ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
10 серпня 2009 року 15:50 № 15/224
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С. при секретарі Бистрик О.С., за участю представника позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до
третя особа: Оболонського районного управління головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві
ОСОБА_3
про зобов'язання вчинити певні дії
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10 серпня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У грудні 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Оболонського районного управління головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі - Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві) про зобов'язання зареєструвати її дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в квартирі АДРЕСА_1, посилаючись на те, що відповідач неправомірно відмовляє в реєстрації дітей за місцем проживання батька дітей і її чоловіка ОСОБА_3
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і пояснив, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 перебувають в зареєстрованому шлюбі і мають двох неповнолітніх дітей, проте разом з 2006 року не проживають. У квартирі, яка належить на праві власності ОСОБА_3 позивачка та їх спільні діти зареєстровані не були. На даний час неповнолітні діти разом із матір'ю проживають у дошкільному навчальному закладі, в якому ОСОБА_2 працює вихователем. На свої неодноразові звернення до відповідача з питання реєстрації неповнолітніх дітей за місцем проживання і реєстрації батька дітей отримала відмову з посиланням на те, що оскільки ОСОБА_3 із заявою з приводу реєстрації дітей, оформленою в установленому законом порядку до відділу ГІРФО Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві не звертався, а ОСОБА_2 зареєстрованою в АДРЕСА_1 не значилась, здійснити реєстрацію за її заявою неможливо, так як місце проживання дітей, які не досягли 10 років визначається за згодою батьків (ст. 160 Сімейного кодексу України), а у разі відсутності згоди між батьками, які проживають окремо, щодо місця проживання малолітніх дітей спір між ними може бути вирішений судом (ст.161 Сімейного кодексу України). Вважаючи відмову відповідача такою, що порушує законні права та інтереси дітей, визначені в ст.18 Закону України «Про охорону дитинства»та ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», просив задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача в судові засідання не з'явився. До суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.
Третя особа -ОСОБА_6 в судові засідання не з'явився. Про час і місце судових засідань повідомлявся належним чином за адресою місця проживання, проте до суду повернулися поштові відправлення з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами частин 1, 2, 3 статті 6 Закону України від 11.12.2003 року №1382 «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»(далі -Закон) громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Для реєстрації особа подає: письмову заяву. Діти віком від 15 до 18 років подають заяву особисто. У разі якщо особа з поважної причини не може самостійно звернутися до уповноваженого органу, реєстрація може бути здійснена за зверненням іншої особи на підставі доручення, посвідченого в установленому порядку; паспортний документ. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України. Іноземець та особа без громадянства додатково подають посвідку на постійне або тимчасове проживання; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; два примірники талона зняття з реєстрації.
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 15.06.2002 року і мають двох дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 З долученої до матеріалів справи ксерокопії паспорта ОСОБА_2 вбачається, що вона з 28.06.1999 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 і 01.02.2006 року знята з реєстрації місця проживання. На час розгляду справи позивачка та неповнолітні діти реєстрації місця проживання не мають.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23 червня 2006 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в розмірі 1/3 частини заробітку з усіх його видів, щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31.05.2006 року до їх повноліття. Судом першої інстанції при розгляді вказаної справи встановлено, що діти проживають разом з матір'ю.
Згідно довідки, виданої Комунальним підприємством «Житлосервіс «Приозерне»у Облонському районі м. Києва в АДРЕСА_2 і зареєстрована одна особа ОСОБА_3
З відповідей Оболонського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві, наданих позивачці на її заяви щодо реєстрації неповнолітніх дітей за місцем реєстрації батька дітей, вбачається, що ОСОБА_3 із такою заявою, оформленою в установленому законом порядку до відділу ГІРФО Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві не звертався.
Відповідно до статті 1 Сімейного кодексу України (далі - СК України) цей Кодекс визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.
Згідно з частиною 1 статті 2 СК України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.
Частиною 1 статті 160 СК України визначено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом ( ч.1 ст.161 СК України).
Як пояснив представник позивачки в судовому засіданні ОСОБА_2 із заявою про визначення місця проживання дітей до суду чи органів опіки і піклування за захистом своїх сімейних прав та інтересів не зверталася.
Згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши зібрані по справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -14.08.2009 року.
Суддя А.С. Мазур