ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
26 липня 2022 року Справа № 903/969/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В. , суддя Саврій В.А.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Приватного підприємства "Захід Агро" на рішення Господарського суду Волинської області від 11 квітня 2022 року (повний текст складено 12.04.2022) у справі № 903/969/21 (суддя Войціховський В.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Поле"
до Приватного підприємства "Захід Агро"
про стягнення 256 598,41 грн
Рішенням Господарського суду Волинської області від 11 квітня 2022 року у справі №903/969/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Поле" до Приватного підприємства "Захід Агро" про стягнення 256 598,41 грн - задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Захід Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Поле" 156 000 грн. заборгованості, 46 800 грн. штрафу, 28 247,04 грн. пені, 19 234,80 грн. суми збитків від інфляції, 6 097,98 грн. трьох відсотків річних, а всього 256 379,82 грн. та 3 845,69 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору, 11 989,77 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В частині стягнення 174,88 грн. пені та 43,71 грн. трьох процентів річних в позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, ПП "Захід Агро" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з ПП "Захід Агро" на користь ТОВ "Агрофірма "Поле" 46 800 грн штрафу, 28 421,92 грн пені, 19 234,80 грн суми інфляційних, 6 141,69 грн трьох відсотків річних, 11 989,77 грн витрат на професійну правничу допомогу скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2022 у справі №903/969/21 апеляційну скаргу ПП "Захід Агро" на рішення Господарського суду Волинської області від 11 квітня 2022 року - залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: надати суду докази сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.
01.06.2022 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, відповідно до якої, на виконання вимог ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.05.2022 у справі №903/969/21 долучає оригінал платіжного доручення про сплату судового збору.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2022 у справі №903/969/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Захід Агро" на рішення Господарського суду Волинської області від 11 квітня 2022 року у справі №903/969/21. Встановлено строк позивачу для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом 5 (п'яти) днів з дня отримання копії даної ухвали. Роз'яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз.2 ч.10 ст.270 ГПК України).
Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, колегія суддів вирішила розглядати справу №903/969/21 за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05 вересня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Поле" (постачальник/продавець/позивач) та Приватним підприємством "Захід Агро" (покупець/відповідач) був укладений договір поставки сільськогосподарської продукції №05/09/2019 (далі - договір, а.с. 15-17), згідно умов якого постачальник/продавець зобов'язувався у строки та на умовах визначених договором передати у власність покупця товар (здійснити поставку), а покупець в свою чергу зобов'язувався прийняти та оплатити товар в порядку, визначеному умовами договору.
Відповідно до п.1.2. договору, товаром за цим договором є насіннєвий матеріал ріпаку. Номенклатура товару наведена у специфікації до цього договору, яка є його невід'ємною частиною.
Згідно з п.п. 3.1.-3.3. договору ціна на товар визначається у специфікаціях (додатках) до даного договору. Кількість товару, що має бути переданим на умовах даного договору зазначається у специфікаціях які є невід'ємною складовою даного договору і оформляються на кожну партію товару окремо. Загальна вартість договору (ціна договору) складається із сум вартості товару переданого за умовами даного договору і зазначається у специфікаціях, які є його невід'ємною складовою.
Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що поставка товару має бути здійснена повністю до 10 вересня 2019 року (включно).
Відповідно до додатку №1 до договору від 05.09.2019р. №05/09/2019, сторонами підписано специфікацію, згідно якої загальна вартість товару (насіння ріпаку "Граф", імпорт 2019, гібрид F1) за цією специфікацією становить 156 000 грн., строк поставки до 10.09.2019р. (включно) (а.с.18).
Як встановлено судами обох інстанцій, позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 156 000,00 грн, що в свою чергу підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №309 від 10.09.2019, підписаною обома сторонами без будь-яких зауважень чи (або) заперечень щодо специфікації товару та його вартості, та скріпленою відтисками печаток господарюючих суб'єктів (а.с.19).
Пунктами 5.1., 5.2. договору передбачено, що оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця на пізніше 01 серпня 2020 року. Датою оплати за товар є дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника.
Натомість, відповідач, в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, оплату за отриманий товар не здійснив, внаслідок чого останнім створена заборгованість в розмірі 156 000,00 грн.
При цьому, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості відповідачем не подано; відсутні такі докази і в матеріалах справи.
Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, існує заборгованість відповідача перед позивачем, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 156 000,00 грн обгрунтовані, законні та, відповідно, правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 712 ЦК України.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки прострочення виконання з боку відповідача має місце, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом щодо правомірності стягнення з останнього 19 234,80 грн інфляційних нарахувань згідно поданого позивачем розрахунку за період з 01.08.2020 по 22.11.2021 та 6 097,98 грн відсотків річних, здійснивши їх перерахунок за період з 04.08.2020 по 22.11.2021. При цьому, у стягнення 43,71 грн трьох відсотків річних суд першої інстанції відмовив правомірно, оскільки їх нараховано та, відповідно, пред'явлено до стягнення безпідставно (позивачем при розрахунку не було враховано, що останній день строку, визначеного п.5.1 договору для оплати за товар, припадає на вихідний день).
Відповідно до п.7.3. договору поставки, за невиконання покупцем своїх зобов'язань з оплати товару, останній сплачує штраф у розмірі 30% від суми невиконаних зобов'язань та пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов договору та зважаючи, що п. 7.3. договору передбачена майнова відповідальність, суд першої інстанції визнавши розрахунок пені, наданий позивачем (а.с.14) невірним та провівши його самостійно з урахуванням встановленого судом початку строку нарахування пені (з 04.08.2020), правомірно задоволив пеню в розмірі 28 247,04 грн та штраф в розмірі 46 800,00 грн згідно поданого позивачем розрахунку. При цьому, у стягненні 174,88 грн пені суд першої інстанції відмовив правомірно, оскільки їх нараховано та, відповідно, пред'явлено до стягнення безпідставно.
При цьому, доводи скаржника про те, що судом першої інстанції не було вирішено питання про можливість зменшення неустойки (штрафу, пені) та не взято до уваги майновий стан сторін, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідач ніякими доказами не довів наявності обставин тяжкого фінансового стану та належним чином не обгрунтував можливість та допустимість зменшення штрафних санкцій.
Доводи відповідача щодо обов'язку суду зменшити розмір пені не свідчать про виключність зазначених обставин та про вжиття ним будь-яких заходів для недопущення порушення зі свого боку господарського зобов'язання з оплати заборгованості за поставлений товар.
Колегією суддів враховано, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Враховуючи комплексний характер цивільно-правової відповідальності, під співрозмірністю суми неустойки у результаті порушення зобов'язань, кодекс допускає виплату кредитору такої компенсації його втрат, які будуть адекватними й співрозмірними з порушеним інтересом.
Водночас, відповідач має надати докази явної неспіврозмірності неустойки наслідкам порушення зобов'язання, зокрема, що покладений розмір збитків кредитора, які могли виникнути внаслідок порушення зобов'язань, значно вище основного невиконаного зобов'язання.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не сплачено основну суму заборгованості, крім того, відповідачем не доведено наявності обставин його тяжкого фінансового стану, відсутності завдання збитків іншим учасникам господарських відносин та не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов'язує можливість такого зменшення.
Як вбачається з матеріалів справи, представник ПП "Захід Агро" в судові засідання жодного разу не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи; відзиву на позов та інших передбачених ГПК України заяв/клопотань до суду не подавав, поважних причин неможливості вчинення визначених дій не засвідчив.
Слід зазначити, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Також слід зазначити, що видаткова накладна №309 від 10.09.2019, яка міститься в матеріалах справи, за своєю формою відповідає вимогам ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", містить всі необхідні відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, що в свою чергу, свідчить про те, що товар відповідачем прийнятий без будь-яких зауважень і був використаний у господарській діяльності, що свідчить про додержання продавцем умов договору. Натомість, відповідач, не заперечуючи факт отримання товару та наявність заборгованості, неправомірно ухиляється від виконання обов'язків по оплаті вартості отриманого товару.
Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн, то колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.123 ГПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Порядок відшкодування витрат на правничу допомогу врегульовано статтею 126 ГПК України. Так, частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.11.2021 між Сучило Артемом Олеговичем (адвокат) та ТОВ "Агрофірма "Поле" (клієнт) був укладений договір про надання правової допомоги, згідно умов п.п.1.1. якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання, на умовах передбачених даним договором, надати клієнту правову допомогу, а клієнт зобов'язується прийняти та оплатити адвокату вартість таких послуг (гонорар).
Відповідно до п.п. 1.2.-1.2.4. договору, за замовленням клієнта, адвокат надає йому наступну правову допомогу: захист прав, свобод і законних інтересів клієнта в кримінальних справах (в т.ч. на досудовому розслідуванні, судовому розгляді тощо); захист прав, свобод і законних інтересів клієнта у господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також в інших органах під час розгляду правових спорів, у відносинах з органами державної влади, в тому числі з органами Міністерства внутрішніх справ України, органами Прокуратури України, органами Державної фіскальної служби України, органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та організаційно-правової форми; надання усних та/або письмових юридичних консультацій; перелік правової допомоги, передбачений п.1.2. договору, не є вичерпним та може бути доповнений за відповідною домовленістю сторін.
Згідно з п.п. 3.1.-3.7. договору, гонорар адвоката погоджується за взаємною згодою сторін та оформляється додатковою угодою до даного договору. Клієнт зобов'язаний сплачувати або відшкодовувати всі офіційні витрати, які понесені адвокатом у зв'язку з наданням правової допомоги за договором. Витрати адвоката, вказані в п. 3.2. договору, відшкодовуються клієнтом шляхом оплати виставленого адвокатом рахунку на оплату, протягом 1 (одного) банківського дня з дати отримання клієнтом такого рахунку на оплату. Винагорода виплачується без податку на додану вартість. Вид розрахунків: готівковий, безготівковий. Валюта розрахунків: гривня України. Всі платежі, які передбачені даним договором та які перераховуються на рахунок адвоката, вважаються належним чином сплаченими клієнтом з моменту зарахування коштів на банківський рахунок адвоката.
Пунктами 5.1.-5.2. договору сторони погодили, що адвокат оформляє надання послуг актом наданих послуг (надалі - Акт) та передає два його екземпляри клієнту. Протягом п'яти днів з моменту отримання акту, клієнт повинен підписати, завірити їх печаткою (у разі використання печаті) та повернути адвокату його примірник акту або надати адвокату письмову, вмотивовану відмову від підписання акту. У випадку якщо клієнт не вчинить дій передбачених п. 5.1. договору, то вважається, що адвокат надав правову допомогу в повному обсязі, належним чином та в строки передбачені договором, а клієнт прийняв такі послуги та не має до адвоката будь-яких претензій.
Також в матеріалах справи міститься акт прийому-передачі виконаних робіт від 01.02.2022, згідно якого виконавець надав комплекс професійної правничої допомоги за період з 19.11.2021 по 31.01.2022 включно, а саме по справі №903/969/21, шо перебуває у Господарському суді Волинської області за позовною заявою ТОВ "Агрофірма "Поле" до ПП "Захід Агро" про стягнення відшкодування за порушення укладеного зобов'язання. Доручення замовника виконано виконавцем в повному обсязі. Цей акт складено на суму 12 000 гривень, без ПДВ. Акт складено у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної сторони.
Враховуючи викладене та беручи до уваги факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, а також те, що розмір зазначених витрат підтверджується матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а відтак беручи до уваги відсутність заперечень іншої сторони щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу та зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відшкодування ТОВ "Агрофірма "Поле" понесених ним витрат на професійну правничу допомогу частково в розмірі 11 989,77 грн, що є пропорційним до суми задоволених позовних вимог.
При цьому, посилання скаржника на те, що витрати в сумі 11 989,77 грн є неспівмірними із складністю даної справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст.627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова Об'єднаної палати КГС ВС від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).
Відповідно до позиції, викладеної у постанові Об'єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 у справі №925/1137/19, за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи.
Відповідно до Постанови Об'єднаної Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони; обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, ПП "Захід Агро" в суді першої інстанції не було заявлено заперечень щодо розміру витрат, як і ніяким чином не було спростовано розрахунки витрат на надану професійну правничу допомогу адвокатом Сучило А.О. для ТОВ "Агрофірма "Поле".
Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Волинської області в частині часткового задоволення зустрічних позовних вимог ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Захід Агро" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Волинської області від 11 квітня 2022 року у справі №903/969/21 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
4. Справу №903/969/21 повернути Господарському суду Волинської області.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Миханюк М.В.
Суддя Саврій В.А.