вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"20" липня 2022 р. м. Рівне Справа № 918/214/22
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕМБІКС" (21036, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Шевченка, буд.29, приміщення 150, код ЄДРПОУ 39518480)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" (33001, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Дворецька, буд.93, код ЄДРПОУ 31299420)
про стягнення 255 005, 26 грн
учасники справи не забезпечили явку своїх представників
Згідно з ч. 3 ст. 222 ГПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
27 квітня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕМБІКС" (далі - ТОВ "БЕМБІКС", позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" (далі - ТОВ "Арго-Р", відповідач), у якому, посилаючись на ст. ст. 202, 207, 525, 526, 549, 598, 610, 638, 625, 655, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. ст. 11, 193,, 202 216 Господарського кодексу України, ст. 162 ГПК України, просить суд стягнути з відповідача 255 005 грн 26 коп. (з яких - 238 780 грн 20 коп. - основний борг, 5 945 грн 52 коп. - пеня, 456 грн 95 коп. - 3 % річних, 9 822 грн 59 коп. - інфляційні втрати).
Ухвалою від 02.05.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 31.05.2022 року.
31 травня 2022 року від представника позивача надійшла заява про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн 00 коп.
31 травня 2022 року на адресу суду від представника ТОВ "БЕМБІКС" адвоката Жуковського О.Б. надійшло клопотання про зменшення позовних вимог.
Ухвалою від 31.05.2022 клопотання ТОВ "БЕМБІКС" від 24.05.20222 про зменшення розміру позовних вимог не прийнято до розгляду та повернуто заявнику. Повідомлено сторін, що наступне судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 16.06.2022. Запропоновано сторонам, подати суду до наступного судового засідання докази оплати заборгованості. Зобов'язано позивача протягом трьох днів, з дня отримання даної ухвали, надати суду докази надіслання на адресу відповідача заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу. Запропоновано відповідачу до наступного судового засідання надати суду письмові заперечення (у разі їх наявності) на заяву позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою від 16.06.2022 оголошено перерву та повідомлено сторін, що наступне судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 20.07.2022.
17 червня 2022 року на поштову адресу суду від позивача надійшов лист на виконання вимог ухвали від 31.05.2022, до якого долучено докази відправлення для відповідача заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу від 24.05.2022 з додатком.
20 червня 2022 року на офіційну електронну пошту суду від позивача надійшли докази оплати відповідачем заборгованості у розмірі 70 000 грн 00 коп. після відкриття провадження у справі № 918/214/22.
У судове засідання 20.07.2022 учасники справи не забезпечили явку повноважних представників, причини неявки суд не повідомили.
Позивач у справі належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а саме - ухвали від 16.06.2022 за трек-номером 3301312102561).
Із адреси відповідача 33001, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Дворецька, буд.93 повернувся конверт із ухвалою суду від 16.06.2022 за трек-номером 3301312102553 із зазначенням причин повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Зважаючи на викладене, оскільки судом встановлено, що причиною невручення конверту з ухвалою суду від 16.06.2022 для відповідача є відсутність вказаної особи за адресою місця знаходження, відтак суд дійшов висновку, що в розумінні вимог ГПК України вказана ухвала вважається врученою відповідачу належним чином.
Явка представників сторін у судове засідання з розгляду справи по суті 21.06.2022 обов'язковою не визнавалася.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Тому суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі доказами.
Також судом встановлено, що відповідач у справі не скористався своїм процесуальним правом на подання письмового відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
На підставі п. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, оскільки позивач та відповідач у справі не з'явилися у судове засідання з розгляду справи № 918/214/22 по суті, зважаючи на обмеженість процесуального строку розгляду спору за правилами спрощеного позовного провадження, господарський суд дійшов висновку, що дана справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами та містить достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
07 грудня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕМБІКС" (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" (далі - Покупець) укладено Договір поставки № 55П (далі - Договір).
У відповідності до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується поставляти товари, а покупець приймає у власність товари згідно зі специфікацією й оплачує їх вартість за ціною, що зазначається у специфікації. В накладних вказується найменування товару, його кількість, асортимент і ціна, не більша, ніж у специфікації. специфікація є невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно з п. 1.4. Загальна сума Договору складається з окремих сум операцій, проведених на виконання даного Договору згідно з накладними.
У відповідності до п. 2.1. Договору покупець проводить оплату по реалізації з відтермінуванням протягом 45 календарних днів з моменту отримання товару.
Сторони узгодили між собою умови розрахунків, якість, упаковку, маркування товару, умови поставки, порядок кількісного і якісного приймання, відповідальність сторін, порядок вирішення спорів та інші умови Договору, форс-мажор та термін дії Договору.
Згідно з п. 10.1. Договору такий набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2016. Строк дії даного Договору автоматично продовжується на термін один рік, якщо за 30 днів до закінчення його строку жодна із сторін не повідомить іншу в письмовій формі про свій намір змінити чи припинити його дію.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом встановлено, що Договір є укладеним, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток останніх, на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.
Як вбачається із матеріалів справи, Постачальник виконав свої зобов'язання за Договором у повному обсязі та належним чином поставив Товар на загальну суму 262 261 грн 28 коп., а Покупець його прийняв без будь-яких зауважень, що підтверджується наступними видатковими накладними: № 2961822 від 14.12.2021 на суму 47 583 грн 84 коп.; № 2994149 від 21.12.2021 на суму 16 320 грн 00 коп.; № 3001817 від 24.12.2021 на суму 41 533 грн 44 коп.; № 19270 від 10.01.2022 на суму 52 112 грн 50 коп.; №73924 від 21.01.2022 на суму 1 850 грн 53 коп.; №73940 від 21.01.2022 на суму 1 341 грн 61 коп.; № 70789 від 28.01.2022 на суму 54 263 грн 71 коп.; №138187 від 04.02.2022 на суму 600 грн 41 коп. ; № 138158 від 04.02 2022 на суму 2 771 грн 93 коп.; № 168343 від 11.02.2022 на суму 36 746 грн 88 коп.; № 198318 від 17.02.2022 на суму 2 329 грн 64 коп.; № 198775 від 17.02.2022 на суму 445 грн 45 коп.; № 198290 від 17.02.2022 на суму 1 080 грн. 34 коп.; № 198814 від 17.02.2022 на суму 478 грн 78 коп.; № 198241 від 17.02.2022 на суму 2 307 грн 41 коп.; № 198883 від 17.02.2022 на суму 494 грн 81 коп.
Однак, відповідачем оплачено товар лише на суму 30 188,82 грн., а саме - оплата за товар по видаткових накладних: № 2961822 від 14.12.2021 на суму 26 408,39 грн; № 2994149 від 21.12.2021 на суму 3 780,43 грн.
Внаслідок вказаних господарських операцій між сторонами у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у сумі 232 072 грн 46 коп.
31 березня 2022 року між позивачем та відповідачем підписано Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.02.2022 по 31.02.2022 за Договором № 55П від 07.12.2015. У даному акті сторони зафіксували між собою, що у відповідача наявна перед позивачем заборгованість у сумі 238 780 грн 20 коп.
В подальшому позивач направив відповідачу претензію від 28.03.2022 із вимогою щодо сплати в термін до 08.04.2022 (включно) на користь ТОВ "БЕМБІКС" кошти в розмірі 238 780 грн 20 коп.
Оскільки відповідач свої зобов'язання в частині своєчасного та повного проведення розрахунків за Договором не дотримав, обумовлену вартість поставленого товару не сплатив, наведене стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом про стягнення заборгованості у розмірі 255 005 грн 26 коп. (з яких - 238 780 грн 20 коп. - основний борг, 5 945 грн 52 коп. - пеня, 456 грн 95 коп. - 3 % річних, 9 822 грн 59 коп. - інфляційні втрати).
Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отримання відповідачем продукції на загальну суму 262 261 грн 28 коп., що підтверджується видатковими накладними від 14.12.2021, 21.12.2021, 24.12.2021, 10.01.2022, 21.01.2022, 28.01.2022, 04.02.2022, 11.02.2022 та 17.02.2022 без заперечень на склад підтверджує факт здійснення сторонами господарської операції поставки та прийняття продукції саме на виконання договірних зобов'язань за Договором поставки № 55П від 07.12.2015.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому, як вбачається із матеріалів справи, після відкриття провадження у справі відповідач частково погасив основну заборгованість перед позивачем на суму 127 136 грн 13 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 61680 від 16.05.2022 на суму 50 000 грн 00 коп., № 62079 від 26.05.2022 на суму 27 136 грн 13 коп., № 62260 від 31.05.2022 на суму 20 000 грн 00 коп., № 62418 від 03.06.2022 на суму 30 000 грн 00 коп.
Приписами п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України унормовано, що суд закриває провадження у справі, зокрема якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК (відсутність предмету спору) можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Зважаючи на вищевказане та враховуючи, що позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 255 005 грн 26 коп. (з яких - 238 780 грн 20 коп. - основний борг, 5 945 грн 52 коп. - пеня, 456 грн 95 коп. - 3 % річних, 9 822 грн 59 коп. - інфляційні втрати), а відповідачем після відкриття провадження у даній справі частково погашена основна заборгованість по Договору у розмірі 127 136 грн 13 коп., то суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 127 136 грн 13 коп. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.
Отже, предметом позовних вимогу залишається стягнення з відповідача на користь позивача: 127 869 грн 13 коп. (з яких: 111 644 грн 07 коп. - основний борг, 5 945 грн 52 коп. - пеня, 456 грн 95 коп. - 3 % річних, 9 822 грн 59 коп. - інфляційні втрати).
Враховуючи, що відповідач в порушення вимог ЦК України та ГК України взяті на себе зобов'язання не виконав, за поставлений товар своєчасно не розрахувався, відтак з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 104 936 грн 33 коп. основної заборгованості.
У задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 6 707 грн 74 коп. господарський суд відмовляє, оскільки позивач безпідставно вказав у позовній заяві, що згідно з видатковою накладною №73940 від 21.01.2022 поставлено товар на суму 8 049 грн 65 коп., так як із вказаної накладної вбачається, що товар поставлено на суму 1 341 грн 61 коп.
Враховуючи, що відповідач в порушення умов Договору взяті на себе зобов'язання не виконав, за поставлений товар своєчасно не розрахувався, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 945 грн 52 коп. - пені, 456 грн 95 коп. - 3 % річних, 9 822 грн 59 коп. - інфляційні втрати).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що строк виконання відповідачем зобов'язання за видатковими накладними строк оплати настав, а саме: № 2961822 від 14.12.2021 на суму 47 583 грн 84 коп. - до 28.01.2022 включно (оплачено 26 408,39 грн.); № 2994149 від 21.12.2021 на суму 16 320 грн 00 коп. - до 04.02.2022 включно (оплачено на суму 3 780,43 грн.); № 3001817 від 24.12.2021 на суму 41 533 грн 44 коп. - до 07.02.2022; № 19270 від 10.01.2022 на суму 52 112 грн 50 коп. - до 24.02.2022;№73924 від 21.01.2022 на суму 1 850 грн 53 коп. - до 09.03.2022; №73940 від 21.01.2022 на суму 1 341 грн 61 коп. - до 09.03.2022; № 70789 від 28.01.2022 на суму 54 263 грн 71 коп. до 14.03.2022; №138187 від 04.02.2022 на суму 600 грн 41 коп. до 21.03.2022; № 138158 від 04.02 2022 на суму 2 771 грн 93 коп. до 21.03.2022; № 168343 від 11.02.2022 на суму 36 746 грн 88 коп. до 28.03.2022; № 198318 від 17.02.2022 на суму 2 329 грн 64 коп. до 04.04.2022; № 198775 від 17.02.2022 на суму 445 грн 45 коп. до 04.04.2022; № 198290 від 17.02.2022 на суму 1 080 грн. 34 коп. до 04.04.2022; № 198814 від 17.02.2022 на суму 478 грн 78 коп. до 04.04.2022; № 198241 від 17.02.2022 на суму 2 307 грн 41 коп. до 04.04.2022; № 198883 від 17.02.2022 на суму 494 грн 81 коп. до 04.04.2022.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Як вбачається із ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Судом встановлено, що сторони на підставі вільного волевиявлення та свободи договору узгодили між собою та зафіксували у п. 6.10. Договору, за прострочення строку оплати за Товар, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом перевірено долучені до матеріалів справи розрахунки пені, інфляційних втрат та 3 % річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду (з 28.01.2022 по 15.04.2022) та встановлено, що останні не є арифметично вірними в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, та обґрунтований розмір стягнення з відповідача пені становить 5 815 грн 09 коп., 3 % річних - 872 грн 27 коп., а інфляційних втрат - 7 229 грн 85 коп.
Суд зауважує, що позивач помилково нараховував пеню 3 % річних та інфляційні втрати згідно з видатковою накладною №73940 від 21.01.2022 на суму 8 049 грн 65 коп., хоча за такою видатковою накладною, як вже зазначалося вище, поставлено товар на суму 1 341 грн 61 коп.
Крім того, позивач помилково нараховував пеню 3 % річних та інфляційні втрати на дні, коли у відповідача зобов'язання ще не було простроченим, а саме за видатковими накладними:
- №73924 від 21.01.2022 на суму 1 850 грн 53 коп. - позивач розпочав нарахування із 08.03.2022, хоча відповідач є таким, що прострочив дане зобов'язання із 10.03.2022;
- №73940 від 21.01.2022 на суму 8 049 грн 65 коп. позивач розпочав нарахування із 08.03.2022, хоча відповідач є таким, що прострочив дане зобов'язання на суму 1 341 грн 61 коп. із 10.03.2022.
- № 198318 від 17.02.2022 на суму 2 329 грн 64 коп., № 198775 від 17.02.2022 на суму 445 грн 45 коп., № 198290 від 17.02.2022 на суму 1 080 грн 34 коп., № 198814 від 17.02.2022 на суму 478 грн 78 коп., № 198241 від 17.02.2022 на суму 2 307 грн 41 коп., № 198883 від 17.02.2022 на суму 494 грн 81 коп. позивач розпочав нарахування із 04.04.2022, хоча відповідач є таким, що прострочив дане зобов'язання із 05.04.2022.
Однак, оскільки позивач просить суд стягнути з відповідача 5 945 грн 52 коп. - пені та 456 грн 95 коп. - 3 % річних, що є меншим розміром ніж за розрахунком суду, а суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог, то позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення у розмірі заявленому позивачем.
Щодо інфляційних втрат, суд задовольняє позовні вимоги у даній частині на суму 7 229 грн 85 коп., а у задоволенні позовних вимог про стягнення 2 592 грн 74 коп. інфляційних втрат суд відмовляє.
Розрахунок пені, інфляційних втрат та 3 % річних, які здійснено господарським судом, долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За результатами з'ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 118 568 грн 65 коп. (з яких: 104 936 грн 33 коп. - основний борг, 5 945 грн 52 коп. - пеня, 456 грн 95 коп. - 3 % річних, 7 229 грн 85 коп. - інфляційні втрати).
У задоволенні позовних вимог про стягнення 6 707 грн 74 коп. основного боргу та 2 592 грн 74 коп. інфляційних втрат суд відмовляє.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Предметом спору у даній справі при поданні позовної заяви було стягнення з відповідача на користь позивача 255 005, 26 грн
А відтак, заявляючи вимогу про стягнення 255 005, 26 грн позивачем було сплачено 3 825,08 грн судового збору.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених вимог.
Водночас, судом вирішено закрити провадження у справі в частині суми основного боргу у розмірі 127 136 грн 13 коп.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Разом з тим, відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи те, що даний спір виник у наслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором, що призвело до звернення позивачем з даним позовом до суду, а також зважаючи на те, що відповідачем оплачено лише частину основного боргу то суд дійшов висновку, що судовий збір сплачений ТОВ "БЕМБІКС", у сумі 1 907 грн 04 коп., що є пропорційним до позовних вимог за якими суд закриває провадження (127 136 грн 13 коп.), підлягає до стягнення з відповідача.
Таким чином, судовий збір у розмірі 3 685 грн 57 коп., що є пропорційним до задоволених позовних вимог та вимог за якими суд дійшов висновку закрити провадження, підлягає стягненню з відповідача, а у сумі 139 грн 51 коп. залишається за позивачем у зв'язку із відмовою у задоволення позовних вимог у частині.
Окрім того, 31.05.2022 від представника позивача надійшла заява про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн 00 коп.
У відповідності до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Позивачем до позовної заяви додано орієнтовний розрахунок судових витрат, у якому зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, складається із понесених судових витрат у розмірі 3 825 грн 08 коп. та витрат за надання правничої допомоги адвоката у розмірі 5 000 грн 00 коп.
Відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, та надання цією стороною необхідних доказів або до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
При цьому перевірка поданих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом лише у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2019 у справі № 927/26/18, від 09.07.2019 року у справі №922/4366/16).
Господарський суд, розглянувши заяву представника позивача про стягнення з відповідача 5 000 грн 00 коп. витрат понесених позивачем по оплаті професійної правничої допомоги, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, дійшов висновку про її задоволення з огляду на наступне.
Частиною 6 ст. 126 ГПК України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.
Отже, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою та необхідною.
Крім того, слід вказати, відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.
У постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:
1) за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);
2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;
4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Разом з тим, у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Так, на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем було подано копії: договору про надання правової допомоги № 08-20-Б-5 від 18.08.2020, акту приймання-передачі наданих послуг № 6/22 від 25.04.2022.
Згідно із предметом договору про надання правової допомоги № 08-20-Б-5 від 18.08.2020 позивач у справі доручив адвокатському об'єднанню "Жуковський і партнери", а адвокатське об'єднання взяло на себе зобов'язання надавати клієнту правову допомогу.
Згідно з умовами п. 3.2 договору про надання правової допомоги, гонорар складається з суми вартості послуг, які узгоджені сторонами та зазначені в відповідних актах наданих послуг, складених відповідно до цього Договору.
У відповідності до п. 3.6. Договору факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг, який підписаний сторонами. Підставою для сплати гонорару є акт наданих послуг. Клієнт сплачує гонорар у строки, зазначені у Акті або у порядку попередньої оплати.
Дія Договору припиняється через 3 роки з дня його укладення.
В подальшому ТОВ "БЕМБІКС" було повідомлено листом № 02-12/21/П від 06.12.2021 про те, що 02.12.2021 Адвокатське об'єднання "Жуковський і партнери" змінило назву на Адвокатське об'єднання "Карпенко і партнери". Дані зміни не потребують переоформлення вже укладених договорів чи припинення договірних відносин.
Суд враховує, що клієнт має право погодитись або не погодитися із запропонованими тарифами (вартістю послуг) зважаючи на свої фінансові можливості. У разі ж погодження та підписання відповідного договору - клієнт оплачує вартість послуг адвоката за результатами їх надання та підтвердження.
Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг № 6/22 від 25.04.2022. загальна вартість наданих послуг складає 5 000 грн 00 коп.
Як вбачається із приймання-передачі наданих послуг, Адвокатське об'єднання "Карпенко і партнери" надало позивачу наступні послуги:
- предметна консультація з вивченням, аналізом наявної у замовника документації (19.04.2022 - 1,5 години) - 1 072 грн 50 коп.
- написання позовної заяви до ТОВ "Арго-Р" (21.04.2022 - 4,5 годин) - 3 217 грн 50 коп.
- подача позовної заяви до господарського суду Рівненської області (25.04.2022 - 1 година) - 710 грн 00 коп..
Відтак як вбачається із з акту приймання-передачі наданих послуг, загальна вартість наданих послуг 5 000 грн 00 коп.
Отже, матеріалами справи стверджено, що для ТОВ "БЕМБІКС" були надані правові послуги Адвокатським об'єднанням "Карпенко і партнери".
На підтвердження повноважень адвоката, який представляв інтереси ТОВ "БЕМБІКС" у справі № 918/214/22, позивачем надано:
- довіреність № б/н від 14.04.2022, якою ТОВ "БЕМБІКС" уповноважило адвоката Жуковського Олександра Борисовича, учасника Адвокатського об'єднання "Карпенко і партнери", бути представником клієнта у судових органах України будь-якої ланки з усіма необхідними для того повноваженнями, які надано законом позивачеві. Довіреність видана без права передоручення повноважень іншим особам та діє до 14.04.2023 року;
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 420 від 16.11.2004;
- виписка з ЄДРПОУ щодо Адвокатського об'єднання "Карпенко і партнери".
Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що заявлена вимога у розмірі 5 000 грн 00 коп. відповідає критеріям розумності, а заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаною адвокатом роботою.
Сума понесених витрат позивачем на професійну (правничу) допомогу адвоката у розмірі 5 000 грн 00 коп. підтверджена належними та допустимими доказами.
В матеріалах справи відсутні докази оплати наданих послуг у розмірі 5 000 грн 00 коп. При цьому суд зауважує, що Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 року у справі №925/1137/19 зазначив, що за висновками об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч. 8 ст.129 ГПК розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.126 ГПК).
В матеріалах справи відсутні заперечення відповідача проти стягнення з нього заявленої суми витрат на оплату послуг адвоката у загальному розмірі 5 000 грн 00 коп.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому суд вважає, що заявлений до відшкодування розмір судових витрат 5 000 грн 00 коп. не є надмірним чи завищеним.
Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача на користь позивача у сумі 4 817 грн 64 коп., пропорційно задоволеним позовним вимогам та вимогам за якими провадження у справі підлягає закриттю,
У задоволенні 182 грн 36 коп. витрат на професійну правничу допомогу господарський суд відмовляє.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 119, 120, 123, 129, 202, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕМБІКС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" про стягнення 255 005, 26 грн задоволити частково.
2. Закрити провадження у справі № 918/214/22 в частині стягнення 127 136 грн 13 коп. основного боргу.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арго-Р" (33001, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Дворецька, буд.93, код ЄДРПОУ 31299420) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕМБІКС" (21036, Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Шевченка, буд.29, приміщення 150, код ЄДРПОУ 39518480) 104 936 (сто чотири тисячі дев'ятсот тридцять шість) грн 33 коп. - основного боргу, 5 945 (п'ять тисяч дев'ятсот сорок п'ять) грн 52 коп. - пені, 456 (чотириста п'ятдесят шість) грн 95 коп. - 3 % річних, 7 229 (сім тисяч двісті двадцять дев'ять грн 85 коп. - інфляційних втрат, 3 685 (три тисячі шістсот вісімдесят п'ять) грн 57 коп. - судового збору, 4 817 (чотири тисячі вісімсот сімнадцять) грн 64 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
4. У задоволенні позовних вимог про стягнення 6 707 грн 74 коп. основного боргу, 2 592 грн 74 коп. інфляційних втрат відмовити.
5. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 25 липня 2022 року.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя І.О. Пашкевич