ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
21 липня 2022 року м. ОдесаСправа № 916/2583/21
м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Діброви Г.І.,
Разюк Г.П.,
секретар судового засідання - Бебик А.М.
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Варбаногло Г.А., у порядку самопредставництва;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "УКРСИББАНК"
на рішення Господарського суду Одеської області
від 22 грудня 2021 року (повний текст складено 31.12.2021)
у справі № 916/2583/21
за позовом: Акціонерного товариства "УКРСИББАНК"
до відповідача: Територіальної громади в особі Одеської міської ради
про: стягнення 50 000,00 дол. США шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, -
суддя суду першої інстанції: Волков Р.В.,
час та місце винесення рішення: 22.12.2021, м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 21.07.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У серпні 2021 Акціонерне товариство (АТ) "УКРСИББАНК" (позивач, Банк) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до територіальної громади в особі Одеської міської ради (відповідач, ОМР), в якому просить стягнути з відповідача 50 000,00 дол. США шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та на праві власності належить територіальній громаді в особі Одеської міської ради як відумерла спадщина, після смерті ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №11222630000 від 25.09.2007, шляхом продажу з прилюдних торгів за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Позов мотивовано тим, що після смерті ОСОБА_1 залишилась заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11222630000 від 25.09.2007, яка станом на дату смерті позичальника ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) складає 95 619,21 доларів США, з яких: 83 228,79 доларів США - заборгованість за кредитом та 12 390,42 доларів США - заборгованість за процентами, нарахованими до 13.10.2016. Дані кредитні зобов'язання були забезпечені іпотекою квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Банком зазначено, що рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 19.12.2018 у справі №523/13732/18 визнано відумерлою спадщину, зокрема, вищезазначену квартиру, що відкрилась після смерті ОСОБА_1 ; дане спадкове майно померлого передано у власність Територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради, яка враховуючи приписи цивільного законодавства та ст. 23 Закону України "Про іпотеку", набула статус іпотекодавця, а тому, несе всі обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Банк зазначив, що вважає середню ринкову вартість прийнятої у власність територіальною громадою квартири у розмірі 1 333 760,00 грн., що станом на 18.08.2021 за курсом НБУ еквівалентно 50 000,00 дол. США.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.12.2021 у справі №916/2583/21 (суддя Волков Р.В.) у задоволенні позову Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" до Територіальної громади в особі Одеської міської ради про стягнення 50 000,00 дол. США шляхом звернення стягнення на нерухоме майно відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що аналіз законодавства дає підстави для висновку, що у разі смерті фізичної особи-боржника, відповідні зобов'язання померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов'язанні. Водночас, Цивільний кодекс України не ототожнює спадкоємця з територіальною громадою в особі органу місцевого самоврядування, до якої переходить у власність відумерла спадщина за рішенням суду.
Окремо місцевий господарський суд також дійшов висновку, що навіть за умови, якщо цивільне законодавство і ототожнювало би спадкоємця з територіальною громадою, Банк, в будь-якому випадку пропустив строки, встановлені для заявлення своїх вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "УКРСИББАНК" звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2021 у справі №916/2583/21 та ухвалити нове рішення, якім позовні вимоги задовольнити.
Доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" є аналогічними доводам позовної заяви останнього та зводяться до того, що територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради відповідно до рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 19.12.2018 у справі №523/13732/18 визнана власником відумерлого майна, а саме: квартири АДРЕСА_2 та в силу вимог ст. 23 Закону України “Про іпотеку” є новим іпотекодавцем, а на підставі ст.ст. 1231 та 1277 Цивільного кодексу України, вимоги АТ «УКРСИББАНК» обґрунтовані та підлягають задоволенню в межах вартості майна.
Разом з тим, звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт посилається на позицію Верховного Суду постановах від 16.12.2020 у справі № 370/2024/15-ц; від 09.06.2021 року у справі № 676/3470/16-ц, відповідно до яких дані спірні правовідносини допускають правонаступництво.
Водночас, зазначаючи, що територіальна громада не є спадкоємцем ОСОБА_1 , Банк звертає увагу на те, що застосування ст. 1281 Цивільного кодексу України в даному випадку є безпідставним.
Більш детально доводи Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" викладені в апеляційній скарзі.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" на рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2021 у справі №916/2583/21, розгляд справи призначено на 02.03.2022 о 10:30 год.
22.02.2022 від Одеської міської ради до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач не погодився з доводами останньої та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Відповідач вважає, що аргументація апеляційної скарги є спотворенням фактичних, встановлених судом, обставин справи та трактуванням норм права на власний розсуд, всупереч вимог чинного законодавства. Крім того, Одеська міська рада звертає увагу на те, що позивачем не доведено факт отримання коштів за кредитним договором.
Судове засідання, призначене на 02.03.2022 не відбулось, оскільки у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому, Указом Президента України №133/2022 від 14.03.2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, який було продовжено до 23 серпня 2022 року (Укази Президента України 18.04.2022 №259/2022 та від 17.05.2022 №341/2022).
Тому, ухвалою суду апеляційної інстанції від 23.03.2022 було вирішено провести розгляд справи №916/2583/21 поза межами встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану; запропоновано учасникам справи подати до Південно-західного апеляційного господарського суду письмову згоду на розгляд даної справи без їх участі на підставі наявних документів; роз'яснено, що у випадку відсутності письмової згоди всіх учасників справи на розгляд даної справи без їх участі, про дату, час та місце проведення судового засідання, буде повідомлено додатково, після закінчення строку, на який в Україні введено воєнний стан та/або усунення обставин, що зумовлюють загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду.
Однак, сторони не направили до суду свої письмові згоди на розгляд справи №916/2583/21 без їх участі.
Тому, враховуючи відсутність у місті Одесі бойових дій, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 учасників справи №916/2583/21 було повідомлено про те, що розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" на рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2021 у даній справі призначено на 21.07.2022 року о 14:00 год.
Додатково, інформація щодо дати, часу та місця розгляду апеляційної скарги була розміщена на офіційному веб-сайті суду на веб-порталі „Судова влада України”, що вбачається з тексту відповідного оголошення від 11.07.2022.
18.07.2022 від Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника, що було враховано колегією суддів у судовому засіданні 21.07.2022.
Представник Одеської міської ради в судовому засіданні, виклавши свою правову позицію, просив залишити без змін оскаржуване рішення та відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник АТ "УКРСИББАНК" у судове засідання не з'явився. Про дату час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
Згідно з ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У судовому засіданні 21.07.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи, 25.09.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УКРСИББАНК" та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11222630000, за яким Банк зобов'язувався надати позичальнику кредитні кошти у розмірі 99 900,00 доларів США зі сплатою 10,5% річних із терміном повернення до 18.09.2028 року.
25.09.2007 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УКРСИББАНК" (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю.Д., та зареєстровано в реєстрі за номером 4370, за яким іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно - квартиру, що складається з 3 житлових кімнат та підсобних приміщень, загальною площею 62,1 кв.м та знаходиться адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві приватної власності.
Іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов'язань іпотекодавця за Договором про надання споживчого кредиту №11222630000 від 25.09.2007 р., з Додатковою угодою №1 від 25.09.2007 р., та за Договором про надання споживчого кредиту №11222643000 від 25.09.2007 (п. 1.2. іпотечного договору).
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер.
Згідно довідки завідувача 4-ї Одеської державної нотаріальної контори від 18.10.2017 року №4649/02-14, нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_1 заведена спадкова справа за №925/2017, із заявою про прийняття спадщини ніхто не звертався.
В жовтні 2018 Публічне акціонерне товариство “"УКРСИББАНК" звернулось до Суворовського районного суду міста Одеси із заявою, в якій просив визнати відумерлою спадщину після смерті ОСОБА_1 , що складається з квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19.12.2018 у справі №523/13732/18 задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "УКРСИББАНК", заінтересована особа - Одеська міська рада, про визнання спадщини відумерлою; визнано спадщину, після померлого ОСОБА_1 , що складається в тому числі з квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , - відумерлою; передано у власність територіальній громаді Одеської міської ради квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
19.02.2019 за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради зареєстровано право власності на квартиру, загальною площею 62,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1772736351101).
17.08.2020 Банк направив Одеській міській раді вимогу кредитора (№24-1-01/683 від 11.08.2020), якою вимагав відшкодувати завдані Акціонерному товариству “УКРСИББАНК” збитки у розмірі 95619,21 доларів США.
Враховуючи вищевикладені обставини, пов'язані із невиконанням ОСОБА_1 умов укладеного кредитного Договору від 25.09.2007 №11222630000 та переходом до територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради права власності на квартиру, яка була предметом іпотеки, АТ "УКРСИББАНК" звернулось до Господарського суду Одеської області із відповідним позовом.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
За положеннями ч. 4 ст. 1277 Цивільного кодексу України територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу.
Саме на вказані приписі цивільного законодавства посилається Банк в апеляційній скарзі.
Відтак, для наявності підстав для задоволення вимог АТ "УКРСИББАНК" за рахунок територіальної громади міста Одеси необхідно, щоб такі вимоги були заявлені відповідно статті 1231 Цивільного кодексу України.
Частинами 1-3 ст. 1231 Цивільного кодексу України встановлено, що до спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. До спадкоємця переходить обов'язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, яке було присуджено судом зі спадкодавця за його життя. До спадкоємця переходить обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця.
Разом з тим, відшкодування збитків (п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України) виступає окремим способом судового захисту, який не є тотожним стягненню заборгованості в судовому порядку, що фактично опосередковує передбачений законом (п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України) спосіб судового захисту у вигляді примусового виконання обов'язку в натурі (у спірних правовідносинах - щодо повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування ними).
Отже, Цивільний кодекс України не ототожнює спадкоємця з територіальною громадою в особі органу місцевого самоврядування, до якої переходить у власність відумерла спадщина за рішенням суду. Самі по собі правила спадкування на громаду, до якої перейшло відумерле майно, не розповсюджуються, що не було враховано позивачем при зверненні до суду з даним позовом.
За частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Але, з огляду на вказані приписи законодавства несплата споживчого кредиту не є майновою шкодою.
З посиланням на правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постановах від 16.12.2020 у справі №370/2024/15-ц та від 09.06.2021 у справі №676/3470/16-ц, Банк зазначає, що до даних спірних правовідносин допускється правонаступництво.
Судова колегія звертає увагу на те, що у зазначених позивачем справах Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду 16.12.2020 та 09.06.2021 винесені ухвали про закриття касаційних проваджень, в яких Верховний суд послався на те, що аналіз положень, зокрема, ст. 55 Цивільного процесуального кодексу України дає підстави дійти висновків, що у цих справах спірні правовідносини допускають правонаступництво.
За приписами статті 55 Цивільного процесуального кодексу України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Тобто, у згаданих Банком судових документах мова йшла про залучення до судового процесу особи у якості правонаступника одної зі сторін, що і передбачено ст. 55 Цивільного процесуального кодексу України. Таким чином, посилання позивача на ухвали суду касаційної інстанції від 16.12.2020 та 19.06.2021 у справах №370/2024/15-ц та №676/3470/16-ц, відповідно, є хибним.
Разом з тим, відповідно до статей 1216, 1218 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов'язанні.
Таким чином, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що у разі смерті фізичної особи - боржника у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника в зобов'язанні. Тобто, в разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
У матеріалах справи не міститься доказів заміни боржника у відповідному кредитному зобов'язанні. Водночас, у померлого ОСОБА_1 відсутні спадкоємці, а тому, зобов'язання останнього щодо погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту від 25.09.2007 №11222630000 припинились смертю боржника.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про іпотеку”, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Частиною 1. ст. 17 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека припиняється, зокрема, припиненням основного зобов'язання.
З огляду на наведене, враховуючи, що у матеріалах справи не міститься доказів щодо переходу до відповідача обов'язків боржника по Договору про надання споживчого кредиту №11222630000 від 25.09.2007, то і зобов'язання по Іпотечному договору від 25.09.2007, у зв'язку зі смертю позичальника, є припиненими.
Окремо судова колегія звертає увагу на те, що з огляду на матеріали справи, Банк на підтвердження факту видачі кредитних коштів ОСОБА_1 та відповідно розміру такої заборгованості за споживчим кредитом, окрім Договору про надання споживчого кредиту від 25.09.2007 №11222630000, надав свої довідки-розрахунки заборгованості, які підписані представником позивача - адвокатом Останковою В.О.
Судова колегія вказує, що відповідні документи не можуть бути визнані належними та допустимими доказами, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції, та їх обов'язкові реквізити, визначений Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Національного банку України №254 від 18.06.2003 (далі - Положення №254), який був чинним у період видачі позивачем кредиту.
Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій.
До первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.
Відповідно до п.1.19-1 ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" меморіальний ордер це розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунку платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та нормативно-правових актів Національного банку України.
У гл.5 Положення № 254 інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується у регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).
Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) з особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунка, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунка.
Отже виписка з особового рахунка клієнта банку (банківська виписка з рахунку позичальника) може слугувати документом, що підтверджує рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщує записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
З огляду на викладене, апеляційна колегія зауважує, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів - первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували факт надання кредитних коштів ОСОБА_1 , їх розмір та дійсний розмір заборгованості.
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відтак, приймаючи до уваги положення чинного законодавства і встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та постановлено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення останнього без змін.
З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2021 у справі №916/2583/21 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.
Повний текст постанови складено 25.07.2022.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Діброва Г.І..
Суддя Разюк Г.П.