Справа № 404/1450/20
Номер провадження 2/404/394/20
20 липня 2022 року Кіровський районний суд м. Кіровограда
в складі: головуючого судді - Мохонько В.В.,
за участі секретаря - Добровольської Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди по якому просив стягнути із ОСОБА_2 завдану ним внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди матеріальну шкоду в розмірі 174 513, 00 грн. - згідно з висновками звіту про оцінку автомобіля, 840,00 грн. за зберігання тимчасово затриманого транспортного засобу, 1660,00 грн. - за зберігання тимчасово затриманого транспортного засобу, 3 552,00 за зберігання транспортного засобу, 1680,00 грн. - за транспортування автомобіля, 1500,00 грн. - за перевезення транспортного засобу, 39 478,00 - упущеної вигоди, 10 000,00 грн. - моральної шкоди, витрати на надання правничої допомоги та судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08.02.2019 року о 01.30 год. ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом “Iveco S1”, держаний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Короленка в м. Кропивницькому по прямій ділянці проїзної частини, будучи неуважним, не стежив за зміною дорожньої обстановки, не витримав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, в результаті чого допустив виїзд на зустрічну смугу, де відбулося зіткнення з автомобілем “Mercedes-Benz Sprinter 515” д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку. У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні ушкодження з матеріальними збитками.
Постановою Кіровського районного суду м. Кіровоград від 19.03.2019 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Позивач є власником транспортного засобу “Iveco S1”, держаний номерний знак НОМЕР_1 . Вказує, що згідно з висновком звіту № 38/19 від 21.03.2019 року про оцінку майна йому завдано матеріального збитку на суму 174 513,86 грн.
Крім того, позивач поніс матеріальний збиток за зберігання, транспортування, перевезення транспортного засобу та за визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля на загальну суму 11 232,00 грн. .
В результаті ДТП позивачу спричинено моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у результаті ДТП, та яку він оцінює у розмірі 10000 грн. та недоотримані доходи (упущену вигоду) в розмірі що дорівнює середнього щомісячного доходу за 2018 рік , який позивач повинен був отримувати за період з 01.02.2019 року по 31.12.2019 рік в розмірі 39 478,00 грн..
Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_4 від 19.03.2020 року відкрито спрощене позовне провадження та ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда Панфілової А.В. від 19.03.2020 року відмолено в заяві про забезпечення позову.
Розпорядженням керівника апарату Кіровського районного суду від 17.07.2020 року №470 призначений повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку із звільненням з посади судді ОСОБА_4 відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду .
Відповідно до протоколу повторного розподілу справ автоматизованою системою документообігу в суді від 17.07.2020 року, вказана цивільна справа розподілена судді Мохонько В.В.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21.07.2020 року прийнято до свого провадження цивільну справу, призначено судове засідання.
21 липня 2020 року до суду, через канцелярію, від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким вимоги не визнали, у їх задоволенні просили відмовити.
В судовому засіданні 13.10.2020 року позивач надав відповідь на відзив, по якому просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
За клопотанням представника відповідача 13.10.2020 року постановлено ухвалу суду про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13.10.2020 року по справі призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручити експертам Кропивницького відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
13.01.2020 року ухвалою Кіровського районного суджу м. Кіровограда поновлено провадження .
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04.03.2021 року призначено судову автотоварознавчу експертизу.
Згідно ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26.07.2021 року поновлено провадження по справі.
Відповідно до ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30.07.2021 року задоволено клопотання експерта.
Судом отримано 20.08.2021 року висновок експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи за № 1101/21-27 від 18.08.2021 року.
Згідно ухвали Кіровського районного суду від 09.11.2021 року поновлено провадження в справі, призначено підготовче засідання
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22.11.2021 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті в судовому засіданні.
09.02.2022 року позивач через канцелярію суду подав письмові пояснення в яких просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі у розмірі 224 723,00 грн. матеріальної шкоди, 10 000,00 грн. моральної шкоди, 2 000,00 грн. витрат за проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу, 5 600,00 грн. витрат на надання правничої допомоги, 4 369,23 грн. судового збору, 420,40 грн. за подачу заяви про забезпечення позову.
В судове засіданні 20.07.2022 року представник позивача надала заяву про проведення судового засідання без її участі, позовні вимоги підтримала з урахування наданих письмових пояснень, просила позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідач та представник відповідача в судове засідання 20.07.2022 року не з'явились, повідомлялись.
За таких обставин, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи із наступного.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях
Судом встановлено, що 08.02.2019 року о 01.30 год. ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом “Iveco S1”, держаний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Короленка в м. Кропивницькому в порушення пунктів 2.3 «б», 12.1 ПДР України по прямій ділянці проїзної частини, був неуважний, не стежив за зміною дорожньої обстановки, не витримав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, в результаті чого допустив виїзд на зустрічну смугу, де відбулося зіткнення з автомобілем “Mercedes-Benz Sprinter 515” д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку. У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні ушкодження.
Постановою Кіровського районного суду м. Кіровоград від 19.03.2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу позивач є власником автомобіля марки «Iveco S1», держаний номерний знак НОМЕР_1 .
Щодо посилання відповідача у своєму відзиві на позовну заяву, на те, що відшкодування заподіяної шкоди повинно здійснюватись МТСБУ, так як він є учасником бойових дій слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 41 вищевказаного Закону передбачено регламентні виплати з централізованих страхових резервних фондів МТСБУ та зазначено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння:
а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі;
б) невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу;
в) транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи;
г) особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону;
ґ) у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
д) у разі надання страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, свого транспортного засобу поліцейським та медичним працівникам закладів охорони здоров'я згідно з чинним законодавством.
Відповідно до листа МТСБУ на звернення ОСОБА_1 від 24.07.2020 року зазначено, що нормами ст..32 Закону України « Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхових або МТСБУ не відшкодовує шкоду, водію транспортного засобу, що спричинив дорожньо-транспортну пригоду, такому транспортному засобу та майну, що знаходиться в нього. Відшкодування шкоди майну, яким заподіяно шкоду, може бути передбачено виключно договором добровільного страхування майна. У МТСБУ відсутні правові підстави для здійснення відшкодування.
Тому, відшкодування шкоди здійснюється на підставі ст. 1166 ЦК України відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Статтею 1187 ЦК України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду, справи або виконання робіт, необхідних для відновлення речі.
Згідно з пунктом 2.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395 із змінами (далі Методика) вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ.
Пунктом 2.4. Методики зазначено, що вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ.
Відповідно до пункту 8.2 Методики, вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження за наявності однієї з нижчезазначених умов: а) якщо, незважаючи на принципи внеску та найбільш ефективного використання, вартість відновлювального ремонту КТЗ не менша за його ринкову вартість б) якщо сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу КТЗ і втрати товарної вартості не менша за ринкову вартість КТЗ, в) якщо неможливо відновити КТЗ відповідно до технічних вимог виробника.
Відповідно до пункту 8.3. Методики, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
Отже, за змістом указаних норм законодавства, вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 14 Постанови №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснив, що при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.
Приписами ч. ч. 1-3 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_1 надав до суду звіт суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_5 № 38/19 від 21.03.2019 року про оцінку автомобіля «Iveco S1”, держаний номерний знак НОМЕР_1 ., за яким вартість матеріального збитку, завданого власнику вищевказаного автомобіля станом на 09.02.2019 р. складає 174,513,96 грн.
Разом з тим, у звіті № 38/19 про оцінку автомобіля «Iveco S1”, держаний номерний знак НОМЕР_1 ., за яким вартість матеріального збитку, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду.
Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19).
За клопотанням представника відповідача призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручити експертам Кропивницького відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
За висновком експерта Кропивницького відділення Київського науково - дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Гончар В. від 18.08.2021 року № 1101/21-27 ринкова вартість КТЗ «Iveco S1”, держаний номерний знак НОМЕР_1 , станом на 08.02.2019 рік складає 156 727,68 грн. В відповідності до п 7.17 « Якщо вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників розукомплектованого або аварійно пошкодженого КТЗ, перевищує його ринкову вартість без зазначених пошкоджень, то ринкова вартість такого КТЗ не розраховується. Відновлення такого КТЗ за принципом внеску є економічно недоцільним. У цьому випадку може бути визначена вартість утилізації КТЗ. Вартість відновлювального ремонту КТЗ «Iveco S1» реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом 18.08.2021 рік складає 844 99,75 грн. Вартість матеріального збитку завданого КТЗ «Iveco S1» реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, станом на 18.08.2021 рік складає 156 727,68 грн.
Відповідно до ст. 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством; Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права; Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи; Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи; У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством; У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Таким чином висновок експерта № 1101/21-27 від 18.08.2021 року оформлений відповідно до норм чинного законодавства, а тому прийнятий як доказ визначення розміру матеріального збитку.
Крім того, позивач поніс витрати за зберігання, транспортування, перевезення транспортного засобу.
Визначаючи розміри збитків, суд, враховуючи вимоги ст.1192 ЦК України, вважає, що позивачу підлягають відшкодуванню збитки, розмір яких має бути визначено відповідно до реальної вартості втраченого майна, що складає за висновком експерта 156 727,68 грн. , а також 9 232,00 грн. за зберігання, транспортування, перевезення транспортного засобу.
Щодо стягнення упущеної вигоди, суд зазначити наступне.
Заявляючи вимоги про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач посилається на те, що є фізичною особою-підприємцем, надає послуги з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а саме власним автомобілем «Iveco S1» реєстраційний номер НОМЕР_1 . Вказує, що під час дорожньо-транспортної пригоди автомобіль зазнав значних пошкоджень. В результаті чого позивач припинив отримувати прибуток.
Вважає, що на його користь повинен сплатити відповідач упущену вигоду в розмірі 39 478,00 грн. як середньомісячний дохід за період з 01.02.2019 року по 31.12.2019 року.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який має довести, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 39 478,00 грн. неотриманої вигоди за відсутності доказів на підтвердження реальної можливості отримання позивачем доходів за недоведеність цих вимог.
Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 23, 1167 ЦК України позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав.
При цьому, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Враховуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди, що проявилась в душевних стражданнях з приводу пошкодженого автомобіля, суд з урахуванням положень розумності, співмірності та достатності дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 5000 грн.
З приводу витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно норм ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду надано: копію договору про надання правової допомоги №93686 від 20.02.2020 року, акт про виконання зобов'язань за договором від 20.02.2020 року про надання правничої (адвокатської) допомоги, оригінал ордера серія КР №93686 від 27.02.2020 року, копію розрахункової квитанції серії ЛЛКД № 101930 за оплату гонорару згідно договору № 93686 від 20.02.2020 року в розмірі 2600 грн. та копію розрахункової квитанції серії ЛЛКД № 101934 за оплату 2 частини гонорару згідно договору № 93686 від 20.02.2020 року в розмірі 3000,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Отже, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI, інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Позивач та адвокат Сьора О.М. відповідно до п.3.2 договору домовились, що сторони за взаємною згодою можуть як збільшити, так і зменшити суму гонорару. Копією розрахункової квитанції серії ЛЛКД № 101930 за оплату гонорару згідно договору № 93686 від 20.02.2020 року в розмірі 2600 грн. та копією розрахункової квитанції серії ЛЛКД № 101934 за оплату 2 частини гонорару згідно договору № 93686 від 20.02.2020 року в розмірі 3000,00 грн. підтверджується сплата ОСОБА_1 гонорару в розмірі 5 600,00 грн..
З огляду на викладене, суд, з урахуванням принципу співмірності та враховуючи складність предмету спору, вважає, що стороною позивача доведено понесення витрат за надання правничої допомоги у розмірі 4 104,80 грн.
Відповідач не звертався до суду із клопотанням про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Отже, витрати на професійну правничу допомогу є документально підтвердженими та співмірними зі складністю цієї справи, наданим представником позивача - адвокатом Сьорою О.М.. обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України обумовлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи, що судом позов ОСОБА_1 задоволено частково, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача ОСОБА_2 у розмірі 4 104,80 грн. (73,3 %).
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи викладене, суд, позов задовольняє частково в розмірі 156 727,68 грн. відшкодування матеріальної шкоди, 9 232,00 грн. за зберігання, транспортування, перевезення транспортного засобу, 5 000,00 грн. моральної шкоди, 4 104,80 грн. витрат понесених на професійну правничу допомогу.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронін проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як слідує з матеріалів справи, за подання даного позову ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 4 349,23 грн. однак, зважаючи, що судом задоволено позовні вимоги частково, тому на користь позивача слід стягнути з відповідача судовий збір, що становить 3 188,12 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263- 265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 156 727,68 грн. відшкодування матеріальної шкоди, 9 232,00 грн. за зберігання, транспортування, перевезення транспортного засобу, 5 000,00 грн. моральної шкоди, а також 3 188,12 грн. сплаченого судового збору, 4 104,80 грн. витрат понесених на професійну правничу допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Кіровський районний суд м. Кіровограда).
Відомості про учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;
відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Повне судове рішення складено 26.07.2022 року.
Суддя Кіровського районного
суду м. Кіровограда В.В.Мохонько