Справа № 404/3048/22
Номер провадження 1-кс/404/1935/22
25 липня 2022 року Слідчий суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , власників майна: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши в залі суду в м. Кропивницькому клопотання слідчого СВ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_5 , погодженого з прокурором Кропивницької окружної прокуратури ОСОБА_6 , про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню 12022121010001512 за ч. 1 ст. 436-1 КК України,
Слідчий, за погодженням з прокурором, своєчасно звернувся до слідчого судді Кіровського районного суду міста Кіровограда з клопотанням про накладення арешту на речі, вилучені 19.07.2022 року під час проведення обшуку квартири АДРЕСА_1 за фактом розповсюдження символіки комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, у тому числі у вигляді сувенірної продукції та на сторінках соціальних мереж в мережі Інтернет.
Клопотання обґрунтовано тим, що заявлене до арешту майно визнано речовим доказом по кримінальному провадженню, відповідає критеріям ч. 2 ст.167 КПК України. Мета звернення - збереження речових доказів.
За версією представників сторони обвинувачення збереження речових доказів необхідно для доведення в суді факту та вини осіб, які здійснювали розповсюдження символіки комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, у тому числі у вигляді сувенірної продукції та на сторінках соціальних мереж в мережі Інтернет за адресою по АДРЕСА_2 .
Слідчий в судове засідання не з'явився.
Власники вилученого майна, заперечили проти клопотання слідчого, посилаючись на те, що за допомогою мобільного телефону вони оплачували комунальні послуги через додаток «Приват24», також без мобільного терміналу відсутній доступ до електронного направлення до сімейного лікаря та отримання рецепту на отримання ліків. Відтак просять відмовити в задоволенні клопотання слідчого та повернути вилучене майно.
СВ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області проводить досудове розслідування по вказаному кримінальному провадженню. Предметом доказування є речі, які сприяли вчиненню кримінального правопорушення.
19.07.2022 року в квартирі АДРЕСА_1 було проведено обшук, де працівники поліції відшукали і вилучили знаряддя вчинення злочину. Відшукані речі були вилучені, оглянуті і постановою слідчого СВ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області від 19.07.2020 року визнано речовим доказом (а.к.10).
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Зважаючи на сукупність наявних доказів, слідчий у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, слідчий правильно звернувся з клопотанням про накладення арешту на речі та документи з тих підстав, що вони є речовими доказами у даному кримінальному провадженні. Майно, яке є речовим доказом та відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання)
У випадку повернення майна заявленого до арешту, є розумні підстави вважати, що вищезазначені речі та документи можуть бути приховані, передані, пошкоджені або знищені. Таким чином, арешт на це майно з підстав передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна.
Такий висновок узгоджується з практикою застосування ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону. Досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий і надмірний тягар для особи.
На початковій стадії досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні виправдана потреба у тимчасовому втручанні в права та інтереси власників та володільців майна, шляхом накладення арешту, заборони користування та розпорядження речами, з метою запобігання зникнення, знищення, пошкодження, зміни. Держава гарантує право громадянина на забезпечення проведення ефективного досудового розслідування. Досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру( п. 2 ч. 1 ст. 219 КПК України). Під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані у розумні строки (ч.1 ст.28 КПК України). Розумними вважаються строки, що є необхідно об'єктивними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Критерієм для їх визначення є: складність провадження, кількість підозрюваних і кримінальних правопорушень, обсяг і специфіка процесуальних дій для досягнення мети кримінального провадження.
Тимчасове обмеження Конституційних прав власника/володільця має незначний строковий характер.
Слідчий надав достатні данні: результати зафіксовані в протоколі обшуку, протоколи допиту свідків, результати досліджень, на підставі яких доводиться обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування арешту майна (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України). Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що факт визнання речовим доказом, необхідність проведення спеціальних досліджень, ризик знищення майна, є достатніми умовами для застосування щодо цього майна співрозмірного заходу забезпечення кримінального провадження, яким є накладення арешту на майно.
Слідчий правильно зазначає про необхідність в подальшому забезпечити проведення експертиз, при цьому предметом спеціальних досліджень будуть речові докази - вилучені речі, тому є ризик відчуження/знищення, а відтак і нагальна потреба у забезпеченні належного зберігання речового доказу у кримінальному провадженні, безперешкодного доступу сторони кримінального провадження до зазначеного майна під час виконання вимог ст. 290 КПК України. Безпосереднього дослідження судами речових доказів.
Негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, не встановлено. Поза увагою залишаються доводи власників майна, оскільки оплачувати комунальні послуги можливо не тільки через додаток «Приват24», а й у касі будь-якого банку, поштового відділення. Відсутні перешкоди для зміни авторизації в електронному кабінеті сімейного лікаря. Таким чином, арешт майна суттєво не позначитися на інтересах власників та володільців.
Згідно ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є забезпечення повного та неупередженого розслідування і судового розгляду. Тому збереження вилучених речей і документів забезпечить захист прав свобод та інтересів учасників кримінального провадження, оскільки вони на умовах змагальності, використовуючи арештовані речові докази можуть спростувати доводи протилежної сторони чи підтвердити власну версію досліджуваних подій.
На початковій стадії досудового розслідування недостатнім є такий вид доказу як довідка видана володільцем про непричетність до події злочину, у тому числі відсутності господарських відносин між суб'єктами господарювання. З урахуванням викладеного і керуючись ст. 170-173 КПК України,
Клопотання слідчого задовольнити.
Накласти арешт із забороною відчуження та користування: мобільним телефоном «Nokia 7+PRO», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , сім-карта: НОМЕР_3 , ноутбуком «HP» s/n CNU9249945 та георгіївській стрічки у кількості трьох штук, власником та володільцем яких є ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали - після постановлення ухвали апеляційним судом при відхиленні апеляції.
Суддя Кіровського
районного суду
м.Кіровограда ОСОБА_1