"14" липня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/61/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.,
секретар судового засідання Овчар А.С.
при розгляді справи за позовом: Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське Пароплавство" (вул. Пароходна, 28, м. Ізмаїл, Одеська обл., 68600)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Дунайсудноремонт" (вул. Бесарабська, буд. 1, смт. Суворове, Ізмаїльський р-н, Одеська обл., 68640)
про визнання одностороннього правочину недійсним
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Селіванов С.А.
Приватне акціонерне товариство "Українське Дунайське Пароплавство" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Дунайсудноремонт", в якій просить суд визнати недійсним односторонній правочин у вигляді заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.10.2021 за вих. № 419.
Позиції учасників справи
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину невідповідності закону одностороннього правочину у виді заяви позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.10.2021 за вих. №491, враховуючи наявність спору між сторонами щодо боргу, яка зарахована відповідачем у односторонньому порядку. Так, позивач не визнає наявність у нього заборгованості перед відповідачем у розмірі 291726,00 грн, щодо якої було вчинено спірний правочин, при цьому, як наголошує позивач, наявність цієї заборгованості належними первинними документами не підтверджується.
09.02.2022 відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.68-77, т.1), в якому відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі, зазначивши, що позивача було повідомлено щодо обставини платного простою т/х «Механик Синилов» після завершення ремонтних робіт по договору від 26.06.2019 №394 ТС, водночас, останнім не було надано з цього приводу будь-яких заперечень та не було вжито заходів, які б дозволили здійснити вихід судна з акваторії відповідача, більше того, позивач здійснював оплату вартості спожитої судном електроенергії під час простою. Таким чином відповідач вважає, що позивач прийняв умови відповідача щодо платного простою судна, а тому у позивача виник обов'язок зі здійснення оплати коштів в розмірі 291726,00 грн, відповідно, відповідач цілком обґрунтовано здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі спірного правочину. При цьому, посилаючись на висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 22.01.2021 у справі №910/11116/9, відповідач наголосив, що наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, а відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.
У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 15.02.2022 (а.с.78-87, т.1), позивач наголосив на тому, що: всі нарахування, здійснені відповідачем після підписання акту приймання судна з ремонту від 12.11.2019 №002 та акту виконання робіт від 12.11.2019 №003, не є зобов'язаннями по договору; позивач не отримував від відповідача будь-яких пропозицій щодо укладення додаткової угоди з окремою відомістю, як було зазначено у листі відповідача; позивач відзначив, що зобов'язання з простою судна відповідачем визначені за період з 18.11.2019 по 18.02.2020, натомість рахунок та акт, які датовані 18.02.2020, позивачу надійшли лише 17.07.2020 та були повернуті як безпідставні; позивач наголошує, що у спірних правовідносинах відсутня обставина безспірності вимог, а тому спірний правочин підлягає визнанню недійсним.
У судовому засіданні 27.06.2022 представник позивача виклав свої пояснення по суті спору у промові вступного слова, позов підтримав, просив суд його задовольнити. Водночас, після оголошення судом перерви у судовому засіданні при розгляді справи по суті представник позивача у засідання суду 14.07.2022 не з'явився, при цьому звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване необхідністю здійснення підготовки до справи новим представником, якого призначено для представництва інтересів позивача. За результатом розгляду цього клопотання судом у судовому засіданні 14.07.2022 було проголошено протокольну ухвалу про відмову у його задоволення з оголошенням мотивів суду відповідно до ч.10 ст.240 ГПК України, зокрема, судом було враховано, що: позивачем не подано доказів щодо відкликання повноважень представника, який приймав участь у справі та надання повноважень на представництва інтересів позивача іншому представнику; представник позивача був присутнім у попередньому засіданні при узгодженні судом дати засідання, яке призначалось на 14.07.2022; представник позивача був присутнім у судовому засіданні на стадії розгляду справи по суті та виступив перед судом із вступним словом, надавши пояснення щодо позиції позивача; позивачем не подано доказів щодо неможливості забезпечення явки представника у засідання суду, яке було призначено на 14.07.2022.
Представник відповідача під час розгляду справи по суті у судових засіданнях проти позову заперечив, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.01.2022 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське Пароплавство" було залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених судом недоліків.
Ухвалою суду від 24.01.2022 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське Пароплавство" було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/61/22; ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи; призначено підготовче засідання у цій справі на 17 лютого 2022 о 14:00.
17 лютого 2022 судом у судовому засіданні протокольною ухвалою було відкладено підготовче засідання у цій справі на 11 березня 2022 о 14:00.
Розгляд справи у підготовчому засіданні 11 березня 2022 о 14:00 не відбувся, у зв'язку з запровадженням з 24.02.2022 в Україні воєнного стану, а також з урахуванням рішення зборів суддів Господарського суду Одеської області від 24 лютого 2022 року, оформленого протоколом №916-1/2022, яким, зокрема, з метою забезпечення безпеки працівників та відвідувачів суду рекомендовано суддям з 24 лютого 2022 року, як тимчасовий захід, зняти з розгляду призначені справи.
Враховуючи, що рішенням зборів суддів Господарського суду Одеської області від 14 березня 2022 року, оформленим протоколом №916-2/2022, рекомендовано суддям Господарського суду Одеської області з 14.03.2022 продовжити розгляд справ, раніше знятих з розгляду, ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.03.2022 було призначено судове засідання у цій справі на 28 квітня 2022 о 15:45.
У судовому засіданні 28.04.2022 судом було проголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 31 травня 2022 о 12:30.
Судом у судовому засіданні 31.05.2022 проголошено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 27 червня 2022 о 17:15.
27 червня 2022 у судовому засіданні судом було оголошено перерву в судовому засіданні до 14 липня 2022 о 15:00.
Крім цього, ухвалами суду від 21.04.2022, 25.05.2022, 27.06.2022 та від 30.06.2022 судом були задоволені клопотання сторін про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon".
У судовому засіданні 14.07.2022 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Обставини справи
26.06.2019 між Приватним акціонерним товариством "Українське Дунайське Пароплавство" (замовник) та Приватним акціонерним товариством "Дунайсудноремонт" (виконавець) був укладений договір на виконання ремонтних робіт №394 ТС (а.с.11-14, т.1; далі - договір), згідно з п.1.1. якого замовник передав, а виконавець прийняв на себе зобов'язання з виконання робіт по ремонту т/х «Механик Синилов» (далі - судно) на території заводу виконавця.
Відповідно до п/п 1.4.3. п.1.4. договору датою закінчення ремонту судна вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання виконаних робіт та акту виходу судна з ремонту.
За умовами п/п 2.1.1., 2.1.2. п.2.1. договору в ціну вартості робіт включаються, зокрема, витрати, пов'язані з перебуванням судна на заводі виконавця. Водночас, витрати, пов'язані з перебуванням судна на заводі виконавця (вартість електроенергії, води, інші витрати, в разі їх виникнення та які не пов'язані з виконанням ремонтних робіт) оплачуються замовником окремо згідно з виставленими рахунками виконавця.
Згідно з п.2.2. договору остаточний розрахунок, за вирахуванням сплачених замовником платежів, здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з дня отримання замовником від виконавця оригіналу належним чином оформленого рахунку та за умови наявності підписаних сторонами актів здачі приймання наданих послуг, виконавчої ремонтної відомості (які видаються замовнику в день підписання акту приймання судна з ремонту).
Пунктом 3.2. договору передбачено, що після виконання всього комплексу ремонтних робіт по судну, виконання всіх необхідних випробувань і усунення виявлених в ході випробувань дефектів і недоліків, оформлюється акт приймання виконаних робіт.
Відповідно до п.8.1. договору термін його дії встановлюється з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання всіх умов договору.
Додатком №1 до договору сторони погодили попередню ремонту відомість т/х «Механик Синилов» (а.с.15-19, т.1).
12.11.2019 між сторонами були підписані акт виконаних робіт №003 та акт приймання судна з ремонту №002 (а.с.20-21, т.1), в яких останні підтвердили факт виконання робіт за договором відповідачем, прийняття цих робіт позивачем, а також вартість робіт в розмірі 2742000,53 грн з ПДВ.
В той же день відповідач звернувся до позивача з листом від 12.11.2019 №756 (а.с.22, т.1), в якому просив здійснити оплату вартості виконаних робіт, а також наголосив, що судно продовжує перебувати в акваторії відповідача до повного погашення заборгованості позивачем. При цьому відповідач попередив, що всі витрати, пов'язані зі стоянкою судна, будуть враховані в окремій відомості за додатковою угодою або внесені у виконавчу ремонту відомість т/х «Запорожье».
Далі відповідачем було складено та направлено на адресу позивача: виконавчий кошторис стоянки т/х «Механик Синилов» в акваторії ПрАТ «Дунайсудноремонт» з 18.11.2019 по 18.02.2020 на суму 291726,00 грн; для підписання акт виконаних робіт по стоянці т/х «Механик Синилов» у період з 18.11.2019 по 18.02.2020 за виконані сервісні послуги по стоянці судна на суму 291726,00 грн; рахунок від 18.02.2020 №12 для здійснення оплати вартості послуг на суму 291726,00 грн (а.с.131-133, т.1). Дана обставина підтверджується поданими позивачем матеріалами, листом позивача від 31.07.2020 № ЮС-721 та не підтверджується відповідачем.
У листі від 31.07.2020 №ЮС-721 (а.с.23, т.1) позивач заперечив щодо здійснених відповідачем нарахувань з однієї підстави, що умовами договору на виконання ремонтних робіт від 26.06.2019 №394 не передбачено правових підстав для утримання ПрАТ «Дунайсудноремонт» судна в акваторії заводу до погашення заборгованості по ремонту судна. З урахуванням цієї позиції позивачем було повернуто відповідачу вищевказані кошторис, акт та рахунок без розгляду.
Матеріали справи не місять доказів щодо здійснення позивачем оплати вартості простою судна т/х «Механик Синилов» в акваторії відповідача у період з 18.11.2019 по 18.02.2020 в розмірі 291726,00 грн. При цьому відповідач звертався до господарського суду з позовною заявою про стягнення цих коштів, водночас, ухвалою суду від 14.05.2020 у справі №916/562/20 позов ПрАТ «Дунайсудноремонт» було залишено без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.226 ГПК України, з підстав неявки представника останнього в засідання суду (а.с.26-27, т.1).
На підтвердження обставини узгодження з позивачем простою судна т/х «Механик Синилов» в акваторії відповідача, останній долучив до матеріалів справи платіжне доручення від 18.02.2020 № LGF185 на суму 21813,96 грн (а.с. 74, т.1), яким позивачем були оплачені послуги з передачі електроенергії на вказане судно.
Далі відповідач направив позивачу спірну заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.10.2021 №419 (а.с.8-10, т.1), в якій відповідач, на підставі ст.601 ЦК України, просив вважати зарахованою заборгованість ПрАТ «Дунайсудноремонт» в сумі 79558,80 грн за виконані позивачем водолазні роботи в рахунок погашення заборгованості ПрАТ «Українське Дунайське Пароплавство» перед ПрАТ «Дунайсудноремонт» за простій т/х «Механик Синилов» в акваторії відповідача у період з 18.11.2019 по 18.02.2020.
01.11.2021 позивачем були направлені відповідачу заперечення на вищевказану заяву (а.с.28-35, т.1), які ґрунтуються на тому, що договором не передбачено право ПрАТ «Дунайсудноремонт» на утримання судна після ремонту до погашення заборгованості та договором взагалі не передбачено такої послуги як використання причальної стінки, а тому нарахування вартості послуг за період навмисного затримання судна є необґрунтованим. При цьому позивач звернув увагу, що отримані від відповідача кошторис, акт та рахунок були повернуті останньому без розгляду. У вказаних запереченнях позивач також наголосив на необхідності погашення відповідачем заборгованості перед ПрАТ «УДП» за виконані останнім водолазні роботи у загальному розмірі 79558,80 грн, що стягуються по справі №916/2053/21.
Оскільки між сторонами не було досягнуто згоди щодо вчиненого відповідачем одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, позивачем вказаний спір був переданий на вирішення суду. Між цим, як встановлено судом, обставина щодо наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 79558,80 грн та щодо якої було застосовано зустрічне зарахування у спірному правочині не є підставою позову.
В матеріалах справи відсутні докази оплати позивачем відповідачу вартості ремонтних робіт по т/х «Механик Синилов» за договором та докази калькуляції позивачем вартості стоянки т/х «Механик Синилов» в акваторії відповідача відносно калькуляції, здійсненої відповідачем у виконавчому кошторисі (а.с. 131, т. 1). При цьому суд враховує, що обставини строку виконання позивачем свого зобов'язання перед відповідачем з оплати вартості ремонтних робіт по т/х «Механик Синилов» за договором та помилковість калькуляції вартості стоянки т/х «Механик Синилов» в акваторії відповідача протягом періоду з 18.11.2019 по 18.02.2020 також не є визначеними позивачем підставами позову.
Законодавство, застосоване судом до спірних відносин
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Відповідно до ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
За змістом ч.3 ст.203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Відповідно до ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Згідно з ст.602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності;
4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Статтею 856 ЦК України передбачено, що якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв'язку з виконанням договору підряду, підрядник має право притримати результат роботи, а також устаткування, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, що є у підрядника.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Позиція суду
Спір у цій справі виник внаслідок вчинення відповідачем одностороннього правочину у виді заяви від 25.10.2021 №419 про зарахування зустрічних однорідних вимог, який, на думку позивача, підлягає визнанню недійсним. Як на підставу позову позивач посилається на те, що у спірних правовідносинах відсутня обставина безспірності вимог у розумінні ст.601 ЦК України.
Так, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України): бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
У постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду уточнив раніше викладені висновки щодо безспірності вимог, які зараховуються, наступним чином.
Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором. За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним. Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог. Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов'язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника. Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.
Так, під час розгляду справи судом було встановлено, що між сторонами виникли договірні відносини, за якими відповідач зобов'язався за замовленням позивача здійснити ремонт т/х «Механик Синилов», а позивач зобов'язався прийняти виконані відповідачем роботи та сплатити вартість їх виконання. У зв'язку з несвоєчасним виконанням позивачем свого зобов'язання зі сплати коштів за здійснений відповідачем ремонт судна останнім було притримано судно в акваторії заводу ПрАТ «Дунайсудноремонт» до повного погашення заборгованості та попереджено позивача щодо обставини платного простою судна. Дана обставина позивачем не заперечується.
Як встановлено судом, обставина щодо прострочення строку оплати вартості ремонту судна, а також щодо перебування судна в акваторії заводу ПрАТ «Дунайсудноремонт» у період з 18.11.2019 по 18.02.2020 позивачем не заперечується, а заперечення останнього на заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог ґрунтуються виключно на тому, що укладеним між сторонами договором на виконання ремонтних робіт від 26.06.2019 №394 ТС не передбачено право відповідача на утримання судна до погашення боргу, а також не передбачено надання послуг з використання причальної стінки. Такі самі заперечення були наведені позивачем в листі, яким було повернуто відповідачу без підпису акт виконаних робіт по стоянці судна у період з 18.11.2019 по 18.02.2020 разом зі зведеним кошторисом та рахунком на оплату.
Здійснивши оцінку вищевказаних доводів позивача на предмет їх аргументованості та підтвердження доказами, суд відзначає, що по-перше, право на притримання результату роботи, устаткування та іншого майна замовника, що є у підрядника, прямо передбачено законом (ст. 856 ЦК України); а по-друге, обов'язок позивача з оплати вартості витрат на підставі окремо виставленого рахунку, які пов'язані з перебуванням судна на заводі відповідача та не пов'язані з виконанням ремонтних робіт, сторони на власний розсуд погодили у договорі (п/п 2.1.2. п.2.1.). З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що обставини, які позивач визначив підставою позову, не знайшли свого підтвердження під час вирішення спору судом.
При цьому суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про заперечення позивача протягом періоду з 18.11.2019 по 18.02.2020 щодо утримання судна на платній основі в акваторії заводу до повного погашення заборгованості, а також щодо самої вартості послуг зі стоянки судна, яка вказана в акті виконаних робіт, зведеному кошторисі та рахунку відповідача. Так, позивачем поданий лише лист відповідача від 12.11.2019 № 756, проте не надана відповідь позивача на цей лист чи будь-яке інше непогодження позивачем з діями відповідача у спірних правовідносинах до отримання акту від 18.02.2020 №004 та супутніх документів. Натомість, відповідачем подано платіжне доручення про сплату позивачем вартості послуг з передачі електроенергії за 18.02.2020 під № LGF185.
Щодо відсутності підписів посадових осіб позивача в акті від 18.02.2020 № 004, то дана обставина сама по собі не спростовує факту простою судна та його вартості, оскільки за таких умов суд оцінює мотиви відмови особи від підписання. В даному випадку ці мотиви були викладені позивачем в листі від 31.07.2020 № ЮС-721, які оцінені судом вище.
Отже, оскільки позивачем не доведені підстави для визнання спірного правочину недійсним, суд дійшов висновку, що у позові позивачу слід відмовити.
Розподіл судових витрат
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позов позивача не підлягає задоволенню, сплачений позивачем при поданні позову судовий збір слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судовий збір за подання позову покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 25 липня 2022 р.
Суддя Д.О. Бездоля