Номер провадження: 22-ц/813/4689/22
Справа № 504/1480/20
Головуючий у першій інстанції Вінська Н. В.
Доповідач Гірняк Л. А.
27.06.2022 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого- Гірняк Л.А.
Суддів - Сегеди С.М., Сєвєрової Є.С.,
Секретаря судового засідання - Дерезюк В.В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 02 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1
-про розірвання шлюбу,-
У травні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, який обґрунтована тим, що між ним та відповідачкою 18.10.2016 року Комінтернівським районним відділом записом актів цивільного стану Одеської області , а/з 143, укладено шлюб. В шлюбі народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначив, що шлюбні відносини між ними фактично припинилися, спільне господарство вони не ведуть, разом не проживають, на даний час вони мають інші сім'ї, а тому вважає збереження сім'ї неможливим.
Короткий зміст оскаржуваного рішення
Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 02 вересня 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - задоволено.
Розірвано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 18.10.2016 року, Комінтернівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 143.
Короткий зміст апеляційної скарги
Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що за період розгляду справи вони помирились, відвідують родичів. Судом не вжиті заходи щодо примирення сторін.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - ОСОБА_2 зазначає , що повністю припинили подружні стосунки, проживають окремо, збереження сім'ї суперечить його інтересам.
Сторони в судове засідання не з'явились , про час та місце розгляду сповіщені належним чином.
В силу ст.372 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за їх відсутністю.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Згідно з пунктами 1-3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 17.10.2014 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особі, або виконанням рішення, ухваленого на користь особи.
Згідно зі статтею 6 Конвенції виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду, завершальною стадією судового провадження. У зв'язку із цим під час розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби судам необхідно дотримуватися вимог Конвенції щодо виконання судового рішення упродовж розумного строку (справи «Ромашов проти України"» від 27 липня 2004 року, «Дубенко проти України» від 11 січня 2005 року.).
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Оцінюючи правову та фактичну складність справи, слід враховувати, зокрема, наявність обставин, що утруднюють розгляд справи; кількість співпозивачів, співвідповідачів та інших учасників процесу; необхідність проведення експертиз та їх складність; необхідність допиту значної кількості свідків; участь у справі іноземного елемента та необхідність з'ясування і застосування норм іноземного права.
Одеський апеляційний суд знаходиться у м. Одесі, де активні військові та бойові дії не ведуться, режим роботи суду в умовах воєнного стану є безперебійним, а отже небезпека для життя усіх учасників справи хоча і існує, але правосуддя здійснюється з максимальним дотриманням їх прав на розгляд справи у розумні строки.
Судова колегія виходить з того, що справа розглядається у суді з жовтня 2021 року, апеляційна скарга подана скаржником до суду у жовтні 2021 року.
Розумні строки розгляду апеляційної скарги мають, насамперед, значення для сторін за умови, що всі учасники справи повідомлені про її розгляд належним чином, з дати відкриття апеляційного провадження до дати судового засідання зміни та/або доповнення, додаткові пояснення від апелянта та його представників не надходили.
Отже, судова колегія зазначає, що розгляд апеляційної скарги за таких обставин можливий за відсутності учасників справи, які повідомлені про її розгляд належним чином, а відкладення справи тягне за собою більше ризиків неможливості доступу сторін до правосуддя в умовах воєнного стану.
Судом встановлено, 18.10.2016 року Комінтернівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №143.
Після реєстрації шлюбу дружина перейшла на прізвище чоловіка - ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Сторони проживають окремо тривалий час, спільного господарства не ведуть.
23.02.2021 року відповідачкою заявлено клопотання про примирення .
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. одеси від 02 серпня 2021 року наданий строк для примирення терміном на один місяць, тобто до 02.09.2021 року ( а.с.44).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що шлюбні стосунки між сторонами не склалися, сторони втратили взаєморозуміння, сторони не примирились, розлад між подружжям носить не тимчасовий характер, вони не ведуть спільного господарства, проживають фактично окремо і подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам сім'ї, через що шлюб необхідно розірвати.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 10 червня 2016 року між сторонами укладено шлюб, зареєстрований 10 червня 2016 року Голосіївським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 400.
10 грудня 2019 року сторони звернулися до Подільського районного у м. Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві із заявою про розірвання шлюбу.
Позивач вказувала, що у визначений час для розірвання шлюбу - 11 січня 2020 року відповідач не з'явився.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у т.ч. за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 СК України.
За змістом ч.3 ст.109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до ч.1 ст.110, ст.112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
При цьому, слід зазначити, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інших обставин життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
У пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року надано роз'яснення, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Враховуючи, що позивач не бажає миритися з відповідачкою, примирення між ними до цього часу не відбулося, та позивач не виявив намір на збереження сім'ї, суд не може примусити його зберегти шлюб, оскільки шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Колегія суддів вважає, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам позивача.
Таким чином, ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, про те що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, оскільки перебування його у шлюбі з відповідачкою не ґрунтується на принципі вільного волевиявлення.
Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Посилання ОСОБА_1 на те, що вони підтримують подружні відносини є голослівними, оскільки будь-які докази того, що сторони примирилися, дійшли згоди щодо продовження спільного проживання та підтримки сімейних відносин у матеріалах справах відсутні, а за час розгляду справи взаємини сторін не змінилися і не налагодилися, через що подальше збереження цього шлюбу є неможливим.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 02 вересня 2021 року залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 02 вересня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст складено 27.06.2022 року.
Головуючий Л.А. Гірняк
Судді: С.М.Сегеда
Є.С.Сєвєрова