Справа № 466/6668/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.
Провадження № 22-ц/811/2946/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
18 липня 2022 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Ванівського О.М.,
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», Державної Казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, -
Короткий зміст позовних вимог.
В серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», Державної Казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
В обґрунтування позову посилалась на те, що з 21.01.1989 року по 19.07.2000 року ОСОБА_1 була працівником Товариства з додатковою відповідальністю «Львівавтозапчастина» (правонаступник ВАТ „Львівавтозапчастина"') та постійно працювала в якості пресувальника виробів із пластмас, що дає право на пільгову пенсію за Списком №2. Згідно наказу ВАТ «Львівавтозапчастина» №36 від 19 липня 2000 року її звільнено з роботи пресувальника виробів із пластмас цеху №1 за власним бажанням, ст.38 КЗпП України. Дані відомості підтверджуються довідкою ВАТ «Львівавтозапчастина», яка уточнює особливий характер роботи або умови праці, які необхідні для призначення пенсії №1 від 15.04.2005 року та Довідкою ВАТ «Львівавтозапчастина» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №1 від 14 травня 2007 року. Наказом AT «Львівавтозапчастина» №8 від 01.02.1995 року «Про надання пільгових пенсій працівникам підприємства» затверджено перелік робіт та професій, які мають право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку №2, в тому числі робота «пресовщик виробів із пластмас», наказом №47 від 05 червня 2000 року «Про надання пільгових пенсій працівникам підприємства» затверджено перелік робіт та професій, які мають право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2, в тому числі робота «пресувальник виробів із пластмас». Згідно з довідкою ВАТ «Львівавтозапчастина», яка уточнює особливий характер роботи або умови праці, які необхідні для призначення пенсії №1 від 15.04.2005 року та довідкою ВАТ «Львівавтозапчастина» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №1 від 14 травня 2007 року ОСОБА_1 з 21.01.1989 р. по 19.07.2000 р., тобто 11 років 5 місяців і 28 днів, постійно працювала в якості пресувальника виробів із пластмас у ВАТ «Львівавтозапчастина». Позивачка також зазначає, що після досягнення 50-ти річного віку неодноразово подано відповідачу заяви про призначення їй пенсії, в тому числі: подання про призначення пенсії за віком по Списку №2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що було представлено адміністрацією Львівської обласної державної телерадіокомпанії 19.06.2006 р. та зареєстровано в журналі реєстрації рішень відповідача по призначенню пенсії (ф. 10) за №410-04. 29.01.2009 року Сихівським районним судом м. Львова у справі №2-42/2009 винесено рішенням яким позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова, ВАТ «Львівавтозапчастина» про визнання права на пільгове пенсійне забезпечення задоволено. Визнано право ОСОБА_1 на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2. Позивачка зазначає, що при розгляді справи №2А-512/11 вона дізналася про те, що подання про призначення пенсії за віком по Списку №2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що було представлено адміністрацією Львівської обласної державної телерадіокомпанії 19.06.2006р. та зареєстровано Управлінням Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова в журналі реєстрації рішень по призначенню пенсії (ф. 10) за №410-04 Управлінням Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова неправомірно було повернено Львівській обласній державній телерадіокомпанії згідно Листа Львівської обласної державної телерадіокомпанії від 14.09.2006 року №85-к. Пенсійної справи щодо Подання про призначення пенсії за віком по Списку №2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що було представлено адміністрацією Львівської обласної державної телерадіокомпанії 19.06.2006р. та зареєстровано Управлінням Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова в журналі реєстрації рішень по призначенню пенсії (ф. 10) за №410-04 Управлінням Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова сформовано не було, жодних рішень, щодо вказаного подання прийнято не було. ОСОБА_1 стверджує, що у зв'язку із вчиненням відповідачем неправомірних дій, вона не отримала пенсію за період з 19.06.2006 року, коли було представлено подання про призначення пенсії за віком по Списку №2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністрацією Львівської обласної державної телерадіокомпанії та зареєстровано 19.06.2006р. Управлінням Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова в журналі реєстрації рішень по призначенню пенсії (ф. 10) за №410-04 по 02.04.2010 року, коли їй виповнилося 55 років. Також зазначає, що даними неправомірними діями відповідача їй було завдано моральну шкоду. Враховуючи наведене просила позов задовольнити.
22 листопада 2017 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про уточнення позовних вимог в якій просила стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова 60811 грн. 20 коп. матеріальної шкоди та 25 000, 00 грн. моральної шкоди.
30 березня 2020 року позивачка подала до суду заяву про уточнення позовних вимог в якій просила стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та з Філії Публічного акціонерного товариства « Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Львівська регіональна дирекція» 61337, 32 грн. матеріальної шкоди та 25 000, 00 грн. моральної шкоди.
26 травня 2020 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про уточнення позовних вимог в якій просить стягнути з відповідачів на її користь 67868, 35 грн. матеріальної шкоди та 25 000, 00 грн. моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 09 липня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», Державної Казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її доводи.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу.
Вважає, що суд першої інстанції допустив незаконне та необґрунтоване аргументування безпідставності її позову.
Зазначає, що якби адміністрація Львівської обласної державної телерадіокомпанії не відкликала подання від 19 червня 2006 року №410-04 з мотивів відсутності у ОСОБА_1 необхідного пільгового стажу по списку №2, вона б отримала рішення УПФУ в Шевченкеівському районі м.Львова щодо розгляду подання від 19.06.2006 року і отримувала б пенсію починаючи з 19.06.2006 року.
Вважає, що у зв'язку з відкликанням адміністрацією Львівської обласної державної телерадіокомпанії подання від 19 червня 2006 року вона отримала збитки у формі упущеної вигоди.
Окрім цього, вважає, що матеріальна шкода, що завдана їй діями відповідачів у сумі щонайменше 25000 грн. підлягає відшкодуванню у повному розмірі.
Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким позов задоволити.
Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області та АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» в особі філії АТ «НСТУ» «Львівська регіональна дирекція» подали відзиви на апеляційну скаргу. Просять рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Встановлено, що з 21.01.1989 року по 19.07.2000 року ОСОБА_1 працювала у Товаристві з додатковою відповідальністю «Львівавтозапчастина» (правонаступник ВАТ „Львівавтозапчастина"') та постійно працювала в якості пресувальника виробів із пластмас.
Відповідно до наказу ВАТ «Львівавтозапчастина» №36 від 19 липня 2000 року ОСОБА_1 звільнено з роботи пресувальника виробів із пластмас цеху №1 за власним бажанням, згідно ст.38 КЗпП України.
Дані відомості підтверджуються довідкою ВАТ «Львівавтозапчастина», яка уточнює особливий характер роботи або умови праці, які необхідні для призначення пенсії №1 від 15.04.2005 року та довідкою ВАТ «Львівавтозапчастина» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №1 від 14 травня 2007 року.
Наказом AT «Львівавтозапчастина» №8 від 01.02.1995 року «Про надання пільгових пенсій працівникам підприємства» затверджено перелік робіт та професій, які мають право на пільгове пенсійне забезпечення по Списку №2, в тому числі робота «пресовщик виробів із пластмас», наказом №47 від 05 червня 2000 року «Про надання пільгових пенсій працівникам підприємства» затверджено перелік робіт та професій, які мають право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2, в тому числі робота «пресувальник виробів із пластмас».
Згідно з довідкою ВАТ «Львівавтозапчастина», яка уточнює особливий характер роботи або умови праці, які необхідні для призначення пенсії №1 від 15.04.2005 року та довідкою ВАТ «Львівавтозапчастина» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №1 від 14 травня 2007 року ОСОБА_1 з 21.01.1989 р. по 19.07.2000р., тобто 11 років 5 місяців і 28 днів, постійно працювала в якості пресувальника виробів із пластмас у ВАТ «Львівавтозапчастина».
Після досягнення 50-ти річного віку, 02.04.2005 року ОСОБА_1 зверталась до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова із заявами про призначення їй пенсії.
29.01.2009 року Сихівським районним судом м. Львова у справі №2-42/2009 винесено рішенням яким позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова, ВАТ «Львівавтозапчастина» про визнання права на пільгове пенсійне забезпечення задоволено. Визнано право ОСОБА_1 на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2017 у справі адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ПФУ у Шевченківському районі м. Львова про відмову в призначенні пенсії за віком по Списку № 2 ОСОБА_1 № 5775/03-16 від 20.07.2009. Зобов'язано Личаківське об'єднане управління Пенсійного Фонду України м. Львова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 29.04.2009 по 02.04.2010.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017 р. по справі № 876/8462/17 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2017 скасовано, ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі міста Львова № 5775/03-16 від 02.07.2009 Про відмову в призначенні пенсії за віком по Списку № 2 ОСОБА_1 . Зобов'язано Личаківське об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Львова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 за період з 29 квітня 2009 по 02 квітня 2010.
Личаківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Львова протоколом від 04.10.2017 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2 з 29.04.2009 по 02.04.2010.
Позивачці було виплачено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 за період з 29.04.2009 по 02.04. 2010 одним платежем у розмірі 8509, 73 грн.
Таким чином, Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2017 р. у справі № 876/8462/17 ОСОБА_1 і була здійсненна зазначена виплата.
Позиція Апеляційного суду.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач не надала суду допустимих і достатніх доказів на підтвердження заподіяння їй Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, Акціонерним товариством «Національна суспільна телерадіокомпанія України», Державною Казначейською службою України матеріальної та моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.
Згідно із частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).
Необхідною умовою відповідальності за заподіяння шкоди, є причинний зв'язок між дією (бездіяльністю) заподіювача шкоди і майновою або моральною шкодою, що виникла у потерпілої особи.
Відповідальність за наслідки, що наступили, можлива лише тоді, коли ці наслідки були закономірним результатом вчиненого особою діяння. Дія або бездіяльність, що є однією з умов виникнення цього результату, але не пов'язані з ним внутрішнім необхідним зв'язком, є лише мотив, але не причина наслідків, що наступили .
Для встановлення існування причинного зв'язку слід довести, що: 1) протиправна поведінка передувала настанню шкідливих наслідків; 2) шкідливі наслідки є результатом протиправної поведінки особи-заподіювача шкоди.
Обов'язковою умовою виникнення деліктних зобов'язань є причинно- наслідковий зв'язок між діями особи і заподіянням шкоди.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку заподіяну шкоду, а тільки за ту шкоду, яка заподіяна його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями завдавана, а викликана якимись іншими обставинами.
Відповідальність за завдану шкоду може настати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди: протиправну поведінку заподіювана шкоди: причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана: вину.
За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова від повільність не настає.
Для встановлення існування причинного зв'язку необхідно довести, що протиправна поведінка передувала настанню шкідливих наслідків, шкідливі наслідки є результатом протиправної поведінки особи - заподіювана шкоди.
Згідно з пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди по винні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Вказані висновки в частині необхідності встановлення винної особи та безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду та цієї шкодою.
ОСОБА_1 зазначає, що неотримала пенсію за віком по Списку № 2 за період з червня 2006 року по березень 2009 року у зв'язку із безпідставним відкликанням подання про призначення пенсії Львівською обласною радіокомпанією.
Верховний Суд України в постанові від 04.12.2019 у справі № 2а-512/11, за результатами перегляду постанови Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2017 року, зазначав, що 14.06.2006 адміністрацією Львівської обласної телерадіокомпанії подання про призначення пенсії відкликано, мотивоване тим, що у ОСОБА_1 відсутній пільговий стаж необхідний для призначення пенсії по Списку № 2. Відповідно обов'язок у органів Пенсійного фону України збереження такого Подання та формування на його підставі пенсійної справи, а також прийняття рішення про призначення пенсії за цим поданням, є безпідставними, оскільки до повноважень органів Пенсійного фонду України не входить ініціювання питання призначення пенсії.
Таким чином, заявлені позивачем вимоги вже були предметом судового розгляду за цими справами, рішення за яким набрало законної сили.
Окрім того, ОСОБА_1 не доведено, та матеріали справи не містять доказів, що саме з 2006 року ОСОБА_1 мала право на отримання пенсії.
Колегія суддів вважає, що позивачем не надано доказів завдання їй матеріальної шкоди діями відповідачів.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України).
Згідно п. 5 постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Пунктом 18 Постанови Пленуму передбачено, що при розгляді справ про відшкодування моральної шкоди суди мають виявляти і всебічно з'ясовувати причини й умови, що призводять до порушення прав фізичних і юридичних осіб та заподіяння їм моральної шкоди.
У відповідності до вимог ст..76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, позивач повинен довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування. При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 липня 2021 року - залишити без змін.
Постанова оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 18 липня 2022 року.
Головуючий : Ванівський О.М.
Судді: Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.