"22" липня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/870/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу №916/870/22
за позовом: Одеського обласного центру зайнятості (65007, м. Одеса, вул. Адмірала Лазарєва, 10, код ЄДРПОУ 03491435);
до відповідача: Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552);
про стягнення 41079,91 грн.
1. Суть спору.
Позивач - Одеський обласний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №905/22 від 23.05.2022) до відповідача - Одеської обласної прокуратури, в якій просить суд стягнути з останнього заборгованість виплаченої суми забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, якого поновили на роботі за рішенням суду у розмірі 41079,91 грн., а також витрати по сплаті судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до наказу Любашівської районної філії Одеського ОЦЗ від 17.09.2021 №НТ210917 ОСОБА_1 було надано статус безробітного та призначена допомога по безробіттю, в подальшому на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.01.2022 у справі №420/12611/21 Наказом Одеської обласної прокуратури від 25.01.2022 № 147к ОСОБА_1 було поновлено на посаді прокурора Котовської місцевої прокуратури Одеської області та в органах прокуратури з 30.06.2021. За таких обставин, на думку позивача, обов'язок відшкодування коштів на випадок безробіття у сумі 41079,91 грн. покладається на роботодавця - Одеську обласну прокуратуру.
2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.05.2022 було відкрито провадження у справі №916/870/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку ст. ст. 247-252 ГПК України.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст.252 ГПК України.
13.07.2022 до суду від Одеської обласної прокуратури надійшло клопотання (вх. ГСОО №13076/22) про зупинення провадження у справі на час прийняття рішення про врегулювання спору між сторонами, яке прокуратура обґрунтовує п. 4 ч.1 ст. 227 ГПК України.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді.
Як встановлено ч. 1 ст. 186 ГПК України, врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті.
Водночас, згідно ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Між тим, прокуратурою до клопотання про зупинення провадження не надано доказів взаємної згоди сторін на врегулювання спору за участю судді, а також подано таке клопотання після початку розгляду справи по суті, у зв'язку з чим, суд, на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України, залишає без розгляду клопотання (вх. ГСОО №13076/22) Одеської обласної прокуратури про зупинення провадження у справі.
При цьому, суд зауважує, що у вказаному клопотанні про зупинення провадження у справі прокуратура помилково ототожнює, передбачені ГПК України правові механізми примирення сторін, а саме врегулювання спору за участю судді та мирову угоду сторін, остання з яких не є підставою для зупинення провадження у справі.
Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Водночас, суд зауважує, що, відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зі змісту ст. 165 ГПК України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
22.07.2022 судом було ухвалено та підписано рішення в нарадчій кімнаті, у відповідності до ч. 4 ст.240 ГПК України, без його проголошення.
3. Аргументи учасників справи.
3.1. Доводи Одеського обласного центру зайнятості.
Позивач повідомив, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебував на обліку як безробітний у Любашівській районній філії Одеського ОЦЗ з 17.09.2021 по 25.01.2022 та отримував допомогу по безробіттю .
Як зазначає позивач, відповідно до наказу Любашівської районної філії Одеського ОЦЗ від 17.09.2021 №НТ210917, ОСОБА_1 було надано статус безробітного та призначена допомога по безробіттю у розмірі, передбаченому ч. 1, 3, 4 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 №1533-111 з 17.09.2021.
На підставі вищезазначеного, за твердженням позивача, Любашівською районною філією Одеського ОЦЗ було видано наказ від 25.01.2022 №НТ220125 про припинення реєстрації безробітного ОСОБА_1 та виплати йому допомоги по безробіттю з 25.01.2022.
Позивач зазначив, що за період з 17.09.2021 по 24.01.2022 Одеським ОЦЗ було нараховано для перерахування на особистий рахунок ОСОБА_1 41079,91 грн..
На думку позивача, виходячи з положень ст. 34, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» вбачається, що обов'язок відшкодування коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття у сумі 41079,91 грн. покладається на роботодавця - Одеську обласну прокуратуру.
Як вказує позивач, 17.02.2021 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 790/10-01-33/42-22 з вимогою в тридцятиденний термін перерахувати кошти в сумі 41079,91 грн. виплачені ОСОБА_1 як допомогу по безробіттю.
Однак, за твердженням позивача, станом натеперішній час добровільно кошти повернуто не було.
4. Обставини справи, встановлені судом.
Наказом Одеської обласної прокуратури № 1355к від 15.06.2021 було звільнено ОСОБА_2 з посади прокурора Котовської місцевої прокуратури Одеської області та органів прокуратури з 29.06.2021
17.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до Любашівської районної філії Одеського обласного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного та із заявою про призначення виплати допомоги по безробіттю.
Як вбачається із витягу із наказів про прийняті рішення по особі ОСОБА_1 , Наказом Любашівської районної філії Одеського обласного центру зайнятості №НТ210917 від 17.09.2021, ОСОБА_1 надано статус безробітного з 17.09.2021, призначено допомогу по безробіттю та розпочато виплату допомоги по безробіттю з 17.09.2021.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.01.2022 у справі №420/12611/21 було визнано протиправним та скасовано наказ Одеської обласної прокуратури № 1355к від 15.06.2021 про звільнення ОСОБА_2 з посади прокурора Котовської місцевої прокуратури Одеської області та органів прокуратури з 29.06.2021, поновлено ОСОБА_2 на роботі в органах прокуратури на посаді прокурора Котовської місцевої прокуратури з 30.06.2021 та стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 30.06.2021 по день поновлення на робті в розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Наказом Одеської обласної прокуратури №147к від 25.01.2022 було скасовано наказ Одеської обласної прокуратури № 1355к від 15.06.2021 про звільнення ОСОБА_2 з посади прокурора Котовської місцевої прокуратури Одеської області та органів прокуратури з 29.06.2021, поновлено ОСОБА_2 на посаді прокурора Котовської місцевої прокуратури Одеської області та в органах прокуратури з 30.06.2021.
Наказом Любашівської районної філії Одеського обласного центру зайнятості від 25.01.2022 №НТ220125 було припинено реєстрацію безробітного ОСОБА_1 та виплату йому допомоги по безробіттю з 25.01.2022.
Відповідно до додатку 4 «Нарахування допомоги по безробіттю» до Персональної картки №151621091700005, присвоєної ОСОБА_2 , з 17.09.2021 по 24.01.2022 центром зайнятості було виплачено ОСОБА_2 допомогу по безробіттю у загальному розмірі - 41079,91 грн.
Претензією від 17.02.2022 №790/10-01-33/42-22 Одеський обласний центр зайнятості вимагав від Одеської обласної прокуратури протягом 30 днів з дня отримання цієї претензії повернути допомогу по безробіттю, виплачену ОСОБА_2 за період з 17.09.2021 по 24.01.2022 на загальну суму 41079,91 грн.
За твердженням позивача, відсутність повернення зі сторони відповідача суми допомоги по безробіттю, виплаченої ОСОБА_2 , стало підставою для звернення позивача до суду з позовними вимогами про стягнення з Одеської обласної прокуратури 41079,91 грн.
5. Позиція суду.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення», статус безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Згідно до ч. 2 цієї ж статті, статус безробітного надається, зазначеним у ч. 1 ст. 43 цього закону, особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.
Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення», зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.
Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У ч. 3 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», зазначено, що допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі
Згідно абз. 6 п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, що шукають роботу, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 19.09.2018 №792, у період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, допомога по безробіттю призначається з першого дня надання статусу безробітного.
Як встановлено ч.1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків. Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.
Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.
Згідно ч.4 ст. 35 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», із роботодавця утримуються, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Отже, з аналізу зазначеної правової норми вбачається, що саме судове рішення про поновлення на роботі може бути правовою підставою для стягнення з працедавця суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №914/2087/17, від 06.07.2018 у справі № 921/220/17- г/16, від 09.07.2018 у справі №914/1875/17, від 06.09.2018 справа № 902/291/17 та від 18.03.2021 справа № 917/462/20.
У постанові Верховного Суду від 18.03.2021 №917/462/20 зазначено, що оскільки набуття Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття права стягувати з роботодавця суму виплачених страхових коштів і вартість наданих безробітному соціальних послуг та покладення на роботодавця обов'язку відшкодувати зазначені витрати Фонду, Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» пов'язує з поновленням такої особи на роботі за рішенням суду, то моментом виникнення цих права/обов'язку сторін спірних правовідносин є набрання законної сили відповідним судовим рішенням, а розмір витрат, що належить відшкодувати роботодавцю, визначається з урахуванням обставин виконання рішення про поновлення на роботі та дати припинення реєстрації, як безробітної, поновленої на роботі особи.
Як передбачено ч. 1-3 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи встановлені обставини, суд зазнає, що позивачем в повному обсязі виконано покладений на нього обов'язок щодо виплати безробітному допомоги по безробіттю у встановленому законом розмірі за період з 17.09.2021 по 24.01.2022, однак відповідачем, як роботодавцем, не виконано встановлений законом обов'язок щодо повернення суми виплаченої допомоги по безробіттю, наданої безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи, що відповідачем не викладено заперечень щодо поданого позову у даній справі та з огляду на те, що факт виплати центром зайнятості допомоги по безробіттю ОСОБА_1 , якого було поновлено на роботі за рішенням суду, підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, а доказів повернення такої суми зі сторони відповідача на користь позивача матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми допомоги по безробіттю у розмірі 41019,91 грн. за період з 17.09.2021 по 24.01.2022 є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2.Стягнути з Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) на користь Одеського обласного центру зайнятості (65007, м. Одеса, вул. Адмірала Лазарєва, 10, код ЄДРПОУ 03491435) заборгованість по поверненню виплаченої суми наданих соціальних послуг безробітному, якого поновили на роботі за рішенням суду у розмірі 41079/сорок одна тисяча сімдесят дев'ять/грн. 91 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481/дві тисячі чотириста вісімдесят одна/грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Рішення підписано 22 липня 2022 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська