Справа № 404/3709/22
Номер провадження 1-кс/404/1906/22
18 липня 2022 року Слідчий суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі суду в м. Кропивницькому клопотання слідчого СВ Кропивницького РУП ГУ НП в Кіровоградській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Кропивницької окружної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно по матеріалам кримінального провадження 12022121010001802 за ч.1 ст. 289 КК України, -
Слідчий, за погодженням з прокурором, своєчасно звернувся до слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда з клопотанням, про накладення арешту на автомобіль ЗАЗ TF698K" д.н.з НОМЕР_1 сірого кольору, 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , ключі від замку запалення з брелком від сигналізації та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 , вилученні під час проведеного огляду місця події від 15.07.2022 року. Вилучене майно має значення для кримінального провадження в якості речового доказу та відповідає критеріям, визначеним ч.2 ст.167 КПК України.
Мета звернення - збереження речових доказів.
Слідчий в судове засідання не з'явився, надав заяву про слухання клопотання без неї (а.к.37).
Власник та володілець майна повідомлялись про розгляд поданого клопотання, в судове засідання не з'явились, надали заяви про розгляд клопотання без їх участі, проти задоволення клопотання слідчого не заперечують (а.к.35, 36).
Враховуючи такі обставини, відповідно до ч.4 ст.107 КПК України розгляд клопотання проведено за відсутності учасників процесу та без фіксації судового процесу технічними засобами.
Дослідивши письмові матеріали клопотання, приходжу до наступного.
15.07.2022 року по зазначеному кримінальному провадженню працівники поліції провели огляд місця події (а.к.20). За результатами проведеного огляду були виявлені та вилучені речі, перелік яких містяться в протоколі огляду. Вилучене майно оглянуто і постановою слідчого від 15.07.2022 року визнано речовим доказом (а.к.32-33).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, дізнавач правильно звернувся з клопотанням про накладення арешту на автомобіль з тих підстав, що він є речовим доказом у даному кримінальному провадженні. Майно, яке є речовим доказом та відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання), тобто перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт на автомобіль з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна. Завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування стало відомо на початковій стадії досудового розслідування та які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про арешт майна.
Такий правовий висновок узгоджується з практикою застосування ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону. Досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи». На початковій стадії досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні виправдана потреба у тимчасовому втручанні в права та інтереси власників та володільців майна, шляхом накладення арешту.
Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_5 в шахрайський спосіб, під приводом тимчасового користування, заволодів автомобілем, який належить ОСОБА_6 , передавши автомобіль ОСОБА_7 у користування за грошові кошти, як гарантія, що ОСОБА_5 поверне грошові кошти взяті в борг.
Таким чином, слідчий надав достатні та переконливі факти, що транспортний засіб міг бути предметом можливого самоправного посягання на право законного володіння та розпорядження майном, на підставі яких доводиться обґрунтована підозра щодо ознак кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування арешту майна. (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України).
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. (ч.11 ст. 170 КПК України)
Слідчий довів наявність розумної підозри про існування ризику нового перепродажу, розборки, продажу цілого по частинам, заміни номерних вузлів та агрегатів, тобто ризику втрати значення речового доказу, як такого. За таких умов, тимчасово вилучене майно відповідає вказаним критеріям і підлягає арешту. Також для проведення ефективного досудового розслідування, призначення та проведення спеціальних досліджень є потреба у збереженні цього майна у такому незмінному стані до встановлення фактичних обставин вчинення злочину.
У випадку повернення автомобіля його володільцю, - ОСОБА_7 , знову виникне ризик подальшого перепродажу транспортного засобу, тобто не будуть досягнуті завдання цього кримінального провадження (ст. 2 КПК України).
Зважаючи на перераховані обставини, підлягає задоволенню вимога слідчого, про необхідність накладення арешту на: тимчасово вилучений транспортний засіб, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та ключа від нього з встановленням заборони : користування, володіння, розпорядження ним.
Окремої уваги заслуговують наступні факти: власник майна дозволив ОСОБА_8 тимчасово користуватись майном. Згодом користувач передав спірне авто іншій особі та отримав грошові кошти.
Наявні сумнівні та неперевірені обставини переходу права користування на транспортний засіб. Фактично існують претензії щодо відшкодування збитків, а також стягнення витрат на: ремонт, поліпшення, зберігання автомобіля, амортизаційні втрати, необхідність застосування реституції та можливе оспорювання правомірності переходу права користування та власності на засіб пересування. Всі ці фактори остаточно переконують про деліктні правовідносини та наявний майновий спір щодо користування та володіння рухомим майном.
Відповідно до ч. 12 ст. 100 КПК України, спір про належність речей, які підлягають поверненню, вирішується у порядку цивільного судочинства.
У такому випадку річ зберігається до набрання рішенням суду законної сили. Згідно п. 1 Постанови Пленуму № 5 Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.
Таким чином, по кримінальному провадженню власники/володільці можуть ініціювати перед судом чи слідчим суддею розгляд клопотання про зняття арешту, після пред'явлення ними копії судового рішення, що набрало законної сили, про визнання за певною особою права власності чи користування тимчасово вилученим та арештованим автомобілем. Застосований правовий механізм гарантує забезпечення майнових прав власника/володільця та законність переходу права володіння, розпорядження і користування.
Цивільний та Цивільний процесуальний Кодекс України регулюють порядок повернення майна, що було набуто особою без достатніх правових підстав. На відміну від вирішення майнових спорів, слідчий суддя за правилами п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України може повернути тимчасово вилучене майно особі, у якої воно було вилучено тільки у разі відмови в задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна.
У цьому провадженні ОСОБА_6 є власником арештованого майна, а не його володільцем. ОСОБА_6 не заперечує проти накладення арешту на її майно. Клопотання задоволено, майно арештовано, тобто слідчий суддя у кримінальному судочинстві не має законних підстав повернути авто безпосередньо ОСОБА_6 . Керуючись ст. ст. 170-175, 309, 392, 532 КПК України,
Клопотання слідчого СВ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Кропивницької окружної прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно по матеріалам кримінального провадження 12022121010001802 за ч.1 ст. 289 КК України, - задовольнити.
Накласти арешт із забороною розпорядження та користування на: ЗАЗ TF698K" д.н.з НОМЕР_1 сірого кольору, 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , ключі від замку запалення з брелком від сигналізації та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 , власником яких є ОСОБА_6 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом при відхиленні апеляції.
Суддя Кіровського
районного суду
м.Кіровограда ОСОБА_1