Справа № 761/13401/22
Провадження № 1-кс/761/7493/2022
19 липня 2022 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у м.Києві капітана поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12022100100001784 від 18.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України щодо підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
Старший слідчий СВ Шевченківського УП ГУНП у м.Києві капітан поліції ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12022100100001784 від 18.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України щодо підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мотивуючи клопотання слідчий вказує, що 18.07.2022 року приблизно о 10-00 год. ОСОБА_5 на фоні вживання алкогольних напоїв та у зв'язку з конфліктною ситуацію, що виникла між нею та її чоловіком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, виник злочинний умисел направлений на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень останньому. ОСОБА_5 діючи умисно, з метою нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, знаходячись за адресою їх спільного проживання, а саме: в приміщенні кв. АДРЕСА_1 , тримаючи в правій руці предмет, що має колюче-ріжуче властивості наблизилася до потерпілого, який у цей момент стояв напроти неї та нанесла не менше одного удару в область грудної клітки ОСОБА_7 , тобто в ділянку тіла, де розташовані життєво важливі органи людини, тим самим заподіяла тілесні ушкодження у вигляді проникаючого в середостіння ножового колото-різаного покарання грудної клітки.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, тим самим підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
У вчиненні кримінального правопорушення підозрюється - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м.Києва, українка, громадянин України, з середньою освітою, заміжня, офіційно не працевлаштована, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , проживаюча за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима.
18.07.2022 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Слідчий зазначає, що підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні вказаного злочину обґрунтовано вагомими доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 18.07.2022 року, яким зафіксовано загальну обстановку на місці вчинення злочину; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; довідкою №ІХ-809, виданою КНП «КМКЛ №17»; протоколом допиту підозрюваної ОСОБА_5 ; іншими матеріалами кримінального провадження.
Метою забезпечення запобіжного заходу відносно підозрюваної ОСОБА_5 є забезпечення виконання остатньою її процесуальних прав та обов'язків. Крім того, слідчий також зазначає, що у кримінальному провадженні наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Тому, з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, слідчий просить застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки ОСОБА_5 підозрюється в заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя. Пояснив, що орган досудового розслідування вважає, що пред'явлена ОСОБА_5 підозра є обґрунтованою, що підтверджується зазначеними у клопотанні доказами.
Захисник у судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки підозра є необґрунтованою. Зазначив, що потерпілий немає претензій до підозрюваної, просив обрати підозрюваній більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час, задля можливості відвідування чоловіка, який знаходиться у лікарні.
Підозрювана ОСОБА_5 у судовому засіданні у зазначеному кається, просила обрати їй більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Слідчий суддя вислухавши прокурора, захисника та підозрюваного, вивчивши надані сторонами докази приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
18.07.2022 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за ч. 1 ст. 121 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі від 2 до 8 років.
За матеріалами клопотання маються вагомі докази, які наразі у достатній мірі вказують на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваної вказаного кримінального правопорушення.
Вивченням особи підозрюваної встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м.Києва, українка, громадянин України, з середньою освітою, заміжня, офіційно не працевлаштована, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима.
Слідчий зазначає, що на даному етапі досудового розслідування наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення, підтверджується сукупністю вагомих, належних та допустимих доказів у кримінальному проваджені, а саме:
- протоколом огляду місця події від 18.07.2022 року, яким зафіксовано загальну обстановку на місці вчинення злочину;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ;
- довідкою №ІХ-809, виданою КНП «КМКЛ №17»;
- протоколом допиту підозрюваної ОСОБА_5 ;
- іншими матеріалами кримінального провадження.
За практикою Європейського суду з прав людини, обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» ).
У справі «Смирнова проти Росії» зазначено, якщо держава не наведе «відповідних і достатніх» підстав для тримання під вартою обвинуваченої у правопорушенні особи, така особа завжди має бути звільнена після затримання і перебувати на волі до початку судового розгляду її справи (як класичний прецедент, рішення у справі «Вемгофф проти Німеччини» (Wemhoff v. Germany) від 27 червня 1968 року; рішення у справі «Яґчі і Сарґін проти Туреччини» (Yagci and Sargin v. Turkey) від 8 червня 1995 року.
Для відмови в досудовому звільненні особи принципи конвенційного прецедентного права передбачають чотири основні підстави: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення у справі «Штеґмюллер проти Австрії» (Stogmuller v. Austria) від 10 листопада 1969 року); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення у справі «Вемгофф проти Німеччини»), вчинення ним подальших правопорушень (рішення у справі «Мацнеттер проти Австрії» (Matznetter v. Austria) від 10 листопада 1969 року) або спричинення ним порушень громадського порядку (рішення у справі «Летельєр проти Франції» (Letellier v. France) від 26 червня 1991 року, серія А, № 207, п. 51).
Ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку; це слід робити з урахуванням низки інших відповідних фактів, які можуть або підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, а також міжнародні контакти (рішення у справі «W. проти Швейцарії» (W. v. Switzerland) від 26 січня 1993 року).
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що обґрунтування наявності ризиків лише тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, є неправомірним. Про це зазначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою №12369 від 26 червня 1991 року по справі «Лтальє проти Франції», п. 51, за скаргою №5522/04 від 20 січня 2011 року по справі «Прокопенко проти України», за скаргою №38717/04 від 14 жовтня 2010 року по справі «Хайредінов проти України» п. 29, 41 за скаргою №37466/04 від 20 травня 2010 року по справі «Москаленко проти України». В пункті 36 останнього зазначено, що «…органи судової влади неодноразово посилались на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєні яких він обвинувачується… Однак Суд неодноразово встановлював, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою».
Крім того, суд також зобов'язаний перевірити можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу. В своїх рішеннях ЄСПЛ за скаргою №40107/02 від 10 лютого 2011 року по справі «Харченко проти України», п. 80, за скаргою №20808/02 від 04.03.2010 р. у справі «Шалімов проти України», суд визнає порушення конвенції продовження/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умови, якщо національні суди «…не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів…».
При вирішенні заявленого клопотання слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а саме тяжкого злочину, санкція якого передбачає безальтернативне покарання у вигляді позбавленням волі на строк від 5 до 8 років, заміжня, потерпілий до підозрюваної претензій немає, в матеріалах справи відсутній висновок судово-медичної експертизи визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, що в майбутньому може вплинути на кваліфікацію даного правопорушення, у судовому засіданні підозрювана висловила каяття та просила застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді, підозру обґрунтовано вагомими доказами, враховуючи обставини кримінального правопорушення, а саме, що підозрювана заподіяла тілесні ушкодження потерпілому, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; підозрювана може виїхати за межі міста Києва та Київської області, у тому числі на непідконтрольну територію або перетнути державний кордон, також слідчий суддя враховує, що підозрювана, має постійне місце проживання, має стійкі соціальні зв'язки, раніше не судима, а отже хоча і наявні ризики передбачені ст. 177 КПК України, однак вони мають порівняно невисокий ступінь, при цьому посилання на тяжкість вчинення кримінального правопорушення, не може бути єдиною підставою для обрання найбільш суворішого запобіжного заходу - тримання під вартою. Однак не застосування до підозрюваної іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою не зможе забезпечити її належну процесуальну поведінку та належне виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків.
На підставі викладеного, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити слідчому у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати відносно ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши їй залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 в період часу з 22:00 години до 06:00 години, строком до 15.09.2022 року включно, та зобов'язавши її прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду.
Оскільки слідчим суддею відмовлено у задоволенні клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і застосовується інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, слідчий суддя самостійно визначає обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
Слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрювану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк до 15.09.2022 року також наступні обов'язки:
- не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і на в'їзд в Україну.
Керуючись ст.ст. 131,132,176-178,183,184,193-196 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у м.Києві капітана поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12022100100001784 від 18.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України щодо підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення.
Застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід - домашній арешт, заборонивши їй залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 в період часу з 22:00 години до 06:00 години, строком до 15.09.2022 року включно, та зобов'язавши їй прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду.
Покласти на підозрювану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк до 15.09.2022 року також наступні обов'язки:
- не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і на в'їзд в Україну.
Звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти в залі судового засідання.
Строк дії даної ухвали до 15.09.2022 року включно, по закінченню якого дана ухвала припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим, крім випадку його продовження у встановленому законом порядку.
Контроль за виконанням домашнього арешту покласти на слідчого.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5-ти днів з дня проголошення ухвали.
Повний текст ухвали оголошений в приміщенні суду 25.07.2022 р. о 13 год. 00 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1