"21" липня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3390/21
Господарський суд Одеської області у складі Погребної К.Ф., при секретарі судового засідання Овчар А.С. розглянувши справу №916/3390/21
за позовом Керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси (65091, вул. Головківська, 1, м. Одеса, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Сервіс” (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, буд. 14, кв. 4, код ЄДРПОУ 26470890)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради (65011, Одеська обл., місто Одеса, вул. Успенська, будинок 83/85, код ЄДРПОУ 44162529)
про стягнення 1 975 115,15грн
Представники:
від прокуратури - Дичко В.О., посвідчення № 059424, дата видачі : 25.01.21;
від позивача - Варбаногло Г.А., самопредставництво
від відповідача - Приміч Д.В., ордер
від третьої особи - Ярошенко Г.Ю., самопредставництво
Керівник Малиновської окружної прокуратури м. Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Сервіс” про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності в сумі 1 975 115,15грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, будучи власником нерухомого майна яке розташоване на земельній ділянці площею 3,6145 га за адресою: м.Одеса, вулиця Миколи Боровського, 26, та користуючись земельною ділянкою комунальної власності без правовстановлюючих документів, не сплатив плату за її користування, що мало наслідком безпідставне збереження у себе коштів, які мали бути сплачені за фактичне користування земельною ділянкою.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.11.2021р. провадження по справі №916/3390/21 було відкрито, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Крім того, прокуратурою разом із позовною заяви до суду було подана заява про забезпечення позову від 08.11.2021р. за вх. №2-1369/21, згідно якої заявник просив суд накласти арешт в межах заявленої суми 1 975 115,15 грн. на грошові кошти, що обліковуються на належних Товариству з обмеженою відповідальністю “Євро Сервіс” рахунках в установах банків або інших кредитно-фінансових установах; накласти арешт на нерухоме майно загальною площею 6000,8 кв.м., розташоване за адресою: вул. Миколи Боровського, будинок 26, м. Одеси та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю “Євро Сервіс”.
Ухвалою суду від 10.11.2021р. в задоволенні заяви Керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси про забезпечення позову за вх. № 2-1363/21 від 08.11.2021 року по справі №916/3390/21 було відмовлено.
03.12.2021р. за вх. №34051 до суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
Судом протокольно в задоволені відповідного клопотання було відмовлено, виходячи з того, що у матеріалах справи наявні докази невжиття Одеською міською радою відповідних заходів щодо звернення до суду у відповідний строк, а саме лист Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 18.11.2020р. за вих. №01-13/4672.
10.12.2021р. за вх.№ 33429/21 до суду від Одеської міської ради надійшла заява про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради.
Ухвалою суду від 21.12.2021р. заяву Одеської міської ради від 10.12.2021р. за вх.№ 33429/21 про залучення третьої особи було задоволено, залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради. Крім того відповідною ухвалою суду в порядку ст. 177 ГПК України було продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.01.2022р. в порядку ч.3 п.2 ст. 185 ГПК України підготовче засідання було закрито та призначено відповідну справу до розгляду по суті в судовому засіданні.
03.12.2021р. за вх. №32576/21 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останній позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими безпідставними та просить суд в задоволені позову відмовити повністю.
При цьому в обґрунтування своїх заперечень відповідач вказує, що ним були здійсненні всі залежні від нього дії щодо оформлення правовстановлюючих документів на відповідну земельну ділянку, проте саме бездіяльність Одеської міської ради та її уповноважених органів стало підставою неофомлення відповідного договору.
Так відповідач вказує що 06.02.2017 року ТОВ «ЄВРО СЕРВІС» звернулось до Одеської міської ради із клопотанням щодо щодо надання дозволу на відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 3,6500 га за адресою: м. Одеса, вулиця Миколи Боровського, 26. У зв'язку з цим, рішенням Одеської міської ради №1999-VII від 26.04.2017 «Про надання дозволу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЄВРО СЕРВІС» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 3,6500 га, за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 26, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості» останньому надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 3,6500 га, за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 26, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. У подальшому рішенням Одеської міської ради №2526-VII від 04.10.2017 р. на підставі звернення ТОВ «Євро Сервіс» внесено зміни до рішення №1999-VII від 26.04.2017 та ТОВ «ЄВРО СЕРВІС» надано дозвіл на викуп земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. М.Боровського, 26, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, вид використання - для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель та споруд. На підставі вищезазначених рішень ТОВ «ЄВРО СЕРВІС» 03.05.2018 р. надало до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом продажу. 20.12.2017 року Управління архітектури та містобудування затвердило висновок по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду №01-11/5236-350пз. Було видано відповідний Висновок №818/82-18 від 24.01.2018 р., відповідно до якого проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду відповідає вимогам законодавства та прийнятим відповідно до нього нормативно- правовим актам. 04.04.2018 р. Управління архітектури та містобудування затвердило Доповнення №01-11/1061-18п до висновку по проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду №01-11/5236-350пз, відповідно до якого в тексті Висновку замість умов надання земельної ділянки в оренду слід читати у власність шляхом продажу. На вказане доповнення було надано Висновок №3393/82-18 від 26.04.2018 р.
Разом з тим, в подальшому ТОВ «ЄВРО СЕРВІС» отримало від Департаменту комунальної власності Вимогу від 18.11.2020 р. №01-13/4672, відповідно до якої Департамент вимагав сплатити кошти, нібито безпідставно збережені ТОВ «ЄВРО СЕРВІС» за період жовтень 2017-вересень 2020 р. у розмірі 2 369 907,97 грн.
На вказану вимогу 22.12.2020 р. ТОВ «ЄВРО СЕРВІС» надало відповідь №1/22-12, якою повідомило Департамент, що ТОВ «ЄВРО СЕРВІС» надає в оренду іншим суб'єктам господарювання частину власного нерухомого майна, що розташоване на частині земельної ділянки площею 0,6021 га, у зв'язку з чим, є підстави для перерахунку заборгованості, нарахованої Департаментом комунальної власності Одеської міської ради у Вимозі від 18.11.2020 р. №01-13/4672 із врахуванням площі будівель, що надаються в оренду та повідомляло, що сума земельного податку, розрахованого ТОВ «ЄВРО СЕРВІС» за площу 0,6021 га на підставі витягу з технічної документації про НТО земельної ділянки від 15.02.18 р., за період 2018- 2020, складає 338 344,45 грн., яку буде задекларовано та сплачено товариством у найближчі строки. З метою повної та своєчасної сплати вказаної суми, ТОВ «ЄВРО СЕРВІС» просило підтвердити правильність проведеного Товариством розрахунку.
На вказаний Лист Департамент комунальної власності надав відповідь від 29.12.2020 р. №01-18/1736 відповідно до якої не заперечував проти сплати Товариством земельного податку у розмірі 338 344,45 грн. та просив направити копії податкових декларацій до Департаменту.
Листом Департаменту комунальної власності від 04.01.2021 р. №01-18/1494-09-01 було повідомлено Товариство, що з 1 січня 2021 року діють нові реквізити для зарахування податків та зборів до бюджету Одеської міської територіальної громади, а платники плати за землю самостійно обчислюють суму податку та сплачують не пізніше 20 лютого поточного року.
В подальшому, Листом від 17.02.2021 р. №01-18/1736-06 Департамент комунальної власності повідомив про необхідність сплати земельного податку до бюджету у найкоротший строк.
Листом від 31.03.2021 р. №01-13/1577 Департамент комунальної власності звернувся до ТОВ «ЄВРО СЕРВІС» із вимогою надати у найкоротший термін, але не пізніше 11.05.2021 р. розроблену документацію із землеустрою або письмово проінформувати про причини, з яких вона не можу бути надана. Також Департамент просив надати відомості щодо сплати земельного податку.
За посиланнями відповідача, Листом №1/11-05 від 11.05.2021 р. він повідомив Департамент комунальної власності, що відповідно до Платіжного доручення №192 від 11.05.2021 р Товариство сплатило земельний податок у розмірі 338 344,45 грн.
Відповідач зазначає, що оскільки органами місцевого самоврядування жодних дій з оформлення землевпорядної документації не вчинялося, ТОВ «ЄВРО СЕРВІС» Листом №1/26-07 від 26.07.2021 р. було вимушено звернутися до Одеської міської ради із вимогою повідомити про стадію, на якій знаходиться розгляд проекту відведення земельної ділянки.
На вказане звернення Департамент земельних ресурсів своїм Листом №01-18/1449 від 28.08.2021 р. повідомив, що Листом Департамента комунальної власності Одеської міської ради №01-20/207 (18) від 05.05.2021 р. Товариству було повернуто для виправлення проект землеустрою. Враховуючи це, Департамент вимагав надати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, узгодити та підписати договір про оплату авансового внеску, а також подати документи, що підтверджують сплату земельного податку.
Відповідач в запереченнях вказує, що Листом №1/29-10 від 29.10.2021 р. повідомив Департамент комунальної власності, що ані лист №01-20/207(18), яким нібито було повернуто для виправлення проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ані проект договору про оплату авансового внеску Товариством отримано не було. Також Товариство просило надати відомості про факт направлення та отримання Товариством Листа №01-20/207(18) Департамента комунальної власності Одеської міської ради; у разі відсутності підтвердження отримання Товариством Листа №01-20/207(18) - надіслати його повторно, та винести на розгляд Одеської міської ради проект землеустрою щодо надання земельної ділянки площею 3,65 га за адресою: м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 26 (5110137300:06:001:0028) у власність Товариству.
Також відповідач зазначає, що ані Департамент комунальної власності Одеської міської ради, ані Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради не виявили ініціативи для розробки та направленню Товариству проекту відповідного договору.
21.01.2022р. до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, згідно яких третя особа позовні вимоги Одеської міської ради підтримує та просить суд їх задовільнити.
19.04.2022р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якого позивач вважає що заперечення відповідача є безпідставними, не підтверджені належним та допустимим доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Як вказує прокурор, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, з 07.07.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Сервіс» (надалі - ТОВ «Євро Сервіс») є власником нежитлових будівель та споруд загальною площею 6 000,8 кв.м, що в цілому складаються з головного корпусу літ. «А», профілакторію літ.«Б», виробничого складу літ. «В», складу літ. «Г», складу тарного зберігання літ. «Д», профілакторію ДСМ літ. «Ж», адміністративної будівлі літ. «З», прохідної літ. «К», навісу літ. «И», за адресою: вул. Миколи Боровського (стара назва - Промислова), будинок 26, м. Одеси (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 968699851101).
Право власності ТОВ «Євро Сервіс» на Ѕ нерухомого майна набуто на підставі договору купівлі-продажу від 07.07.2016 №2234 та на іншу Ѕ частину - на підставі договору купівлі-продажу від 07.07.2016 №2231 (Інформаційна довідка від 07.09.2021 №273575659).
Вказане нерухоме майно, що зареєстровано за ТОВ «Євро Сервіс», розташоване на земельній ділянці площею 3,6145 га за адресою: м.Одеса, вулиця Миколи Боровського, 26, цільове призначення - 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, вид використання - для експлуатації та обслуговування адміністративно- виробничих будівель та споруд (кадастровий номер земельної ділянки - 5110137300:06:001:0028).
Земельна ділянка з кадастровим номером 5110137300:06:001:0028, яка розташована за адресою: м.Одеса, вул. М.Боровського, 26, відповідно до вимог ст.79-1 Земельного кодексу України, з 08.02.2018 сформована та зареєстрована (Інформаційна довідка з державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 07.09.2021).
Прокурор вказує, що з листа Одеської міської ради від 09.07.2021 за №01-19/287 вбачається, що ТОВ «Євро Сервіс» 06.02.2017 зверталось до Одеської міської ради із клопотанням щодо надання дозволу на відведення в оренду земельної ділянки орієнтовною площею 3,6500 та за адресою: м. Одеса, вулиця Миколи Боровського, 26.
У зв'язку з цим, рішенням Одеської міської ради №1999-VII від 26.04.2017 «Про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю «Євро Сервіс» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 3,6500 та, за адресою: м.Одеса, вул. Миколи Боровського, 26, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості» останньому надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 3,6500 га, за адресою: м.Одеса, вул. Миколи Боровського, 26, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
В подальшому рішенням Одеської міської ради №2526-VII від 04.10.2017 на підставі звернення ТОВ «Євро Сервіс» внесено зміни до рішення №1999-VII від 26.04.2017 та ТОВ «Євро Сервіс» надано дозвіл на викуп земельної ділянки за адресою: м.Одеса, вул. М.Боровського, 26, цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, вид використання - для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель та споруд.
На підставі вищезазначених рішень ТОВ «Євро Сервіс» 03.05.2018 надало до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом продажу.
Водночас, як зазначає прокурор, оскільки ТОВ «Євро Сервіс» не сплачено авансовий внесок в рахунок оплати ціни земельної ділянки, що унеможливило проведення Одеською міською радою закупку послуги з проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки для визначення вартості земельної ділянки, про що позивачем повідомлено ТОВ «Євро Сервіс» листами від 04.09.2017 №01- 18/1494-09-01, 19.05.2020 №01-13/1585, від 04.01.2021 №01-18/1494-09-01, від 08.08.2021 №01-18/1449.
Як вказує прокурор, відповідно до інформації Одеської міської ради від 09.07.2021 за №01- 19/287, через несплату авансового внеску відповідно до вимог ст. 128 ЗК України рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом продажу площею 3,6145 га за адресою: місто Одеса, вулиця М.Боровського, 26, не приймалось. Договір купівлі- продажу не укладався. В подальшому звернень від ТОВ «Євро Сервіс» з бажанням щодо оформлення права оренди на вищевказану земельну ділянку не надходило.
Крім того прокурор зазначає, що Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області у серпні 2020 року проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:06:001:0028, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. М.Боровського, 26, за результатами якої складено акт від 07.08.2020 №454-27/320/ АП/09/01 /-20.
За результатами перевірки в порядку ст.ст. 6, 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», з урахуванням інформації та документів, отриманих в ході проведення перевірки, встановлено, що ТОВ «Євро Сервіс» використовує земельну ділянку з кадастровим номером 5110137300:06:001:0028 площею 3,5145 га, яка розташована за адресою: м.Одеса, вул. М.Боровського, 26, без правовстановлюючих документів що є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України.
Прокурор наголошує, що ТОВ «Євро Сервіс» з моменту набуття права власності на нежитлову будівлю площею 3,6145 га за адресою: м.Одеса, вулиця Миколи Боровського, 26, (кадастровий номер земельної ділянки - 5110137300:06:001:0028) до теперішнього часу використовує земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, а також без сплати плати за землю в передбаченому законодавством розмірі.
У 2020 році Департаментом комунальної власності Одеської міської ради через неоформления ТОВ «Євро Сервіс» права користування земельною ділянкою та несплати грошових коштів за її використання, 18.11.2020 за №01 - 13/4672 на адресу зазначеного товариства спрямовувалась вимога про необхідність сплати безпідставно збережених коштів в порядку ст.1212 ЦК України на користь територіальної громади м. Одеси. Проте, ТОВ «Євро Сервіс» вказану вимогу проігноровав, відповідні грошові кошти не сплатив.
Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:06:001:0028 площею 3,6145 га, яка розташована за адресою: м.Одеса, вул. М.Боровського, 26, сформованого головним спеціалістом відділу №1 управління в Одеському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області 09.09.2021, річна нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 27 084 666,37 грн.
Прокурор вказує, що на підставі зазначеного витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради здійснено відповідний розрахунок безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки по вул.М.Боровського, 26, у м.Одесі. Так, відповідно до розрахунку Одеської міської ради за період з 01.01.2018 по 01.09.2021, розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті за земельну ділянку з кадастровим номером 5110137300:06:001:0028 за адресою: вул. Миколи Боровського, 26 у м.Одесі загальною площею 36 145,0 кв.м. становив 67 711,67 грн. (2 257 055,53 грн. (НТО за місяць)*3 відсотка), що за період з 01.09.2018 по 01.09.2021 складає 2 437 619,97 грн.
Разом з тим, відповідно до цього розрахунку Одеської міської ради, ТОВ «Євро Сервіс» за лютий 2021 року сплатив 11 279,35 грн. земельного податку, за березень 2021 - 11 280,00 грн., за квітень 2021 - 11 280,00 грн., за травень 2021 - 50,00 грн., за червень - 360 903,80 грн, що в сукупності складає 394 793,15 грн. фактично сплаченого Відповідачем земельного податку.
Отже, як зазначає прокурор враховуючи вищевикладене, розмір безпідставно збережених коштів, розрахований як різниця між розміром плати за землю, яка повинна надійти до місцевого бюджету, та фактично здійсненою оплатою за користування земельною ділянкою становить: 2 437 619,97 грн. - 394 793,15 грн. = 2 042 826,82 грн.
В той же час як вказує прокурор, з урахуванням положень Закону України від 02.04.2020р. № 540 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (Закон № 540), яким змінено норму пункту 524 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо плати за землю, ТОВ «Євро Сервіс» за період з 01.09.2018 по 31.08.2021 мав би сплатити до бюджету: 2 042 826,82 грн. - 67 711,67 грн. = 1 975 115,15 грн.
Отже, враховуючи вищенаведене посилаючись на той факт, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Євро Сервіс” без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки - Одеської міської ради, зберігало у себе кошти, які мало сплатити за користування нею, та які зобов'язано повернути власнику земельної ділянки на підставі ст, 1212 Цивільного кодексу України, Керівник Малиновської окружної прокуратури м. Одеси рада звернувся до господарського суду Одеської області звернулась до суду з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Як вбачається з матеріалів справи земельна ділянка з кадастровим номером 5110137300:06:001:0028, яка розташована за адресою: м.Одеса, вул. М. Боровського, 26, є власністю територіальної громади міста Одеси та перебуває у комунальній власності.
Відповідно до вимог ч.ч. 1,3,4 ст.79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Верховним Судом неодноразово зазначалося, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, що при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати, встановленню підлягає, зокрема, факт того, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.
Відповідно до ч.2 ст. 120 Земельного кодексу України, в редакції, чинної на час виникнення спірних правовідносин, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.
Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Згідно імперативних норм ст.ст. 125, 126 ЗК України та ст. 182 ЦК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Частиною 5 статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обов'язковій державній реєстрації підлягають, зокрема, речові права на нерухоме майно, похідні від права власності - право користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.
Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Частиною. 1 ст. 124 ЗК України передбачено що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (ч.2 ст.124 ЗК України).
Відповідно до ч.1 ст.128 ЗК України, продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Отже, ТОВ «Євро Сервіс» з моменту набуття права власності на нежитлові будівлі та споруди за адресою: м.Одеси, вул. М.Боровського, 26, зобов'язано оформити та зареєструвати речове право на земельну ділянку з кадастровим номером 5110137300:06:001:0028 площею 3,5145 га, яка розташована за адресою: м.Одеса, вул. М.Боровського, 26, під будівлями та спорудами належної йому на праві власності нерухомості в порядку вимог ст.ст. 123, 128 ЗК України.
Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
П. 14.1.147 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Таким чином, плата за землю, що є обов'язковим платежем, може виявлятися виключно у формі земельного податку або орендної плати.
Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п. 14.1.72 ст.14 ПК України).
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п. 14.1.136 ст. 14 ПК України).
Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини 1 статті 96 цього Кодексу).
Як встановлено судом Відповідач не є ані власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України).
Судом встановлено, що відповідач в період з 01.09.2018 по 31.08.2021 використовував спірну земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності, без належних правових підстав.
Таким чином, Одеська міська рада, як власник спірної земельної ділянки, мала обґрунтовані сподівання на отримання орендної плати за використання спірної земельної ділянки, однак не змогла їх реалізувати внаслідок відсутності між сторонами відносин щодо її використання в порядку, встановленому законом.
Разом з тим главою 83 Цивільного кодексу України врегульовано відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України -особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Отже, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України випливає, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19).
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 (провадження № 12-188гс18).
Для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212 - 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований необхідно, насамперед, з'ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов'язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18.
Крім того, даної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 09.02.2021 у справі № 922/3617/19.
Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України.
Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.06.2019 у справі № 910/11764/17, від 20.11.2018 у справі № 908/4582/15, від 04.11.2020 у справі №904/1283/19.
Визначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж шляхом оформлення витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель вимогами чинного законодавства не передбачено, а отже позивач при здійсненні розрахунку суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки правомірно використав інформацію саме з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.
Верховний Суд у постановах від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18 неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Отже, з урахуванням положень статті 79-1 Земельного кодексу України та статей 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» суд зазначає про правильність визначення прокурором суми безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати на підставі належних і допустимих доказів: витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а також суд погоджується з методом визначення позивачем розміру позовних вимог, оскільки він ґрунтується на приписах чинного законодавства.
Згідно розрахунку наданого позивачем який перевірено судом, та з урахуванням положень Закону України від 02.04.2020р. № 540 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (Закон № 540), яким змінено норму пункту 524 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо плати за землю, розмір безпідставно збережених коштів Товариством з обмеженою відповідальністю “Євро Сервіс” за період з 01.09.2018 по 31.08.2021 складає 1 975 115,15 грн.
Враховуючи викладене, позовні вимоги Керівник Малиновської окружної прокуратури м. Одеси є доведеними, нормативно обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню у повному обсязі.
При цьому заперечення відповідача до уваги судом не приймаються з огляду на наступне.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач вказує, що ним були здійсненні всі залежні від нього дії щодо оформлення правовстановлюючих документів на відповідну земльену ділянку, проте саме бездіяльність Одеської міської ради та її уповноважених органів стало підставою неофомлення відповідного договору.
Суд відповідні посилання відповідача оцінює критично, оскільки неналежне виконання своїх обов'язків з боку міської ради не є підставою для звільнення ТОВ “Євро Сервіс” від обов'язку сплачувати за користування сформованою земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.06.2020р. по справі №922/2417/19 та від 10.02.2020 у справі № 922/981/18).
При цьому суд зазначає, що при розгляді даної категорії справ не мають жодного значення причини, чому відповідач не оформив право користування даною земельною ділянкою, в тому числі, і якщо це сталося в результаті поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 по справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 по справі №922/3412/17, від 04.12.2019 по справі №917/1739/17 , позивач має довести лише існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об'єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, та обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).
Крім того в судовому засіданні 21.06.2022р. відповідачем було зроблено заяву про застосування строку позовної давності щодо вересня-жовтня 2018р.
Разом з тим суд зазначає, що згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ, яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦКУ, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 карантин було встановлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України, відповідний строк дії карантину постановами КМУ неодноразово був продовжений та наданий час постановою КМУ №630 від 28.05.2022р. строк її дії продовжений до 31.08.2022р.
Отже, з урахуванням наведеного враховуючи що строк позовної давності передбачений ст.ст. 257 та 258 ЦКУ, продовжуються на строк дії такого карантину який ще діє, суд зазначає що на момент звернення прокурора з відповідним позов до суду відповідний строк не є пропущеним.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому суд зазначає, що усні заперечені надані відповідачем в судовому засіданні 21.06.2022р. до уваги судом не приймаються, оскільки були висловлені в заключному слові, що позабавляє прокурора та позивача права належним чином відреагувати на відповідні заперечення, а суд з урахуванням позиції позивача всебічно їх дослідити та надати їм належну правову оцінку.
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, в зв'язку з чим задоволенню підлягають в повному обсязі.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси (65091, вул. Головківська, 1, м. Одеса, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 26597691) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Сервіс” (65026, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, буд. 14, кв. 4, код ЄДРПОУ 26470890) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради (65011, Одеська обл., місто Одеса, вул. Успенська, будинок 83/85, код ЄДРПОУ 44162529) - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Сервіс» (65026, місто Одеса, вулиця Ланжеронівська, будинок 14, квартира 4, код ЄДРПОУ 26470890) на користь Одеської міської ради (Банк Казначейство України (ЕАП), МФО - 899998, код ЄДРПОУ - 37607526, отримувач коштів - ГУК в Од.обл./м.Одеса (Одеська міська ТГ) номер рахунку (IBAN) - UA 278 9999 8031 4080 544 0000 15744, Інші надходження, КБК 24060300) безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою площею 3,6145 га за адресою: м.Одеса, вулиця Миколи Боровського, 26 (кадастровий номер-5110137300:06:001:0028) в сумі 1 975 115 (один мільйон дев'ятсот сімдесят п'ять тисяч сто п'ятнадцять) грн. 15 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Сервіс» (65026, місто Одеса, вулиця Ланжеронівська, будинок 14, квартира 4, код ЄДРПОУ 26470890) на користь Одеська обласна прокуратура (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552; рахунок отримувача: UA808201720343100002000000564; банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101).) судовий збір в сумі 29 626 (двадцять дев'ять тисяч шістсот двадцять шість)грн. 73коп.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 25 липня 2022 р.
Суддя К.Ф. Погребна