Справа № 357/6445/21
2/357/812/22
Категорія 9
(ЗАОЧНЕ)
26 липня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Ярмола О. Я. ,
при секретарі - Сінчук О. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, -
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 належало спадкове майно, а саме житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1 та земельна ділянка розміром 0,53 га, що надана для обслуговування будівель і споруд, ведення особистого підсобного господарства, яка розташована на території с. Яблунівка Білоцерківського району Київської області. 23.08.2003 року відповідач уповноважив ОСОБА_3 продати за ціну і на умовах на свій розсуд належний йому житловий будинок і земельну ділянку, для чого надав їй право отримувати необхідні довідки, посвідчення і документи, в тому числі в податковій інспекції, бюро технічної інвентаризації, комунальних службах, компетентних реєстраційних органах, органах місцевого самоврядування, підписувати договір купівлі - продажу, отримувати гроші тощо, що підтверджується довіреністю, посвідченою 23.08.2003 року нотаріусом м. Лосіно-Петровський Щьолківського району, Московської області, яка видана строком на три роки. 07.10.2004 року ОСОБА_3 від імені ОСОБА_2 продала позивачу вищевказаний житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , тобто, між вказаними особами було укладено, фактично, договір купівлі-продажу цього житлового будинку, про що вона власноручно написала розписку від 07.10.2004 року. Після укладення договору купівлі-продажу будинку, ОСОБА_3 передала позивачу вказане нерухоме майно та правовстановлюючі документи на нього і ключі від будинку та господарських споруд. З часу написання розписки позивач фактично володіє вищезазначеним будинком на свій розсуд та за власні кошти його утримує, облаштовує, підтримує його в належному стані. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 09.07.2020 року було визнано укладеним договір від 07.10.2020 року купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 між покупцем ОСОБА_1 та продавцем ОСОБА_2 , в особі представника за довіреністю ОСОБА_3 . Однак на підставі вказаного рішення суду, позивач не може належно зареєструвати право власності на житловий будинок та земельну ділянку біля вказаного будинку. Тому, позивач просить визнати за ним право власності на житловий будинок з відповідними будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 та на земельну ділянку розміром 0,53 га, що надана для обслуговування будівель і споруд, ведення особистого підсобного господарства, яка розташована на території с. Яблунівка Білоцерківського району Київської області.
Ухвалою суду від 17.06.2021 року було відкрито провадження у даній справі, постановлено провести її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою судді від 17.06.2021 року було надано окреме доручення компетентному суду Російської Федерації про вручення копій процесуальних документів і про проведення окремих процесуальних дій відносно відповідача ОСОБА_2 та повідомлено про розгляд справи. Провадження по справі зупинено до надходження відповіді від компетентного суду Російської Федерації на судове доручення про надання правової допомоги.
15.09.2021 року було поновлено провадження у справі та в зв'язку з неявкою учасників судового процесу, відкладено підготовче засідання на 01.10.2021 року.
Ухвалою суду від 01.10.2021 року було закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 18.11.2021 року провадження по справі було зупинено до надходження відповіді від компетентного суду Російської Федерації на судове доручення про надання правової допомоги.
Ухвалою суду від 19.07.2022 року було поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явилися, представник позивача - адвокат Закаблук О.В. подала суду заяву де зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить провести розгляд справи без участі позивача та його представника.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення судового доручення про вручення документів та проведення інших процесуальних дій компетентному суду Російської Федерації. Станом на 19.07.2022 року, вимоги ч.3 ст.498 ЦПК України не виконані, а саме відповіді на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів, не надійшло.
На підставі ст. 280 ЦПК України, з урахуванням думки позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яке посвідчене завідуючою Білоцерківською районною державною нотаріальною конторою Приймак А.Г. та зареєстроване в реєстрі за №1-161, ОСОБА_2 є власником спадкового майна, а саме, житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , що також, підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.02.2003 року та копією технічного паспорта (а.с. 6, 8).
Також , становлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яке посвідчене завідуючою Білоцерківською районною державною нотаріальною конторою Приймак А.Г. та зареєстроване в реєстрі за №1-163, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки розміром 0,53 га, наданої для обслуговування будівель і споруд, ведення особистого підсобного господарства, яка розташована на території с. Яблунівка Білоцерківського району Київської області, що підтверджується копією даного свідоцтва (а.с. 7).
Встановлено, що 23.08.2003 року ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_3 продати за ціну і на умовах на свій розсуд належну йому земельну ділянку і житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 , для чого надав ОСОБА_3 право отримувати необхідні довідки, посвідчення і документи, в тому числі в податковій інспекції, бюро технічної інвентаризації, комунальних службах, компетентних реєстраційних органах, органах місцевого самоврядування, підписувати договір купівлі - продажу, отримувати гроші тощо, що підтверджується довіреністю, посвідченою 23.08.2003 року нотаріусом Савіною О.А. м. Лосіно-Петровський Щьолківського району Московської області, яка видана строком на три роки.
Встановлено, що 07.10.2004 року ОСОБА_3 , від імені ОСОБА_2 , отримала від ОСОБА_1 кошти за будинок в розмірі 1500 доларів США, та зазначила, що після продажу житла, ніяких претензій до земельної ділянки біля будинку, не матиме.
Позивач зазначає, що 07.10.2004 року ОСОБА_3 фактично продала йому житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та з того часу позивач володіє вищезазначеним будинком.
Наведені вище обставини встановлені під час розгляду справи №357/13874/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання договору укладеним, що підтверджено копією рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 09 грудня 2020 року по справі № 357/13874/19, яке набрало законної сили (а.с.9-11).
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4ст. 82 ЦПК України).
Задовольняючи позов частково, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).
За ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частиною 3 статті 334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Крім того, в п/п. «ґ» п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 № 7 (зі змінами, внесеними Постановою Верховного Суду України з 19.03.2010 № 2) зазначено про те, що з 1 січня 2010 року до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до ст. 377 ЦК України і ст. 120 Земельного кодексу України в редакції Закону України від 05.11.2009 № 1702-VІ.
Однак, позивач не надав жодної інформації про попереднього власника чи користувача земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , так само, є невідомим розмір земельної ділянки на якій знаходиться будинок, цільове призначення, кадастровий номер. Позивач не вказує на спір та не зазначає підстав і вимог про визнання права власності на земельну ділянку на якій знаходиться придбаний ним житловий будинок.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).
Суд не вбачає підстав та належних обґрунтувань щодо заявленої позовної вимоги про визнання права власності за позивачем на земельну ділянку розміром 0,53 га, яка розташована на території с. Яблунівка. Позивач не надав жодного доказу в підтвердження свого права на набуття у власність цієї земельної ділянки.
Дійсно, відповідач ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом є власником земельної ділянки розміром 0,53 га на території с. Яблунівка, однак, суду не надано доказів того, що ОСОБА_2 , чи ОСОБА_3 за довіреністю, чи інша будь-яка уповноважена особа передавала у власність/користування позивачу дану земельну ділянку. Рішенням суду від 09.12.2020р. у справі № 357/13874/19, також, таких обставин і фактів не було встановлено. Отже, позивачем недоведено, що він є набувачем вказаної земельної ділянки.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оцінюючи зібрані по справі докази, проаналізувавши їх в сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Оскільки, в судовому порядку було визнано укладеним договір від 07.10.2004р. купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , за яким ОСОБА_1 є покупцем даної нерухомості, то підлягає до задоволення вимога про визнання за ОСОБА_1 , права приватної власності на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1 , що є підставою для вчинення відповідних реєстраційних дій.
Однак, є безпідставною і недоведеною позовна вимога про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку розміром 0,53 га, наданої для обслуговування будівель і споруд, ведення особистого підсобного господарства, яка розташована на території с. Яблунівка Білоцерківського району, а тому, суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.
Позивач не ставив вимогу про відшкодування судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст. 328, 334 ЦК України, ст.ст.4,12, 13, 81, 259, 265, 268, 273,282, 354 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , право приватної власності на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1 .
В решті позову - відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок позивача.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення воно може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення суду виготовлено 26.07.2022 року.
СуддяО. Я. Ярмола