ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
21 січня 2010 року 15:06 № 2а-4006/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А.С., суддів: Літвінової А.В., Степанюка А.Г., при секретарі судового засідання Шумейко О.І., за участю представника позивача -Вакуленко О.М., представника відповідача -Кононова Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомАкціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»
доДержавної податкової адміністрації України
провизнання протиправним та скасування рішення
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21 січня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 03 лютого 2010 року.
Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк»(далі -АКБ СР «Укрсоцбанк») звернувся до суду з позовом до Державної податкової адміністрації України, у якому просив визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової адміністрації України № 1690/6/25-0315 від 26.02.2009 р. про продовження строку розгляду повторної скарги та рішення Державної податкової адміністрації України від 03.04.2009 року № 3010/6/25-0315 про результати розгляду скарги.
28 березня 2009 року на адресу суду надійшла заява про зміну позовних вимог, відповідно до якої позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової адміністрації України від 03.04.2009 року № 3010/6/25-0315 про результати розгляду скарги.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, посилаючись на те, що відповідач, приймаючи рішення від 03.04.2009 року № 3010/6/25-0315 про результати розгляду скарги, не дав належної оцінки всім обставинам справи у зв'язку з їх неповним встановленням, що спричинило неправомірну відмову Закарпатській обласній філії АКБ СР «Укрсоцбанк»у скасуванні податкового повідомлення-рішення № 0004731742/0 3719/17-3/09312014/29094 від 24.10.2008 року ДПІ у м. Ужгороді в частині нарахування податкового зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 400288,74 грн.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що чинне законодавство України визначає єдиною підставою для скасування рішення контролюючого органу державної податкової служби -порушення строків відповіді на скаргу, а обґрунтування, на підставі яких відповідач приймав рішення, визначаються ним самостійно. У зв'язку з чим необґрунтованість, прийнятого відповідачем рішення за результатом розгляду скарги у процесі апеляційного оскарження податкового повідомлення -рішення, не може бути визнана підставою для його скасування.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.
Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III (далі -Закон № 2181-III) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до п.п. 1.9. та 1.10 Закону № 2181-III податкове повідомлення визначається як письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом, а податкова вимога - це письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.
Згідно з пп. 4.2.1. п. 4.2. ст. 4 Закону № 2181-III якщо сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.
Порядок розгляду скарг платників податків встановлений п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-III та Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженим наказом ДПА України від 03.03.98 р. № 93, у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 02.03.2001 р. № 82, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 р. за № 238/5429, (далі -Положення № 93).
Відповідно до пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України N 2181-III, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.
Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.
Згідно з пп. 5.2.4 цієї статті процедура адміністративного оскарження закінчується:
останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі коли така заява не була подана у зазначений строк;
днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві;
днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.
День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.
Пунктом 8 Положення № 93 передбачено, що керівник органу державної податкової служби (або його заступник) зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків або протягом строку, продовженого за рішенням керівника органу державної податкової служби (або його заступника), на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
Керівник органу державної податкової служби (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього пункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку. Підставою для прийняття такого рішення може бути: відсутність доданих до скарги (заяви) документів (акта перевірки, розрахунків до акта перевірки, рішення, прийнятого за розглядом акта перевірки, рішення, прийнятого за розглядом скарги (заяви), необхідних для розгляду скарги (заяви); необхідність додаткової перевірки наданих бухгалтерських документів або документів податкового обліку; необхідність документів інших організацій, що входять до їх компетенції, для з'ясування обставин справи тощо).
Відповідно до п. 9 Положення № 93 Державна податкова адміністрація (інспекція) при розгляді скарги (заяви) платника податків перевіряє законність і обґрунтованість рішення (податкового повідомлення), що оскаржується, і приймає одне з таких рішень:
1) залишає рішення (податкове повідомлення), яке оскаржується, без змін, а скаргу (заяву) без задоволення;
2) скасовує в певній частині рішення (податкове повідомлення), яке оскаржується, і не задовольняє скаргу (заяву) платника податків в певній частині;
3) скасовує рішення (податкове повідомлення), яке оскаржується, і задовольняє скаргу (заяву) платника податків;
4) про податковий компроміс;
5) збільшує суму податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу;
6) залишає у випадках, передбачених статтею 8 Закону України "Про звернення громадян", скаргу (заяву) без розгляду та повертає її автору.
У разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або органів державної податкової служби, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і органу державної податкової служби, рішення приймається на користь платника податків.
Рішення Державної податкової адміністрації України, прийняте за розглядом скарги (заяви) платника податків, не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.
Враховуючи вищезазначене, судом було відмовлено у задоволенні клопотання представника Державної податкової адміністрації України про закриття провадження у справі, яке було обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення відповідача не є рішенням у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України. Чинним законодавством України не встановлено обмежень щодо рішень, які може оскаржити платник податків. А отже будь-яке рішення органів державної податкової служби, що зачіпає інтереси або права платника податків, може бути оскаржено у судовому порядку, у зв'язку з чим підстави для закриття провадження у справі відсутні.
У випадках, передбачених Законом № 2181-ІІІ, орган державної податкової служби має право самостійно визначити розмір податкових зобов'язань, що підлягають сплаті відповідним платником податків.
В свою чергу, платник податків має право на апеляційне узгодження податкових повідомлень-рішень, прийнятих органом державної податкової служби, шляхом подання скарги до органів ДПС, у тому числі вищого рівня.
Системний аналіз вищезазначених положень законодавства свідчить, що податкове повідомлення-рішення носить зобов'язальний характер та породжує для платника податків виникнення або зміну обов'язку щодо сплати податку, збору (обов'язкового платежу).
За своєю юридичною природою, податкове повідомлення-рішення є ненормативним правовим актом, який на відміну від нормативних, встановлює не загальні правила поведінки, а звернені до окремого індивіда чи юридичної особи конкретні приписи, що застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.
У той час як рішення, прийняте органом державної податкової служби за наслідками розгляду скарги у процесі апеляційного узгодження податкових зобов'язань, є фактично формою реагування органу державної податкової служби на відповідну скаргу платника податку, у своїх висновках не містить приписів зобов'язального характеру для платника податків та не є податковим повідомленням-рішенням у розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 р. № 253 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27 травня 2003 р. № 247) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 р. за № 567/5758.
Предметом позовних вимог у даній справі є рішення Державної податкової адміністрації України від 03.04.2009 року № 3010/6/25-0315 про результати розгляду скарги, а не податкове повідомлення -рішення № 0004731742/0 3719/17-3/09312014/29094 від 24.10.2008 року, яке зобов'язує Закарпатську обласну філію АКБ СР «Укрсоцбанк»сплатити податок з доходів фізичних осіб.
Таким чином, зазначене рішення Державної податкової адміністрації України про результати розгляду скарги переглядає підстави, які спричинили прийняття ДПІ у м. Ужгороді податкового повідомлення -рішення № 0004731742/0 3719/17-3/09312014/29094 від 24.10.2008 року, та не є підставою для платника податків сплатити суму нарахованого податку чи штрафних (фінансових) санкцій, тобто не породжує жодних юридичних наслідків для позивача.
Також судом не встановлено порушення порядку розгляду органами державної податкової служби скарг позивача при оскарженні ним в адміністративному порядку податкового повідомлення -рішення.
З урахуванням вищезазначеного, а також того, що позивачем не було надано належних доказів, які свідчать про порушення його прав або законних інтересів, вимоги позивача є такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України та не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.С. Мазур
Судді А.В. Літвінова
А.Г. Степанюк