Справа №760/12939/20
2/760/4284/22
14 липня 2022 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді - Букіної О.М.
при секретарі - Циганової Ю.М., Конішевського Б.О., Карнарук О.В., Скаженик Я.О.
за участю позивача- ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2
відповідача - ОСОБА_3
представника відповідача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, зміна черговості одержання права на спадкування та визнання права власності на майно, -
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача та просить:
- встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 без шлюбу у період з 23 червня 2018 року по 11 грудня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 ;
-визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частини спільного сумісного майна, набутого за час спільного проживання, а саме грошові кошти, що знаходяться на депозитному рахунку у розмірі 5500,00 дол. США та картковому рахунку у розмірі 4500,00 дол. США , що відкриті в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ім'я ОСОБА_5 ;
- змінити черговість одержання права на спадкування майна ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначивши право ОСОБА_1 на спадкування за законом разом із спадкоємицею другої черги ОСОБА_3 .
Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 .
Після його смерті відкрилась спадщина на все належне йому майно.
Посилається, що з покійним вони проживали однією сім'єю з ІНФОРМАЦІЯ_3 по день його смерті, із яких : з ІНФОРМАЦІЯ_3 у зареєстрованому шлюбі, а з 23 червня 2018 року спільно однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Вказує, що однією сім'єю із ОСОБА_5 проживали за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов'язки подружжя, тобто проживали однією сім'єю. Вказує, що ОСОБА_5 переїхав жити до неї,як дружини та зареєстрував своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
За даною адресою подружжя мешкало до серпня 2015 року.
У серпні, 2015 року, у зв'язку із хворобою та необхідністю догляду за батьком ОСОБА_5 , вони як подружжя стали мешкати за адресою: АДРЕСА_2 .
Вказана квартира належала батьку померлого ОСОБА_5 .
Разом із переїздом ОСОБА_5 перереєстрував своє місце проживання за зазначеною адресою.
Після смерті батька та продажу спадкової квартири у червні 2019 року, ОСОБА_5 , знову зареєстрував своє місце проживання у квартирі позивача де і значився зареєстрованим до моменту своєї смерті.
Вказує, що з весни 2019 року подружжя, враховуючи рекомендації лікарів по догляду за ОСОБА_5 , зняли будиночок на базі відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_4 », АДРЕСА_3, де і проживали до моменту смерті ОСОБА_5 .
Позивачка посилається, що до останнього знаходилась поряд з ОСОБА_5 , а також здійснила його поховання, і як дружина, розпорядилася речами померлого.
Разом з цим вказує, що під час проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 , ними, як подружжям було накопичено кошти у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) доларів США, які за їх спільним рішенням у вересні 2019 року були внесенні на депозитний та картковий рахунки, відкриті в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на ім'я ОСОБА_5 .
Зазначає, що оскільки письмового договору між подружжям не було, вказане майно, тобто кошти, що знаходяться на депозитному та картковому рахунках ОСОБА_5 були накопичені під час їх проживання однією сім'єю і відповідно є спільною сумісною власністю позивачки та померлого ОСОБА_5 , а тому просила визнати право власності на Ѕ їх частини.
З метою отримання спадщини після смерті ОСОБА_5 , позивач звернулася до Дев'ятої Київської нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Проте, позивачу відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03 червня 2020 року було повідомлено про необхідність підтвердження своїх родинних стосунків з померлим, тобто факт проживання однією сім'єю з померлим.
У зв'язку з чим позивач просила встановити факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 без шлюбу у період з 23 червня 2018 року по 11 грудня 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Також зазначила, що з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03 червня 2020 року позивач також дізналась про те, що рідна сестра чоловіка - ОСОБА_3 також звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, як спадкоємиця другої черги.
Вказує, що оскільки вона проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, відповідно до ст. 1264 ЦК України вона має право на спадкування за законом в порядку четвертої черги.
Проте, позивач вважає, що в силу ст.1259 ЦК України її право на спадкування після смерті ОСОБА_5 має бути змінено на другу чергу, тобто на рівні з рідною сестрою померлого- ОСОБА_3 , оскільки понад 20 років проживала спільно з померлим ОСОБА_5 , який знаходився у тяжкому фізичному стані за станом здоров'ям і потребував стороннього догляду і допомоги, який надавала саме позивач.
Так, позивач вказує, що за життя ОСОБА_5 мав ряд тяжких захворювань: цукровий діабет 2 типу, гіпертонічна хвороба II ст., гіпертензивне серце, діабетична періферична полінейропатія, гіпертонічний ангіосклероз сітківки, хронічний гастрит, хронічний ерозивний дуоденіт, хронічний рецидивуючий панкреатит, хронічний некалькульозний холецистит (2007 рік), сколіоз, остеоходроз, деформирующий артроз дугоотростчатих суставів шийного відділу хребта, протрузії С5-С7 м/п дисків, грижі С4-С5м/п диска, вторичного стеноза хребтового каналу (2011 рік), глаукома обох очей (2019 рік). Крім того, у 2018 році ОСОБА_5 переніс інфаркт.
Причиною смерті ОСОБА_5 стала саме хронічна ішемічна хвороба.
Зазначає, що ОСОБА_5 через стан свого здоров'я не працював з кінця 2003 року і по день смерті. Його доходи складались із виплат державної допомоги за період з 25.08.2017 року по 20.08.2018 року у загальному розмірі близько 5 000, 00 грн. та призначеної з 24.05.2016 року пенсії по інвалідності у середньому розмірі 1400, 00 грн. на місяць.
У той же час вказує, що позивач багато років займалась роздрібною торгівлею, комісійною торгівлею ювелірними та побутовими виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, спочатку як найманий працівник, а з 2001 року як приватний підприємець.
За свої кошти вона придбавала ліки та інші засоби необхідні для покращення стану здоров'я ОСОБА_5 , оплачувала консультації лікарів, численні аналізи, перебування у лікарнях тощо. Також, несла витрати по утриманню житла та комунальних послуг.
Тягар по догляду та утриманню ОСОБА_5 позивач здійснювала до моменту його смерті.
Вказує, що враховуючи наявність тяжких хвороб, ОСОБА_5 знаходився у безпорадному стані, оскільки він не міг самостійно забезпечувати умови свого життя: купувати ліки, продукти, готувати їжу тощо. Також вказує, що йому було важко пересуватись, а тому останній потребував стороннього догляду, допомоги та піклування, яку повністю надавала позивач.
З огляду на викладене позивач просила змінити черговість одержання права на спадкування майна ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначивши право ОСОБА_1 на спадкування за законом разом із спадкоємицею другої черги ОСОБА_3 .
11.06.2020 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.
Ухвалою суду від 09.12.2020 у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду у підготовче судове засідання.
15.03.2021 відповідачем подано відзив на позов в якому остання просила відмовити у задоволенні позову за його необґрунтованістю та недоведеністю.
Відповідач посилається, що дійсно позивач та її рідний брат ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з ІНФОРМАЦІЯ_3 по 23 червня 2018 року.
Вказує, що шлюб було розірвано внаслідок того, що її брат захворів та потрапив до лікарні з інсультом.
Вважає, що ОСОБА_5 хоча і був хворою людиною, проте не був таким, що перебував у безпорадному стані.
Вказує, що у серпні 2015 року, у зв'язку із хворобою та необхідністю догляду за батьком, ОСОБА_5 став проживати за адресою: АДРЕСА_2 . За вказано адресою, ОСОБА_5 був зареєстрований та проживав разом зі своїм батьком.
Відповідач вважає, що позивачем не надано доказів у підтвердження проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 протягом п'яти років до його смерті.
Звертає увагу, що у своїй заяві до УПСЗН Солом'янської РДА у місті Києві від 31 травня 2018 року з метою отримання соціальної допомоги ОСОБА_5 вказував, що постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 та зі своєю дружиною не проживає, ніколи не мав спільного майна, спільних дітей, стосунків фактично не підтримує, а 22 травня 2018 року подано до Солом'янського відділу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розлучення.
У відповіді на адвокатський запит від 26.06.2020 Управляння соціального захисту населення Солом'янської РДА у місті Києві зазначається, що ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ) перебував на обліку, як одержувач субсидій на оплату житлово- комунальних послуг з лютого 2014 року по липень 2019 року виплати субсидії були припинені у зв'язку із продажем квартири у 2019 році.
Вказує, що даними документами підтверджується, що з 2014 року, спадкодавець проживав окремо від дружини, за адресою: АДРЕСА_2 , отримував субсидію як малозабезпечений на квартиру, у якій проживав один без дружини.
У відповіді на адвокатський запит від територіального центру соціального обслуговування населення Солом'янського району міста Києва від 01.07.2020 зазначено, що ОСОБА_5 отримував гарячі обіди у їдальні територіального центру соцобслуговування Солом'янського району у 2017 рік ( червень, серпень, жовтень, грудень), 2018 рік (лютий, березень, травень, вересень, жовтень), 2019 рік ( квітень, травень, липень). 16.12.2019 року знятий із обліку у зв'язку із смертю.
Вказує, що ОСОБА_5 тричі оформлював інвалідність, проходячи спеціалізовані МСЕК. Остання МСЄК відбулася майже через рік після інсульту, наприкінці лютого 2019 року, проте усі три рази йому надавалася лише третя група інвалідності, з правом роботи.
Таким чином, посилаючись, в тому числі на медичну документацію, відповідач вважає, що спадкодавець не вважався таким, що був у безпорадному стані та потребував сторонньої допомоги.
Вказує, що згідно урядової програми "Доступні ліки" ОСОБА_5 регулярно отримував необхідні йому безкоштовні рецепти. Крім того, як особа з інвалідністю він мав право на безоплатне придбання лікарських засобів у разі амбулаторного лікування, про що оформлював довідки з відповідною відміткою, що спростовує твердження позивача про її спільне проживання із спадкодавцем після розірвання шлюбу, опіку над хворим, купівлю ліків, те, що вона здійснювала оплату усіх витрат на комунальні послуги, тощо.
Звертає увагу, що наявність довідки про організацію та проведення поховання від 14.12.2019, виписаної на ОСОБА_3 та відповідна печатка про їх сплату, спростовує факт поховання ОСОБА_5 виключно позивачем.
Також вказує, що після смерті батька право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2 стало належати ОСОБА_5 та їй, тобто ОСОБА_3 по 1\2 кожному. Вказана спадкова квартира за їх спільним рішенням була продана 19.07.2019. При цьому вказує, що брат мав намір придбати власне житло у передмісті.
Відповідач вказує, що саме після продажу квартири позивач запропонувала ОСОБА_5 зареєструватися у її колишній квартирі, яку вона подарувала своїм донькам, адже він отримував інсулін та інші безкоштовні ліки у Києві, був зацікавлений у матеріальній допомозі, яка йому щорічно надавалася згідно програми «Турбота - назустріч киянам», тобто йому була потрібна Київська реєстрація. Крім того, у квартирі залишилася велика кількість батьківських речей домашнього вжитку, побутової техніки, електроінструменту, його особистих речей. Вказує, що їй відомо, що позивач запропонувала тимчасово, тобто до купівлі ним нового житла, перевести речі її брата до позивача, а частину на базу « ІНФОРМАЦІЯ_4 » з метою збереження майна, де її брат залишився проживати і згодом помер.
Відповідач вважає, що позивачем не надано жодних доказів в підтвердження джерела походження та наявності коштів, які були у померлого та є спільною власністю разом з позивачем. Просить відмовити у задоволенні позову.
13.05.2021 Дев'ятою Київською нотаріальною конторою на запит суду надано спадкову справу №67/2020, заведену 29.01.2019 року після смерті ОСОБА_5 .
У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали та просили його задовольнити.
Відповідач та її представник просили відмовити у задоволенні позову, як необґрунтованого.
Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши та оцінивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 ( а.с. 9).
Як вбачається з спадкової справи, заведеної 29.01.2019 державним нотаріусом Дев'ятої Київської нотаріальної контори після смерті ОСОБА_5 , з заявою про прийняття спадщини звернулися позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 (а.с. 111, 119).
Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03.06.2020 вбачається, що позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки остання повинна підтвердити факт проживання з померлим однією сім'єю без реєстрації шлюбу ( а.с. 21).
Відповідно до вимог ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Встановлено, що позивач та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с.10).
23 червня 2018 року шлюб між позивачем та ОСОБА_5 було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу( а.с.11).
Таким чином, у силу вимог чинного законодавства позивач може бути віднесена до четвертої черги на спадкуванні після смерті ОСОБА_5 , оскільки не перебувала у зареєстрованому шлюбі з померлим.
У той же час, відповідачка у силу закону є спадкоємицею другої черги після смерті свого рідного брата ОСОБА_5 .
Відповідно до ст. 1259 ЦК України, черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині. Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Позивач просить встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 23.06.2018, визнати право власності на 1/2 частину спільного сумісного майна, набутого під час спільного проживання у виді грошових коштів, які знаходяться на картковому та депозитному рахунку померлого, змінити черговість одержання права на спадкування, як спадкоємиці четвертої черги на другу.
Суд не знаходить підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, після розірвання шлюбу спірних питань щодо поділу спільного майна подружжя між позивачем та ОСОБА_5 не було, що не оспорюється позивачем у справі.
Як свідчать матеріали справи, позивач звернулася з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , як подружжя, при цьому вважає, що вона має право на спадкування після смерті ОСОБА_5 , оскільки проживала з останнім з ІНФОРМАЦІЯ_3 в зареєстрованому шлюбі, а з 23 червня 2018 року спільно однією сім'єю без реєстрації шлюбу, що у своїй сукупності свідчить про її проживання зі спадкодавцем останні п'ять років на час відкриття спадщини.
За змістом ст. 1264 СК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
При цьому, виходячи з тлумачення ст. 1264 ЦК України право на спадкування за вказаними вимогами закону мають право особи, які проживали разом з спадкодавцем не менше п'ять років однією сім'єю саме без реєстрації шлюбу до часу відкриття спадщини.
У той же час матеріали справи свідчать, що шлюб між позивачем та ОСОБА_5 було розірвано 23.06.2018 та відповідно, на час відкриття спадщини п'ятирічний строк, який би давав право позивачу на спадкування за законом, як спадкоємиці четвертої черги не настав.
Таким чином, суд вважає, що доводи позивача в обґрунтування позову щодо звернення на захист своїх порушених прав, як спадкоємиці четвертої черги після смерті ОСОБА_5 , у розумінні вимог ст. 1264 ЦК України є необґрунтованими.
Разом з цим, факт проживання позивача разом з спадкодавцем однією сім'єю протягом останніх п'яти років до відкриття спадщини, є недоведеними та спростовується наявними у справі письмовими доказами.
Так, ч. 2 ст. 3 СК України визначає, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Згідно ч.4 цієї ж статті, сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
В п. 6 рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року №5-рп/99 зазначено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
У п. 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні родині. Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.
Домогосподарством є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти, тобто між ними склалися та існують усталені відносини, що притаманні подружжю.
У той же час, згідно заяви ОСОБА_5 до УПСЗН Солом'янської РДА у місті Києві від 31 травня 2018 року з метою отримання соціальної допомоги вбачається, що останній вказував, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 та зі своєю дружиною не проживає, ніколи не мав спільного майна, спільних дітей, стосунків фактично не підтримує, а 22 травня 2018 року подано до Солом'янського відділу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розлучення( а.с. 77-78).
З відповіді на адвокатський запит від 26.06.2020 Управляння соціального захисту населення Солом'янської РДА у місті Києві вбачається, що ОСОБА_5 , перебував на обліку, як одержувач субсидій на оплату житлово- комунальних послуг з лютого 2014 року по липень 2019 року , тобто по день смерті за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 79).
У відповіді на адвокатський запит від територіального центру соціального обслуговування населення Солом'янського району міста Києва від 01.07.2020 за № 232 вбачається, що ОСОБА_5 отримував гарячі обіди у їдальні територіального центру соцобслуговування Солом'янського району: 2017 рік( червень, серпень, жовтень, грудень), 2018 рік (лютий, березень, травень, вересень, жовтень), 2019 рік ( квітень, травень, липень). 16.12.2019 року знятий із обліку у зв'язку із смертю ( а.с. 80).
Із заяви ОСОБА_5 про прийняття на обслуговування до територіального центу соціального обслуговування Солом'янського району від 22.03.2017 року вбачається, що єдиною особою, із рідних зазначена сестра, тобто відповідач по справі та вказано її телефон ( а.с. 81).
Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов від 16.03.2017 за адресою: АДРЕСА_2 вбачається, що ОСОБА_5 проживав один та із близьких вказав лише свою сестру( а.с. 82).
Таким чином, з зазначеного вище встановлено, що спадкодавець проживав окремо від дружини, за адресою: АДРЕСА_2 , отримував субсидію як малозабезпечений та у даній квартирі проживав один.
Суд вважає, що вказані офіційно подані і зареєстровані листи за своє життя самого ОСОБА_5 та офіційні відповіді державних органів у своїй сукупності спростовують твердження позивача про її спільне проживання із спадкодавцем однією сім'єю, у тому числі і після розірвання шлюбу.
З урахуванням наведено, суд вважає, що покази допитаних у суді свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які були заявлені з боку позивача не мають у собі правого значення та не можуть бути взяті до уваги при ухваленні даного рішення у справі.
У той же час, надані позивачем фотокартки в обґрунтування позову в цій частині також не підтверджують наявність фактичних шлюбних відносин після розірвання шлюбу.
ВС у Постанові КЦС ВС від 28 серпня 2019 року № 588/350/15-ц вказав, що факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між нами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю.
З урахуванням наведено та оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позивачем не надано належних доказів в підтвердження її проживання з спадкодавцем однією сім'єю, а тому правові підстави для задоволення позову в частині встановлення відповідного факту, відсутні.
Разом з цим, твердження позивача, про те, що вона утримувала спадкодавця, оскільки останній перебував у безпорадному стані, купувала йому ліки та піклувалася ним, не підтверджується наявними доказами у справі.
У Постанові КС від 17.10.2018 у справі № 200/21452/15-ц зазначається, що відповідно до частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право успадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, якщо вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Підставами для задоволення такого позову є сукупність юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); матеріальне забезпечення спадкодавця; надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріальних характер, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; тривалий час здійснення зазначених вище дій; безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.
Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого існування, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Дійсно, матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_5 мав ряд хронічних захворювань та останньому була встановлена 3-тя група інвалідності ( а.с. 30-45).
Проте, матеріали справи не містять доказів перебування ОСОБА_5 у безпорадному стані, які за своєю сукупністю давали б висновки суду про те, що ОСОБА_5 самостійно не міг забезпечити умови свого життя, потребував стороннього догляду, допомоги та піклування.
Як свідчать наявні у справі докази, останній обходив себе самостійно, відвідував лікарів та безпосередньо отримував безкоштовні ліки та обіди, що у свою чергу спростовує доводи позивача про перебування померлого ОСОБА_5 на піклуванні у позивача та її догляді.
Разом з цим, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_5 отримував пенсію та соціальну допомогу, мав дохід від відчуження спадкового майна, що також спростовує доводи позивача про її матеріальне утримання померлого.
За вказаних вище обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача і в частині зміни черговості на спадкування.
Відповідно до ч.1 ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).
Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.ч.1,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 264 ЦПК України визначено, що під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Частина 3 ст.129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких, згідно з п.4 ч.3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Позивачем взагалі не надано суду будь-яких доказів того, що на ім'я ОСОБА_5 були відкриті карткові чи депозитні рахунки в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та наявності на них певних грошових коштів.
Разом з цим, позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження можливого характеру, часу та джерела походження спірних грошових коштів в обґрунтування позовних вимог щодо визнання права власності на Ѕ відповідної їх частки.
Вказані докази також не містяться і в матеріалах спадкової справи, витребуваної судом за клопотанням позивача.
Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд звертає увагу, що протягом усього розгляду справи у суді, позивачу та відповідачу надавалася правова допомога у формі представлення їх інтересів фахівцями у галузі права.
Будь-яких клопотань про витребування чи забезпечення доказів, що містять банківську таємницю, сторони до суду не подавали.
У той же час, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд позбавлений права на витребування доказів з власної ініціативи.
Аналізуючи матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні поданого позову ОСОБА_1 , як необґрунтованого.
Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, підстави для стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, відсутні.
Керуючись ст. ст. 1258, 1259, 1262,1264, 1268,1269,1270 ЦК України, ст.ст. 3,74 СК України,ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 133,141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, зміна черговості одержання права на спадкування та визнання права власності на майно, відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 25.07.2022.
Суддя О.М.Букіна