справа №442/7672/19
25 липня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дрогобицької міської ради Львівської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до суду з позовом до Дрогобицької міської ради Львівської області (далі - відповідач, Дрогобицька міська рада), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Дрогобицької міської ради Львівської області у зв'язку із незаконним та неналежним розглядом у передбачений законом строк та спосіб заяв (клопотань) позивача від 29.08.2019 за вих. №07/С-4116, від 12.09.2019 та поданої 13.09.2019 за вих. № 07/С-4422, поданих до Дрогобицької міської ради з приводу приватизації вільної (незайнятої) земельної ділянки площею 651 кв.м, яка знаходиться у АДРЕСА_1 для ведення садівництва шляхом попереднього надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки;
- визнати протиправним, незаконним та скасувати п. 1.15 рішення 57 сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради Львівської області за №1991 від 22 жовтня 2019 «Про відмову у наданні дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, у продовженні терміну дії», яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 651 кв.м. на АДРЕСА_1 (між будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ) для індивідуального садівництва;
- зобов'язати відповідача повторно виключно у строк та спосіб, передбачений відповідним законом, розглянути на черговому засіданні сесії Дрогобицької міської ради заяву (клопотання) позивача про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 651 кв. м, яка знаходиться у АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , цільове призначення якої для ведення садівництва, та за наслідками розгляду цієї заяви (клопотання) позивача прийняти рішення сесії Дрогобицької міської ради Львівської області про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 651 кв.м, яка знаходиться у АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 з цільовим призначенням для ведення садівництва.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він неодноразово звертався до Дрогобицької міської ради з заявами (клопотаннями) від 29.08.2019 за вих. №07/С-4116 та від 12.09.2019та 13.09.2019 за вих. №07/С-4422 з приводу приватизації вільної (незайнятої) земельної ділянки площею 651 кв.м, яка знаходиться у АДРЕСА_1 для ведення садівництва шляхом попереднього надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки. За результатами розгляду заяв позивача, 22 жовтня 2019 року 57 сесією сьомого скликання Дрогобицької міської ради прийнято рішення №1191, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо земельної ділянки площею 651 кв.м для ведення садівництва, яка розташована між будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . Вважає відмову відповідача протиправною та необґрунтованою, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 16.02.2022 позовна заява, подана без додержання вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), була залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позовної заяви.
Позивачем через засоби поштового зв'язку 05.05.2022 подано клопотання на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху (вх. №32262).
Позивачем через засоби поштового зв'язку 12.05.2022 подано уточнену позовну заяву (вх. №33822).
Ухвалою суду від 16.05.2022 продовжено процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви.
Позивачем через засоби поштового зв'язку 24.05.2022 подано клопотання на виконання ухвали про продовження процесуального строку (вх. №35958).
Ухвалою від 25.05.2022 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Відповідачу роз'яснено право подання відзиву на позов з посиланням на докази, якими такий обґрунтовується.
Копію даної ухвали надіслано 26.05.2022 на офіційну електронну пошту відповідача.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.
У відповідності до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного суду України (далі - КАС України) неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 262 КАС України судом вирішено справу на підставі наявних у ній доказів.
Суд, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 29.08.2019 вчергове звернувся до Дрогобицької міської ради Львівської області з заявою за вх. №07/С-4116 з проханням розглянути його заяви від 28.12.2011, 11.04.2013, 22.08.2014, 20.10.2014 та надати йому дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою з метою приватизації земельної ділянки площею 651 кв.м, яка знаходиться у АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .
ОСОБА_1 13.09.2019 зареєстрував у Дрогобицькій міській раді Львівської області заяву за вх. №07/С-4422, відповідно до якої просив міську раду розглянути його заяву за вх. №07/С-4116 від 29.08.2019 у строки, порядку та спосіб, що передбачено положеннями статті 118 Земельного кодексу України. Додатково до поданої заяви позивачем долучено докази, на підтвердження того, що земельна ділянка площею 651 кв.м не перебуває у будь-якій власності, в тому числі у власності ОСОБА_2 , оскільки її право на цю земельну ділянку скасовано у державному реєстрі.
Дрогобицька міська рада листом від 26.09.2019 за вх. №3-35/8190 повідомила ОСОБА_1 про неможливість задоволення його прохання у зв'язку із оскарженням ОСОБА_2 рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цивільній справі №442/6757/16-ц до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 10.06.1019 у цивільній справі №442/6757/16-ц відкрито касаційне провадження.
Рішенням Дрогобицької міської ради №1191 від 22.10.2019 (пункт 1.15) ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо земельної ділянки площею 651 кв.м для ведення садівництва, яка розташована між житловими будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .
Предметом оскарження є поведінка відповідача щодо неналежного розгляду заяв (клопотань) ОСОБА_1 від 29.08.2019 за вх. №07/С-4116, від 12.09.2019, поданої 13.09.2019 за вх. №07/С-4422, та пункт 1.15 рішення від 22.10.2019 №1991 з підстав їх протиправності.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - ЗК України).
Відповідно до частини першої статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Пунктом б) частини першої статті 81 ЗК України встановлено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно з пунктом а) частини третьої статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни […] набувають права власності […] земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами […] здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт в) частини третьої статті 116 ЗК України).
Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Абзацом першим частини сьомої статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно з абзацом 3 частини сьомої статті 118 ЗК України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.
При цьому частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
- невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Суд зазначає, що частиною сьомою статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо організації і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою (пункт 9 частини першої статті 33 Закону № 280/97-ВР).
Відповідно до статті 46 Закону № 280/97-ВР сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради (частина 12 статті 46).
За змістом положень статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Нормами статті 26 Закону №280/97-ВР віднесено вирішення питань регулювання земельних відносин до компетенції сесії сільської, селищної, міської ради шляхом прийняття відповідного рішення.
Згідно з частиною першою статті 46 Закону №280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Відповідно до частин 1-3 статті 59 №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 вчергове звернувся до Дрогобицької міської ради 29.08.2019 та 13.09.2019 із заявами (клопотаннями) про розгляд його заяв від 28.12.2011, 11.04.2013, 22.08.2014, 20.10.2014 та надати йому дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою з метою приватизації земельної ділянки площею 651 кв.м, яка знаходиться у АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . ОСОБА_1 просив розглянути його заяву у строки, порядку та спосіб, що передбачено положеннями статті 118 ЗК України.
57 сесією VII скликання Дрогобицької міської ради Львівської області 22.10.2019 прийнято рішення №1191 «Про відмову у наданні дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, у продовженні терміну дії», відповідно до пункту 1.15 якого позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо земельної ділянки площею 651 кв.м для ведення садівництва, яка розташована між житловими будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .
Аналізуючи оскаржуване рішення, суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з преамбули рішення 57 сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради від 22.10.2019 №1991, міська рада, з посиланням на ст. ст. 118, 123, 124 ЗК України та п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктом 1 вказаного рішення відмовила у наданні дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок значній кількості громадян, в тому числі ОСОБА_1 (пункт 1.15).
Суд звертає увагу, що з вказаного рішення не вбачається конкретної, передбаченої частиною сьомою статті 118 ЗК України, підстави відмови у задоволенні заяви саме позивача про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва.
Верховний Суд у постанові від 13.02.2019 у справі №820/688/17 наголосив, що рішення відповідача про відмову в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не може відповідати критеріям, установленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо не надає чіткої та зрозумілої відповіді стосовно наявності причини (причин), які унеможливлюють позитивне вирішення порушеного позивачем питання.
Як вже зазначалось, відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК України така відмова має бути мотивованою, а підставою відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Також суд зазначає, що рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Як правило, мають значення ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Суд наголошує, що обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 480/313/19.
Як встановив суд, спірне рішення відповідача від 22.10.2019 №1991, в частині яке стосується позивача, не містить конкретної причини відмови йому у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передбаченої частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що позивачем подана до Дрогобицької міської ради заява від 12.09.2019, яка зареєстрована відповідачем 13.09.2019 за вх. №07/С-4422, в якій він просить розглянути подану ним 29.08.2019 заяву про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва виключно у строк, порядок та спосіб, передбачені положеннями статті 118 ЗК України.
Оскаржуване рішення відповідача, відповідно до пункту 1.15 якого ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 651 кв. м на АДРЕСА_1 (між буд. №23 і АДРЕСА_3 ) для індивідуального садівництва, датоване 22.10.2019.
Вказане зумовлює висновок суду про те, що приймаючи рішення про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва, Дрогобицькою міською радою Львівської області порушено визначений частиною першою статті 118 ЗУ України місячний строк розгляду звернення ОСОБА_1 від 29.08.2019.
Відсутність у спірному рішенні дати заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у задоволенні якої відмовлено пунктом 1.15 рішення від 22.10.2019 №1991, дає підстави стверджувати про бездіяльність відповідача щодо належного розгляду як заяви від 29.08.2019 за вх. № №07/С-4116, так і заяви від 12.09.2019, зареєстрованої 13.09.2019 за вх. №07/С-4422.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано обов'язок доведення правомірності як своєї поведінки при розгляді заяв позивача, так і спірного рішення.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Діючи оцінку поведінці відповідача, яка призвела до прийняття спірного рішення і зумовила звернення позивача з даним позовом, суд дійшов висновку, що поведінка відповідача щодо розгляду поданих позивачем заяв (клопотань) від 29.08.2019 та 13.09.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та рішення від 22.10.2019 за №1991 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 651 кв.м. на АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ) для індивідуального садівництва не відповідають вимогам діючого земельного законодавства та визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям до такого роду поведінки у спірних правовідносинах і рішень, тому такі дії та рішення слід визнати протиправним, задовольнивши позовні вимоги про їх оскарження.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача повторно виключно у строк та спосіб, передбачений відповідним законом, розглянути на черговому засіданні сесії Дрогобицької міської ради заяву (клопотання) позивача про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 651 кв.м, яка знаходиться у АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , цільове призначення якої для ведення садівництва та за наслідками розгляду цієї заяви (клопотання) позивача прийняти рішення сесії Дрогобицької міської ради Львівської області про надання позивачу дозволу на розроблення, суд зазначає таке.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії, водночас, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово вказував на те, що «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12, від 04 серпня 2020 року у справі №340/2074/19).
Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав, захист законних інтересів і, у випадку задоволення судом його вимог, рішення повинно мати наслідком реальне відновлення тих прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
До того ж слід звернути увагу на позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.11.2019 у справі № 509/1350/17, яка полягає у наступному. Оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву), суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 814/2458/16 Верховний Суд аналізував застосування пункту 4 частини другої статті 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов:
1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача;
2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача;
3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів;
4) прийняття рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Судом встановлено виконання позивачем усіх умов, визначених законом для прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою, зокрема подано усі належні документи, між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів.
Обставин, які б свідчили про наявність підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою відповідачем не наведено та судом не встановлено в ході розгляду даної справи.
З огляду на відсутність передбачених законом підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, та поведінку відповідача, яка свідчить про створення штучних перешкод в реалізації конституційного права фізичної особи на отримання земельної ділянки у власність, суд вважає, що відповідача слід зобов'язати повторно розглянути у строк та спосіб, передбачені статтею 118 ЗК України, та з врахуванням висновків суду, заяву (клопотання) позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 651кв.м, яка знаходиться у АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 для ведення садівництва та надати такий дозвіл.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та мотиви суду щодо кожної позовної вимоги, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 768 грн 40 к. сплаченого за квитанцією від 01.11.20199 №383 та у розмірі 1609 грн 20 к., сплаченого за квитанцією від 18.05.2022 №142.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дрогобицької міської ради Львівської області (пл. Ринок, буд. 1, м. Дрогобич, Львівська область, 81100, код ЄДРПОУ 04055972) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Дрогобицької міської ради Львівської області (пл. Ринок, буд. 1, м. Дрогобич, Львівська область, 81100, ЄДРПОУ 04055972) щодо неналежного розгляду заяв (клопотань) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 29.08.2019 за вх.№07/С-4116 та від 12.09.2019, зареєстрованої 13.09.2019 за вх.№07/С-4422, поданих до Дрогобицької міської ради щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 651кв.м, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , між будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 для ведення садівництва.
Визнати протиправним та скасувати п.1.15 рішення 57 сесії сьомого скликання Дрогобицької міської ради Львівської області за №1991 від 22 жовтня 2019 р. «Про відмову у наданні дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, у продовженні терміну дії», яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 651кв.м. по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ) для індивідуального садівництва.
Зобов'язати Дрогобицьку міську раду Львівської області (пл. Ринок, буд. 1, м. Дрогобич, Львівська область, 81100, код ЄДРПОУ 04055972) повторно розглянути у строк та спосіб, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України, та з урахуванням висновків суду, на черговому засіданні сесії Дрогобицької міської ради Львівської області заяву (клопотання) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 651 кв. м, яка знаходиться у АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , цільове призначення якої для ведення садівництва, за наслідками розгляду якої прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 651кв.м, яка знаходиться у АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .
Стягнути з Дрогобицької міської ради Львівської області (пл. Ринок, буд. 1, м. Дрогобич, Львівська область, 81100, код ЄДРПОУ 04055972) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на загальну суму 2 377 (дві тисячі триста сімдесят сім) гривень 60 копійок понесених ним витрат по сплаті судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.П. Хома