ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.07.2022Справа № 910/703/22
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейл Інжиніринг"
вул. Ділова буд.5 корп.2, м. Київ, 03150
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
вул. Єжи Гедройця 5,Київ 150,03150
про відшкодування 74 924,62 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейл Інжиніринг" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі-відповідач) про відшкодування 74 924,62 грн. збитків за розукомплектування вагонів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/703/22 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного провадження.
Ухвалою від 24.01.2022 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.
Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення.
Позивачем подано відповідь на відзив.
З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
Відповідно до ч. 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
У період з січня по вересень 2020 року (включно) в управлінні Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛ ІНЖИНІРИНГ» (далі - ТОВ «РЕЙЛ ІНЖИНІРИНГ» /' «Позивач» /«Орендодавець») знаходився нижчезазначений вантажний залізничний рухомий склад (напіввагони(скорочене позначення - «ПВ») та / або вагони-обкотишовози (скорочене позначення - «ОК або ОКТ»))(далі усі разом - «вагони» / «РС» / «Предмет лізингу») в кількості 5 (П'ять) одиниць з такими номерами: №№53573788, 56517659, 59145094, 56337454, 56519747.
Вказані вище вагони перебували в оренді Позивача на підставі укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП ЛІЗИНГ» (далі - ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ») та Позивачем Рамкового договору фінансового лізингу № 6020-FL від 19.12.2019р. (далі - «Рамковий Договір»), Протоколу лізингу № 1 від 19.12.2019р. до Рамкового Договору (далі - «Протокол № 1») та Протоколу лізингу № 2 від 19.12.2019р. до Рамкового Договору
(далі - «Протокол № 2»).
Фактичне передання вагонів (Предмета лізингу) в оренду Позивача підтверджується підписаними між ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» та Позивачем Актом приймання-передачі від 30.12.2020р. до Протоколу № 1 до Рамкового Договору. (далі - «Акт приймання-передачі №1») та Актом приймання-передачі від 31.12.2020р. до Протоколу № 2 до Рамкового Договору (далі - «Акт приймання-передачі № 2»)
Умовами п. п. 3.2., 3.3. Рамкового Договору передбачено, що з моменту підписання Акту приймання-передачі Предмета лізингу (вагонів) усі ризики, пов'язані з володінням та користуванням Предметом лізингу (вагонами), включно (але не обмежуючись) з ризиками, пов'язаними із пошкодженням або втратою, викраденням або передчасним зносом предмета лізингу переходять до Позивача - ТОВ «РЕЙЛ ІНЖИНІРИНГ».
В подальшому Позивач передав вищезазначені вагони (PC / Предмет лізингу) в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 40637393, далі - ТОВ «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС») у порядку та на умовах, визначених Договором № 2-272/08-19 оренди залізничного рухомого складу від 30.08.2019р. (далі - «Договір оренди»).
Факт знаходження PC (вагонів) в оренді ТОВ «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС» упродовж січня-вересня 2020 року підтверджується такими документами:
Актами прийому-передачі від 02.09.2019р. (щодо вагонів № 53573788, № 56519747), від 04.09.2019р. (щодо вагонів № 56517659, № 59145094), від 06.09.2019р. (щодо вагону № 56337454) до Договору оренди;
Актами наданих послуг № 01/20 від 31.01.2020р., № 02/20 від 29.02.2020р., № 08/20 від 31.08.2020р., № 09/20 від 30.09.2020р. до Договору оренди;
Довідками AT «БАНК АВАНГАРД» (Вих. № 3007 від 23.12.2021р. та Вих. № 46 від 11.01.2022р.) щодо надходження за відповідний період коштів на поточний рахунок ТОВ «РЕЙЛ ІНЖИНІРИНГ» від ТОВ «РЕЙЛ ЛОДЖИСТІКС» за оренду вагонів за Договором оренди.
В п. 3.1.2. Договору оренди визначено, що Орендодавець (Позивач) зобов'язаний здійснювати технічне обслуговування (поточні ремонти) PC (вагонів) та нести у зв'язку з цим витрати.
У період з січня по вересень 2020 року (включно) Акціонерним товариством «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (далі - AT «УКРЗАЛІЗНИЦЯ»/«Відповідач») на підставі оформлених накладних № 46960126 (щодо вагону № 56519747); № 41948084 (щодо вагону № 53573788); № 45023975 (щодо вагону № 56337454); № 45392677 (щодо вагону № 56517659); № 49870587 (щодо вагону №59145094) здійснювались перевезення відповідних вагонів Позивача по маршрутах зазначених у цих накладних.
На залізничних станціях у проміжках між датою/часом приймання вагонів до перевезення (графа 56) та датою/часом приймання вагону Одержувачами на станціях призначення (графи 52, 53), що вказані у вищезазначених накладних, було виявлено розукомплектування (пошкодження) вагонів Позивача.
Позивач стверджує, що під час перебування вагонів №№53573788, 56517659, 59145094, 56337454, 56519747 на залізничній колії останні були пошкоджені.
Відповідно до доданих до позовної заяви доказів, Структурним підрозділом "Вагонне депо Запоріжжя-Ліве" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Структурним підрозділом "Експлуатаційне вагонне депо Батуринська" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" складено повідомлення на ремонт або технічне обслуговування вагонів форми ВУ-23М: № 40659 щодо вагону № 59145094, № 9430 щодо вагону № 56337454, № 4102 щодо вагону № 56517659 та повідомлення б/н від 03.02.2020 №53573788 щодо вагону та від 05.01.2020 щодо вагону №56519747.
За результатами технічного огляду вагонів №№53573788, 56517659, 59145094, 56337454, 56519747, які були відставлені від експлуатації, вагонними депо, що здійснювали такий огляд, були сформовані Дефектні відомості на ремонт вантажних вагонів (форма ВУ-22, затверджена наказом Укрзалізниці від 01.04.2011 № 114-Ц) із зазначенням виконаних робіт.
Для організації та виконання ремонту зазначених вагонів, ТОВ "Рейл Інжиніринг" звернулось до ТОВ "Каргоремтранс", між якими укладено Договір надання послуг з організації ремонту вагонів № ТО-04/2020-RE від 02.01.2020 (далі - Договір надання послуг), відповідно п. 1.1. якого, Виконавець від свого імені за дорученням Замовника приймає на себе зобов'язання надавати послуги з організації технічного обслуговування ТОв-1 / ТОв-2, ревізії системи розвантаження та підготовки під навантаження (далі - ремонт) вантажних вагонів (далі - вагон) на території України, країн СНГ та Балтії, а Замовник на умовах цього Договору приймає на себе зобов'язання прийняти та оплатити послуги.
На підставі вказаного договору були підписані Акти здачі приймання робіт (надання послуг) № 111 від 29. 02.2020р. (з Додатком № 1), № 439 (до 30.09.2020р. (з Додатком № 1) та №533 від 31.10.2020р. (з Додатком № 1). Факт понесення вказаних витрат підтверджується платіжними дорученнями № 1432 від 01.04.2020р., №2067 від 29.10.2020р. та № 2225 від 03.12.2020р.
Спір між сторонами у справі виник з приводу того, що відповідач, як перевізник, належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вагонів позивача під час їх перебування на залізничній колії, у зв'язку з чим вагони №№53573788, 56517659, 59145094, 56337454, 56519747 були відчепленні через несправність, що стало підставою проведення їх технічного огляду та ремонту на загальну суму 37 222 грн 34 коп.
Крім того, позивач заявляє до стягнення упущену вигоду в сумі 37 702 грн 28 коп., яка складається з недоотриманих орендних платежів за оренду вагонів №№53573788, 56517659, 59145094, 56337454, 56519747.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, визначено обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Згідно зі статтею 5 Статуту залізниць України на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а)Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б)Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в)Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до пункту 6.4. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 856 від 28.09.2004, порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких в графі 20 "Найменування вантажу" вказується "Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)".
Судом за матеріалами справи встановлено, що Акціонерним товариством "Українська залізниця" на підставі накладних №№ 46960126, 41948084, 45023975, 45392677, 49870587 здійснювалось перевезення вантажних вагонів власності (оренди) Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Інжиніринг", а саме: №№53573788, 56517659, 59145094, 56337454, 56519747.
У статті 8 Статуту вказано, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України.
За приписами пункту 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.
Відповідно до пункту 4.1 вказаних Правил випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).
Як встановлено судом, було виявлено пошкодження (розкомплектування) вагонів власності (оренди) позивача, які полягали у разобладнанні ручного стояночного гальма.
За фактом встановлення разобладнання ручного стояночного гальма, вагони №№53573788, 56517659, 59145094, 56337454, 56519747 власності (оренди) позивача були направлені на технічне обслуговування, про що свідчать оформлені відповідні повідомлення форми ВУ-23М.
Відповідно до пункту 4.6 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, обов'язок охорони вагонів і вантажів на під'їзній колії покладається на підприємство. Якщо під'їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під'їзної колії організовує залізниця.
Згідно з пунктів 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці. Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.
На виконання вищезазначених Правил, у зв'язку з розукомплектуванням вказаних вагонів, їх було відправлено до ТОВ "Каргоремтранс" для проведення ремонтних робіт на якому і були виконані роботи по встановленню деталей на розукомплектовані вагони, що підтверджується повідомленнями про приймання вантажних вагонів форми ВУ-36М.
Судом встановлено, що для ремонту пошкоджених вагонів №№53573788, 56517659, 59145094, 56337454, 56519747 позивачем здійснено оплату технічного обслуговування у розмірі 37 222 грн 34 коп.
Відповідно до пункту 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, сума збитків за пошкодження вагона складається з:
витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 N551(z0828-99), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за N828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;
вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;
витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;
плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.
При цьому, суд звертає увагу, що факт розукомплектування (розобладнання) вагонів: №№53573788, 56517659, 59145094, 56337454, 56519747 не заперечується відповідачем.
Відповідачем усупереч вищевказаним положенням Закону та статті 78 Господарського процесуального кодексу України не спростовано відсутність своєї вини у не забезпеченні схоронності переданих йому вагонів.
Згідно з статтею 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Приписами статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою,яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Як зазначено у пункті 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007 № 01-8/91, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.
Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт", підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
У відповідності до статті 110 Статуту, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
В свою чергу суд відзначає, що в даному випадку мова йде про встановлену законодавством відповідальність залізниці за незбереження приватних вагонів (майна іншої особи) під час їх використання (перевезення), а відтак статус такого майна (чи вантаж, чи порожні вагони) для встановлення складу цивільного правопорушення принципового значення немає.
Частиною 1 статті 114 Статуту встановлено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.
Згідно з пунктом 2 статті 126 Статуту, за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З врахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що позивачем доведено наявність прямого та безпосереднього причинного зв'язку між діями відповідача та сумою збитків у розмірі 37 222 грн 34 коп., які поніс позивач, у зв'язку із необхідністю технічного обслуговування вагонів, з огляду на що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 37 222 грн 34 коп., заподіяних відповідачем, у зв'язку із незабезпеченням схоронності переданих йому вагонів підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також позивачем було заявлено до стягнення збитки у вигляді неотриманої орендної плати за час неможливості користуватись вагонами у розмірі 37 702 грн 28 коп.
Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім і невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.
Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.
Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
Крім того, при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги братися не можуть. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права.
Позивач у позовній заяві наводить розрахунок упущеної вигоди, який містить дати, з яких спірний вагон знаходився на ремонті, дату повернення спірного вагону з ремонту, кількість днів простою, загальну кількість днів, протягом яких спірний вагон знаходився на ремонті та розмір плати за використання одного вагону за одну добу.
Однак, позивачем не надано жодного первинного документу, який підтверджував би потребу в користуванні орендарем спірних вагонів, тоді як відповідно до п. 4.9. Договору оренди, оренда плата розраховується виходячи з фактичного роботи кожного вагона протягом звітного періоду за вирахуванням часу відповідно до п. 4.9.1. (платанові види ремонту), 4.9.2. (технічне обслуговування ТОв-1, ТОв-2 (поточні ремонти)) та 4.9.3. (ревізія системи розвантаження).
Крім того, позивачем в матеріали справи надані Акт наданих послуг №01/20 від 31.01.2020, №09/20 від 30.09.2020, №08/20 від 31.08.2020, 02/20 від 29.02.2020 до Договору оренди за грудень 2020, з яких вбачається що спірні вагони не перебували у фактичній роботі і в дні, які не входять у період ремонтних робіт, тобто їх використання орендарем не залежало від вини відповідача.
Таким чином, наведені позивачем розрахунки розміру упущеної вигоди базуються на визначенні можливого прибутку не можуть бути належним доказом збитків, оскільки є теоретичним припущенням можливого очікування доходу, що, водночас, не підтверджено первинними документами, які б свідчили про конкретний розмір прибутку, який міг би отримати позивач від використання вагону.
Отже, пред'явлення вимоги про відшкодування упущеної вигоди, яка за своєю суттю є припущенням, покладає на кредитора обов'язок навести достатні обґрунтування, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Разом з цим, всупереч викладеним вище нормам закону, позивачем не було доведено обґрунтованості позовних вимог про стягнення упущеної вигоди. Зокрема, позивачем не доведено, що саме неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила позивача можливості отримати прибуток на спірну суму.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення упущеної вигоди в розмірі 37 702 грн 28 коп. задоволенню не підлягають як не доведені та не обґрунтовані.
Аргументи та заперечення проти задоволення позовних вимог, що наведені відповідачем у відзиві, суд розглянув і відхилив, як такі що не спростовують заявлених позовних вимог стосовно відшкодування збитків, завданих незбереженням прийнятих до перевезення вагонів.
До того ж, суд зазначає, що на підставі накладних №№ 46960126, 41948084, 45023975, 45392677, 49870587 здійснювалось перевезення вантажних вагонів №№53573788, 56517659, 59145094, 56337454, 56519747, чим підтверджується, що відповідач прийняв вагони до перевезення без заперечень та зауважень, а обов'язок відповідача забезпечувати схоронність вагонів передбачена статтею 110 Статуту залізниць України, відповідно до якої залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажів іншому підприємству.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 37 222 грн. 34 коп.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Інжиніринг" (вулиця Ділова, будинок 5, корпус 2, місто Київ, 03150, ідентифікаційний код 41018433) збитки, заподіяні незбереженням прийнятих до перевезення вагонів у сумі 37 222 грн. 34 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1232 грн 55 коп.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя М.О. Лиськов