Справа № 420/27574/21
25 липня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
30.12.2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, з покликанням на фактичні обставини справи та рішення Конституційного Суду України у справі №1-15/2018 (4086/16) від 18.02.2020 року №2-р/2020, вказує, що рішенням від 15.09.2021 № 951050838635 порушується конституційний принцип верховенства права. Держава в особі державного органу непропорційно втручається у право позивача на мирне володіння майном, а також це рішення не відповідає критерію правомірного втручання в право позивача на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ, чим порушено конституційне право ОСОБА_1 на справедливе, законне очікування передбаченого законом підвищення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в залежності від 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленої на 1 січня календарного року, помножених на коефіцієнт 1,25.
Згідно протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 30.12.2021 року адміністративну справу за №420/27574/21 передано на розгляд судді Одеського окружного адміністративного суду Токміловій Л.М.
04.01.2022 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.
17.01.2022 року позивач усунув недоліки, які стали підставою залишення позову без руху.
18.01.2022 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
26.01.2022 року (вх.№ЕП/2845/22) від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.79-83), в якому вказано, що Головне управління заперечує щодо вимоги визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №951050838635 від 15.09.2021, оскільки дане рішення винесене Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, а отже Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не є належним відповідачем на заявлену вимогу позивач
Також, у відзиві зазначено, що Головне управління заперечує щодо зобов'язання здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання працюючого судді Одеського апеляційного суду на підставі довідки від 29.06.2021 №06-31/36/2021 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 223337,50 грн, починаючи з 19.02.2020 з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з огляду на таке.
Як вказано у відзиві, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві №951050838635 від 15.09.2021, позивачу відмовлено, оскільки посадовий оклад судді в довідці 29.06.2021 №06-31/36/2021 не відповідає Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 №2453. З 18.02.2020 порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці регулююється ст. 142 Закону №1402, згідно з якою розмір щомісячного довічного грошового утримання залежить від факту проходження суддею кваліфікаційного оцінювання або призначений на посаду судді за результатами конкурсу. Питання щодо перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці вирішується відповідно до норм ч.4 ст.142 Закону№1402- у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді , який працює на відповідній посаді.
З огляду на вищевикладене, на думку Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці - відсутні.
02.02.2022 року (вх.№6825/2) від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надійшли матеріали пенсійної справи позивача (а.с.84-149).
07.02.2022 року за вх. № 7832/22 позивачем надано до суду уточнений адміністративний позов, в якому позивач просить:
- визнати рiшення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Управління пенсійного забезпечення, вiддiлу перерахунків пенсій №2 вiд 15.09.2021 № 951050838635 про відмову у проведенні перерахунку та виплаті довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" протиправним та скасувати його.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати та сплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмiрi 90% грошового утримання судді Одеського апеляційного суду, який працює, на підставі довідки вiд 29.06.2021 № 06-31/36/2021 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 223337,50 гривень, починаючи з 19.02.2020 без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Ухвалою суду від 11.02.2022 року залучено у якості другого відповідача у справі - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, прийнято до розгляду уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, розпочато розгляд справи спочатку.
Згідно протоколу повторного автоматичного розподілу справ між суддями від 06.05.2022 року адміністративну справу за №420/27574/21 передано на розгляд судді Одеського окружного адміністративного суду Корой С.М.
Ухвалою суду від 11.05.2022 року прийнято до провадження справу №420/27574/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії та розпочато розгляд справи №420/27574/21 спочатку.
19.05.2022 року вх.№16883/21) від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із додатками (а.с.203-212), в якому вказано, що відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
У відзиві, з покликання на правові підстави розгляду заяви позивача саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, фактичні обставини справи та положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів», рішення Конституційного суду від 18.02.2020 року №2-рп/2020, відповідач вказує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві рішенням від 15.09.2021 № 951050838635 було відмовлено громадянину ОСОБА_2 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, у зв'язку з відсутністю підстав.
23.05.2022 року (вх.№17139/22) від позивача надійшла відповідь на відзив разом із додатками (а.с.213-219).
02.06.2022 року (вх.№ЕП/15304/22) від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с.220-225).
Станом на дату вирішення даної адміністративної справи інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзивів на позовну заяву, відповіді на відзив оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
ОСОБА_1 працював на посаді судді з 01.10.1991 року та 15.07.2004 року був призначений на посаду судді Апеляційного суду Одеської області.
01.10.2015 Вищою радою юстиції було прийнято рішення № 725/0/15-15 про внесення подання до Верховної ради України про звільнення Позивача з посади судді Апеляційного суду Одеської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Постановою Верховної Ради України № 788-VIII від 12.11.2015 року позивач був звільнений з посади судді у зв'язку з подачею заяви про відставку.
Наказом голови Апеляційного суду Одеської області № 201-ос від 24.11.2015 року позивач відрахований зі штату суду та звільнений з посади судді, у зв'язку з поданням заяви про відставку відповідно до п.9 ч.5 ст.126 Конституції України.
Згідно протоколу №1572 від 16.03.2015 року ОСОБА_1 на загальний умовах призначено пенсію за віком з 07.03.2015 року.
Згідно протоколу №838635 від 09.02.2016 року ОСОБА_1 переведено на пенсію по інвалідності з 08.12.2015 року.
Судом встановлено, що 02.12.2015 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою №9260/9270 про призначення йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та рішенням №196 від 04.12.2015 року ОСОБА_2 відмовлено у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с.75-зворотній бік).
Правомірність вказаного рішення №196 від 04.12.2015 року була предметом розгляду Приморським районним судом м.Одеси по справі №522/25540/15-а.
Так, постановою Приморського районного суду м.Одеси від 21.01.2016 року по справі №522/25540/15-а.
- визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси на підставі рішення №196 від 09.12.2015 року про відмову у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ;
- зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Одеси призначити, нарахувати і виплатити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 90% грошового утримання судді у відставці, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 30.11.2015 року довічно, згідно з поданням Апеляційного суду Одеської області про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №11 від 30.11.2015 року.
Згідно розпорядження №838635 від 24.05.2016 року позивачу проведено перерахунок на виконання постанови Приморського районного судом м.Одеси по справі №522/25540/15-а та встановлено, що з 30.12.2015 року довічно ОСОБА_2 розмір довічного грошового отримання 90%, який склав 21083,40 грн.
Судом вставлено, що 29.06.2021 року ОСОБА_2 . Одеським апеляційним судом видано довідку №06-31/36/2021 «Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці» про те, що станом на 01.01.2020 року суддівська винагорода позивача, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 223337,50 грн., в тому числі: посадовий оклад - 131375 грн., доплата за вислугу років - 91962,50 грн. (а.с.22,60, 147-звортній бік, 174).
У довідці вказано, що вона видана на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 року №2-р/2020.
09.09.2021 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці на підставі вищевказаної довідки.
За підсумками розгляду вказаної заяви ОСОБА_2 , відділом перерахунку пенсій №2 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві прийнято 15.09.2021 року рішення №951050838635 (а.с.24-25, 62, 146), яким позивачу відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (№ 1402) у зв'язку з відсутністю підстав.
Не погодившись з рішенням відділу перерахунку пенсій №2 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві прийнято 15.09.2021 року рішення №951050838635, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон №1402-VIII.
Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Згідно із частиною першою статті 142 Закону №1402-VIІІ судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"(частина друга статті 142 Закону №1402-VIІ).
Пунктом 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року № 3-1 затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, відповідно до пунктів 3, 4 розділу ІІ якого (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді (в разі збільшення розміру винагороди судді Конституційного Суду України), який працює на відповідній посаді. Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
Як було встановлено судом, позивач є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Оскільки позивачу було призначено довічне грошове утримання з 30.11.2015 року року, суд дійшов висновку, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці обчислювалось та виплачувалось з урахуванням вищезазначених положень абзацу другого пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII як судді, що не пройшов кваліфікаційне оцінювання.
Досліджуючи правове поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення №18-рп/2011 від 14 грудня 2011 року, вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячне грошове утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці сплачує Пенсійний фонд України за рахунок Державного бюджету, діючому судді виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказує про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року №6-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, а також у рішенні №2-р/2020 від 18 лютого 2020 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 положення пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Мотивуючи дане Рішення у цій частині Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини шостої статті 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 року № 10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013).
Розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
З урахуванням наведеного, Конституційний Суд України дійшов висновку, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Згідно пункту 3 Рішення Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18.02.2020 року положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 року № 2136-VIII.
Таким чином, згадані вище положення пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII втратили чинність з 18.02.2020 року.
Як наслідок, після 18.02.2020 року на порядок обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці поширюються положення статті 142 Закону № 1402-VIII, в силу приписів частини четвертої якої суддя у відставці має право на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Тобто, право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивач набув з 19.02.2020 року.
Як вже встановлено судом, позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, до якої було додано довідку Одеського апеляційного суду №06-31/36/2021 «Про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що оформлена у відповідності до згаданого вище Порядку.
Вказана довідка з урахуванням чинного нормативно-правового регулювання порядку проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці є підставою для здійснення такого перерахунку судді у відставці позивача.
При цьому зазначення у довідці, що вона містить інформацію про розмір грошового утримання судді станом на 01.01.2020 року, за умов того, що у ній вказано, що підставою для її видання є, зокрема, рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 року №2-р/2020, не заперечує той факт що право на перерахунок довічного грошового утримання у позивача на підставі даної довідки виникло з 19.02.2020 року.
Суд зазначає, що зміни розміру грошового утримання діючого судді у період з 01.01.2020 року по 18.02.2020 року не відбувалось.
Також, суд зазначає, що Конституційний Суд України у пункті 7 мотивувальної частини Рішення від 11.10.2005 року № 8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені Конституцією України та законом про статус суддів.
Зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 року за № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.
Суд акцентує увагу на тому, що запровадження Законом № 1402-VIII правила, згідно з яким зміна складових грошового забезпечення працюючого судді є підставою для перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, покликане забезпечити єдність статусу судді, який здійснює повноваження з відправлення правосуддя, зі статусом судді у відставці.
Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (ToscutaandOthers v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Право позивача на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в належному розмірі є беззаперечним, гарантоване в силу положень статей 126, 130 Конституції України, статті 142 Закону № 1402-VIII, а забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вiддiл перерахунків пенсій №2 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві рішенням вiд 15.09.2021 № 951050838635 безпідставно відмовив судді у відставці ОСОБА_1 у проведенні перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що рішення вiддiлу перерахунків пенсій №2 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві вiд 15.09.2021 № 951050838635 про відмову у проведенні перерахунку та виплаті довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є індивідуальним актом суб'єкта владних повноважень, що в силу положень пункту 2 частини другої статті 245 КАС України, з огляду на його неправомірність, належить визнати протиправним та скасувати у повному обсязі.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, суд вважає, що позовна заява належить до часткового задоволення шляхом:
- визнання протиправним та скасувати рiшення вiддiлу перерахунків пенсій №2 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві вiд 15.09.2021 № 951050838635 про відмову у проведенні перерахунку та виплаті довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів";
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки вiд 29.06.2021 від № 06-31/36/2021 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Щодо вимог позивача про здійснення перерахунку пенсії у розмiрi 90% грошового утримання судді Одеського апеляційного суду, який працює та без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд зазначає.
Ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на перерахунок пенсій на підставі довідки вiд 29.06.2021 № 06-31/36/2021.
Відповідно питання щодо відсоткового розміру довічного грошового утримання та його виплати без обмеження максимальним розміром є похідними і повинне вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок.
Суд зауважує, що спору щодо відсоткового розміру довічного грошового утримання та його виплати без обмеження максимальним розміром на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало, а тому такі вимоги є передчасними.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, тому у задоволенні цих позовних вимог необхідно відмовити, як передчасних.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного суду від 17 вересня 2021 року по справі №580/1285/20.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рiшення вiддiлу перерахунків пенсій №2 Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві вiд 15.09.2021 № 951050838635 про відмову у проведенні перерахунку та виплаті довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки вiд 29.06.2021 року № 06-31/36/2021 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 );
Відповідачі:
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна, 83, м.Одеса, 65044; код ЄДРПОУ 20987385).
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул..Бульварно-Кудрявська, 16, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368).
Суддя С.М. Корой