справа № 380/22958/21
22 липня 2022 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції України про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні,-
ОСОБА_1 (Позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Департаменту патрульної поліції України (Відповідач) в якому просить:
- стягнути з Департаменту патрульної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку з 21 березня 2018 року до 26 жовтня 2021 року в сумі 7100,00 грн;
- стягнути з Департаменту патрульної поліції України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що до 21 березня 2018 року проходила службу в Управлінні патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції України. Однак Департамент патрульної поліції України в період з 07 листопада 2015 року по 31 грудня 2017 року не здійснював їй доплату за службу в нічний час та не виплачував індексацію грошового забезпечення. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року у справі № 380/6766/21 зобов'язано Департамент патрульної поліції України нарахувати та виплатити позивачці доплату за службу в нічний час за період з 11 листопада 2015 року по 31 грудня 2017 року та індексацію грошового забезпечення за період з червня 2016 року по жовтень 2017 року включно. Вказане рішення суду Департамент патрульної поліції України виконав 26 жовтня 2021 року. Позивачка вважає, що оскільки відповідач не провів з нею під час звільнення зі служби в поліції остаточного розрахунку, а саме не виплатив їй доплату за службу в нічний час та індексацію грошового забезпечення, то вона відповідно до вимог статті 117 Кодексу законів про працю України має право на виплату середнього грошового забезпечення за весь час затримки такого розрахунку сума якого становить 7100,00 грн.
У зв'язку з вищенаведеним адміністративний позов просить задоволити в повному обсязі.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що на дату звільнення позивачки зі служби в поліції Департамент патрульної поліції України провів з нею остаточний і повний розрахунок, виплатив усі належні їй суми. Також відповідач, покликаючись на сталу практику Верховного Суду, вказує, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, незалежно від того, чи позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівнику сум підлягають задоволенню повністю чи частково.
У зв'язку з вищевикладеним просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 07 грудня 2021 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 11 січня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
Відповідно до Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 після державної реєстрації шлюбу позивачка змінила прізвище з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ».
Позивачка проходила службу в Управлінні патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції України на посаді інспектора взводу № 2 батальйону № 4 м. Львів.
21 березня 2018 року позивачку звільнено зі служби в поліції.
У зв'язку з ненарахуванням та невиплатою відповідачем доплати за службу в нічний час та індексації грошового забезпечення, позивачка звернулася з позовом до Львівського окружного адміністративного суду (справа № 380/6766/21).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 липня 2021 року у справі № 380/6766/21 зобов'язано Департамент патрульної поліції України нарахувати та виплатити позивачці доплату за службу в нічний час за період з 11 листопада 2015 року по 31 грудня 2017 року та індексацію грошового забезпечення за період з червня 2016 року по жовтень 2017 року включно.
На виконання вказаного рішення суду відповідач 26 жовтня 2021 року виплатив позивачці доплату за службу у нічний час та індексацію грошового забезпечення у розмірі 7026,04 грн, що підтверджується випискою з її карткового рахунку.
Позивачка вважає, що оскільки виплату доплати за службу в нічний час та індексації грошового забезпечення відповідач у день її звільнення не провів, то вона відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України має право на виплату середнього грошового забезпечення за весь період затримки розрахунку, у зв'язку з чим звернулася до суду з цим позовом.
Предметом розгляду у цій справі є оцінка наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21 березня 2018 року по 26 жовтня 2021 року.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 94 Закону України «Про Національну поліцію» обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Грошове забезпечення поліцейських Національної поліції також врегульовано постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11 листопада 2015 року № 988.
Відповідно до пунктів 1, 2 вказаної постанови грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.
Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішні з справ України від 06 квітня 2016 року № 260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 23 розділу І вказаного Порядку поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення.
При цьому до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.
Суд відзначає, що зазначеними нормативними актами не визначено порядку проведення розрахунку при звільненні зі служби в поліції.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 18 червня 2020 року у справі № 200/9096/19-а.
Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 вказаного Кодексу.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 зазначеного Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (частина перша статті 117 КЗпП України).
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що, передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто, за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене у вказаній статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору (частина друга статті 117 КЗпП України).
Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.
У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.
При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 вказаного Кодексу.
Як встановив суд позивачка проходила службу в Управлінні патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції України до 21 березня 2018 року.
21 березня 2018 року позивачку звільнено зі служби в поліції.
Відповідач на виконання рішення суду від 01 липня 2021 року у справі № 380/6766/21 нарахував та виплатив 26 жовтня 2021 позивачці доплату за службу у нічний час та індексацію грошового забезпечення у розмірі 7026,04 грн.
Таким чином, відповідач не дотримався вимог трудового законодавства щодо обов'язку виплатити працівнику при звільненні всі належні йому суми.
Ураховуючи те, що позивачку звільнено зі служби в поліції 21 березня 2018 року, а остаточний розрахунок при звільненні з нею проведено 26 жовтня 2021 року, відповідач повинен нарахувати та виплатити їй середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 22 березня 2018 року по 25 жовтня 2021 року.
Суд зазначає, що на користь працівника, щодо якого мала місце несвоєчасність розрахунку при звільненні, підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи з кількості календарних днів (виходячи з положень Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260) протягом періоду такої затримки.
Відтак період з 22 березня 2018 року по 25 жовтня 2021 року є періодом, за який відповідач повинен виплатити позивачці середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, та який становить 1314 календарних днів.
Згідно з довідкою про доходи від 22 січня 2021 року № 125 заробітна плата позивачки за останні два місяці перед звільненням (січень, лютий 2018 року) становила 20507,62 грн (10253,81 грн + 10253,81 грн).
Разом з тим як слідує з наведеної довідки до заробітної плати позивачки за січень 2018 року увійшла матеріальна допомога у розмірі 2400,00 грн.
Відповідно до підпункту «б» пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року (далі - Порядок № 100), при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються: одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).
Таким чином, матеріальна допомога є одноразовою виплатою та в силу вимог підпункту «б» пункту 4 Порядку № 100 не враховується при обчисленні середньої заробітної плати.
За таких обставин середнє грошове забезпечення позивачки для цілей визначення середньої заробітної плати відповідно до норм Порядку № 100 за січень 2018 року становило 7853,81 грн (10253,81 грн - 2400,00 грн = 7583,81 грн), а разом за два місяці перед звільненням - 18107,62 грн (10253,81 грн + 7853,81 грн).
Кількість календарних днів за січень-лютий 2018 року становить 59 днів.
Відтак середньоденне грошове забезпечення позивачки за два останні місяці служби перед звільненням складає 306,91 грн (18107,62 грн/59 календарних днів).
Середнє грошове забезпечення позивачки за час затримки розрахунку при звільненні з 22 березня 2018 року по 25 жовтня 2021 року становить 403279,74 грн (306,91 грн х 1314 календарних днів).
Істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає: 7026,04 грн (нараховані на виконання рішення суми)/403279,74 грн (середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні) = 0,017.
Отже, сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 0,017, становить: 306,91 грн (середньоденне грошове забезпечення позивачки) х 0,017 х 1314 (кількість днів затримки розрахунку) = 6855,76 грн.
Суд зауважує, що зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивачки, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.
Така позиція суду щодо застосування принципу співмірності до подібних правовідносин узгоджується із позиціями, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 524/1714/16-а, від 18 липня 2018 року у справі № 825/325/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 806/345/16.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням принципу справедливості та співмірності, суд дійшов висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути нарахований та виплачений позивачці у розмірі 6855,76 грн з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника.
Таким чином, з відповідача необхідно стягнути на користь позивачки середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22 березня 2018 року по 25 жовтня 2021 року в сумі 6855,76 грн.
Крім того, суд зазначає, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пункт 163.1 статті 163 Податкового кодексу України).
Підпунктом 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України передбачено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Як видно із підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.
Відповідно до абзацу 5 пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Ураховуючи те, що обов'язок щодо нарахування, утримання та сплати податку із суми доходу та відповідальність за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) податку покладається на юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), суд уважає, що визначення суми податку на доходи фізичних осіб та інших, передбачених законом податків, зборів покладається саме на відповідача.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з правилами статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивачка сплатила судовий збір у розмірі 908,00 грн, відтак, ураховуючи часткове задоволення позову судом, за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції України на користь ОСОБА_1 належить стягнути 876,76 грн сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивачки понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що оскільки позивачка у позовній заяві вказує, що докази надання та оплати правничої допомоги будуть подані протягом п'яти днів після винесення судом рішення у цій справі, то питання щодо розподілу таких витрат буде вирішуватися судом після надання позивачкою відповідних доказів.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції України (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048) про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні - задоволити частково.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції України на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22 березня 2018 року по 25 жовтня 2021 року (включно) в сумі 6855,76 грн.
У решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції України (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 876,76 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 22 липня 2022 року.
Суддя Клименко О.М.