Справа № 944/3036/22
Провадження №2/944/983/22
про залишення позовної заяви без руху
26.07.2022 рокум.Яворів
Суддя Яворівського районного суду Львівської області Матвіїв І.М., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло» про стягнення середнього заробітку за час затримки заробітньої плати та моральної шкоди,
19 липня 2022 року до суду надійшла позовна заява адвоката Венгелевського Б.Б. в інтересах ОСОБА_1 до ДП «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло» про стягнення середнього заробітку за час затримки заробітньої плати та моральної шкоди.
Оглянувши позовні матеріали на предмет відповідності їх нормам Цивільного процесуального кодексу України, які регулюють порядок дотримання заявником вимог щодо подачі та форми позовної заяви суддя дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху з наступних підстав.
Згідно ст.177 ЦПК України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Як вбачається з позовної заяви, позивач зазначає, що позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі звільняються від сплати судового збору відповідно до п.1 ч.1 ст.5 ЗУ “Про судовий збір”.
Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України (далі КЗпПУ) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпПУ, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу.
При цьому, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
А тому пільга щодо сплати судового збору, передбачена п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», згідно із якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ (в усіх судових інстанціях).
Відповідно до постанови Верховного Суду в справі №728/2955/18 від 10.01.2019 року, починаючи з 1 вересня 2015 року позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30.01.2019 року у справі №910/4518/16 погодилася з попередніми правовими позиціями Верховного суду України, що вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не належать до вимог, за пред'явлення яких до роботодавця працівники-позивачі звільняються від сплати судового збору.
Схожі висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі 761/943/18.
Тобто, стягнення розрахункових та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не підпадає під категорію пільг при сплаті судового збору за п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Отже, при відсутності у позовній заяві та матеріалах позову відомостей про наявність інших пільг при зверненні до суду, позивач ОСОБА_1 має сплатити судовий збір за вимогу про стягнення 45709,65 грн середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з 05.08.2021 по 23.02.2022.
У позовній заяві позивачем зазначено, що ним сплачено судовий збір у розмірі 992,4 гривень, однак на підтвердження чого додано до позовної заяви платіжне доручення №90486920.1 від 15.07.20221 року на суму 744,3 гривень, платіжного доручення на 248,10 грн суду не наданно.
Олнак як встановлено судом, ОСОБА_1 звертався до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло» середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 65709,65 (шістдесят п'ять тисяч сімсот дев'ять) грн 65 коп. - справа № 944/2530/22. По вказаній справі Яворівським районним судом Львівської області ухвалою від 28.06.2022 року було відмовлено ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло» середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.
Частина 2 ст.164 ЦПК України передбачає, що у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Однак судом також встановлено, що при подачі заяви про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло» середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 65709,65 гривень, але, в той же час, у поданій позовній заяві про стягнення середнього заробітку за час затримки заробітньої плати та моральної шкоди заявлено зовсім інша вимога - стягнення заборгованості у розмірі 45709,65 гривень.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру (постанова Верховного Суду від 28 листопада 2018 року справа №761/11472/15-ц).
Відтак, позивачу необхідно сплатити судовий збір за вимогу про відшкодування моральної шкоди/ -1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За вказаних обставин позивач у складі додатків до позовної заяви не подав доказів сплати судового збору.
Частиною першою статті 185 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без руху з встановленням строку для усунення вказаних вище недоліків.
Керуючись ст.175, 177, 185, 258 - 261 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Санаторно-курортний лікувальний центр «Шкло» про стягнення середнього заробітку за час затримки заробітньої плати та моральної шкоди залишити без руху.
Встановити ОСОБА_1 строк - десять днів з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
В разі не усунення до встановленого терміну недоліків, зазначених в ухвалі, заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу з усіма додатками до неї.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Відповідно до ч.2 ст.353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя І.М. Матвіїв