнення на належне майно боржника за умови відсутності грошових коштів.
Отже, Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»не ставить в залежність обов'язок відповідача щодо сплати адміністративно-господарських санкцій від наявності чи відсутності прибутку, а визначає лише порядок та джерела сплати таких санкцій у разі їх добровільної сплати відповідачем на підставі звіту за формою № 10-ПІ. У той час як примусове виконання судових рішень здійснюється органами державної виконавчої служби у порядку Закону України «Про виконавче провадження».
Враховуючи усі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Брейн Бау-Холдінг Шляхбуд» (р/р 26006020035948, банк «Укрексімбанк»м. Київ, МФО 322313, код 34577541) на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до доходної частини Державного бюджету України (р/р 31219230700001 ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 24262621, код призначення платежу 50070000;01) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2008 рік, у розмірі 108 203 грн. 24 коп. та пеню в розмірі 346 грн. 24 коп.
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.С. Мазур