21 липня 2022 року
м. Київ
cправа № 909/65/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,
представників учасників справи:
позивача - акціонерного товариства «Укртрансгаз» - Онищук М.Б., адвокат (довіреність від 11.11.2021 № 1-2783),
відповідача - акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» - Дороніна О.М., адвокат (довіреність від 20.12.2021 № Др-82-1221),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу акціонерного товариства «Укртрансгаз»
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 (головуючий суддя Бойко С.М., судді: Бонк Т.Б., Матущак О.М.)
у справі № 909/65/20
за позовом акціонерного товариства «Укртрансгаз» (далі - АТ «Укртрансгаз», позивач, скаржник)
до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Івано-Франківськгаз» (далі - АТ «ОГС «Івано-Франківськгаз», відповідач)
про стягнення 358 203 235,57 грн.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
АТ «Укртрансгаз» звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до АТ «ОГС «Івано-Франківськгаз» про стягнення з останнього (з урахуванням уточнення позовних вимог) 325 346 143,66 грн. заборгованості за надані послуги балансування обсягів природного газу з липня 2018 року по лютий 2019 року (включно), а також нарахованих у період з 01.07.2018 по 31.08.2020 з цієї суми заборгованості пені в розмірі 1 051 191,45 грн., 3% річних у розмірі 15 567 831,23 грн. та інфляційних втрат у розмірі 16 238 069,23 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором транспортування природного газу від 17.12.2015 № 1512000706 щодо оплати послуг балансування (далі - Договір).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 27.01.2021 у справі № 909/65/20 (суддя Шіляк М.А.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача 325 344 143,66 грн. заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, 1 051 191,45 грн. пені, 15 567 831,23 грн. 3% річних, 16 238 069,23 грн. - інфляційних втрат та 735 700,00 грн. судового збору.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач, на порушення покладеного на нього обов'язку за договором транспортування природного газу, не виконав взятий на себе обов'язок щодо оплати послуг балансування, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості та нарахованих з цієї суми штрафних санкцій за прострочення грошового зобов'язання є правомірними та підлягають задоволенню.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 рішення місцевого господарського суду скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 103 550 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що :
- матеріали справи не містять додатків № 1, № 2 до Договору від 17.12.2015 № 1512000706 транспортування природного газу, тому сторонами не укладались ці додатки № 1, № 2 до Договору;
- надання послуг балансування, визначення їх обсягу та вартості перебуває у безпосередньому зв'язку з обсягом послуг транспортування природного газу. Відповідно до пункту 2.3 Договору послуги, які можуть бути надані відповідачу за спірним договором, включають: послуги замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи; послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій; послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї. Зі змісту умов договору вбачається, що перелік послуг, зазначених у пункті 2.3 Договору, є вичерпним та не передбачає вчинення сторонами дій щодо врегулювання саме місячних небалансів;
- у матеріалах справи відсутні та позивачем не надано доказів на підтвердження наявності між сторонами Договору, який би регулював відносини саме щодо врегулювання місячних небалансів, оплата за які є предметом цього позову (не подано докази, які б свідчили про внесення до чинного договору відповідних змін з метою приведення його у відповідність з чинним Кодексом ГТС); з системного аналізу умов договору вбачається, що вказаним договором не передбачено порядку оплати місячних негативних небалансів;
- Інформаційна платформа Оператора ГТС, на якій учасники ринку мали б вчиняти балансуючі дії в указаному періоді не виконувала належним чином своїх функцій по відношенню до Оператора ГРМ, тому в Оператора ГТС у цей період не було передбаченого законодавством інструменту для вчинення балансуючих дій по відношенню до Оператора ГРМ. Позивачем наведені обставини не спростовано, не надано належних доказів на підтвердження усунення оператором ГТС виявлених НКРЕКП недоліків у роботі Інформаційної платформи. Отже, надання послуг є недоведеним, тому у відповідача не виникло обов'язку такі послуги оплатити;
- з урахуванням наведеного апеляційний господарський суд дійшов висновку про недоведеність позивачем надання відповідачу послуг балансування природного газу у заявлених обсягах у спірний період за Договором. Крім того, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні похідних позовних вимог, а саме: у стягненні пені, річних та інфляційних втрат, посилаючись на відсутність у позивача права на стягнення вартості послуг балансування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ «Укртрансгаз» просить Суд скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 2 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Так, із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права, без урахування висновку щодо застосування норм права, а саме: статей 526, 530, 536, 612, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 193, 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 913/64/17, від 14.11.2019 у справі № 904/2732/18, від 14.07.2020 у справі № 923/1064/18, від 18.06.2019 у справі № 912/1558/18, від 13.08.2019 у справі № 925/352/18 у частині надання оцінки положенням договору на транспортування природного газу, що відповідає типовому договору транспортування природного газу, затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497 (зі змінами, внесеними згідно з постановами НКРЕКП від 24.11.2016 № 2016, від 24.11.2016 № 2017), за умовами якого на позивача покладено обов'язок з визначення у відповідача (як замовника послуги) наявності негативного місячного небалансу та надання останньому у зв'язку з цим послуг балансування.
Разом з тим скаржник, обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження із посиланням на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України, вказує на необхідність відступлення від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 927/1041/19 та від 25.06.2019 у справі № 916/2090/16, зауважує, що апеляційний господарський суд, здійснюючи посилання на висновки Верховного Суду, не дослідив предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судом фактичні обставини та наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин у зазначених справах та у справі, що розглядається.
Також із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник обґрунтовує касаційну скаргу відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права, а саме: статей 526, 629 ЦК України, абзаців двадцять дев'ятого, тридцять третього пункту 5 глави 1 розділу І, пунктів 3-5 глави 4 розділу XIV Кодексу газотранспортної системи, частини четвертої статті 236 ГПК України.
Крім того, аргументуючи касаційну скаргу, скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин положень Кодексу газотранспортної системи у редакції станом на момент прийняття рішення, а не на момент виникнення спірних правовідносин.
Серед іншого скаржник звертає увагу Суду на порушення норм процесуального права, зокрема, статей 74-76 ГПК України.
Доводи інших учасників справи, заявлені клопотання.
05.01.2022 від АТ «ОГС «Івано-Франківськгаз» через систему «Електроний Суд» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду без змін як таку, що прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Крім того, 05.01.2022 через систему «Електроний Суд» від АТ «ОГС «Івано-Франківськгаз» надійшло клопотання про закриття касаційного провадження, в якому останнє просить Суд закрити касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Укртрансгаз» на постанову апеляційного господарського суду від 29.09.2021 у справі № 909/65/20.
27.06.2022 через систему «Електроний Суд» від АТ «ОГС «Івано-Франківськгаз» надійшли додаткові пояснення з урахуванням постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №918/450/20, які останнє просить Суд врахувати під час розгляду справи.
30.06.2022 у судовому засіданні від АТ «ОГС «Івано-Франківськгаз» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 909/65/20 до закінчення перегляду об'єднаною палатою Верховного Суду справи № 921/184/21 у побідних правовідносинах. Клопотання обґрунтовано, зокрема, тим, що у наведеній відповідачем справі також стягується заборгованість за договором та надається правова оцінка правовідносинам за договором транспортування природного газу. Так, у справі, яка розглядається, зокрема, суд першої інстанції базував своє рішення на тому, що послуга балансування є складовою господарської діяльності з транспортування природного газу, а надання послуг балансування перебуває у безпосередньому зв'язку з фізичним транспортуванням природного газу. АТ «ОГС «Івано-Франківськгаз» вказує, що відмінним у справі №909/65/20 є лише інша складова послуги транспортування природного газу (перевищення замовленої потужності). В іншому вважає, що позивач у справі № 909/65/20 при однаковому матеріально-правовому регулюванні спірних правовідносин наполягає на встановленні аналогічних фактичних обставин, що підтвердять відсутність наданих послуг, належність розрахунків та ціноутворення за договором транспортування, та, як наслідок, відсутність виконання будь-яких послуг, що, на його думку, обґрунтовує подібність правовідносин.
30.06.2022 у судовому засіданні оголошено перерву до 21.07.2022.
Розглянувши подані АТ «ОГС «Івано-Франківськгаз» клопотання про зупинення провадження у справі та про закриття касаційного провадження, Суд на місці постановив: здійснити розгляд відповідних клопотань АТ «Івано-Франківськгаз» спільно з касаційною скаргою.
21.07.2022 представник АТ «Укртрансгаз» брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів згідно з ухвалою Суду від 30.06.2022.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
АТ «Укртрансгаз» (оператор) та АТ «ОГС «Івано-Франківськгаз» (замовник) 17.12.2015 уклали Договір транспортування природного газу №1512000706, згідно з пунктом 2.1 якого оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену у цьому договорі вартість таких послуг.
Згідно з пунктом 2.3 Договору послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).
Пунктом 2.4 Договору передбачено, що обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням Додатка 1 (розподіл потужності) та/або Додатка 2 (транспортування) до цього договору.
Відповідно до пункту 2.5 Договору приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу.
Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі (пункт 2.6 Договору).
Згідно з пунктом 2.7 Договору оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів.
Додатки 1, 2, 3 є невід'ємною частиною цього договору. При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу (пункт 2.8 Договору).
Пунктом 3.1 Договору передбачено обов'язок оператора, зокрема, своєчасно надавати послуги належної якості; приймати номінації та реномінації, а також заявки на розподіл потужності від замовника відповідно до умов, встановлених Кодексом; забезпечувати належну організацію та функціонування своєї диспетчерської служби; виконувати інші обов'язки, визначені Кодексом та чинним законодавством України.
Згідно з пунктом 3.2 Договору оператор має право, зокрема, стягувати із замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності та/або за недотримання вимог щодо якості газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим договором; користуватися іншими правами, передбаченими цим договором та чинним законодавством України, для забезпечення належного надання послуг, а також для виконання обов'язків оператора газотранспортної системи.
Відповідно до пункту 4.1 Договору замовник зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; дотримуватися обмежень, встановлених цим договором та кодексом; негайно виконувати розпорядження диспетчерської служби оператора; вчасно врегульовувати небаланси; не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі; повідомляти оператора про зміну умов, які стали підставою для укладання цього договору.
Пунктом 4.2 Договору передбачено, що замовник має право, зокрема, замовляти транспортування та одержувати з газотранспортної системи обсяги природного газу, що відповідають його підтвердженим номінаціям/реномінаціям.
Порядок комерційного обліку природного газу (в тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюється сторонами відповідно до вимог Кодексу та з урахуванням цього договору (пункт 5.1. Договору).
За змістом пункту 5.4 Договору окремим Додатком 3 до цього договору між оператором та замовником, який є оператором газорозподільної системи/прямим споживачем/газовидобувним підприємством /виробником біогазу, інших видів газу з альтернативних джерел, визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного замовника.
На кожну фізичну точку входу/виходу до/з газотранспортної системи складається акт розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, який має містити схему потоків газу через вузол обліку природного газу (далі - ВОГ), його місце розташування на схемі, межу балансової належності та за необхідності схематичне позначення іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки (ЗВТ) (пункт 5.5 Договору).
Відповідно до пункту 6.1 Договору оператор забезпечує наявність відповідних потужностей в точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи згідно з Додатком 1 до цього договору (розподіл потужності).
За умовами пунктів 7.1, 7.2 Договору вартість послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом. Оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та базову ціну газу на своєму веб-сайті: www.utg.ua.
Розділом ІХ Договору врегульовано порядок визначення вартості послуг балансування та порядок розрахунків за них.
Відповідно до пункту 9.1 Договору у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу у строк до 12 числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов'язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до Кодексу. Вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за формулою:
В балансування = БЦГ х К х QБГ, де:
БЦГ - базова ціна газу;
QБГ - обсяг негативного місячного небалансу замовника послуг транспортування;
К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1 (пункт 9.2 Договору).
Базова ціна газу визначається оператором відповідно до Кодексу. Оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, та розміщує її на своєму веб-сайті (пункт 9.3 Договору).
Згідно з пунктом 9.4 Договору оператор до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів.
Відповідно до пункту 9.5 Договору розбіжності щодо вартості послуг балансування підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість послуг балансування, яку замовник зобов'язаний сплатити в строк, визначений пунктом 9.4 цього Договору, визначається за даними оператора.
Пунктом 11.1 Договору визначено, що послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформляються оператором і замовником актами наданих послуг.
Згідно з пунктом 11.4 Договору послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу та розділу ІХ цього договору.
Пунктом 11.5 Договору передбачено, що оператор і замовник зобов'язуються здійснювати звірку розрахунків щокварталу до двадцять п'ятого числа місяця, наступного за кварталом. Звірка розрахунків оформлюється сторонами актом звірки.
Відповідно до пунктів 13.1, 13.2, 13.5 Договору у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором. Сторона, що не виконує умови цього договору та (або) умови Кодексу, зобов'язана в повному обсязі відшкодувати збитки, завдані іншій стороні. У разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Цей договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31 грудня 2016 року, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 грудня 2015 року. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 17.1 Договору).
Пункт 17.3 Договору встановлює, що у разі внесення та затвердження Регулятором змін до Типового договору транспортування природного газу сторони зобов'язані протягом місяця внести відповідні зміни до цього договору.
Сторони 29.11.2017 уклали Додаткову угоду №1 до договору, якою, зокрема, пункт 9.4 Договору виклали у такій редакції (застосовується до відносин сторін з 29.12.2016): оператор до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник, крім вартості послуг, вказаних у абзаці другому цього пункту, зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів.
Оплата вартості послуг балансування оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період.
За твердженням позивача, ним як оператором ГТС здійснено процедуру алокації та встановлено наявність у відповідача негативних місячних небалансів природного газу:
в липні 2018 року в обсязі 800,000 тис. куб. м,
в серпні 2018 року в обсязі 770,024 тис. куб. м,
у вересні 2018 року в обсязі 1 190,000 тис. куб. м,
у жовтні 2018 року в обсязі 1 560,000 тис. куб. м,
у листопаді 2018 року в обсязі 2 700,000 тис. куб. м,
у грудні 2018 року в обсязі 4 165,673 тис. куб. м,
у січні 2019 року в обсязі 11 589,400 тис. куб. м та у лютому 2019 року в обсязі 2 092,294 тис. куб. м., що відображено в актах надання послуг балансування обсягів природного газу, розрахунках вартості послуг балансування та звітах по точках входу/виходу замовника послуг транспортування (оператора газорозподільних систем).
У зв'язку із нездійсненням АТ «ОГС «Івано-Франківськгаз» заходів щодо самостійного врегулювання негативних небалансів за період липень 2018 року - лютий 2019 року в порядку, встановленому Кодексом ГТС, позивач надав відповідачу послуги балансування для врегулювання небалансів за вказаний період на загальну суму 325 344 143,66 грн, про що були оформлені односторонні акти про надання таких послуг :
№07-18-1512000706 - Баланс від 31.07.2018,
№08-18-1512000706 - Баланс від 31.08.2018,
№09-18-1512000706 - Баланс від 30.09.2018,
№10-18-1512000706 - Баланс від 31.10.2018,
№11-18-1512000706 - Баланс від 30.11.2018,
№12-18-1512000706 - Баланс від 31.12.2018 (коригуючий акт №12-18-1512000706 - Баланс/Кор. від 26.02.2019 до акта від 31.12.2018),
№01-19-1512000706 - Баланс від 31.01.2019,
№02-19-1512000706 - Баланс від 28.02.2019, які надіслано відповідачу разом з рахунками на оплату, розрахунками вартості послуг та звітами по точках входу/виходу замовника послуг транспортування.
На підтвердження негативних місячних небалансів позивач надав до матеріалів справи копії актів надання послуг балансування обсягів природного газу за період з липня-грудня 2018 року та січня - лютого 2019 року, складені ним в односторонньому порядку; копії розрахунків вартості послуг балансування та рахунків на оплату таких послуг за спірний період; копії звітів по точках входу/виходу замовника послуг транспортування (оператору газорозподільних мереж); копії звітів про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу АТ «ОГС «Івано-Франківськгаз», між замовниками послуги транспортування (постачальниками) у розрізі їх контрагентів (споживачів).
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за Договором транспортування природного газу за послуги балансування обсягів природного газу.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
ГК України у статті 180 деталізовано істотні умови господарського договору.
Так, за приписами частин першої і третьої цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина п'ята статті 180 ГК України).
Верховний Суд виходить з того, що взаємовідносини, які виникають у процесі укладення договорів транспортування природного газу, регулюються Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор), від 30.09.2015 №2493, та Типовим договором транспортування природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497 (тут і далі в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин), ЦК України, ГК України.
Щодо редакції Кодексу ГТС, яка підлягає застосуванню, Верховний Суд визнає слушними аргументи скаржника стосовно неправильного застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин положень Кодексу ГТС у редакції станом на момент прийняття рішення, а не на момент виникнення спірних правовідносин, виходячи з такого.
Постановою НКРЕКП від 27.12.2017 №1437 «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП щодо впровадження добового балансування на ринку природного газу та процедури розробки, подання і затвердження Плану розвитку газотранспортної системи на наступні 10 років» було внесено зміни до Кодексу ГТС у зв'язку із введенням добового балансування замість місячного та запровадженням роботи інформаційної платформи. Ця постанова набрала чинності з 01.08.2018.
Відповідно до Кодексу ГТС в редакції від 01.08.2018 інформаційна платформа - це електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується Оператором ГТС, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу (далі - інформаційна платформа).
Таким чином, з 01.08.2018 Кодексом ГТС передбачено функціонування інформаційної платформи, яка істотно змінила процедуру взаємодії між суб'єктами ринку природного газу. Функціонування платформи забезпечує Оператор ГТС задля надання послуг транспортування природного газу відповідно до Кодексу ГТС. Платформа дозволяє автоматизувати процеси електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу - Оператором ГТС, операторами газорозподільних мереж (ГРС) та замовниками послуг транспортування газу. Платформа дозволяє операторам ГТС та ГРС бачити статус небалансів замовників послуг транспортування газу. Інформаційна платформа почала працювати в штатному режимі з 01.03.2019.
Водночас, постановою НКРЕКП від 27.07.2018 № 788 (з урахуванням змін, внесених постановами НКРЕКП від 28.09.2018 №1134 та від 30.11.2018 №1573) встановлено, що Укртрансгаз як Оператор ГТС допустив порушення абзаців другого та третього пункту 1 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС у частині здійснення Оператором ГТС до 05.07.2018 первинної реєстрації споживачів за постачальником в інформаційній платформі на наступний газовий місяць та надання до 10.07.2018 через інформаційну платформу всім постачальникам, зареєстрованим на платформі, реєстру їх споживачів.
У зв'язку з цим Регулятор постановив, що на період усунення порушень та приведення дій Укртрансгазу у відповідність до вимог законодавства, створення та забезпечення функціонування інформаційної платформи, комерційне балансування (зокрема визначення фінансового забезпечення, подання номінацій/реномінацій, проведення алокацій, визначення небалансів, визначення плати за нейтральність) за період серпень 2018 року - лютий 2019 року здійснювати відповідно до положень Кодексу ГТС в редакції, що діє станом на день прийняття цієї постанови.
Відповідно до частини першої статті 4 та статті 1 Закону «Про ринок природного газу» (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства. Регулятором є НКРЕКП.
Ухвалені Регулятором рішення щодо застосування відповідної редакції Кодексу ГТС є обов'язковими для Укртрансгазу як суб'єкта ринку природного газу - Оператора ГТС, якому воно було адресоване.
Відповідно, до спірних правовідносин за спірний період: липень 2018 року - лютий 2019 року мають застосовуватись положення Кодексу ГТС в редакції згідно з постановою НКРЕКП від 28.04.2017 № 615 (тобто у вказаному контексті - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Подібний правовий висновок викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 927/1041/19.
Разом з тим, змістом оскаржуваного рішення підтверджуються аргументи скаржника, що всупереч наведеному, апеляційний господарський суд керувався нормами Кодексу ГТС станом на момент прийняття оскаржуваної постанови.
За змістом частин першої і другої статті 32 Закону України «Про ринок природного газу» (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом ГТС та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.
Відповідно до постанови НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Типовий договір транспортування природного газу містить додатки до нього, а саме: додаток 1 - розподіл потужності, додаток 2 - транспортування, додаток 3 - перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.
Кодекс ГТС (тут і далі застосовується в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є регламентом функціонування ГТС України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування ГТС України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності.
Пункт 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС визначає договір транспортування як договір, укладений між оператором ГТС та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор ГТС надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору ГТС вартість отриманих послуг (послуги).
Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу VІІІ «Порядок укладення договору транспортування природного газу та фінансове забезпечення» Кодексу ГТС одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом.
Згідно з пунктом 9 глави 1 розділу VІІІ «Порядок укладення договору транспортування природного газу та фінансове забезпечення» Кодексу ГТС Замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи нижче наведені послуги, що є складовими послуги транспортування:
-доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи;
-замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтвердженої номінації;
-вчинення дій з врегулювання добового небалансу.
Як вбачається із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, згідно з умовами укладеного між сторонами Договору позивач (оператор) може надавати відповідачу (замовнику) такі послуги:
- послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (розподіл потужності);
- послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (транспортування);
- послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (балансування).
Крім того, укладаючи договір транспортування природного газу, сторони узгодили перелік послуг, що складають предмет даного договору. Такі послуги надаються оператором на умовах, визначених у Кодексі ГТЗ, з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором.
Апеляційним судом встановлено, що обсяг послуг, які надаються за цим Договором, визначається підписанням Додатка 1 (розподіл потужності) та/або Додатка 2 (транспортування) до цього договору (пункт 2.4 Договору).
Суд апеляційної інстанції встановив, що сторонами не укладались Додатки №1, 2 до Договору. Умовами укладеного між сторонами договору не передбачено порядку оплати місячних негативних небалансів, оплата за які є предметом цього позову.
Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у цій справі, що розглядається, було зупинено до розгляду касаційної скарги АТ «Укртрансгаз» у справі № 918/450/20, оскільки в основу оскаржуваних судових рішень у справі № 918/450/20 у частині визнання договору неукладеним було покладено висновки Верховного Суду щодо застосування статей 179, 180 ГК України, статті 638 ЦК України, викладені у постанові від 25.06.2019 у справі №916/2090/16 (відсутність узгодження сторонами істотних умов договору через непідписання обов'язкових додатків до нього).
Отже, Верховний Суд на підставі частини четвертої статті 300 ГПК України дійшов висновку про необхідність врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 918/450/20, ухваленій після подання касаційної скарги.
Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність відповідних Додатків, які самі сторони в Договорі визнали його невід'ємною частиною, тобто такими, що за змістом є обов'язковими, а, отже, й істотними в контексті предмета договору, за звичайних обставин мала б свідчити про неукладеність Договору. До того ж обов'язковість названих додатків до договору транспортування, виходячи з наведених приписів законодавства, передбачена й безпосередньо законом.
Водночас не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).
Фактичне виконання усіма сторонами спірного договору виключає кваліфікацію цього договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини восьмої статті 181 ГК України, за змістом якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов.
Подібний правовий висновок викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №918/450/20 (яка висловлена після подання касаційної скарги), у постанові Верховного Суду від 11.10.2018 у справі №922/189/18.
Разом з тим суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив обставин саме фактичного виконання сторонами умов Договору.
Закон України «При ринок природного газу» та Кодекс ГТС визначають, що відповідно до договору транспортування надаватись можуть: послуги доступу до потужності (розподіл потужності); послуги транспортування; послуги балансування.
Отже, послуги балансування системи безпосередньо пов'язані із послугою транспортування природного газу.
Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС оператор ГТС визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з ГТС у точках виходу за цей газовий місяць.
Місячний небаланс розраховується оператором ГТС до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор ГТС (пункт 2 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС).
Згідно з пунктом 2 розділу XIII Кодексу ГТС замовники послуг транспортування зобов'язані своєчасно врегульовувати свої небаланси.
У главі 3 розділу XIV Кодексу ГТС передбачено порядок урегулювання замовником небалансів. Так, у разі негативного значення небалансу замовник послуг транспортування до 12-го числа наступного місяця: здійснює купівлю природного газу в інших замовників послуг транспортування; здійснює відбір природного газу шляхом подання оператору газосховища балансуючої номінації для врегулювання остатнього небалансу за цей газовий місяць (пункт 4 зазначеної норми).
Відповідно до підпункту 2 пункту 7 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС негативний місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований у строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором ГТС за рахунок надання природного газу замовнику послуг транспортування в рамках послуги балансування для покриття ним неврегульованого обсягу природного газу.
Підставою для проведення розрахунку послуг балансування є:
- односторонній акт про надання послуг балансування обсягів природного газу, оформлений оператором ГТС відповідно до умов договору транспортування природного газу. Оператор ГТС до 14-го числа місяця, наступного за звітним, надає замовнику послуг транспортування односторонній акт про надання послуг балансування на обсяги природного газу, місячного небалансу замовника послуг транспортування, що був не врегульований ним відповідно до пунктів 3- 5 глави 3 цього розділу;
- рахунок на оплату;
- звіт по точках входу/виходу замовника послуг транспортування (що має містити деталізацію по споживачах замовника послуг транспортування на точках виходу). Замовник послуг транспортування повинен здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів з дня отримання ним зазначених документів (пункти 3 і 4 глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС).
Отже, ураховуючи зазначене, достатньою підставою для оплати послуг балансування є наявність небалансу в звітному місяці, який доводиться алокаціями (звітами), складеними оператором ГТС, на підставі інформації, наданої самим замовником. При цьому зазначена інформація є нерозривно пов'язаною зі звітністю сторін щодо надання послуг з транспортування газу безпосередньо.
У розділі ХІІ Кодексу ГТС регламентовано здійснення алокації (на яких даних ґрунтується, порядок здійснення тощо). Так, у межах процедури алокації передбачено, що підписані щомісячні акти приймання-передачі газу відповідно до положень пункту 2 глави 7 розділу III цього Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, визначені комерційними вузлами обліку у фізичних точках входу/виходу, поданого до ГТС, є основою для формування інформації, що передається оператору ГТС для здійснення ним алокації (пункт 5 глави 1 розділу ХІІ Кодексу ГТС).
Оплата послуг балансування має бути здійснена замовником у разі надсилання оператором ГТС такому замовнику рахунку на оплату, звіту по точках входу/виходу замовника послуг транспортування (пункти 3 і 4 глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС), відсутності доказів самостійного врегулювання небалансу.
Відтак, з огляду на наведене для правильного вирішення даного спору за відсутності узгодженої позиції сторін щодо надання послуг балансування судам належало встановити обставини, пов'язані з рухом товарно-матеріальних цінностей та фактичним виконанням спірного Договору як наданням послуг власне транспортування газу, здійснення/не здійснення балансуючих дій, дослідити складені сторонами на виконання відповідних умов Договору акти приймання-передачі природного газу в спірний період, у тому числі з метою встановлення обсягів природного газу, визначених комерційними вузлами обліку у фізичних точках входу/виходу, як це передбачено Кодексом ГТС; акти наданих послуг балансування обсягів природного газу; розрахунки вартості послуг балансування та звіти по точках входу/виходу замовника послуг транспортування (оператора газорозподільних систем).
Подібний правовий висновок викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 918/450/20 .
З оскаржуваного рішення суду першої інстанції вбачається, що останній (суд) досліджував, зокрема, надані позивачем односторонні акти надання послуг балансування, алокації(звіти) відповідача про поділ фактичного обсягу природного газу, електронні файли АТ «ОГС «Івано-Франківськгаз» (з цифровим підписом) про поділ фактичного обсягу природного газу розрахунки та звіти по точках входу/виходу замовника послуг транспортування .
Апеляційний господарський суд доводи позивача щодо складання і підписання сторонами відповідних актів, звітів, розрахунків належним чином не перевірив та надані позивачем документи не дослідив, тоді як їхні вихідні дані мають значення для підтвердження/спростування обставин наявності місячних небалансів.
Водночас відповідно до пункту 1 глави 6 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), оператор газорозподільної мережі укладає договір (договори) на закупівлю природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній мережі для забезпечення фізичного балансування газорозподільної мережі та власної господарської діяльності.
Разом з тим й АТ «Укртрансгаз» згідно з пунктом 10 розділу ХІІІ Кодексу ГТС як оператор газотранспортної системи для забезпечення власної господарської діяльності (у тому числі для балансування, власних виробничо-технічних потреб, покриття витрат та виробничо-технологічних витрат) придбаває природний газ у власника природного газу (у тому числі у газовидобувного підприємства, оптового продавця, постачальника) на загальних підставах та ринкових умовах.
АТ «ОГС «Івано-Франківськгаз» як оператор газорозподільної системи мав би або закупити природний газ для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат, або оплатити цей газ шляхом оплати послуг балансування АТ «Укртрансгаз»; у свою чергу, АТ «Укртрансгаз» для оплатного балансування має використовувати природний газ, який придбаний ним.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції, обмежившись лише посиланням на недоведеність позивачем надання послуг балансування природного газу, не дослідив надані позивачем докази, а також не встановив у повній мірі фактичні обставини справи, пов'язані із рухом товарно-матеріальних цінностей (закупівлею позивачем природного газу) для забезпечення надання відповідачеві спірних послуг з балансування.
У свою чергу, судом першої інстанції питання закупівлі природного газу для оплатного балансування також не досліджувалось та оцінка вказаним обставинам не надавалась, тому висновки місцевого господарського суду про задоволення позову є також передчасними .
Отже, з наведеного вбачається, що як суд першої інстанції, так і апеляційний господарський суд допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушили норми процесуального права, а відтак доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження .
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правових наслідків є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
Разом з тим без дослідження і з'ясування наведених вище обставин ухвалені у справі судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.
Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Беручи до уваги те, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки не дослідили всі зібрані у справі докази та не надали їм належної оцінки, а також враховуючи передбачені частиною другою, четвертою статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, судові рішення попередніх інстанцій, прийняті за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв'язку з чим Верховний Суд не формулює висновок з підстави відкриття касаційного провадження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.
При цьому Верховний Суд з огляду на зазначену неповноту встановлення попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи, що на даний стадії судового провадження унеможливлює визнання правовідносин подібними або спростування цього, відхиляє клопотання АТ «ОГС «Івано-Франківськгаз» про закриття касаційного провадження.
Верховний Суд акцентує увагу на тому, що згідно з абзацом третім пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Отже, зі змісту зазначеної норми вбачається, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 зазначеного Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на висновок, який викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №918/450/20 (яка висловлена після подання касаційної скарги) та у постанові Верховного Суду від 11.10.2018 у справі №922/189/18.
За результатами перегляду даної справи в касаційному порядку колегія суддів, враховуючи наведене у розділі 4 цієї постанови та правовий висновок, викладений в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №918/450/20 (щодо обґрунтування необхідності у відступленні від правового висновку), не вбачає підстав для відступлення від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №916/2090/16 та від 28.07.2021 у справі № 927/1041/19, у зв'язку з тим, що вказані правові висновки вже були частково уточнено в зазначеній постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022, що відображено за змістом цієї постанови; водночас аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, не містять належного обґрунтування необхідності такого відступлення, якими згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміна суспільного контексту.
З огляду на мотиви, викладені у даній постанові, посилання скаржника на приписи пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України є необґрунтованими, носять виключно декларативний характер, пов'язані із власною оцінкою скаржником фактичних обставин справ та їх правового регулювання. Водночас у пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom»), заява № 27238/95, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
Щодо заявленого клопотання АТ «ОГС «Івано-Франківськгаз» про зупинення провадження у справі № 909/65/20 до закінчення перегляду об'єднаною палатою Верховного Суду справи № 921/184/21 у побідних правовідносинах, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі №909/65/20 з огляду на таке.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09.06.2022 справу №921/184/21 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Зазначена ухвала мотивована необхідністю відступлення від висновку, викладеного у постановах від 08.12.2021 у справі № 904/949/21, від 16.07.2020 у справі №920/206/19 та від 23.07.2020 у справі №920/180/19, щодо застосування до договору транспортування природнього газу статей 315, 306, 307 ГК України як до договору перевезення вантажу.
З огляду на межі касаційного розгляду (суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права) та підстави касаційного оскарження (пункти 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України), ураховуючи предмет оскарження, вимоги касаційної скарги та незастосування ані учасниками справи, ані судом при вирішенні спору статей 306, 307, 315 ГК України, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність у даній справі підстав для зупинення касаційного провадження до прийняття об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №921/184/21, тому колегія суддів відхиляє відповідне клопотання АТ «ОГС «Івано-Франківськгаз».
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин першої і другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Таким чином, аргументи скаржника про порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права частково знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
З огляду на те, що суди обох інстанцій не встановили обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі, ураховуючи мотиви цієї постанови та доводи сторін, Суд вважає за можливе з огляду на повноваження, визначені частиною четвертою статті 300 та 310 ГПК України, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Отже, касаційна скарга позивача підлягає задоволенню частково; рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи судам необхідно: врахувати викладене у цій постанові; надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з оцінки доказів здійсненим за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів за правилами статті 86 ГПК України; ураховуючи принципи господарського судочинства, перевірити вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.
Судові витрати
Відповідно до статті 129 ГПК України питання про розподіл судових витрат суд розглядає лише, якщо вирішено спір по суті і ухвалено остаточне рішення у справі.
Оскільки судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд, то розподіл судових витрат у справі, у тому числі й судового збору, сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарг, здійснює господарський суд, який ухвалює рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300, 308, 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу акціонерного товариства «Укртрансгаз» задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.01.2021 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.09.2021 у справі № 909/65/20 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Селіваненко