вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,
тел. (0522) 32 05 11, факс 24 09 91, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
14 липня 2022 рокуСправа № 912/502/22
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М.
при секретарі судового засідання Гунько О.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу №912/502/22 від 16.05.2022
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (далі - ТОВ "Світловодськпобут"), код ЄДР 31678853, вул. Г. Сковороди, 2А, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27500
до відповідача 1.: Світловодської міської ради Кіровоградської області, код ЄДР 35825788, вул. Героїв України, 14, м. Світловодськ, 27500,
відповідача 2.: Виконавчого комітету Світловодської міської ради, код ЄДР 04055280, вул. Героїв України, 14, м. Світловодськ, 27500
про стягнення 3 618 396,40 грн,
ПРЕДСТАВНИКИ (в режимі відеоконференції):
від позивача - адвокат Новак Ю.П., довіреність №б/н від 22.02.2022;
від відповідача 1. - адвокат Крутько І.М., ордер серії АХ №1095795 від 10.06.2022;
від відповідача 2. - Карпенко Н.А., витяг з ЄДР (в порядку самопредставництва).
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ТОВ "Світловодськпобут" до Світловодської міської ради Кіровоградської області, Виконавчого комітету Світловодської міської ради з вимогами:
1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
2. Винести рішення, яким солідарно стягнути з Світловодської міської ради Кіровоградської області (27500, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Героїв України, 14, ЄДРПОУ 35825788) та виконавчого комітету Світловодської міської ради (27500, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Героїв України, 14, ЄДРПОУ 04055280), заборгованість у сумі 3 618 396,40 грн. (три мільйони шістсот вісімнадцять тисяч триста дев'яносто шість гривень 40 копійок) за рахунок коштів місцевого бюджету Світловодської міської територіальної громади на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (27500, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Г. Сковороди, 2 А, код ЄДРПОУ 31678853).
3. Солідарно стягнути з Світловодської міської ради Кіровоградської області (27500, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Героїв України, 14, ЄДРПОУ 35825788) та виконавчого комітету Світловодської міської ради (27500, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Героїв України, 14, ЄДРПОУ 04055280) судові витрати в сумі 166 275,95 грн. за рахунок коштів місцевого бюджету Світловодської міської територіальної громади, з них: судовий збір 54 275,95 грн. та витрати на правничу допомогу 112 000,00 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (27500, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Г. Сковороди, 2 А, код ЄДРПОУ 31678853).
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на невиконання відповідачами своїх обов'язків, визначених законодавством, не здійснення сплати за отримані послуги з централізованого теплопостачання, внаслідок чого станом на 17.05.2021 загальна заборгованість відповідачів за централізоване опалення становить 3 618 396,40 грн.
Ухвалою від 25.04.2022 суддя залишила позовну заяву №10/1304 від 13.04.2022 ТОВ "Світловодськпобут" без руху та надала строк для усунення недоліків.
12.05.2022 до суду надійшла заява №699 від 10.05.2022 позивача, відповідно до якої усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою від 16.05.2022 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/502/22, постановив справу №912/502/22 розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 14.06.2022 - 11:00, встановив сторонам строк для подачі заяв по суті.
27.05.2022 до господарського суду, в строк, встановлений судом, від відповідача 2. надійшов відзив №01-32/219/1 від 24.05.2022 на позовну заяву ТОВ "Світловодськпобут" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, яким просить у позовних вимогах ТОВ "Світловодськпобут" до Світловодської міської ради та до виконавчого комітету Світловодської міської ради про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування поданого відзиву зазначено таке.
Виконавчий комітет Світловодської міської ради та Світловодська міська рада є окремими юридичними особами, а тому мають власні повноваження, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, вказані у позові приміщення належать на праві комунальної власності Світловодській міській територіальній громаді в особі Світловодської міської ради. Підставою для реєстрації права комунальної власності був лист регіонального відділення фонду державного майна, серія та номер 05/2-01-2715, виданий 26.11.2020 та рішення Світловодської міської ради від 22.09.2020 №2198.
Нормою ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІІ визначено, що Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до ст. 6 Закону №2189-VІІІ визначено учасників правовідносин у сфері надання житлово - комунальних послуг: 1) споживачі (індивідуальні або колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 цього ж Закону визначено термін "індивідуальний споживач" - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, що передбачено ч. 1 ст. 12 та ч. 6 ст. 21 Закону №2189-VІІІ та п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 №830. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених Законом №2189-VІІІ, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Відповідач 2., який не є власником чи користувачем нежитлових приміщень не має законодавчого обов'язку сплачувати теплову енергію, яку споживає власник/користувач приміщення. Обов'язок зі сплати такої енергії покладається виключно на її споживача.
Відповідач 2. не був споживачем теплової енергії в нежитлових приміщеннях, які зазначені у позовній заяві, не набував права користування чи володіння зазначеними приміщеннями; не укладав договорів на утримання нежитлових приміщень із їх власником; його структурні чи виробничі підрозділи у зазначених у позові приміщеннях не знаходилися; рішення власника приміщень про передачу таких приміщень відповідачу 2 не передавалися.
Отже, у позивача відсутні правові підстави вимагати оплати теплової енергії, постачання якої відбулось у нежитлові приміщення, що перебувають у власності територіальної громади, від відповідача 2, який не має відношення до таких приміщень за перелічених вище обставин.
Отримувачем послуги з теплопостачання є виключно споживач теплової енергії: власник майна, інша особа, яка на підставі договору користується таким майном або є зобов'язаною стороною за договором утримання такого майна.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами.
Отже, згідно із диспозицією ч. 1 ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", відповідач 2 не є балансоутримувачем нежитлових приміщень, не був споживачем теплової енергії в нежитлових приміщеннях, оскільки не набував права користування чи володіння зазначеними приміщеннями; не укладав договорів на утримання нежитловими приміщеннями із їх власником; його структурні чи виробничі підрозділи у зазначених у позові приміщеннях не знаходилися. Тобто відсутні підстави для виникнення господарсько - правової відповідальності між позивачем та відповідачем 2 у вигляді обов'язку щодо сплати заборгованості за спожиту теплову енергію.
Крім того зазначено, що позовні вимоги пред'явлені поза межами позовної давності, визначеної ст. 257 ЦК України. Сплив строку позовної давності є підставою для відмови в позові.
Відповідно до ч. 3-4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
31.05.2022 до господарського суду від позивача надійшла заява №б/н від 19.05.2022 про відшкодування судових витрат з вимогою солідарно стягнути з Світловодської міської ради Кіровоградської області та виконавчого комітету Світловодської міської ради судові витрати в сумі 166 275,95 грн за рахунок коштів місцевого бюджету Світловодської міської територіальної громади, з них: судовий збір 54 275,95 грн та витрати на правничу допомогу 112 000,00 грн на користь ТОВ "Світловодськпобут".
02.06.2022 до господарського суду, в строк, встановлений судом, від відповідача 1. надійшов відзив №01-32/226/1 від 30.05.2022 на позовну заяву ТОВ "Світловодськпобут" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, яким просить у задоволенні позовних вимог ТОВ "Світловодськпобут" до Світловодської міської ради та до виконавчого комітету Світловодської міської ради про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію відмовити.
В обґрунтування поданого відзиву зазначено таке.
Позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки з дати, визначеної у позовних вимогах сплинуло майже 14 років.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Суди повинні дослідити графік погашення заборгованості та встановити чи передбачають умови договору виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів, і у випадку вчинення боржником оплати чергового платежу, чи не свідчить така дія про визнання лише певної частини боргу, а відтак, така не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
До подібного висновку Верховний Суд України дійшов у правовій позиції від 09.11.2016 по справі №6-1457цс16, від якої в подальшому не було відступлено Верховним Судом.
Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховується щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу, а тому позовна давність за вищевказаними вимогами позову про стягнення заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги, сплату яких визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Намагаючись захистити своє цивільне право, позивач звернувся з позовом 10.05.2022, щодо вимог про стягнення заборгованості по оплаті за опалення, які є наслідком несплати таких послуг у строковий період з жовтня 2008 року по травень 2022 року.
З огляду на вищевикладені приписи та з урахуванням матеріалів справи позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення заборгованості, яка утворилася у вказаний у попередньому абзаці строковий період.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 81 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Всупереч вищенаведених норм, позивачем жодним чином не доведено факту, що він мав будь-які перешкоди у обізнаності порушення свого цивільного права вимоги.
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).
Проте, позивачем не заявлялись вимоги про поновлення строку позовної давності, з посиланням на поважності пропуску такого.
Отже, враховуючи вимоги чинного законодавства, які випливають з обов'язку споживача комунальних послуг сплачувати їх вартість, проте з огляду на період виникнення заборгованості, відповідач 1. вважає, що слід застосувати позовну давність, з підстав, що з моменту виникнення права вимоги минуло більше чотирнадцяти років, тобто пропущено строк позовної давності.
Власником, вказаних у позові, приміщень є Світловодська міська територіальна громада в особі Світловодської міської ради, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
З аналізу положень Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 №1198, зокрема, п. 3, вбачається, що термін споживач застосовується в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію.
Частина нежитлових приміщень перебуває/перебувала у оренді і орендар був зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги.
Нежитлове приміщення по вул. Конька, 31а (58,4 кв.м) перебувало в оренді з 04.12.2019 по 17.05.2021 у ГО "Спортивний боксерський клуб "Легіон". Нежитлове приміщення по вул. Захисників України, 83 (попередня назва вул. Ілліча, 1) з площею 95,3 кв.м, яке входить до загальної площі 480,5 кв.м за цією ж адресою перебуває в оренді Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта".
Відповідно до п. 4 Правил №1198, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією.
Договір на постачання теплової енергії між сторонами не укладено.
В той же час, відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Отже, позивачем має бути доведено обсяг фактично спожитої відповідачем теплової енергії у спірні періоди.
Згідно з вимогами ст. 162 ЖК України, п.п. 18, 20 Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року за №630, відповідачі зобов'язані оплачувати послуги не пізніше 20 числа місяця, який настає за розрахунковим. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа.
Позивач не надавав, не надсилав, а ні поштою або врученням під особистий підпис відповідачу рахунків з актами приймання-передачі теплової енергії, відповідно до встановлених тарифів.
Позивачем не надано розрахунки заборгованості і не доведено кількість поставленої відповідачу теплової енергії у спірні періоди, не надано первинних документів із відомостями щодо показань будинкових вузлів обліку і розрахунок кількості поставленої теплової енергії та її суми за кожний місяць за вказані у позові періоди.
Відсутнє підтвердження обсягу відпущеної відповідачу теплової енергії позивачем, відсутні акти приймання-передачі теплової енергії за спірні періоди та розрахунки відпущеної теплової енергії,
Рішення виконавчого комітету Світловодської міської ради про початок опалювального періоду та про закінчення опалювального періоду 2019-2020, 2020-2021, на які посилається позивач, лише підтверджують факт здійснення позивачем теплопостачання у спірному періоді, однак не доводять обсяг поставленої/спожитої відповідачу теплової енергії.
Доводи позивача, викладені ним у позовній заяві, є непереконливими та такими, що не підтверджуються розрахунками, зважаючи на наступне.
Світловодська міська рада заперечує проти нарахованих позивачем сум по оплаті наданих послуг з теплопостачання до кожного нежитлового приміщення з підстав необґрунтованості розрахунків. Зокрема, надані позивачем розрахунки не містять обґрунтованих даних щодо опалювальної площі житлових приміщень, загальної площі місць загального користування, на які відбувалось теплопостачання, а також позивачем не доведено розміру частки відповідача щодо загальної площі житлового будинку, і так за кожною адресою, де знаходиться нежитлове приміщення.
Площа приміщень, що зазначені позивачем не співпадає з площею, яка вказана у витягах з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
У деяких випадках неможливо визначити про яке нежитлове приміщення йде мова у позові, бо наприклад:
по вул. Михайла Грушевського, 3 (151,6 кв.м) знаходяться 11 нежитлових приміщень відповідно до технічного паспорту: 3,0 кв.м, 24,5 кв.м, 34,7 кв.м, 7,5 кв.м; 13,1 кв.м, 9,9 кв.м,10,5 кв.м, 12,9 кв.м, 7,1 кв.м, 12,5 кв.м, 24,5 кв.м, отже, незрозуміло які саме з цих приміщень входять до зазначених позивачем 75,56 кв.м за цією ж адресою;
по вул. Михайла Грушевського, 18 (106,2 кв.м) знаходяться 8 нежитлових приміщень відповідно до технічного паспорту: 2,6 кв.м, 9,8 кв.м, 6,2 кв.м, 18,0 кв.м; 29,3 кв.м, 3,7 кв.м, 25,2 кв.м, 11,4 кв.м, незрозуміло, які саме з цих приміщень входять до зазначених позивачем 82,7 кв.м за цією ж адресою;
по вул. Героїв України, 4 жодне приміщення не має 270,4 кв.м, 266,8 кв.м, 96,0 кв.м, 362,8 кв.м, 346,4 кв.м, 157,9 кв.м;
по вул. Ювілейна, 2 (525,4 кв.м) знаходяться 35 нежитлових приміщень відповідно до технічного паспорту: 4,7 кв.м, 10,8 кв.м, 54,3 кв.м, 32,8 кв.м, 7,3 кв.м, 14,2 кв.м, 13,4 кв.м, 16,6 кв.м, 16,8 кв.м, 53,0 кв.м, 1,5 кв.м, 1,6 кв.м, 4,3 кв.м, 13,2 кв.м, 13,4 кв.м, 33,7 кв.м, 1,9 кв.м, 9,8 кв.м, 16,6 кв.м, 9,5 кв.м, 16,6 кв.м, 12,1 кв.м, 4,5 кв.м, 8,5 кв.м, 7,9 кв.м, 12,1 кв.м, 21,1 кв.м, 23,7 кв.м, 10,2 кв.м, 8,1 кв.м, 10,8 кв.м, 44,0 кв.м, 45,8 кв.м, незрозуміло, які саме з цих приміщень входять до зазначених позивачем 100,0 кв.м за цією ж адресою.
Відповідно до п. 23 Правил №1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Аналогічна правова позиція зазначена пунктом 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку. У разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку.
Для визначення правомірності розрахунку вартості наданих послуг, позивач повинен надати докази обліку теплової енергії за приладами обліку, які засвідчуються відповідними актами зняття показань з будинкових засобів обліку (показників лічильника - загальних) за кожен місяць опалення приміщення. Натомість, позивач не надає актів зняття показань з будинкових засобів обліку по адресам (по всім зазначеним адресам наявний прилад обліку):
- пров. Вітрівський, 2 - площа зазначена позивачем - 99,7 кв.м., площа приміщення, що зазначена у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності - 78,60 кв.м., період заборгованості, визначений позивачем 01.03.2019-12.04.2021;
- вул. Михайла Грушевського, 3 - площа зазначена позивачем - 75,56 кв.м., площа приміщення, що зазначена у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності - 151,6 кв.м., період заборгованості, визначений позивачем 27.10.2017-12.04.2021;
- вул. Михайла Грушевського, 18 - площа зазначена позивачем - 82,7 кв.м., площа приміщення, що зазначена у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності - 106,2 кв.м., період заборгованості, визначений позивачем 24.02.2017-12.04.2021;
- вул. Михайла Грушевського, 18 - площа зазначена позивачем - 162,7 кв.м., площа приміщення, що зазначена у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності - 148,0 кв.м., період заборгованості, визначений позивачем 01.12.2019-12.04.2021;
- вул. Михайла Грушевського, 20 - площа зазначена позивачем - 25,4 кв.м., площа приміщення, що зазначена у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності - 25,4 кв.м., період заборгованості, визначений позивачем 01.11.2020-12.04.2021;
- вул. Героїв України, 4 - площа зазначена позивачем - 270,4 кв.м., період заборгованості, визначений позивачем 01.12.2019-31.12.2019;
- вул. Героїв України, 4 - площа зазначена позивачем - 266,8 кв.м., період заборгованості, визначений позивачем 01.01.2020-31.12.2020;
- вул. Героїв України, 4 - площа зазначена позивачем - 96,0 кв.м., період заборгованості, визначений позивачем 01.01.2020-31.01.2020;
- вул. Героїв України, 4 - площа зазначена позивачем - 362,8 кв.м., період заборгованості, визначений позивачем 01.02.2020-20.02.2020;
- вул. Героїв України, 4 - площа зазначена позивачем - 346,4 кв.м., період заборгованості, визначений позивачем 21.02.2020-09.04.2020;
- вул. Героїв України, 4 - площа зазначена позивачем - 157,9 кв.м., період заборгованості, визначений позивачем 28.10.2020-28.02.2021;
- вул. Героїв України, 4 - площа зазначена позивачем - 78,9 кв.м., період заборгованості, визначений позивачем 01.03.2021-12.04.2021;
- вул. Героїв України, 67 - площа зазначена позивачем - 148,21 кв.м., період заборгованості, визначений позивачем 01.01.2019-12.04.2021 - будинок відключено з 10.04.2019;
- вул. Героїв України, 90 - площа зазначена позивачем - 156,1 кв.м., площа приміщення, що зазначена у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності - 184,8 кв.м., період заборгованості, визначений позивачем 18.10.2016-12.04.2021;
- вул. Захисників України, 83 - площа зазначена позивачем - 473,87 кв.м., площа приміщення, що зазначена у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності - 480,5 кв.м., період заборгованості, визначений позивачем 20.11.2014-12.04.2021, договір оренди нерухомого майна №11/2013/10-434 від 01.05.2013 АТ "Укрпошта";
- вул. Захисників України, 83 - площа зазначена позивачем - 136,13 кв.м., площа приміщення, що зазначена у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності - 136,13 кв.м., період заборгованості, визначений позивачем 15.10.2012-12.04.2021;
- вул. Павлова, 8 - площа зазначена позивачем - 112,1 кв.м., площа приміщення, що зазначена у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності - 115,5 кв.м., період заборгованості, визначений позивачем 19.10.2016-12.04.2021;
- вул. Приморська, 54 - площа зазначена позивачем - 176,2 кв.м., площа приміщення, що зазначена у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності - 117,9 кв.м., період заборгованості, визначений позивачем 11.12.2019-12.04.2021;
- вул. Робітнича, 2 - площа зазначена позивачем - 100,2 кв.м., площа приміщення, що зазначена у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності - 100,9 кв.м., період заборгованості, визначений позивачем 03.10.2013-12.04.2021;
- вул. Ювілейна, 2 - площа зазначена позивачем - 100,0 кв.м., площа приміщення, що зазначена у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності - 525,4 кв.м., період заборгованості, визначений позивачем 25.10.2018-31.12.2020.
Також є нежитлові приміщення де взагалі відсутнє централізоване опалення, це вул. Героїв України, 67 (148,21 кв.м), будинок відключено з 10.04.2020 від теплопостачання позивачем, при цьому за період з 01.01.2019 по 12.04.2021 позивач виставляє заборгованість 23094,75 грн. У нежитловому приміщенні по вул. Героїв України, 64А (20 кв.м - підвальне приміщення) відсутні радіатори опалення, тож незрозуміло яким чином позивач розраховує обсяг відпущеної до цього приміщення теплової енергії.
Є нежитлові приміщення у багатоквартирних будинках, де відсутні прилади комерційного обліку (будинкові лічильники тепла):
- вул. Богуна, 1 - площа зазначена позивачем - 32,79 кв.м., площа приміщення, що зазначена у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності - 31,5 кв.м., період заборгованості, визначений позивачем 01.01.2018-12.04.2021;
- вул. Богуна, 9 - площа зазначена позивачем - 47,9 кв.м., площа приміщення, що зазначена у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності - 44,0 кв.м., період заборгованості, визначений позивачем 15.10.2012-12.04.2021;
- вул. Богуна, 15 - площа зазначена позивачем - 196,3 кв.м., площа приміщення, що зазначена у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності - 196,3 кв.м., період заборгованості, визначений позивачем 20.10.2016-12.04.2021;
- Бульвар Дніпровський, 20 - площа зазначена позивачем - 58,5 кв.м., площа приміщення, що зазначена у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності - 59,0 кв.м., період заборгованості, визначений позивачем 06.03.2015-12.04.2021;
- вул. Героїв України, 60 - площа зазначена позивачем - 43,0 кв.м., площа приміщення, що зазначена у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності - 43,0 кв.м., період заборгованості, визначений позивачем 24.10.2016-12.04.2021;
- вул. Героїв України, 64А - площа зазначена позивачем - 20,0 кв.м., площа приміщення, що зазначена у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності - 20,0 кв.м., період заборгованості, визначений позивачем 01.12.2014-12.04.2021;
- вул. Героїв України, 64А - площа зазначена позивачем - 27,9 кв.м., площа приміщення, що зазначена у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності - 27,9 кв.м., період заборгованості, визначений позивачем 11.12.2018-29.02.2020;
- вул. Героїв України, 80 - площа зазначена позивачем - 64,2 кв.м., площа приміщення, що зазначена у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності - 60,7 кв.м., період заборгованості, визначений позивачем 12.11.2018-29.02.2020, будинок відключено з 31.08.2021;
- вул. Конька, 31А - площа зазначена позивачем - 58,4 кв.м., площа приміщення, що зазначена у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності - 58,4 кв.м., період заборгованості, визначений позивачем 01.11.2017-12.04.2021;
- вул. Приморська, 66 - площа зазначена позивачем - 7,5 кв.м., площа приміщення, що зазначена у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності - 7,5 кв.м., період заборгованості, визначений позивачем 15.10.2012-12.04.2021;
- вул. Чорноморівська, 5А - площа зазначена позивачем - 114,7 кв.м., площа приміщення, що зазначена у витязі з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності - 117,7 кв.м., період заборгованості, визначений позивачем 19.10.2016-12.04.2021.
Отже, на підтвердження правильності проведених розрахунків позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував складові цих розрахунків, та й не доводить належним чином і обсяг фактично спожитої відповідачем теплової енергії у спірні періоди, відповідно не доведеною є і заявлена до стягнення сума боргу 3 618 396,40 грн.
Крім того, відповідач 1. вказав, що позивач не надав документальне підтвердження отримання ним правничої допомоги. Відсутній договір про надання правової допомоги та будь-які докази витрат, понесених позивачем у зв'язку з наданням йому правничої допомоги. Взагалі не зрозуміло, хто надав позивачу професійну правову допомогу. Тому просить врахувати з цього приводу позицію Верховного Суду у справі №922/2604/20, де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
10.06.2022 до господарського суду через систему "Електронний суд" від відповідача 1. надійшли заперечення №б/н від 10.06.2022 на заяву про відшкодування судових витрат.
13.06.2022 на електронну пошту суду (з КЕП) від позивача надійшла відповідь на відзив №б/н від 10.06.2022 виконавчого комітету Світловодської міської ради та Світловодської міської ради по справі №912/502/22, за змістом якої зазначено таке.
У відзиві виконавчий комітет Світловодської міської ради зазначає про те, що останній нібито не є власником чи користувачем нежитлових приміщень перелічених у позовній заяві і у позивача нібито відсутні підстави вимагати оплати теплової енергії, постачання якої відбулось у нежитлові приміщення.
На підтвердження своїх доводів посилається на прийняте рішення Світловодською міською радою Кіровоградської області "Про затвердження переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Світловодськ" від 22 вересня 2020 року №2198 з усіма внесеними змінами та додатками, таким чином підтверджуючи, що такі приміщення належать до комунальної власності територіальної громади міста Світловодськ в особі Світловодської міської ради та її виконавчого комітету.
Щодо строків позовної давності зазначає, що згідно приписів пункту 12 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, в разі заявлені зі сторони відповідачів клопотання про застосування строків позовної давності, тобто фактичного визнання частини позовних вимог, суд під час обрахування строку визначеного ст. 257 ЦК України має врахувати дію пункту 12 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
З приводу хибних доводів відповідача-1 щодо того, що позивач не надавав, не надсилав, а ні поштою або врученням під особистий підпис відповідачу рахунків з актами приймання-передачі теплової енергії, відповідно до встановлених тарифів, вказує, що позивачем зазначено в позовній заяві, що позивач неодноразово звертався до відповідача-1 з листами вих. №457 від 13.03.2014, №20 від 08.01.2016, №284 від 19.02.2021, в яких було викладено пропозицію укладання відповідного договору та направлено примірники з метою їх підписання. А тому, в разі підписання такого договору, позивач був би зобов'язаний відповідно до п. 3.3. проекту Договору про постачання теплової енергії виставляти такі рахунки.
Те ж саме стосується й обсягу поставленої відповідачами теплової енергії, звітів про спожиту теплову енергію та різниці в площі нежитлових приміщень, в разі виникнення договірних відносин між сторонами, позивач та відповідачі мали б разом знімати показники з вузлів обліку теплової енергії та узгодити площу нежитлових приміщень на підставі наданих відповідачами технічних документів, що б виключало виникнення спірних моментів з даного приводу.
Більш того, як вже було зазначено в позовній заяві, що згідно приписів ч. 2 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" основним із обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
В порушення ч. 2 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" виконавчий комітет Світловодської міської ради та Світловодська міська рада не уклали договір на теплопостачання з ТОВ "Світловодськпобут".
Відповідачі ставлячи під сумнів обсяги поставленої позивачем теплової енергії в нежитлові приміщення, самі ж не надають жодного доказу, який би спростовував наявність поставленої теплової енергії у визначених позовом періодах та у перелічені приміщення, на кшталт, акту про відключення приміщення від централізованого опалення погодженого позивачем або інші технічні документи, які б свідчили про відсутність опалення в таких приміщеннях. Навпаки, відповідачі долучають докази до відзивів на позовну заяву, які свідчать про те, що нежитлові приміщення є вбудованими в багатоквартирних житлових будинках, які опалюються централізованим опаленням.
Протокольною ухвалою від 14.06.2022, на підставі ч. 5 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарським судом оголошено перерву в підготовчому засіданні до 12:00 - 28.06.2022.
27.06.2022 до господарського суду через систему "Електронний суд" від відповідача 1. надійшло клопотання/заява від 27.06.2022 про відкладення судового засідання у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому провадженні, призначеному раніше 28.06.2022 на 12:30 у Світловодському міскрайонному суді та неможливістю прибути вчасно у судове засідання у м. Кропивницький на визначену судом дату та час - 28.06.2022 на 12 год. 30 хв. відкласти судове засідання на іншу дату.
Ухвалою від 28.06.2022 господарський суд у задоволенні клопотання/заяви №б/н від 27.06.2022 Світловодської міської ради про відкладення судового засідання відмовив, закрив підготовче провадження та призначив справу №912/502/22 до судового розгляду по суті на 14.07.2022 о 11:00 год.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, а представники відповідачів заперечили проти задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, господарський суд встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини сторін.
ТОВ "Світловодськпобут" є виконавцем комунальної послуги з постачання теплової енергії у м. Світловодську в період з 2013 року по 2021 рік, що підтверджується постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, НКРЕКП, рішеннями виконавчого комітету Світловодської міської ради про встановлення тарифу на теплову енергію.
Позивач, здійснюючи повноваження виконавця послуг з централізованого опалення, постачав теплову енергію у період з 2008 року по 2021 рік у наступні нежитлові приміщення:
- вул. Михайла Грушевського, 18 - з 04.10.2013 р. по 31.01.2014 р. (34,8 кв.м.), з 24.02.2017 р. по 12.04.2021 р. (82,7 кв.м.), з 01.12.2019 р. по 12.04.2021 р. (162,7 кв.м,);
- вул. Михайла Грушевського, 3 - з 04.10.2013 р. по 31.01.2014 р. (10,5 кв.м.);
- вул. Героїв України, 60 - з 13.11.2014 р. по 11.11.2015 р. (30,0 кв.м.), з 12.11.2015 р. по 03.04.2016 р. (108,2 кв.м.), 24.10.2016 р. по 12.04.2021 р. (43,0 кв.м.);
- вул. Героїв України, 64А - з 01.12.2014 р. по 12.04.2021 р. (20,0 кв.м.), з 11.12.2018 р. по 29.02.2020 р. (27,9 кв.м.);
- Бульвар Дніпровський, 20 - з 06.03.2015 р. по 12.04.2021 р. (58,5 кв.м.), з 27.11.2015 р. по 31.12.2016 р. (118,5 кв.м.);
- вул. Богуна, 1 - з 01.03.2015 р. по 03.04.2016 р. (108,3 кв.м.), з 18.10.2016 р. по 31.03.2017 р. (75,3 кв.м.), з 01.01.2018 р. по 12.04.2021 р. (32,79 кв.м.);
- вул. Богуна, 9 - з 15.10.2012 р. по 12.04.2021 р. (47,9 кв.м.);
- вул. Будівельників, 8 - з 13.10.2015 р. по 31.03.2017 р. (63,54 кв.м.);
- вул. Бойка, 2Б-з 01.03.2013 р. по 31.03.2013 р. (54,02 кв.м.), з 01.04.2013 р. по 14.04.2013 р. (108,32 кв.м.), з 04.10.2013 р. по 31.10.2014 р. (160,72 кв.м.), з 01.11.2014 р. по 04.01.2015 р. (175,22 кв.м.), з 05.01.2015 р. по 03.04.2016 р. (14,5 кв.м.);
- пров. Вітрівський, 2 -з 01.03.2019 р. по 12.04.2021 р. (99,7 кв.м.);
- вул. Гагаріна, 18 -з 18.10.2012 р. по 28.02.2013 р. (355,3 кв.м.);
- вул. Героїв України, 80 - з 12.11.2018 р. по 29.02.2020 р. (64,2 кв.м.);
- вул. Героїв України, 86-з 18.10.2016 р. по 10.01.2017 р. (181,0 кв.м.);
- вул. Героїв України, 67 - з 01.01.2019 р. по 12.04.2021 р. (148,21 кв.м.);
- вул. Захисників України, 83 - з 15.10.2012 р. по 31.03.2014 р. (671,07 кв.м.), з 23.10.2014 р. по 30.11.2014 р. (373,87 кв.м.), з 20.11.2014 р. по 12.04.2021 р. (473,87 кв.м.), з 15.10.2012 р. по 12.04.2021 р. (136,13 кв.м.);
- вул. Михайла Грушевського, 20 - з 15.10.2012 р. по 20.12.2015 р. (30,3 кв.м.), з 21.12.2015 р. по 31.03.2017 р. (148,1 кв.м.), з 01.11.2020 р. по 12.04.2021 р. (25,4 кв.м.);
- вул. Конька, 31 А-з 01.11.2017 р. по 12.04.2021 р. (58,4 кв.м.);
- вул. Героїв України, 4 - з 22.10.2012 р. по 05.04.2013 р. (16,6 кв.м.), з 07.10.2013 р. по 31.01.2014 р. (36,6 кв.м.), з 01.02.2014 р. по 31.01.2014 р. (36,6 кв.м.), з 01.02.2014 р. по 31.03.2014 р. (19,7 кв.м.), з 24.10.2014 р. по 31.12.2014 р. (44,4 кв.м.), з 01.01.2015 р. по 13.03.2015 р. (69,1 кв.м.), з 17.10.2015 р. по 24.12.2015 р. (82,5 кв.м.), з 25.12.2015 р. по 13.03.2016 р. (102,4 кв.м.), з 14.03.2016 р. по 31.03.2016 р. (82,5 кв.м.), з 24.10.2016 р. по 30.11.2016 р. (188,9 кв.м.),з 01.12.2016 р. по 31.01.2017 р. (206,5 кв.м.), з 01.02.2017 р. по 23.03.2017 р. (188,9 кв.м.), з 24.03.2017 р. по 26.03.2017 р. (209,2 кв.м.), з 27.03.2017 р. по 31.03.2017 р. (194,2 кв.м.), з 01.11.2017 р. по 01.04.2018 р. (219,1 кв.м.),з 01.11.2018 р. по 31.01.2019 р. (207,8 кв.м.), з 01.02.2019 р. по 31.03.2019 р. (229,3 кв.м.), з 01.04.2019 р. по 08.04.2019 р. (243,0 кв.м.), з 01.12.2019 р. по 31.12.2019 р. (243,0 кв.м.), з 01.12.2019 р. по 31.12.2019 р. (270,4 кв.м.), з 01.01.2020 р. по 31.01.2020 р. (266,8 кв.м.), з 01.01.2020 р. по 31.01.2020 р. (96,0 кв.м.), з 01.02.2020 р. по 20.02.2020 р. (362,8 кв.м.), з 21.02.2020 р. по 09.04.2020 р. (346,4 кв.м.), з 28.10.2020 р. по 28.02.2021 р. (157,9 кв.м.), з 01.03.2021 р. по 12.04.2021р. (78,9 кв.м.);
- вул. Героїв України, 40 - з 01.03.2014 р. по 31.03.2017 р. (58,2 кв.м.);
- вул. Героїв України, 41 - з 15.10.2012 р. по 03.04.2016 р. (8,3 кв.м.);
- вул. Героїв України, 62 - з 15.10.2012 р. по 31.03.2014 р. (191,2 кв.м.);
- вул. Павлова, 8 - з 17.10.2012 р. по 31.01.2014 р. (16,3 кв.м.), з 19.10.2016 р. по 12.04.2021 р. (112,1 кв.м.);
- вул. Підгірна, 4-з 19.10.2016 р. по 30.11.2017 р. (70,0 кв.м.);
- вул. Миколи Лисенка, 4А - 04.10.2013 р. по 31.03.2014 р. (37,2 кв.м.);
- вул. Приморська, 14/ вул. Чорноморівська, 2 - з 15.10.2012 р. по 31.03.2014 р. (37,4 кв.м.);
- вул. Приморська, 44 - з 13.10.2015 р. по 30.11.2017 р. (116,3 кв.м.);
- вул. Приморська, 54 - з 18.10.2016 р. по 08.04.2019 р. (176,2 кв.м.), з 11.12.2019 р. по 12.04.2021 р. (176,2 кв.м.);
- вул. Приморська, 66 - з 15.10.2012 р. по 12.04.2021 р. (7,5 кв.м.);
- вул. Робітнича, 2 - з 15.10.2012 р. по 14.04.2013 р. (200,1 кв.м.), з 03.10.2013 р. по 12.04.2021р. (100,2 кв.м.);
- вул. Скубіївська, 1 -з 15.10.2012 р. по 31.12.2013 р. (20,2 кв.м.);
- вул. Чорноморівська, 5А - з 18.10.2012 р. по 14.04.2013 р. (61,9 кв.м.), з 04.10.2013 р. по 31.03.2014 р. (81,3 кв.м.), з 23.10.2014 р. по 03.04.2016 р. (51,5 кв.м.), з 19.10.2016 р. по 12.04.2021р. (114,7 кв.м.);
- вул. Шевченка, 2 - з 15.10.2012 р. по 31.10.2012 р. (85,45 кв.м.), з 01.11.2012 р. по 31.12.2012 р. (117,45 кв.м.);
- вул. Ювілейна, 2 - з 25.10.2018 р. по 31.12.2020 р. (100,0 кв.м.);
- вул. Будівельників, 8-з 13.10.2015 р. по 31.03.2017 р. (19,56 кв.м.);
- вул. Богуна, 15 - з 15.10.2012 р. по 14.04.2013 р. (86,4 кв.м.), з 07.10.2013 р. по 22.10.2015 р. (106,6 кв.м.), з 23.10.2015 р. по 31.12.2015 р. (122,1 кв.м.), з 01.01.2016 р. по 31.01.2016 р. (174,3 кв.м.), з 20.10.2016 р. по 12.04.2021 р. (196,3 кв.м.);
- вул. Михайла Грушевського, 3 - з 01.03.2014 р. по 31.10.2014 р. (49,6 кв.м.), з 01.11.2014 р. по 14.01.2015 р. (64,06 кв.м.), з 15.01.2015 р. по 31.12.2016 р. (90,86 кв.м.), з 27.10.2017 р. по 12.04.2021 р. (75,56 кв.м.);
- вул. Героїв України, 90 - з 04.10.2013 р. по 03.04.2016 р. (93,0 кв.м.), з 18.10.2016 р. по 12.04.2021р. (156,1 кв.м.);
- вул. Богуна, 1 - з 01.12.2013 р. по 03.04.2016 р. (71,0 кв.м.), з 01.12.2014 р. по 12.04.2015 р. (104,4 кв.м.);
- вул. Приморська, 14/ вул. Чорноморівська, 2 - з 01.01.2014 р. по 03.04.2016 р. (70,2 кв.м.);
- вул. Приморська, 38Б - з 01.01.2014 р. по 03.04.2016 р. (99,5 кв.м.);
- вул. Шевченка, 2/ вул. Єгорова, 13 -з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р. (32 кв.м.); з 15.10.2011 р. по 31.03.2012 р. (154,35 кв.м.); з 01.04.2012 р. по 15.04.2012 р. (85,45 кв.м.);
- вул. Героїв України, 4 - з 15.10.2011 р. по 15.04.2012 р. (41,3 кв.м.), з 23.10.2008 р. 31.01.2011 р. (16,5 кв.м.), з 01.02.2011 р. по 18.03.2011 р. (41,3 кв.м.);
- вул. Чорноморівська, 5А - з 02.02.2009 р. по 15.04.2012 р. (61,9 кв.м.);
- вул. Миколи Лисенка,4А-з 15.10.2011 р. 18.04.2011 р. (34,3 кв.м.);
- вул. Героїв України, 40 - з 20.10.2011 р. по 15.04.2012 р. (88,65 кв.м.); з 20.10.2011 р. по 15.04.2012 р. (43,8 кв.м.);
- вул. Павлова, 18 -з 09.02.2011 р. по 15.04.2012 р. (74,4 кв.м.);
- вул. Павлова, 8 - з 23.10.2008 р. по 15.04.2012 р. (16,3 кв.м.);
- вул. Михайла Грушевського, 18 - з 21.10.2009 р. по 31.03.2012 р. (34,8 кв.м.);
- вул. Богуна, 15 - з 23.10.2008 р. по 15.04.2012 р. (56,0 кв.м.);
- вул. Богуна, 1 -з 01.03.2011 р. по 15.04.2012 р. (74,9 кв.м.);
- вул. Богуна, 5 - з 06.02.2009 р. по 15.04.2009 р. (108,0 кв.м.);
- вул. Богуна, 9-з 15.10.2011 р. по 15.04.2012 р. (47,9 кв.м.);
- вул. Михайла Грушевського, 20 - з 01.03.2009 р. по 15.04.2012 р. (30,3 кв.м.);
- вул. Героїв України, 41 - з 23.10.2008 р. по 15.04.2012 р. (8,3 кв.м.);
- вул. Героїв України, 62 - з 01.12.2011 р. по 15.04.2012 р. (191,2 кв.м.);
- вул. Героїв України, 60 -з 01.11.2011 р. по 15.04.2012 р. (43,0 кв.м.);
- вул. Приморська, 72 - з 18.10.2010 р. по 20.02.2011 р. (110,0 кв.м.);
- вул. Приморська, 54 - з 01.02.2010 р. по 15.04.2012 р. (58,3 кв.м.);
- вул. Приморська, 66 - з 27.01.2011 р. по 15.04.2012 р. (7,5 кв.м.);
- вул. Михайла Грушевського, 3 -з 21.10.2009 р. по 15.04.2012 р. (70,2 кв.м.);
- вул. Ювілейна, 2 - з 23.10.2008 р. по 13.04.2010 р. (190,7 кв.м.);
- вул. Чайковського, 19 - з 23.10.2008 р. по 18.04.2011 р. (80,0 кв.м.);
- вул. Скубіївська, 1 - з 23.10.2008 р. по 15.04.2012 р. (20,2 кв.м.);
- вул. Робітнича, 2 - з 23.10.2008 р. по 31.01.2009 р. (108,5 кв.м.), з 01.02.2009 р. по 31.10.2009 р. (222,3 кв.м.), з 01.11.2009 р. по 31.03.2011 р. (375,9 кв.м.), з 01.04.2011 р. по 15.04.2012 р. (200,1 кв.м.);
- вул. Захисників України, 83 - з 09.10.2010 р. по 15.04.2012 р. (136,13 кв.м.), з 25.11.2009 р. по 15.04.2012 р. (671,07 кв.м.);
- вул. Приморська, 38 - з 07.11.2011 р. по 15.04.2012 р. (249,5 кв.м.);
- вул. Богуна, 1 - з 01.02.2009 р. по 31.12.2013 р. (71,0 кв.м.);
- вул. Приморська, 38 Б - з 01.02.2009 р. по 31.12.2013 р. (99,5 кв.м.);
- вул. Приморська, 14/ вул. Чорноморівська, 2 - з 01.02.2009 р. по 31.12.2013 р. (70,2 кв.м.);
- вул. Закамінська, 3 - з 09.10.2010 р. по 12.02.2012 р. (66,6 кв.м.), з 13.02.2012 р. по 31.10.2012 р. (94,4 кв.м.), з 01.11.2012 р. по 14.04.2013 р. (120,2 кв.м.) в місті Світловодську,
вартість якої не була сплачена станом на 17.05.2021 рік.
ТОВ "Світловодськпобут" розпочинає та закінчує опалювальні періоди відповідно до рішень виконавчого комітету Світловодської міської ради та наказів по підприємству.
Підприємство проводить нарахування відповідно постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, НКРЕКП, рішень виконавчого комітету Світловодської міської ради про встановлення тарифу на теплову енергію.
Позивач неодноразово звертався до відповідача 1. з листами вих. №457 від 13.03.2014, №20 від 08.01.2016, №284 від 19.02.2021, в яких було викладено пропозицію укладання відповідного договору та направлено примірники з метою їх підписання. Але відповідач-1 ухиляється від їх укладення, незважаючи на діючі норми Закону України "Про місцеве самоврядування" Закону України "Про житлово - комунальні послуги", "Правила надання населенню послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання", Господарського кодексу України.
В порушення ч. 2 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" відповідач-1 не уклав договір на теплопостачання з ТОВ "Світловодськпобут", при цьому в вище викладений період, відповідач отримував прибуток від передачі в оренду вільних приміщень орендарям та фактично не сплачував вартість послуг з постачання теплової енергії.
Виконавчий комітет Світловодської міської ради не заперечує факт утримання на балансі вільних приміщень комунальної власності, які не передані в оренду та більш того, повідомляє про такий перелік приміщення позивача (лист вих. № 01-12/17/1 від 21.01.2022 з додатком).
На адвокатський запит від 29.07.2019 виконавчий комітет Світловодської міської ради надав відповідь (лист вих. №Н-0977/2 від 19 серпня 2019 року), в якому зазначив, що до прийняття рішення виконавчого комітету Світловодської міської ради від 26 лютого 2016 року №118 "Про визначення комунального підприємства "Житлосервіс 2012" балансоутримувачем об'єктів житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Світловодськ", балансуотримувачами приміщень, що належать до комунальної власності, були комунальне підприємство "Житлосвіт 2012" та комунальне підприємство "Житлосервіс 2012". З 01 березня 2016 року до 10 січня 2018 року балансоутримувачем приміщень, що належать до комунальної власності було комунальне підприємство "Житлосервіс 2012", а вже після прийняття рішення виконавчим комітетом Світловодської міської ради від 10 січня 2018 року №7 "Про врегулювання порядку передачі в оренду комунального майна", орендодавцем майна комунальної власності територіальної громади м. Світловодська став виконавчий комітет Світловодської міської ради. Після переукладення в січні 2018 року діючих договорів кошти від оренди майна комунальної власності територіальної громади м. Світловодська надходили на рахунок місцевого бюджету.
Отже, в порушення ч. 2 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" виконавчий комітет Світловодської міської ради та Світловодська міська рада не уклали договір на теплопостачання з ТОВ "Світловодськпобут".
У відповідності до норм, викладених в ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 16, ч.ч. 1,2,5 та 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 174 Господарського кодексу України та ст. 11 Цивільного кодексу України, сторони не уклали договір (договори) на постачання теплової енергії для опалення зазначеного в позові приміщення, однак між сторонами виникли правовідносини, з яких виникає зобов'язання відповідачів сплатити позивачу вартість отриманої теплової енергії. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначена правова позиція знаходить своє підтвердження у постанові Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного суду України від 30.10.2013 року по справі № 6-59цс13.
Тобто, за змістом норм Цивільного кодексу України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги", укладання договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст.ст. 627, 630 Цивільного кодексу України, п. 1, 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.10.2012 року №6-110цс12).
Позивач зазначає, що відповідачі не виконують своїх обов'язків, визначених законодавством, не здійснюють сплату за отримані послуги з централізованого теплопостачання та ухиляються від покладеної на них відповідальності.
Станом на 17.05.2021 загальна заборгованість відповідачів за централізоване опалення становить 3 618 396,40 грн.
З підстав викладеного, позивач звернувся до суду з даним позовом про солідарне стягнення заборгованості з Виконавчого комітету Світловодської міської ради та Світловодської міської ради заборгованості за централізоване опалення у сумі 3 618 396,40 грн.
Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує таке.
Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання" №2633-IV від 02.06.2005, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007 та іншими нормативно-правовими актами України.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про теплопостачання" він регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про теплопостачання":
балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - це власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами;
споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;
теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;
теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію, теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Аналогічні положення містяться у п. 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007, відповідно до якого споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Відповідно до Закону України "Про теплопостачання" та Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007, теплова енергія може споживатись лише на підставі договору.
Умовами п. 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007, визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. Споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
Відповідно до п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 (яка була чинна станом на момент виникнення правовідносин між сторонами), послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Даною постановою також затверджено форму та зміст (умови) Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Отже, комунальні послуги надаються споживачеві згідно з договором, що укладається у відповідності до типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 630 від 21.07.2005, а сторони не можуть відступати від затверджених норм, а можуть тільки уточнювати окремі норми типового договору.
Законом України "Про житлово-комунальні послуги" визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач - це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно зі ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійсняються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, при чому виробник послуг може бути і їх виконавцем.
За вимогами п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що одним з основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
З огляду на викладені норми права, поставка теплової енергії без договору не допускається.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами у справі, що договір між сторонами не укладено, не зважаючи на направлення позивачем відповідачу листів.
Абзацом 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
При цьому відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє відповідача від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі №6-59цс13.
Теплопостачання це особливий вид комунальної послуги. Система теплопостачання для здійснення покладених на неї завдань виконується з окремих технологічно пов'язаних частин, що складають систему централізованого постачання, включає сукупність взаємопов'язаних джерел теплової енергії (технічних елементів і пристроїв), призначених для передачі у приміщення необхідної кількості тепла та підтримання в них заданої температури повітряного середовища. Теплова енергія передається в опалювальні приміщення за рахунок теплопровідності, випромінювання в конвекції, і поширюється не тільки від радіаторів, але й від інших елементів системи опалення (трубопроводи, стояки, підводки тощо).
Внутрішньобудинкова система опалення проектується таким чином, щоб забезпечити нормативну температуру повітря у всіх приміщеннях будинку. Згідно з пунктом 6.3.4. ДБН В.2.5-67:2013 "Опалення, вентиляція та кондиціонування" опалення слід проектувати з урахуванням теплового балансу між тепловтратами та теплонадходженнями, у тому числі теплоти, що регулярно надходить у приміщення від трубопроводів. Теплова енергія подається в житловий будинок через приєднану мережу і розподіляється по всьому будинку по внутрішньобудинковій системі теплопостачання, що складається із стояків, нагрівальних елементів, а також іншого обладнання розташованого на цих мережах. При цьому, відсутність радіаторів не означає відсутність споживання послуг з централізованого опалення, оскільки наявність стояків в приміщенні свідчить про надходження тепла в приміщення.
Законодавство, яке регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, пов'язує обов'язок споживача сплатити вартість теплової енергії з фактом її споживання.
Отже, при підрахунку теплоспоживання необхідно враховувати, в тому числі, тепловиділення в приміщенні від поверхонь прокладених трубопроводів (стояків, підводок до приладів тощо), що знаходяться у приміщенні з приладами обліку або без них.
Таким чином, якщо навіть у приміщенні відсутні опалювальні прилади, але є стояки, підводки до приладів, споживач повинен сплачувати за фактичне тепло, яке виділяється від зазначених трубопроводів.
Отже, навіть за відсутності договору, втім, з належним підтвердженням матеріалами справи факту її поставки споживачу, останній не звільняється від оплати наданих послуг.
При цьому, для стягнення заборгованості за поставлену позивачем та фактично спожиту відповідачем теплову енергію, доказуванню підлягає факт поставки/споживання такої теплової енергії, обсяг спожитої теплової енергії та її вартість.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За ст. 525-526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічні приписи містить ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України.
Господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність (п. 1 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
У відповідності до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Обов'язковими складовими правовідносин у сфері теплопостачання є: визначення категорії, до якої відноситься споживач; визначення тарифу послуги з теплопостачання та ціни послуги; підтвердження фактичного надання послуги; наявності укладеного договору або причин, що зумовили його відсутність.
Відповідно до п. 7 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019, визначення кількості та якості послуги здійснюється відповідно до умов договору:
1) за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії та іншими засобами вимірювальної техніки - для колективного договору, договору з колективним споживачем, договору з власником (користувачем) будівлі, індивідуального договору;
2) з урахуванням показань вузла (вузлів) розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії (у разі їх наявності) або дотриманням нормативної температури повітря у приміщеннях (для приміщень, не оснащених вузлами розподільного обліку/приладами-розподілювачами теплової енергії) - для індивідуального договору з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем.
Комерційний облік послуги здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує загальний облік споживання послуги у будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями їх засобів вимірювальної техніки.
У разі коли одна будівля має два та більше вводи відповідної зовнішньої інженерної мережі, які оснащено вузлами комерційного обліку, визначення обсягу спожитої послуги та її розподіл здійснюються за сумою показань всіх вузлів комерційного обліку послуги у будівлі.
За рішенням співвласників будівлі розподіл здійснюється для кожної окремої частини будівлі з вузлом комерційного обліку послуги.
До встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії обсяг споживання теплової енергії визначається за встановленою органом місцевого самоврядування нормою споживання, що підлягає щомісячному коригуванню виконавцем послуги за фактичною кількістю годин постачання теплової енергії та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря.
Разом з цим, обов'язок сплати за фактично отримані послуги виникає лише у разі отримання споживачем певних послуг.
Отже, питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послуги входить до предмета доказування у справі і має істотне значення для її правильного вирішення.
Вказана правова позиція викладена в п. 27,28 Постанови Верховного суду від 25.07.2019 року у справі №916/2267/17.
Між тим, позивач не надав жодних доказів надання послуги з опалення по кожному з об'єктів (первинні документи на підтвердження зняття показів з лічильників по кожному об'єкту, а саме: копії журналу обліку теплової енергії по показникам приладу обліку, Акт прийому в експлуатацію приладу обліку теплової енергії з одиницею виміру теплової енергії МВт, обґрунтування нормативного навантаження по кожному об'єкту окремо).
Здійснені позивачем сукупні місячні нарахування у різних будинках, з різним призначенням цих приміщень, їх розташувань, без встановлення та надання доказів загальної опалювальної площі будинку і окремого приміщення, наявність або відсутність комерційного приладу обліку, позбавляють суд можливості провести перевірку розрахунку зазначеної послуги.
Крім того, між сторонами існує спір щодо переліку приміщень, тобто відсутня точна зведена інформація погоджена обома сторонами щодо кількості приміщень та проведених нарахувань, за якими заявлені вимоги.
ТОВ "Світловодськпобут" належним чином не зазначено у наданому розрахунку експлуатаційні характеристики приміщень, наявність або відсутність будинкових приладів обліку, наявність приладів опалення в місцях загального користування та інші фактори, що впливають на розрахунок суми за послуги централізованого опалення, а відсутність первинних документів обліку, на підставі яких розраховується ціна (загальна вартість) наданої послуги з централізованого опалення унеможливлює перевірку розрахунку зазначеної послуги.
Позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження спрямування на адресу відповідачів по справі актів приймання передачі теплової енергії на зазначені суми, а також відповідних рахунків на оплату за теплову енергію за спірні періоди.
Рішення виконавчого комітету Світловодської міської ради про початок опалювального періоду та про закінчення опалювального періоду, на які посилається позивач, лише підтверджують факт здійснення позивачем теплопостачання у спірному періоді, однак не доводять обсяг поставленої/спожитої теплової енергії по кожній із зазначених адрес.
Таким чином, позивачем не доведено кількість спожитої теплової енергії, стягнення вартості якої є предметом спору у даній справі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи відсутність первинних документів та будь-яких інших непрямих доказів фактичного надання послуг з теплопостачання у зазначених обсягах, господарський суд вважає, що надані позивачем докази не є достатніми.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні позову у зв'язку з відсутністю беззаперечних, допустимих та належних доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог.
Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Стосовно інших доводів позивача, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", §58, рішення від 10.02.2010).
З приводу заяви відповідачів про застосування строку позовної давності суд зазначає таке.
Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом наведеної норми позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушені право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Таким чином, правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права, а отже, і обґрунтованості позовних вимог.
Оскільки у даній справі суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні позову, правила про позовну давність не застосовуються.
Крім цього, відповідно до п. 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України - під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до норм ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.
Крім того, господарський суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані із розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Отже, відсутні правові підстави для стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем.
Керуючись ст. 73-74, 76-77, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення направити сторонам засобами поштового зв'язку та позивачу на e-mail: pobutur@ukr.net, yu-novak@ukr.net, відповідачу 1. на e-mail: svmisto@ukr.net, inbox1@smvk.kr-admin.gov.ua.
Повне рішення складено 25.07.2022.
Суддя Н.М. Коваленко
Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.