25 липня 2022 року Справа № 160/6051/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справи України в особі Департаменту інформатизації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) до Міністерства внутрішніх справи України (далі - МВС України або відповідач) в особі Департаменту інформатизації, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту інформатизації щодо зберігання та використання шляхом зазначення у витягу з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості" ВР-000006830 відомостей наступного змісту: "є особою, яку 05.12.1995 Самарським районним судом м. Дніпропетровська засуджено за ч. 1 ст. 229-6, ч. 4. ст. 81, ст. 44, ст. 42 КК України (у редакції 1960) до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнено 11.09.1997 на підставі ст. 5 Закону України "Про амністію" від 26.06.1997.
14.11.2000 Самарським районним судом м. Дніпропетровська засуджено за ч. 2 ст. 229-6 КК України (у редакції 1960) до 3 років позбавлення волі. Звільнено 02.08.2003 по відбуття строку покарання.
17.02.2005 Самарським районним судом м. Дніпропетровська засуджено за ч. З ст. 185, ч. 3 ст. 1 86, ч. 2 ст. 309, ч. 3 ст. 357, ч. 3 ст. 358, ст. 70 КК України (2001) до 4 років позбавлення волі. Звільнено 22.06.2007 на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково, невідбутий термін 1 рік 1 місяць 18 днів.";
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту інформатизації надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , повну довідку про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України для здійснення всиновлення, установлення опіки (піклування), створення прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу без зазначення додаткових відомостей наступного змісту: "є особою, яку 05.12.1995 Самарським районним судом м. Дніпропетровська засуджено за ч. 1 ст. 229-6, ч. 4. ст. 81, ст. 44, ст. 42 КК України (у редакції 1960) до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнено 11.09.1997 на підставі ст. 5 Закону України "Про амністію" від 26.06.1997.
14.11.2000 Самарським районним судом м. Дніпропетровська засуджено за ч. 2 ст. 229-6 КК України (у редакції 1960) до 3 років позбавлення волі. Звільнено 02.08.2003 по відбуття строку покарання.
17.02.2005 Самарським районним судом м. Дніпропетровська засуджено за ч. З ст. 185, ч. 3 ст. 1 86, ч. 2 ст. 309, ч. 3 ст. 357, ч. 3 ст. 358, ст. 70. КК України (2001) до 4 років позбавлення волі. Звільнено 22.06.2007 на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково, невідбутий термін 1 рік 1 місяць 18 днів.";
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту інформатизації виключити із персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України інформацію про ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , наступного змісту: "є особою, яку 05.12.1995 Самарським районним судом м. Дніпропетровська засуджено за ч. 1 ст. 229-6, ч. 4. ст. 81, ст. 44, ст. 42 КК України (у редакції 1960) до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнено 11.09.1997 на підставі ст. 5 Закону України "Про амністію" від 26.06.1997.
14.11.2000 Самарським районним судом м. Дніпропетровська засуджено за ч. 2 ст. 229-6 КК України (у редакції 1960) до 3 років позбавлення волі. Звільнено 02.08.2003 по відбуття строку покарання.
17.02.2005 Самарським районним судом м. Дніпропетровська засуджено за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 1 86, ч. 2 ст. 309, ч. 3 ст. 357, ч. 3 ст. 358, ст. 70 КК України (2001) до 4 років позбавлення волі. Звільнено 22.06.2007 на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково, невідбутий термін 1 рік 1 місяць 18 днів.".
Позов мотивований тим, що інформація надана у витязі № ВР-000006830, який сформовано 21.04.2022 року про пред'явлення звинувачення не могла бути відображена у спірному витязі, оскільки не відноситься ані до інформації про притягнення особи до кримінальної відповідальності; ані до інформації про відсутність (наявність) судимості, ані до інформації про наявність обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством. На підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог ОСОБА_1 посилався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 24 жовтня 2019 року у справі № 804/4135/18.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2022 року дану позовну заяву було залишено без руху. Позивачеві надано було п'ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з моменту отримання копії цієї ухвали, шляхом надання: належним чином засвідченої копії витягу - довідки для суду та для інших учасників справи, з якого-якої можливо встановити дату його - її видання; нову редакцію позовної заяви для суду та для інших учасників справи, в якій зазначити дату коли саме позивачу стало відомо про порушення його прав з урахуванням висновків, викладених в ухвалі суду від 18.04.2022 року по справі №160/5590/22; доказів сплати судового збору в розмір 992,40 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.05.2022 року означена позовна заява була залишена без руху, з наданням строку для усунення недоліків. Позивачеві встановлено десятиденний строк, з моменту отримання копії цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме надати заяву про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску з урахуванням висновків, викладених в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.04.2022 року по справі №160/5590/22.
Так, 20.05.2022 року до суду надійшла зокрема заява про поновлення строку на усунення недоліків та позовна заява з її копією у новій редакції.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.05.2022 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з даною позовною заявою. Відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано від Міністерства внутрішніх справи України в особі Департаменту інформатизації належним чином засвідчені копії: витягу з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості" ВР-000006830; інформації щодо того, коли саме та кількість разів коли позивач звертався до відповідача з метою отримання відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості, за наявності надати відповідні докази; інформації коли саме такі відомості були отримані позивачем, за наявності надати відповідні докази. Зазначені документи необхідно було надати суду разом із відзивом. У разі неможливості слід було подати докази надати до суду відповідні пояснення. Судом попереджено про застосування заходів процесуального примусу у випадку невиконання вимог суду в частині надання витребуваних документів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2022 року клопотання Міністерства внутрішніх справи України про продовження строку для подання витребуваних судом документів у даній справі задоволено. Продовжено Міністерству внутрішніх справи України строк для подання витребуваних судом документів протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали. Зупинено провадження у справі до надання витребуваних судом доказів.
21.06.2022 року МВС України до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив наступне. Відповідач стверджує, що до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень з огляду на висновок, який сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 914/2006/17. Предметом розгляду у цій справі є зобов'язання відповідача виключити з єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомості, що ОСОБА_1 . Для вирішення питання про те, чи поширюється юрисдикція адміністративних судів на зазначену в позові вимогу, необхідно з'ясувати юридичну природу спірних правовідносин, а саме, чи пов'язані оспорювані позивачем дії МВС України зі здійсненням цим органом публічно-владних управлінських функцій.
Тож, відповідач зазначає, що відповідно до абз. 2, 4 пункту 2 Положення про єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 р. № 1024: єдина інформаційна система МВС - багатофункціональна інтегрована автоматизована система, що безпосередньо забезпечує реалізацію функцій її суб'єктів, інформаційну підтримку та супроводження їх діяльності і становить сукупність взаємозв'язаних функціональних підсистем, програмно-інформаційних комплексів, програмно-технічних та технічних засобів телекомунікації, які забезпечують логічне поєднання визначених інформаційних ресурсів, обробку та захист інформації, внутрішню та зовнішню інформаційну взаємодію; суб'єкти єдиної інформаційної системи МВС - апарат МВС та його територіальні органи з надання сервісних послуг МВС, Національна гвардія, заклади, установи і підприємства, що належать до сфери управління МВС (далі - система МВС), центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ, інші державні органи, які обробляють інформацію в єдиній інформаційній системі МВС для реалізації своїх повноважень. Згідно із п. 6 Положення єдина інформаційна система МВС функціонує з метою оптимізацїї інформаційної взаємодії суб'єктів єдиної інформаційної системи МВС на рівні загальнодержавних інформаційних ресурсів в інтересах національної безпеки, захисту прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави у сфері, зокрема, забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Відповідно до п. 2 Переліку пріоритетних інформаційних ресурсів єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ, також затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 р. № 1024, суб'єктом єдиної інформаційної системи МВС щодо інформаційних ресурсів, а саме відомостей про виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення, осіб, які їх вчинили, рух кримінальних проваджень; обвинувачених, обвинувальний акт щодо яких надіслано до суду є Національна поліція. Зазначені відомості є підставою для відображення у звітності даних про прийняття одного з передбачених кримінальним процесуальним законом рішень. Отже, наявність у єдиній інформаційній системі МВС відомостей «є особою, яку 05.12.1995 Самарським районним судом м. Дніпропетровська засуджено за ч. 1 ст. 229- 6, ч. 4. ст. 81, ст. 44, ст. 42 КК України (у редакції 1960) до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнено 11.09.1997 на підставі ст. 5 Закону України «Про амністію» від 26.06.1997. Самарським районним судом м. Дніпропетровська засуджено за ч. 2 ст. 229-6 КК України (у редакції 1960) до 3 років позбавлення волі. Звільнено 02.08.2003 по відбуття строку покарання. Самарським районним судом м. Дніпропетровська засуджено за ч. 3 ст. 185, ч. З ст. 186, ч. 2 ст. 309, ч. 3 ст. 357, ч. 3 ст. 358, ст. 70 КК України (2001) до 4 років позбавлення волі. Звільнено 22.06.2007 на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково, невідбутий термін 1 рік 1 місяць 18 днів» є лише підтвердженням того, що такий акт існував як офіційний документ.
Використання поліцією відображених у єдиній інформаційній системі МВС відомостей, як і інша діяльність цього органу, відповідно до частини першої статті 8 Закону України від 02 липня 2015 року № 5 80-VIII «Про Національну поліцію» може здійснюватися виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статті 25,26 Закону № 580-VІІІ передбачають повноваження поліції щодо формування, наповнення та підтримання в актуальному стані баз даних єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України стосовно зареєстрованих кримінальних правопорушень, результатів їх розгляду у судах, а також обвинувачених, обвинувальний акт щодо яких направлено до суду. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що діяльність уповноважених службових осіб поліції, як і інших правоохоронних органів, щодо інформаційного наповнення єдиної інформаційної системи МВС полягає в офіційному фіксуванні здійснених у кримінальному провадженні процесуальних дій та прийнятих процесуальних рішень і є похідною від них. Внесення до єдиної інформаційної системи МВС відомостей в одній з установлених КПК України форм саме по собі не впливає на юридичне становище особи, не змінює характеру й обсягу її прав та обов'язків та існуючого стану правовідносин, а також не містить ознак управління діяльністю інших суб'єктів. Отже, дії чи бездіяльність уповноважених службових осіб, пов'язані із внесенням або невнесенням відомостей до єдиної інформаційної системи МВС, не є здійсненням публічно-владних управлінських функцій. А тому спори щодо таких дій або бездіяльності не є публічно-правовими, і юрисдикція адміністративних судів на них не поширюється. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.03.2019 у подібній категорії справ (справа № 807/1456/17). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідач також зазначає, що 27 липня 2018 року вступив в дію наказ Міністерства внутрішніх справ України від 22 червня 2018 року № 524, яким внесено зміни до Порядку доступу до відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС від 29.11.2016 року № 1256. Зазначений наказ зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 800/32252 від 10.07.2018. Зокрема, запроваджується два види довідки про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність/наявність судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України, так звану «скорочену» та «повну» довідки. «Скорочена» довідка включатиме лише відомості про відсутність/наявність судимості, «повна» довідка - відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність/наявність судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України. У запиті особа повинна зазначити вид довідки: «скорочена» чи «повна». Указаний реквізит у запиті є обов'язковим, його відсутність є законною підставою для відмови в розгляді запиту. Оскільки позивачем була замовлена так звана «повна» довідка, до неї було включено відомості про порушену стосовно нього кримінальну справу. Відповідно до вказаних змін до Порядку доступу до відомостей персонально- довідкового обліку єдиної інформаційної системи МВС, Позивач може отримати у разі необхідності «скорочену» довідки, у якій буде зазначено лише відомості про відсутність/наявність судимості. Відповідно до п. 3.1. Положення про Інтегровану інформаційно-пошукову систему органів внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 12.10.2009 № 436, інформаційними ресурсами (об'єктами обліку) ІІПС є об'єктивно поєднаний набір відомостей, що безпосередньо стосується осіб, кримінальних та адміністративних правопорушень, а також інших подій, який накопичується в процесі службової діяльності ОВС в обсязі, структурі й порядку, що визначаються завданнями, покладеними на ОВС, відповідно до чинного законодавства. До складу інформаційних ресурсів належать зокрема відомості щодо осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання, пропали безвісти, та в інших випадках, передбачених законами України. Отже, у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» та створенням Національної поліції як центрального органу виконавчої влади, структура та функції Міністерства внутрішніх справ суттєво змінилися. Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» було прийнято рішення про ліквідацію як юридичних осіб публічного права територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України та утворення як юридичних осіб публічного права територіальних органів Національної поліції України. На даний час відповідно до пп. 11 п. 4 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 877, Національна поліція відповідно до покладених на неї завдань: пп.11 - розшукує осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, зникли безвісти, та інших осіб у випадках, визначених законом; у межах повноважень, передбачених законом, організовує та провадить оперативно-розшукову діяльність; пп. 40-у межах інформаційно-аналітичної діяльності формує бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС, користується базами (банками) даних МВС та інших державних органів, здійснює інформаційно-пошукову га інформаційно-аналітичну роботу, а також оброблення персональних даних у межах повноважень, передбачених законом. Крім того, частиною 1 статті 26 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що саме поліція наповнює та підтримує в актуальному стані бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, стосовно: 3) розшуку підозрюваних, обвинувачених (підсудних) осіб, які ухиляються від відбування покарання або вироку суду; 18) бази даних, що формуються в процесі здійснення оперативно-розшукової діяльності відповідно до закону.
Відтак, відповідно до ст. 26 Закону України «Про Національну поліцію» наповнення та підтримка в актуальному стані баз (банків) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС України належить до повноважень поліції, а саме до Департаменту інформаційно-аналітичної підтримки Національної поліції України Як наслідок, внесення відомостей до єдиної інформаційної системи МВС здійснюється ДІАП НПУ на підставі облікових документів розшукуваного, що надаються ініціатором розшуку. Аналіз вищевикладеного свідчить, що МВС України є неналежним відповідачем щодо позовних вимог про вилучення зі складу інформаційних ресурсів інтегрованої інформаційно-пошукової системи органів внутрішніх справ України відомостей про позивача. Наслідки видалення інформації про розшук позивача з ІІПС МВС України.
Згідно з пунктом 6 розділу 2 (Порядок внесення відомостей до Реєстру) Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 06.04.2016 № 139 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції 05.05.2016 за № 680/28810), обмін інформацією, що міститься в Єдиному реєстрі досудових розслідувань та базах даних Міністерства внутрішніх справ, здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідно до п. 3 розділу 1 Положення реєстр утворений та ведеться відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України з метою забезпечення реєстрації кримінальних правопорушень (проваджень) та обліку прийнятих під час досудового розслідування рішень, осіб, які їх учинили, та результатів судового провадження. Держателем Реєстру є Генеральна прокуратура України (пункт 4 розділу 1 Положення). Відповідно до п. 5 розділу 1 Положення держатель здійснює організацію взаємодії з базами даних Міністерства внутрішніх справ України та Державної судової адміністрації України. Відповідно до пункту 8 розділу 1 Положення реєстраторами Реєстру (далі - Реєстратор) є: прокурори, у тому числі керівники прокуратур; керівники органів досудового розслідування; слідчі органів прокуратури, поліції, безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної кримінально- виконавчої служби України та органів Державного бюро розслідувань; детективи підрозділів детективів та внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважені здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень. Отже, відповідно до пункту 8 розділу 1 Положення працівники МВС України не являються реєстраторами Реєстру і, як наслідок, не мають можливості вносити чи видаляти інформацію по кримінальним провадженням. Спільним наказом Генеральної прокуратури України та МВС України від 17.11.2012 № 115/1046 затверджено Порядок взаємодії Генеральної прокуратури України та Міністерства внутрішніх справ України щодо обміну інформацією з Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційних систем органів внутрішніх справ. Відповідно до п. 1.5. Порядку обмін даними здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронному вигляді. Відтак, інформацію щодо порушеного кримінального провадження до Єдиного реєстру досудових розслідувань заносять слідчі та керівники органів досудового розслідування. У подальшому дана інформація відповідно до положень Порядку автоматично надходить до інформаційних систем МВС України. При корегуванні слідчим інформації по ОСОБА_1 вона автоматично корегується і в базі МВС України.
27.06.2022 року представником позивача адвокатом Пихтіним К.В. до суду було надано відповідь на відзив, у якій він просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, зазначаючи, що доводи відзиву є такими, що не заслуговують на увагу.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.07.2022 року поновлено провадження в адміністративній справі №160/6051/22, розгляд справи продовжено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що згідно з електронним журналом ІАС ОСОБА_1 подав запит 21.04.2022 року через особистий електронний кабінет за посиланням https://vytiah.mvs.gov.ua.
Відповідь у формі електронного витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» за номером ВР-000006830 було сформовано 21.04.2022 року. З моменту формування витяг доступний для скачування замовником в його особистому кабінеті за посиланням https://vytiah.mvs.gov.ua.
Сформований витяг станом на 21.04.2022 року містив такі відомості:
«Виданий про те, що громадянин(ка) УКРАЇНИ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець(ка) Дніпро, Україна на території України станом на 21.04.2022 є особою, яку 05.12.1995 Самарським районним судом м. Дніпропетровська засуджено за ч. 1 ст. 229-6, ч. 4 ст. 81, ст. 44, ст. 42 КК України (у редакції 1960) до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнено 11.09.1997 на підставі ст. 5 Закону України«Про амністію» від 26.06.1997. 14.11.2000 Самарським районним судом м. Дніпропетровська засуджено за ч. 2 ст. 229-6 КК України (у редакції 1960) до З років позбавлення волі. Звільнено 02.08.2003 по відбуттю строку покарання. 17.02.2005 Самарським районним судом м. Дніпропетровська засуджено за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 309, ч. 3 ст. 357, ч. З ст. 358, ст. 70 КК України (2001) до 4 років позбавлення волі. Звільнено 22.06.2007 на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково, невідбутий термін 1 рік 1 місяць 18 днів. Особа до кримінальної відповідальності не притягується, у розшуку не перебуває та відповідно ст. 89 КК України визнається такою, яка не має судимості.
Витяг надано для УСИНОВЛЕННЯ, УСТАНОВЛЕННЯ ОПІКИ (ПІКЛУВАННЯ), СТВОРЕННЯ ПРИЙОМНОЇ СІМ'Ї АБО ДИТЯЧОГО БУДИНКУ СІМЕЙНОГО ТИПУ.»
Відповідно до листа Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2022 року №16133/16 витяг ОСОБА_1 надавався «повний» з метою усиновлення, установлення опіки (піклування), створення прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу. Отже, виданий витяг за результатами перевірки інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» станом на 21.04.2022 року ОСОБА_1 відповідає вимогам законодавства, що регулює питання всиновлення, установлення опіки (піклування).
Не погодившись із діями Міністерства внутрішніх справ України щодо зберігання та використання шляхом зазначення у витязі № ВР-000006830, який сформовано 21.04.2022 року відомостей: про те, що позивач є особою, якій пред'явлено звинувачення в скоєнні злочину, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 11 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію» кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (тут і далі - Закон № 2939-VI; у редакції, чинній на час звернення позивача із запитом) кожна особа має право: 1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом; 2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається; 3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону; 4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів; 5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.
За частиною третьою цієї статті, розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані: 1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом; 2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом; 3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб; 4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.
Зберігання інформації про особу не повинно тривати довше, ніж це необхідно для досягнення мети, задля якої ця інформація збиралася. Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені (частини четверта, п'ята статті 10).
Згідно із пунктом 4 частини другої статті 23 Закону № 2939-VI, запитувач має право оскаржити надання недостовірної або неповної інформації.
Відповідно до частини третьої цієї статті оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до КАС України.
Повноваження поліції у сфері інформаційно-аналітичного забезпечення та формування інформаційних ресурсів визначені статтями 25, 26 Законом України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII у редакції, чинній на час звернення позивача із заявою-дорученням №4-22122020/271).
Так, відповідно до частин першої та другої статті 25 Закону № 580-VIII поліція здійснює інформаційно-аналітичну діяльність виключно для реалізації своїх повноважень, визначених цим Законом.
Поліція в рамках інформаційно-аналітичної діяльності: 1) формує бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС України; 2) користується базами (банками) даних МВС України та інших органів державної влади; 3) здійснює інформаційно-пошукову та інформаційно-аналітичну роботу; 4) здійснює інформаційну взаємодію з іншими органами державної влади України, органами правопорядку іноземних держав та міжнародними організаціями.
Діяльність поліції, пов'язана із захистом і обробкою персональних даних, здійснюється на підставах, визначених Конституцією України, Законом України "Про захист персональних даних", іншими законами України (частина четверта статті 25).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 26 Закону №580-VIII поліція наповнює та підтримує в актуальному стані бази даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС України, стосовно виявлених кримінальних та адміністративних правопорушень, осіб, які їх учинили, руху кримінальних проваджень; обвинувачених, обвинувальний акт щодо яких направлено до суду.
Умови, підстави та процедуру надання відомостей з інформаційної підсистеми «Оперативно-довідкова картотека» єдиної інформаційної системи МВС України, що містить відомості стосовно осіб, яким повідомлено про підозру в учиненні кримінального правопорушення, та осіб, яких засуджено за вчинення кримінального правопорушення, права та обов'язки суб'єктів, що є учасниками зазначеної процедури, визначає Порядок доступу до відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, затверджений наказом МВС України від 29 листопада 2016 року № 1256 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 10 січня 2017 року за № 22/29890 (далі - Порядок № 1256 у редакції наказу МВС України від 22 червня 2018 року № 524).
За наведеним у пункті 2 розділу I «Загальні положення» Порядку № 1256 визначенням, довідка - документ, який містить відомості з персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи МВС України та який залежно від обсягу запитуваної особою інформації може містити відомості про: відсутність (наявність) судимості; притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України; персонально-довідковий облік - систематизований банк (база) даних інформаційної підсистеми «Оперативно-довідкова картотека» єдиної інформаційної системи МВС України стосовно осіб, яким повідомлено про підозру в учиненні кримінального правопорушення, та осіб, яких засуджено за вчинення кримінального правопорушення.
Пунктом 6 розділу I Порядку № 1256 передбачено, що право на запит та отримання відомостей з персонально-довідкового обліку мають: 1) державні органи, які здійснюють правоохоронні функції; 2) суди всіх рівнів; 3) органи державної влади та їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування у зв'язку зі здійсненням ними повноважень, визначених законодавством; 4) фізичні особи.
Отже, довідка, яка надається Департаментом інформатизації МВС України за запитом, зокрема фізичної особи, може містити відомості про: відсутність (наявність) судимості; притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України.
Відповідно до пунктів 1-3, 14, 18-19 розділу V «Отримання відомостей з персонально-довідкового обліку за зверненнями фізичних осіб» Порядку № 1256 фізична особа, яка досягла 14-річного віку (далі - Заявник), має право на отримання з персонально-довідкового обліку відомостей про себе.
Відомості з персонально-довідкового обліку надаються Заявнику у формі Довідки з дотриманням вимог законодавства про звернення громадян та захист персональних даних на підставі запиту на отримання довідки про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України, що подається за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.
Запит подається в письмовій або електронній формі.
У разі незгоди з відомостями, що надані в Довідці, Заявник може надати до Департаменту інформатизації офіційні документи (вирок суду, довідку з місць позбавлення волі тощо) для внесення відповідних змін до персонально-довідкового обліку.
Надання Довідки здійснюється безоплатно в строк до 30 календарних днів з дня надходження запиту.
Довідка видається станом на дату здійснення перевірки фізичної особи за персонально-довідковим обліком.
Як вже зазначалося вище, згідно з електронним журналом ІАС ОСОБА_1 подав запит 21.04.2022 року через особистий електронний кабінет за посиланням https://vytiah.mvs.gov.ua.
Відповідь у формі електронного витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» за номером ВР-000006830 було сформовано 21.04.2022 року.
В подальшому, позивачу видано спірний витяг форми «повний», у якому зазначено відомості про те, що він є особою, якій пред'явлено звинувачення в скоєнні злочину.
Суд звертає увагу, що із внесенням змін наказом МВС України від 22 червня 2018 року № 524 до Порядку № 1256, Додаток 2 «Запит на отримання довідки про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України» передбачає можливість запитувача обирати вид інформації, яку він бажає отримати, а саме «повну» або «скорочену».
Зокрема, «повна» довідка має містити інформацію про: відсутність (наявність) судимості; притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України, а «скорочена» - або про відсутність (наявність) судимості або про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України.
Суд зазначає, що таку позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 30.06.2021 року у справі № 640/705/20.
Тож, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підтвердження правомірності своїх дій МВС України вказує, що позивачем була замовлена повна довідка, до неї було включено відомості про порушену стосовно нього кримінальну справу.
При цьому, відповідно до листа Департаменту інформатизації МВС України від 14.06.2022 року №17500/16 витяг ОСОБА_1 надавався «повний» з метою усиновлення, установлення опіки (піклування), створення прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу.
За таких обставин, враховуючи приписи Порядку № 1256 (з урахуванням змін, внесених наказом МВС України від 22 червня 2018 року № 524), суд доходить висновку, що відповідачем правомірно видано витяг № ВР-000006830, який сформовано 21.04.2022 року форми «повний», в якому, зокрема, зазначено, що позивач є особою, якій пред'явлено звинувачення в скоєнні злочину.
Звідси, підстави для зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України в особі Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України видати ОСОБА_2 довідку «повну», в якій зазначити виключно відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України, без зазначення відомостей про те, що позивач є особою, якій пред'явлено звинувачення в скоєнні злочину, у суду відсутні.
Суд зауважує, що позивач не позбавлений права на звернення до відповідача із запитом про надання довідки «скороченої» форми, яка за своєю формою передбачає надання інформації або про відсутність (наявність) судимості або про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України.
При цьому, суд не приймає посилання позивача на практику Верховного Суду, викладену в постановах від 24.10.2019 у справі № 804/4135/18 та від 18.12.2019 у справі № 826/18484/16, яка є нерелевантною до спірних правовідносин.
Зокрема, у вищевказаних справах спірні правовідносини виникли під час дії попередньої редакції Порядку № 1256 (у редакції наказу МВС України від 29 листопада 2016 року № 1256), натомість у справі, що розглядається, згідно з електронним журналом ІАС ОСОБА_1 подав запит 21.04.2022 року через особистий електронний кабінет за посиланням https://vytiah.mvs.gov.ua, тобто коли Порядок № 1256 зазнав змін згідно з наказом МВС України від 22 червня 2018 року № 524 у частині Додаток 2 «Запит на отримання довідки про притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України», який викладено в новій редакції.
З огляду на це, висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 804/4135/18 та від 18.12.2019 у справі № 826/18484/16 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, адже за позицією Великої Палати Верховного Суду подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Посилання МВС України на правову позицію, яка висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 914/2006/17 з приводу закриття провадження у даній справі судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.
Частина друга статті 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів, які мають своїм завданням справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).
На підставі аналізу норм Кримінального процесуального кодексу України, Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII і Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 06 квітня 2016 року №139 (далі - Положення № 139) суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що офіційним джерелом інформації про зареєстровані злочини, осіб, підозрюваних (обвинувачених) у їх вчиненні, та рух кримінальних справ (кримінальних проваджень) є ЄРДР, а діяльність правоохоронних органів щодо інформаційного наповнення ЄРДР полягає в офіційному фіксуванні здійснених у кримінальному провадженні процесуальних дій та прийнятих процесуальних рішень і є похідною від них. Відтак, внесена до ЄРДР інформація, якою лише констатується факт здійснення процесуальної діяльності органів досудового розслідування та її результати, не впливає на юридичне становище позивача, не змінює характеру й обсягу його прав і обов'язків та існуючого стану правовідносин. Отже, за висновком судів, дії чи бездіяльність уповноважених службових осіб, пов'язані із внесенням або невнесенням передбачених КПК України відомостей до ЄРДР, не є здійсненням публічно-владних управлінських функцій, тому спори щодо таких дій або бездіяльності не є публічно-правовими, і юрисдикція адміністративних судів на них не поширюється.
Така правова оцінка спірних правовідносин зроблена з урахуванням аналогічних висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 29 березня 2019 року у справі № 807/1456/17.
Разом із тим, застосовуючи зазначені норми матеріального права у контексті вирішення питання щодо можливості вилучення певних відомостей з ЄРДР, спірні правовідносини не пов'язані з наповненням ЄРДР, а стосуються внесення змін до персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи МВС України.
Повноваження Департаменту інформатизації МВС України щодо формування персонально-довідкового обліку як інформаційного ресурсу єдиної інформаційної системи МВС України, забезпечення контролю процесів його наповнення та використання, а також надання інформаційних послуг юридичним і фізичним особам закріплені у Положенні про Департамент інформатизації Міністерства внутрішніх справ України, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 січня 2018 року № 70.
Порядок формування, ведення, використання персонально-довідкового обліку та доступу до його відомостей визначено, зокрема, Інструкцією про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України, затвердженою наказом МВС України, Державного департаменту України з питань виконання покарань від 23 серпня 2002 року № 823/188 (далі - Інструкція), Положенням про єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 року № 1024, та Порядком доступу до відомостей персонально-довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, затвердженим наказом МВС України від 29 листопада 2016 року № 1256 (далі - Порядок № 1256).
Вказаними нормативно-правовими актами регламентовано порядок наповнення відповідних баз даних Департаментом інформатизації МВС України, визначено підстави і умови внесення відомостей стосовно осіб, яким повідомлено про підозру в учиненні кримінального правопорушення, та осіб, яких засуджено за вчинення кримінального правопорушення, встановлено перелік відомостей, що надаються за зверненнями державних органів, які здійснюють правоохоронні функції, судів усіх рівнів, органів державної влади і місцевого самоврядування, а також фізичних осіб.
Так, з дотриманням вимог законодавства про звернення громадян та захист персональних даних на запит фізичної особи надаються відомості з персонально-довідкового обліку у формі довідки, яка залежно від обсягу запитуваної особою інформації може містити відомості про: відсутність (наявність) судимості; притягнення до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінальним процесуальним законодавством України (пункт 2 розділу V Порядку №1256).
Згідно з пунктом 14 розділу V Порядку №1256 у разі незгоди з відомостями, що надані в довідці, заявник може надати до Департаменту інформатизації МВС України офіційні документи (вирок суду, довідку з місць позбавлення волі тощо) для внесення відповідних змін до персонально-довідкового обліку.
Крім того, слід враховувати, що відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, є інформацією про фізичну особу (персональними даними) відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про інформацію», абзац десятий статті 2 Закону України «Про захист персональних даних».
Положеннями Закону України «Про захист персональних даних», який поширюється на діяльність з обробки персональних даних, обумовлено, що персональні дані мають бути точними, достовірними та оновлюватися в міру потреби, визначеної метою їх обробки, склад та зміст персональних даних мають бути відповідними, адекватними та ненадмірними стосовно визначеної мети їх обробки (стаття 6); суб'єкт персональних даних має право пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними; звертатися із скаргами на обробку своїх персональних даних до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або до суду (стаття 8).
Виходячи з цього, інформація про позивача, яка міститься у персонально-довідковому обліку єдиної інформаційної системи МВС України, становить його персональні дані, обробка яких, зокрема шляхом внесення змін до персонально-довідкового обліку, здійснюється Департаментом інформатизації МВС України в порядку, визначеному Інструкцією і Порядком № 1256.
Таким чином, з огляду на предмет цього спору і його суб'єктний склад, позивач правильно звернувся до суду адміністративної юрисдикції, вважаючи, що оскаржуваними діями відповідача як суб'єкта владних повноважень і розпорядника персональних даних порушені його права та законні інтереси.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність підстав для їх задоволення.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 139, 159, 241, 243-246, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Міністерства внутрішніх справи України (код ЄДРПОУ 00032684, 01024, м. Київ, вул. Богомольця, 10) в особі Департаменту інформатизації (код ЄДРПОУ - відсутній, 01024, м. Київ, вул. Богомольця, 10) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 25.07.2022 року.
Суддя О.М. Неклеса