ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
25 березня 2010 року 11:55 № 2а-13458/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С., при секретарі Бистрик О.С., за участю представника позивача -ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
У судовому засіданні 25 березня 2010 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено та підписано 31 березня 2010 року.
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання протиправними рішення та бездіяльність відповідача щодо невидачі позивачу посвідчення інваліда війни та зобов'язання видати посвідчення особи зі статусом інваліда війни.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994р № 302 та зазначив, що відповідачем безпідставно відмовлено у видачі посвідчення інваліда війни.
Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі їх представника та письмові заперечення проти позову, посилаючись на відсутність документів, які б підтверджували факт залучення позивача до формувань Цивільної оборони Чорнобильської АЕС до дій за призначенням у зв'язку з аварією на станції.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 має статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями посвідчення серії НОМЕР_1 від 12.06.2008р. та вкладки №629639 від 12.06.2008р.
З 22.03.1978 року по 01.04.1987 року позивач працював в автотранспортному підприємстві Чорнобильської атомної електростанції, а 01.04.1987 року був переведений до управління автотранспорту в/о «Комбінат»на посаду водія IІ класу.
Зі змісту адміністративного позову та пояснень представника позивача вбачається, що 28.04.1986 року, у день аварії на Чорнобильській АЕС, позивач був піднятий по тривозі у телефонному режимі для виконання обов'язків у складі невоєнізованого формування цивільної оборони.
Спільним наказом начальника цивільної оборони та начальника штабу цивільної оборони Чорнобильської атомної станції № 2с від 19.04.1985 р. ОСОБА_3 було призначено начальником автотранспортної служби цивільної оборони ЧАЕС (пункт 2.9 Наказу) та включено до евакуаційної комісії (пункт 8.4.2 Наказу) за розпорядженням якого ОСОБА_2 було залучено до виконання робіт по ліквідації аварії.
З долученої до матеріалів справи копії аварійного маршрутного листа № 6727 вбачається, що протягом періоду з 28.04.1986 року по 30.04.1986 року позивач на території АТП ЧАЕС у штабі Цивільної оборони на АКБ-1 організовував перевезення персоналу та транспортування важких хворих на автомобілі швидкої допомоги.
За роботу по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ОСОБА_2 був нагороджений медаллю директором Чорнобильської АЕС та керівництвом ЦК КПСС на Чорнобильській АЕС.
Судом також приймається до уваги довідка видана СЕС ЦМСЧ-126 Міністерства охорони здоров'я СРСР №376 від 30.09.1991 року, яка підтверджує, що сумарна розрахункова та інструментальна доза навантаження позивача за час роботи по ліквідації аварії на ЧАЕС складала 59,01 бер. Крім того, згідно довідки виданої Чорнобильською АЕС №18/3-6652 від 01.04.2008 року загальна доза зовнішнього випромінювання позивача становила 576 мЗв.
28.05.2008 року на засіданні Обласної медико-соціальної експертної комісії позивачу було встановлено другу групу інвалідності (80 % ступеня втрати професійної здатності) у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, довічно, що підтверджується копією довідки до акта огляду МСЕК серії КВ-1 №016639.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Положенням статті 4 зазначеного Закону встановлено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Згідно Закону України «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 15.06.2004 року № 1770-IV статтю 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»було доповнено пунктом 9, згідно з яким до інвалідів війни належать також інваліди з числа: осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до положень вищезазначеного пункту підставами для визнання особи інвалідом війни є наявність двох складових умов : 1) Особа повинна бути залучена до складу формувань цивільної оборони; 2) Особі повинен бути встановлений статус особи, яка стала інвалідом внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Позивач звернувся за підтвердженням факту участі у формуваннях Цивільної оборони під час виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС до Управління з питань надзвичайних ситуацій Київської облдержадміністрації з заявою - поясненням про підтвердження його участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЕС в 1986 році у складі формування цивільної оборони.
На звернення позивача було отримано відповідь Управління з питань надзвичайних ситуацій Київської облдержадміністрації від 28.01.2009р. № 01-08/73, якою підтверджено, що позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування автотранспортної служби Цивільної оборони Чорнобильської АЕС від автотранспортного підприємства Чорнобильської АЕС в період з 28 по 30 квітня 1986 року.
На підставі наведеного позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації з проханням видати посвідчення інваліда війни.
Відповідач відмовив позивачу у видачі посвідчення інваліда війни у зв'язку з тим, що довідка, видана Управлінням з питань надзвичайних ситуацій Київської обласної державної адміністрації не містить посилань на документальні факти залучення позивача до складу формувань цивільної оборони, а законодавчі та нормативно-правові документи, архівні матеріали по Цивільній обороні 1986 року та інші архівні дані, на які посилається управління у довідці, не можуть бути підставою для її видачі.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про цивільну оборону»для забезпечення заходів з цивільної оборони, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій та проведення спеціальних робіт у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності і підпорядкування створюються спеціалізовані служби цивільної оборони: енергетики, захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, комунально-технічні, матеріального забезпечення, медичні, оповіщення і зв'язку, протипожежні, торгівлі і харчування, технічні, транспортного забезпечення та інші. Для проведення евакуаційних заходів в умовах надзвичайних ситуацій на базі місцевих державних адміністрацій створюються евакуаційні комісії. Організаційні засади створення служб цивільної оборони та евакуаційних органів, їх завдання, функції і повноваження визначаються у Положенні про Цивільну оборону України.
Згідно пункту 2 Типового положення про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30 травня 1996 р. № 79 (у редакції наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 6 серпня 2003 р. № 218) статус учасників війни, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у разі відсутності необхідних документів, що підтверджують факт роботи в період війни, встановлюється республіканською, обласними, районними, Київською і Севастопольською міськими, міськими, районними в містах, відомчими комісіями для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни.
Положенням пункту 6 вказаного Типового положення передбачено, що районні, міські, районні в містах, відомчі комісії зобов'язані уважно вивчити документи, заслухати пояснення громадян, які їх подали, свідків, представників державних органів і громадських організацій, рад ветеранів, дослідити інші докази, надати допомогу громадянам у розшуку документів, інших доказів, необхідних для встановлення статусу учасника війни, та в 10-денний термін з дня подання документів прийняти відповідне рішення, про що інформувати громадянина. Пунктом 7 цього положення встановлено, що підставою для встановлення районними, міськими, районними в містах, відомчими комісіями статусу учасника війни можуть бути довідки, що підтверджують факт роботи в період війни, особові рахунки та відомості на видачу заробітної плати, висновки медико-соціальних експертних комісій; посвідчення, атестати, характеристики, евакуаційні листи, документи держав, з якими підписані міжнародні угоди; довідки органів внутрішніх справ, суду, органів прокуратури, дізнання та слідства; довідки партизанських загонів, підпільних груп; акти, довідки заготівельних організацій, кооперативних об'єднань, управлінь сільського господарства, відповідних місцевих та інших органів державної влади та громадських організацій; довідки архівів та інших органів; посвідчення про урядові нагороди, нагородні листи, почесні грамоти та інші документи.
Суд звертає увагу, на те що передбачений зазначеним пунктом Типового положення перелік документів, на підставі яких районними, міськими, районними в містах, відомчими комісіями встановлюється статус учасника війни є невичерпним.
Так, відповідно до пункту 8 Типового положення у разі відсутності документів та інших доказів у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, пожежами, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями, визначеними в Орієнтовному переліку поважних причин, що враховуються при відсутності необхідних документів заявника, наведеному в додатку 3, факт роботи в період війни підтверджується показаннями не менше двох свідків. Показання свідків оформлюються протоколом опитування свідків, що складається комісією.
Крім того, згідно пункту б) частини 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996 року № 458 «Про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»комісії розглядають документи, заслуховують пояснення громадян, які їх подали, свідків, представників державних органів, громадських організацій, рад ветеранів, досліджують інші докази та у 10-денний термін з дня подання документів приймають відповідні рішення, про що інформують громадян, які подали заяви, надають допомогу громадянам у розшуку документів та інших доказів, необхідних для встановлення статусу учасника війни. Згідно пункту в) частини 2 цієї Постанови у разі виникнення спірних питань комісії передають у відповідну вищестоящу комісію матеріали для розгляду зі своїми пропозиціями і рекомендаціями.
Для встановлення факту участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи суб'єкт владних повноважень повинен керуватися спеціальними нормативно-правовими актами - Типовим положенням про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30 травня 1996 р. № 79 (у редакції наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 6 серпня 2003 р. № 218) та Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996 року № 458 «Про комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які передбачають процедуру розгляду і вирішення питання про встановлення відповідних фактів.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: …(3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суд вважає, що для цього відповідач повинен ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають значення для правильного вирішення конкретного питання. В даному випадку відповідачем не враховано цілий ряд обставин, які мають значення для прийняття рішення щодо можливості видачі позивачу посвідчення інваліда війни.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправними рішення та бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації щодо відмови у видачі ОСОБА_2 посвідчення інваліда війни.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації видати ОСОБА_2 посвідчення інваліда війни.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.С. Мазур