Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про закриття провадження у справі
25 липня 2022 року Справа №200/18784/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Ушенка С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Луцьким ГУ УМВД України в Донецькій області 21 серпня 1996 року; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Донецького прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2) (ЄДРПОУ НОМЕР_3; юридична адреса: АДРЕСА_3) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Донецького прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2) про визнання протиправною відмови у подані до Маріупольської міської ради клопотання про виключення квартири за адресою: АДРЕСА_2 з числа службових приміщень та зобов'язання подати до Маріупольської міської ради клопотання про виключення квартири за адресою: АДРЕСА_2 з числа службових приміщень.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.12.2021 вказану позовну заяву залишено без руху і позивачеві надано строк 10 днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 січня 2022 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні).
21 лютого 2022 року на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі, оскільки даний спір не пов'язаний з питаннями адміністративно-управлінського процедурного та публічного характеру, а тому справа підлягає розгляду за правилами ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, з огляду на наступне.
Згідно частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (стаття 4 КАС України).
З аналізу наведених норм права вбачається, що Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим.
У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, установлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними), незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача.
Саме до таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23 травня 2018 року у справі №127/16663/15-а (провадження №11-246апп18); від 16 травня 2018 року у справі №337/2535/2017 (провадження №14-130цс18), які відповідно до ч. 4 ст.263 ЦПК України суд має враховувати щодо застосування відповідних норм права в цій справі.
Статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
З аналізу вимог ЦПК України та КАС України можна зробити висновок, що не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи.
Частиною першою статтею 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03 серпня 2006 року, визначено права військовослужбовців та членів їх сімей на житло для постійного проживання.
Як вбачається з підстав та предмету позову, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_2 про зобов'язання прийняти рішення про виключення житлового приміщення з числа службової житлової площі, тобто про захист житлових прав, що за своїм змістом відповідно до статті 19 ЦПК України є цивільно-правовим спором. При цьому в межах цього спору відсутні відносини адміністративного підпорядкування сторін, тому такий спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Право на житло перебуває під захистом гарантій ст. 8 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року, яка відповідно до норми ст. 6 Конвенції надає захист у разі спору щодо прав та обов'язків цивільного, а не публічно-правового характеру.
Цивільні права та інтереси суд в порядку цивільного судочинства може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).
У такому випадку цей спір про право цивільне, а участь суб'єкта публічного права, на якого покладено законом обов'язок вирішувати цивільно-правові права позивача за відсутності в таких відносинах адміністративного характеру підпорядкованості, не має вирішального значення.
За таких умов суд доходить висновку, що цей спір не пов'язаний з питаннями адміністративно-управлінського процедурного та публічного характеру, а тому справа підлягає розгляду за правилами ЦПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
За приписами з ч. 1 ст. 23 Цивільного процесуального кодексу України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне закрити провадження у даній справі та роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом.
Керуючись ст.ст. 205, 238, 239, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Закрити провадження в адміністративній справі № 200/18784/21 за позовом ОСОБА_1 до Донецького прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачеві, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції місцевого загального суду за місцезнаходженням відповідача в порядку цивільного судочинства.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено і підписано 25 липня 2022 року.
Суддя С.В. Ушенко