ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
26 липня 2022 року Справа № 918/171/22
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г. , суддя Бучинська Г.Б.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Клеванської селищної ради на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.05.2022 р. у справі № 918/171/22 (суддя Бережнюк В.В., повний текст рішення складено 24.05.2022 р.)
за позовом Приватного підприємства "МВМ Шляхбуд"
до Клеванської селищної ради
про стягнення 44 939, 53 грн заборгованості
Приватне підприємство "МВМ Шляхбуд" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з Клеванської селищної ради 44 939, 53 грн заборгованості, з яких: 35 809 грн - основний борг, 6 761,24 грн - інфляційні втрати та 2 369,29 грн - 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду на поточний ремонт автостоянки в смт. Клевань Рівненського району Рівненської області від 18.02.2019 р. в частині сплати коштів за виконані роботи.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 24.05.2022 р. у справі № 918/171/22 позов задоволено. Стягнуто з Клеванської селищної ради на користь Приватного підприємства "МВМ Шляхбуд" грошові кошти в загальній сумі 44 939, 53 грн, з яких: 35 809 грн - сума основного боргу, 6 761, 24 грн - сума інфляційних втрат, 2 369, 29 грн - 3 % річних, 2 481 грн витрат по сплаті судового збору та 10 000 грн витрат на правову допомогу.
За результатами розгляду спору та з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Клеванська селищна рада звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:
- колишній голова селищної ради Жовтнянський Д.М., підписавши договір підряду та не передавши його на затвердження селищної ради, вчинив правочин з перевищенням повноважень, та цей правочини не було схвалено селищною радою;
- перед виконанням поточного ремонту власник об'єкту благоустрою призначає комісію, яка повинна скласти дефектний акт. Однак, рішення про утворення відповідної комісії не приймалося, роботи за договорами підряду прийняті не були;
- роботу по замовленню та виготовленню проектно-кошторисної документації було не здійснено;
- також судом першої інстанції у рішенні не було проаналізовано аргументи відповідача щодо підписання договору підряду неповноважним представником, невідповідність наданих позивачем документів вимогам щодо їх оформлення (відсутність обов'язкових реквізитів в більшості з них);
- суд першої інстанції не надав оцінки доводам відповідача про те, що реального поточного ремонту автостоянки в смт. Клевань ніхто не робив, і сам правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Договір підряду не був зареєстрований органами Державної казначейської служби, а зобов'язання Клеванської селищної ради за цим договором взято колишнім головою селищної ради без відповідного бюджетного призначення, технічна документація на поточний ремонт автостоянки не була виготовлена та погоджена;
- незважаючи на те, що аргументи сторони відповідача були важливими і доречними в світлі обставин цієї справи та предмету доказування, суд їх цілковито проігнорував та не надав відповіді на жоден з них, чим порушив п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (право на справедливий суд);
- суд першої інстанції не перевірив дійсну поведінку сторін під час виконання зобов'язань, не дослідив, не проаналізував та не надав оцінки всім обставинам, що входять в предмет доказування. Наслідком такого формального підходу до з'ясування фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, стало ухвалення необґрунтованого та немотивованого судове рішення, яке повинно бути скасоване;
- суд першої інстанції не застосував норми Закону України "Про місцеве самоврядування" (щодо необхідності прийняття рішення на засіданні ради щодо укладення договору); положення ст. 877 ЦК України (щодо обов'язковості розробки і затвердження проектно-кошторисної документації при виконанні договору підряду); норми Порядку проведення ремонту та утримання об'єктів благоустрою населених пунктів, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу від 23.09.2003 р. № 154 (щодо процедури та етапів організації проведення ремонтних робіт об'єктів благоустрою); норми Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (щодо форми та змісту первинних документів).
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2022 р. відкрито провадження у справі; встановлено сторонам строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та відповіді на відзив; роз'яснено учасниками справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Дана ухвала суду направлена на адреси сторін 27.06.2022 р. та отримана відповідачем 28.06.2022 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Разом з тим, копія даної ухвали суду, яка направлялася на адресу позивача була повернута до суду із довідкою відділення поштового зв'язку про причину повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт не отримання особою кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Приватне підприємство "МВМ Шляхбуд" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим на підставі повного дослідження усіх доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції в розмірі 5 000 грн.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).
Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Клеванської селищної ради на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.05.2022 р. у справі № 918/171/22 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено апеляційним господарським судом, 18.02.2019 р. між ПП "МВМ Шляхбуд" (підрядник) та Клеванською селищною радою (замовник) укладено договір підряду (а. с. 13-14).
Пунктом 1.1. договору передбачено, що замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання в межах договірної ціни на свій ризик виконань: своїми силами і засобами поточний ремонт автостоянки в смт Клевань Рівненського району Рівненської області відповідно до кошторисної документації об'єкта, затвердженої замовником.
Вартість обумовлених робіт є договірною і згідно з кошторисом становить всього: 35 809 грн в т.ч. ПДВ 20 %. (п. 2.1. договору).
Договірна ціна, яка є Додатком № 1 до договору, є динамічною і невід'ємною частиною договору (а. с. 15).
Згідно умов договору, приймання робіт замовником здійснюється протягом п'яти робочих днів з моменту виконання робіт та отримання від підрядника актів виконаних робіт та підтверджуючих документів до них. В разі виявлення замовником недоліків, сторони складають акт, в якому зазначаються строки усунення недоліків (п. 2.4. договору).
Відповідно до п. 3.1. договору, підрядник зобов'язується виконати поточний ремонт терміном до повного виконання робіт. Виконання робіт підрядником здійснюється в межах договірної динамічної ціни погодженої сторонами. Додаткові витрати на виконання робіт погоджуються сторонами додатково шляхом укладання сторонами додатків до даного договору. Вартість та об'єми робіт визначаються відповідно до договірної ціни складеної підрядником відповідно до державних норм та правил, яка погоджена замовником (Додаток № 1 до даного договору) (п. 3.2, 3.4 договору).
Термін дії договору визначено п. 4.1. договору, згідно якого договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2019 р. У випадку, якщо на дату спливу строку дії договору залишаються невиконаними окремі із зобов'язань сторін, чинність договору продовжується на наступний рік в частині не виконаних зобов'язань.
Договір підряду підписаний уповноваженими особами позивача та відповідача та скріплений відбитками печаток сторін.
Договірною ціною, яка є додатком до договору від 18.02.2019 р. та підписана замовником і підрядником, сторони договору також засвідчили, що вартість будівельних робіт становить 35 809 грн.
Після виконання будівельних робіт, які є предметом даного договору, підрядником було здано, а замовником прийнято роботи по договору від 18.02.2019 р., про що 24.12.2019 р. підписано акт приймання виконаних будівельних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати. Вартість виконаних підрядником та прийнятих замовником робіт становить 35 809 грн (а. с. 23-26).
В порушення умов договору підряду від 18.02.2019 р., відповідач не оплатив позивачу вартість виконаних будівельних робіт. В матеріалах справи відсутні відомості про повне чи фактичне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно умов договору.
13.08.2021 р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію з проханням протягом 10 календарних днів з дати її отримання оплатити заборгованість по договору підряду від 18.02.2019 р. в сумі 35 809 грн (а. с. 27-28).
Згідно відповіді на претензію відповідачем було повідомлено, що претензія не може бути розглянута по суті, в зв'язку з ненаданням до претензії копії підтверджуючих документів та відсутністю у селищній раді копії договору від 18.02.2019 р. Також у відповіді на претензію вказано, що згідно п.2.2. ч. 2 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 р. № 309, розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетного зобов'язання подають до відповідного органу Казначейства реєстр бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів за формою згідно з додатком на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях і оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов'язання. Відповідач зазначає, що, з урахуванням вимог п. 2.2. ч. 2 Порядку, протягом 2019-2021 р. реєстрація зазначених зобов'язань розпорядника бюджетних коштів органом Казначейства не проводилась (а. с. 30).
Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 35 809 грн заборгованості, 6 761, 24 грн - інфляційних втрат та 2 369, 29 грн - 3 % річних у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором підряду від 18.02.2019 р. щодо сплати коштів за виконані роботи.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 11 ЦК України та ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі укладеного ними договору від 18.02.2019 р., який за своєю правовою природою є договором підряду.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.
Згідно ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Договір підряду є оплатним, і обов'язку підрядника виконати певну роботу відповідає обов'язок замовника цю роботу прийняти та оплатити.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Відповідно до ст. 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Як встановлено апеляційним судом, в п. 2.4. договору підряду від 18.02.2019 р., сторони передбачили, що приймання робіт замовником здійснюється протягом п'яти робочих днів з моменту виконання робіт та отримання від підрядника актів виконаних робіт та підтверджуючих документів до них. В разі виявлення замовником недоліків, сторони складають акт, в якому зазначаються строки усунення недоліків.
В даному випадку первинними документами, що підтверджують виконання робіт за договором є акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 р. та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2019 р. на суму 35 809 грн (а. с. 23-26).
Оцінюючи вищевказані документи, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про належність таких доказів у підтвердження виконання робіт за договором підряду від 18.02.2019 р. з огляду на їх відповідність наведеним вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки ними зафіксовано факт виконання робіт та прийняття їх відповідачем саме за вказаним договором без будь-яких заперечень чи зауважень, що підтверджується його підписом та відтиском печатки, а також те, що вони містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх здійснення.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про підробку підписів на акті та довідці чи відсутність у представника повноважень їх підписувати, або ж доказів втрати зазначеної печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача.
В свою чергу, згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Так, 13.08.2021 р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію з проханням протягом 10 календарних днів з дати її отримання оплатити заборгованість по договору підряду від 18.02.2019 р. в сумі 35 809 грн (а. с. 27-28). Однак, відповідач вимог позивача не виконав.
Отже, беручи до уваги те, що матеріали справи підтверджують виконання позивачем робіт за договором, відповідач зі свого боку порушив зобов'язання щодо оплати виконаних робіт за договором підряду від 18.02.2019 р., внаслідок чого у нього утворилася перед виконавцем заборгованість, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 35 809 грн підлягають задоволенню.
Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що роботи за договором не були виконані, враховуючи те, що ним на підтвердження своїх доводів, в порушення вимог чинного законодавства, не надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанцій належних і допустимих доказів, які б стверджували те, що роботи не були виконані або ж виконані у меншому розмірі (об'ємі), ніж зазначені у вищевказаному акті. В свою чергу, суд приймає до уваги, що відповідач лише на стадії судового розгляду посилається на те, що роботи з договором не були виконані; в матеріалах справи відсутні будь-які звернення відповідача до позивача щодо невиконання робіт за договором згідно даного акту.
Щодо посилання відповідача на невідповідність наданих позивачем документів вимогам щодо їх оформлення (відсутність обов'язкових реквізитів в більшості з них), то суд вказує, що недоліки в оформлені окремих документів не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови в задоволенні позову. Суд враховує те, що у справі міститься акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 р. та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2019 р. на суму 35 809 грн (а. с. 23-26), які відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ними зафіксовано факт виконання робіт та прийняття їх відповідачем саме за вказаним договором без будь-яких заперечень чи зауважень та вони містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх здійснення.
Суд також вказує, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України). Оскільки договір підряду від 18.02.2019 р. не визнавався у судовому порядку недійсним, тому він є правомірним, а доводи скаржника про те, що колишній голова селищної ради Жовтянський Д. М., підписавши договори, вчинив правочини з перевищенням повноважень, безпідставні.
Відповідач посилається на те, що факт виконання позивачем договору підряду, укладеного з органом місцевого самоврядування, підтверджується відповідно до Порядку проведення ремонту та утримання об'єктів благоустрою населених пунктів, затвердженим наказом Держжитлокомунгоспу України №154 від 23.09.2003 р., висновком комісії. Однак, згідно умов підписаного між позивачем та відповідачем договору, приймання робіт замовником здійснюється протягом п'яти робочих днів з моменту виконання робіт та отримання від підрядника актів виконаних робіт та підтверджуючих документів до них. В разі виявлення замовником недоліків, сторони складають акт, в якому зазначаються строки усунення недоліків (п. 2.4. договору).
Матеріалами справи підтверджується, що після виконання робіт по договору підряду, підрядником було підготовлено та надано замовнику для підписання та оплати акт виконаних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт. Вказані акт та довідка були підписані замовником, що свідчить про прийняття робіт та їх належне виконання. Відсутність акту про наявність недоліків також свідчить про належне виконання підрядником робіт по договору, та про необхідність оплати виконаних та прийнятих робіт.
Відповідач в апеляційній скарзі вказує, що перед виконанням поточного ремонту власник об'єкту благоустрою призначає комісію, яка повинна скласти дефектний акт, однак такої комісії, створено не було. Разом з тим, такі твердження відповідача не підтверджені жодними доказами, та не обґрунтовано будь-яку причетність позивача до створення даної комісії. Відповідачем не наведено взаємозв'язку між відсутністю комісії для складання дефектного акту та невиконанням ним зобов'язань по договору, зокрема оплати за виконані та прийняті роботи. Позивач не являється ні власником, ні балансоутримувачем автостоянки в смт. Клевань Рівненського району Рівненської області, а тому брати участь у складанні дефектного акту не зобов'язаний.
В свою чергу, суд приймає до уваги те, що дефектний акт на виконання будівельних робіт наявний, затверджений повноваженими на те посадовими особами та належним чином завірена його копія була долучена до позовної заяви та він наявний у матеріалах справи.
Разом з тим, суд вказує, що роботи позивачем виконувались на підставі підписаного сторонами договору підряду, укладеного у відповідності до норм Цивільного кодексу України та вимог Порядку проведення ремонту та утримання об'єктів благоустрою населених пунктів, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України № 154 від 23.09.2003 р.
Також безпідставними є твердження відповідача про необхідність розробки та затвердження проектно-кошторисної документації, оскільки позивач, в даному випадку, є виконавцем робіт, який на умовах підписаного із відповідачем договору підряду, виконував відповідні роботи на підставі зведеного кошторисного розрахунку вартості об'єкта будівництва, затвердженого Клеванською селищною радою, локального кошторису на роботи та підсумкової відомості ресурсів.
Відповідач в апеляційній скарзі зауважує, що суд першої інстанції не застосував норми Закону України "Про місцеве самоврядування" (щодо необхідності прийняття рішення на засіданні ради щодо укладення договору). Однак, даний закон не регулює спірні правовідносини, які виникли на підставі укладеного між сторонами договору підряду та є предметом розгляду у даній справі, тому до застосування судом не підлягає.
Посилання відповідача на положення ст. 877 ЦК України (щодо обов'язковості розробки і затвердження проектно-кошторисної документації при виконанні договору підряду), суд також вважає безпідставним, оскільки договір підряду виконувався на підставі договірної ціни, локального кошторису та зведеного кошторисного розрахунку.
Також, суд звертає увагу на те, що під час розгляду справи колегією суддів не було встановлено порушення позивачем, під час підписання та виконання договору підряду, норм Порядку проведення ремонту та утримання об'єктів благоустрою населених пунктів, затвердженим наказом Держжитлокомунгоспу України № 154 від 23.09.2003 р.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції вважає його арифметично вірним, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 761, 24 грн - інфляційних втрат, 2 369, 29 грн - 3 % річних підлягають задоволенню.
Також суд першої інстанції відповідно до вимог ст. ст. 123, 124, 126, 129 ГПК України, норми Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи наявні в матеріалах справи договір про надання правової допомоги адвокатським об'єднанням № 26/07-1 від 26.07.2021 р., акт приймання - передачі наданих послуг № 20/05-2; рахунок на оплату послуг № 20/05-2 від 20.05.2022 р. на суму 10 000 грн, опис обсягу виконаних робіт та їх вартості, дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
Щодо заяви позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції, суд зазначає наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку гака заява залишається без розгляду.
Позивачем долучено до матеріалів справи детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а саме: ознайомлення із апеляційною скаргою Клеванської селищної ради на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.05.2022 р. у справі № 918/171/22; підготовка відзиву на апеляційну скаргу Клеванської селищної ради, з метою подання до Північно-західного апеляційного господарського суду (3,5 год. роботи адвоката).
Як встановлено апеляційним судом, 26.07.2021 р., між Адвокатським об'єднанням "Прищепа і партнери" та ПП "МВМ Шляхбуд", укладено договір про надання правничої допомоги адвокатським об'єднанням № 26/07-1, відповідно до якого, обов'язками Адвокатського об'єднання є підготовка всіх необхідних матеріалів та представництво інтересів клієнта у Господарському суді Рівненської області, Північно-західному апеляційному господарському суді з питань розгляду справ за позовом клієнта до Клеванської селищної ради про стягнення грошових коштів за договорами підряду на виконання робіт, укладених між ПП "МВМ Шляхбуд" та Клеванською селищною радою.
Згідно п. п. 4.1.1. договору (в редакції додаткової угоди від 05.07.2022 р. № 1 до договору), вартість послуг, що надається Адвокатським об'єднанням під час розгляду справи № 918/171/22 Північно-західним апеляційним господарським судом визначається фіксованою сумою та становить 5 000 грн, які клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню протягом 30 (тридцяти днів) після виставлення відповідного рахунку. Послуги Адвокатського об'єднання клієнт оплачує в гривнях шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок Адвокатського об'єднання, що фіксується в підписаних актах про надання юридичної допомоги та рахунку-фактурі, без ПДВ.
На підтвердження понесених витрат позивачем долучено до матеріалів справи наступні документи: копію договору № 26/07-1 від 26.07.2021 р. про надання правової допомоги адвокатським об'єднанням; копію додаткової угоди № 1 від 05.07.2022 р. до договору № 26/07-1 від 26.07.2021 р. про надання правової допомоги адвокатським об'єднанням; копію акту приймання-передачі наданих послуг № 06/07-2 від 06.07.2022 р., копію рахунку на оплату послуг № 06/07-2 від 06.07.2022 р.; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії РН № 1685 від 27.06.2019 р.; копія витягу з ЄДРПОУ по АО "Прищепа і партнери".
З огляду на викладене, позивачем згідно з вимогами ст. 74 ГПК України було доведено надання йому послуг з професійної правничої допомоги на суму 5 000 грн, вартість даних послуг на визначену суму підтверджена належними та допустимими доказами, відповідає обсягу виконаних робіт (наданих послуг).
Суд зазначає, що за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі №922/445/19).
Колегія суддів зазначає, що відповідачем не заявлялося клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вартість адвокатських послуг, яка перевірена судом та підтверджена матеріалами справи підлягає стягнення з відповідача на користь позивача в розмірі 5 000 грн.
На думку суду даний розмір витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції відповідає у повній мірі критерію реальності таких витрат, розмір витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат з урахуванням складності справи.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов'язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.
ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції належно виконав свій обов'язок щодо мотивації прийнятого ним судового рішення у даній справі та дійшов правильних висновків щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 24.05.2022 р. у справі № 918/171/22 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Клеванської селищної ради - без задоволення.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст. ст. 129, 282 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу Клеванської селищної ради на рішення Господарського суду Рівненської області від 24.05.2022 р. у справі № 918/171/22 - залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
2. Стягнути з Клеванської селищної ради (35312, Рівненська обл., Рівненський р-н., селище міського типу Клевань, вул. Івана Франка, буд. 20, код ЄДРПОУ 04387094) на користь Приватного підприємства "МВМ Шляхбуд" (33013, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Старицького, 21, офіс 5, код ЄДРПОУ 38402090) 5 000 грн витрат на правову допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строк оскарження до Верховного Суду встановлений статтями 286-291 ГПК України.
4. Справу повернути до Господарського суду Рівненської області.
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Бучинська Г.Б.