Номер провадження: 22-ц/813/4384/22
Справа № 947/6956/20
Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я.
Доповідач Гірняк Л. А.
27.06.2022 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого- Гірняк Л.А.
Суддів - Сегеди С.М., Комлевої О.С.,
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката - Дячука Павла Миколайовича на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 в якому просив стягнути з останньої на свою користь 80000 грн. моральної шкоди.
Вимоги обґрунтовував тим, що 14.03.2020 року під час зборів власників паркувальних місць ОСББ Лазурне узбережжя , за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_2 погрожувала вбивством ОСОБА_1 , з метою чого тримала в руках пістолет, нецензурно лаялась, а потім з власного балкону кидала у ОСОБА_1 вазони з квітами.
Враховуючи, на думку позивача, реальність загрози своєму життю, він переніс моральні страждання, які оцінює в 80000 грн.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 02.07.2020 року справу направлено до Приморського районного суду м. Одеси для розгляду за підсудністю.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24.07.2020 року дану справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та призначено її розгляд .
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_2 просила відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що в заяві, яку ОСОБА_1 подав до поліції, стосовно зазначеного інциденту, викладені інші обставини аніж ті, які зазначені в позові, що на думку відповідача, свідчить про їх надуманість. Крім того, на думку відповідача, позивачем жодним чином не доведено як самого факту спричинення йому моральних страждань, та глибини цих страждань, а також того, що ці страждання спричинені з вини відповідача.
В суді першої інстанції ОСОБА_3 допитаний у якості свідка з боку відповідача, який своїми поясненнями спростував факт погроз вбивством ОСОБА_1 та наявність пістолету в ОСОБА_2 під час інциденту 14.03.2020 року та ОСОБА_4 у якості свідка з боку позивача, який своїми поясненнями підтвердив факт погроз вбивством ОСОБА_1 та наявність пістолету в ОСОБА_2 під час інциденту ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також, у судовому засіданні допитаний ОСОБА_5 , у якості свідка з боку відповідача, який своїми поясненнями спростував факт погроз вбивством ОСОБА_1 та наявність пістолету в ОСОБА_2 під час інциденту ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 липня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди залишені без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом принципу змагальності сторін, норм матеріального та процесуального права, просив задовольнити апеляційну скаргу та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлене 27.06.2022 року.
АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ)СТОРІН
Заявник в апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду є незаконним та таким, що підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового рішення у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та невідповідністю висновків у рішенні суду, обставинам справи.
Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди вважаючи їх не обгрунтованими і не доведеними.
Посилається на те, що судом першої інстанції порушено принцип змагальності сторін, а саме проявлено упереджене ставлення щодо показів свідків зі сторони відповідача. Так, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні спотворив покази свідків, вказавши, що свідки зі сторони відповідача спростували факт погрози та наявності пістолету та наявність протирічь. Тим самим виклав недостовірну інформацію в оскаржуваному рішенні та неправомірно відхилив покази свідка зі сторони позивача.
Заявляє, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку, що позивачем не доведено факт завдання йому моральної шкоди.
До суду апеляційної інстанції від представника відповідача адвоката Іванової Г.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Представник відповідача зазначає, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди не зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Позивачем у своєму позові не доведено факт спричинення йому моральної шкоди.
Окрім доводів, зазначених у позовній заяві та апеляційній скарзі будь-яких інших доказів на підтвердження заявлених вимог позивач суду не надав. Окрім того,стосовно п.1-4 Х Доводів апеляційної скарги представник відповідача зазначає, що як відомо було суду першої інстанції та згідно матеріалів справи за заявою ОСОБА_6 (адвокат в інтересах ОСОБА_1 ) було зареєстрованого в ЄРДР кримінальне провадження від 11.04.2020 року за фактом кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України.
Постановою Київського відділу поліції в м.Одесі ГУНП в Одеській області від 29.08.2020 року закрито кримінальне провадження №12020160480001047 від 11.04.20 року у зв'язку з відсутністю діяння складу кримінального правопорушення.
Тобто ані в рамках вищевказаного кримінального провадження та заяви ОСОБА_1 на адресу Київського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області від 14.03.2020р, зареєстрованої 15.03.20р. за № 6819 ані в судовому засіданні підтвердження факту вчинення злочину щодо погроз, які б загрожували життю чи здоров'ю позивача встановлено не було.
Представник відповідача посилається на те, що позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що йому завдано саме моральної шкоди; позивачем не вказано в чому саме полягає заподіяна йому моральна шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи її розмір та не надав доказів на підтвердження своїх доводів.
Посилається на те, що наявність моральної шкоди доводить потерпіла особа, зазначаючи у позовній заяві, які негативні наслідки мають місце, у чому саме полягають моральні втрати, чим обґрунтовано розмір їх відшкодування, а також не доведено, які саме душевні страждання зазнав позивач і в чому вони проявились.
Відповідач вважає, що суд першої інстанції виходив з того, що у справі, яка розглядалась, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, які виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції, в зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що згідно протоколу №4 засідання правління ОСББ Лазурне Узбережжя від 08.04.2017 року, ОСОБА_1 з 08.04.2017 року є головою правління ОСББ Лазурне Узбережжя за адресою: м. Одеса, вул. Гаршина, 5А.
Згідно довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.05.2019 року, ОСОБА_2 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
15.03.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області з заявою (реєстраційний номер 6819), в якій зазначив, що 14.03.2020 року під час зустрічі з сусідами - мешканцями ОСББ ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 ., по ситуації, пов'язані з відключенням електроенергії в будинку, представник мешканців будинку - ОСОБА_2 висловлювалась на його адресу нецензурною лайкою, погрожувала застрелити позивача з пістолета сріблясто-стального кольору, який тримала в руках, а потім піднялась до себе в квартиру та кинула в бік позивача корзину з-під квітів.
Згідно матеріалів справи за заявою ОСОБА_6 (адвокат Григоренко О.І.) в ЄРДР зареєстровано кримінальне провадження від 11.04.2020 року за фактом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 129 КК України.
Постановою Київського відділу поліції в м.Одесі ГУНП в Одеській області від 29.08.2020 року закрито кримінальне провадження №12020160480001047 від 11.04.2020 року у зв'язку з відсутністю діяння складу кримінального правопорушення.
Свою позовну заяву ОСОБА_1 обгрунтовує тим, що внаслідок загрози його життю пістолетом з боку ОСОБА_2 , він зазнав моральних страждань, суму компенсації за які він оцінює у 80000 грн.
В ході розгляду справи судом першої інстанції були задоволені клопотання сторін щодо допиту свідків. Так, у судовому засіданні був допитаний ОСОБА_3 у якості свідка з боку відповідача, який своїми поясненнями спростував факт погроз вбивством ОСОБА_1 та наявність пістолету в ОСОБА_2 під час інциденту 14.03.2020 року та ОСОБА_4 у якості свідка з боку позивача, який своїми поясненнями підтвердив факт погроз вбивством ОСОБА_1 та наявність пістолету в ОСОБА_2 під час інциденту ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також, у судовому засіданні був допитаний ОСОБА_5 у якості свідка з боку відповідача, який своїми поясненнями спростував факт погроз вбивством ОСОБА_1 та наявність пістолету в ОСОБА_2 під час інциденту ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди залишені без задоволення.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Судова колегія заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Залишаючи без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 орайонний суд виходив з того, що вони є не обгрунтованими і не доведеними .
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК України).
Згідно зіст. 5 ЦПК Українисуд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положеньст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону оскаржуване рішення відповідає в повній мірі.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
З матеріалів справи вбачається, що 15.03.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області з заявою (реєстраційний номер 6819), в якій зазначив, що 14.03.2020 року під час зустрічі з сусідами - мешканцями ОСББ ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 ., по ситуації, пов'язані з відключенням електроенергії в будинку, представник мешканців будинку - ОСОБА_2 висловлювалась на його адресу нецензурною лайкою, погрожувала застрелити позивача з пістолета сріблясто-стального кольору, який тримала в руках, а потім піднялась до себе в квартиру та кинула в бік позивача корзину з-під квітів. Враховуючи, на думку позивача, реальність загрози своєму життю, він переніс моральні страждання, які оцінив в 80000 грн.
Постановою Київського відділу поліції в м.Одесі ГУНП в Одеській області від 29.08.2020 року закрито кримінальне провадження №12020160480001047 від 11.04.2020 року у зв'язку з відсутністю діяння складу кримінального правопорушення.
Принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов'язок доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12ЦПК України).
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.
Як на підставу задоволення своїх вимог позивач посилається на те, що має право на відшкодування моральної шкоди внаслідок загрози його життю пістолетом з боку ОСОБА_2 .
Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Частиною 1 ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Апеляційний суд погоджується із висновком районного суду, що позивач ОСОБА_1 не надав суду належних і допустимих доказів в обґрунтування заявлених ним позовних вимог, а саме: в чому саме полягає спричинена йому моральна шкода, якими саме діями чи бездіяльністю відповідачів вона спричинена і чим підтверджується протиправність цих дій або бездіяльності відповідачів, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням винної особи, в чому полягає вина відповідачів в спричиненні йому даного виду шкоди, чим підтверджується факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або інших втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, чим він обґрунтовує заявлений розмір моральної шкоди та з чого він при цьому виходив.
Верховний Суд України в пункті 5 постанови Пленуму №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року з наступними змінами і доповненнями, роз'яснив про те, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до положень даної статті, компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Виходячи з вищезазначеного позивач не довів не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у позовній заяві про стягнення моральної (немайнової) шкоди розрахунку щодо визначення розміру моральної шкоди.
З урахуванням встановленого, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є не обгрунтованими і не доведеними, а тому залишені без задоволення.
Отже, розглядаючи спір, що виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.
Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам законності та обґрунтованості й підстави для його зміни у відповідності до доводів апеляційної скарги відсутні, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
В зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 374,375,382 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката - Дячука Павла Миколайовича - залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 липня 2021 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Л.А. Гірняк
Судді: С.М.Сегеда
О.С.Комлева