ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
№15/27
м. Київ
29 квітня 2009 року 09:55 № 2а-855/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С. при секретарі Бистрик О.С.,
за участю представника позивача -Терещука О.О.
відповідача -Середницького В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стеллар»
до Київського міського центру зайнятості
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Стеллар»(далі -ТОВ «Стеллар») звернулося до суду з позовом до Київського міського центру зайнятості про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, посилаючись на те, що у грудні 2008 року ТОВ «Стеллар»подало до Київського міського центру зайнятості комплект документів для отримання дозволу на працевлаштування іноземця -громадянина Російської Федерації ОСОБА_4, якого товариство запрошувало на посаду консультанта з фінансових питань, проте Комісією Державного центру зайнятості (далі -Комісія) у наданні такого дозволу було відмовлено з тих підстав, що вказаний іноземець вже має дозвіл на працевлаштування в іншій компанії -ТОВ КУА «Сварог Естет Менеджмент», а чинним законодавством не передбачена можливість видачі декількох дозволів на працевлаштування.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і пояснив, що відмова Комісії Державного центру зайнятості в наданні дозволу на працевлаштування ОСОБА_4 є необґрунтованою та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки з аналізу положень Порядку оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 2028 від 01.11.1999 року не вбачається норми, яка прямо встановлює можливість оформлення та видачі двох (або більше) дозволів на працевлаштування для однієї іноземної особи на різних підприємствах, але також відсутня норма, що (прямо або опосередковано) забороняє видачу іноземній особі декількох дозволів на працевлаштування. Крім того, Конституцією України не встановлено обмежень для іноземців, зокрема, щодо працевлаштування в Україні. Також посилаючись на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач вийшов за межі своєї компетенції, просив задовольнити позов.
Заперечуючи проти позову, представник відповідача подав суду письмові заперечення і в судовому засіданні пояснив, що дійсно рішенням Комісії позивачеві відмовлено в оформленні дозволу на працевлаштування громадянина Російської Федерації -ОСОБА_4, оскільки останній вже має дозвіл на працевлаштування від 19.12.2008 року на іншому підприємстві, а Порядок оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні не передбачає можливості надання другого дозволу на працевлаштування одного й того ж іноземця на різних посадах в період дії попереднього дозволу. Рекомендації Комісії Державного центру зайнятості щодо відмови в оформленні дозволу на працевлаштування винесено з урахуванням п.1.3 Положення про Комісію Кримського Республіканського, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості з оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні», затвердженого Наказом Державного центру зайнятості від 19.11.2004 року № 178, Порядку оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні та роз'яснень, наданих у листах Державного центру зайнятості від 08.07.2004 р.№ ДЦ-12-3020 і від 30.10.2008 р. № ДЦ-09-6719/0/6-08. Крім того, законами України та вищевказаним Порядком не передбачено можливості використання найманої праці одного й того ж іноземця декількома роботодавцями, в тому числі на посадах за сумісництвом, в період дії попередньо оформленого дозволу й законодавством інших країн теж не передбачено надання двох чи більше дозволів на працевлаштування. Також вказав, що згідно з положеннями Правил оформлення візових документів для в'їзду в Україну, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.1999 року № 227 іноземцю, який отримав право на працевлаштування у конкретного роботодавця МЗС України оформлює імміграційну візу під конкретне місце. Посилаючись на обґрунтованість та правомірність відмови Комісії у наданні дозволу на працевлаштування ОСОБА_4 в ТОВ «Стеллар», просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
15.12.2008 р. позивачем було подано до Київського міського центру зайнятості заяву та документи для оформлення дозволу на працевлаштування громадянина Російської Федерації ОСОБА_4 на посаду -консультанта з фінансових питань.
За результатом розгляду вказаних документів 29.12.2008 р. Комісією Київського міського центру зайнятості прийнято рішення про відмову в оформленні дозволу на працевлаштування вищезазначеного громадянина у зв'язку з тим, що останній має дозвіл на працевлаштування №33874 від 19.12.2008 р. на посаду -фінансовий директор до ТОВ «Компанія з управління активами «Сваро Ессет Менеджмент»з терміном дії до 19.06.2009 р.
Посилання відповідача на те, що Порядок оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.1999 р. №2028, не передбачає можливості надання другого дозволу на працевлаштування одного і того ж іноземця на різних посадах в період дії попереднього дозволу, на думку суду, не може бути підставою для відмови у наданні вказаного дозволу, оскільки зазначений Порядок містить загальні умови отримання дозволів на працевлаштування, включаючи перелік підстав для відмови, і не містить заборони на одночасне використання найманої праці одного і того ж іноземця декількома роботодавцями.
Пунктом 4 Порядку оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 2028 від 01.11.99 року, передбачено, що дозвіл на працевлаштування оформляється і видається Державним центром зайнятості Мінпраці або за його дорученням відповідними центрами зайнятості Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя для роботи на підприємстві, в установі, організації, які запросили іноземця на певну посаду (за фахом).
З аналізу положень вказаного Порядку, дійсно не вбачається норми, яка прямо встановлює можливість оформлення та видачі двох (або більше) дозволів на працевлаштування для однієї іноземної особи на різних підприємствах. Але, також відсутня норма, що (прямо або опосередковано) забороняє видачу іноземній особі декількох дозволів на працевлаштування. Між тим, відповідно до ст. 5 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Так, нормами ст. 26 Конституції України встановлено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.
Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Крім того, основним спеціальним законом щодо регулювання трудових відносин в Україні є Кодекс законів про працю в Україні, згідно ст. 21 якого працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Щодо повноважень державного центру зайнятості на видачу дозволів для працевлаштування іноземців слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом 11 розділу 4 Положення про Київський міський центр зайнятості, затвердженого директором Державного центру зайнятості Міністерства праці України 03.12.97 року, встановлено, що центр, відповідно до покладених на нього завдань за згодою Державного центру зайнятості видає іноземним громадянам дозволи на працевлаштування на підприємствах, в установах і організаціях всіх форм власності і господарювання, які знаходяться на підвідомчій території.
Отже, як вбачається із аналізу викладених норм щодо повноважень відповідача, повноваження останнього також не містять заборони щодо кількості видачі дозволів іноземному громадянину для працевлаштування в Україні на підвідомчій відповідному центру зайнятості території.
Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладені вище обставини та зважаючи на те, що відповідач не вказав жодної норми законодавства України, якою заборонено оформлення такого дозволу за наведених відповідачем підстав, суд доходить висновку, що рішення Комісії Київського міського центру зайнятості від 29.12.2008 року про відмову в оформленні дозволу на працевлаштування громадянина Російської Федерації ОСОБА_4 на посаду -консультанта з фінансових питань є не обґрунтованим, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стеллар»задовольнити.
Визнати дії Київського міського центру зайнятості щодо відмови у наданні ОСОБА_4 дозволу на працевлаштування на посаді консультанта з фінансових питань у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Стеллар»протиправними.
Зобов'язати Київський міський центр зайнятості надати дозвіл на працевлаштування громадянину Російської Федерації ОСОБА_4 на посаді консультанта з фінансових питань у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Стеллар»терміном на один рік.
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складено та підписано 30 квітня 2009 року,
Суддя А.С. Мазур