Справа № 308/7491/20
Закарпатський апеляційний суд
14.07.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., за участю представника Закарпатської митниці ДМС Селеша О.Я., розглянувши апеляційну скаргу, яку подав адвокат Фокій Б. В. в інтересах ОСОБА_1 ,
Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 серпня 2020 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Старі Кривотули Тисменицького району Івано-Франківської області, мешканець АДРЕСА_1 , закордонний паспорт - НОМЕР_1 від 27.10.2017, орган що видав - 2610,
визнаний винним у порушенні митних правил за ст. 472 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів, що становить 33981,78 грн, безпосередніх предметів порушення митних правил, із конфіскацію в дохід держави безпосередніх предметів порушення митних правил, а саме: корм для птахів, розфасований у паперові упаковки виробника по 10 кг кожна, торгівельної марки «Witte Molen», країна виробник Нідерланди, загальною кількістю 4 упаковки (40 кг); корм для птахів, розфасований у паперові упаковки виробника по 15 кг кожна, торгівельної марки «Deli Nature”, країна виробник Бельгія, загальною кількістю 16 упаковок (240 кг); корм для птахів, розфасований у паперові упаковки виробника по 10 кг кожна, торгівельної марки «Versele-Laga», країна виробництва Бельгія, загальною кількістю 3 упаковки (30 кг).
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 420,40 грн.
Згідно постанови, 03.07.2020 о 23 год 42 хв у зону митного контролю на ділянку «В'їзд» митного посту «Тиса» Закарпатської митниці ДФС заїхав легковий автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», моделі «Sprinter 316 СDІ», державний реєстраційний номерний знак України « НОМЕР_2 », в якому водієм слідував громадянин України ОСОБА_1 , який повертався в Україну з Чехії (м. Прага), де перебував у приватних справах. Формою проходження митного контролю ОСОБА_1 обрав порядок проходження митного контролю по смузі руху «червоний коридор». ОСОБА_1 було запропоновано заповнити митну декларацію, в якій він вказав свої паспортні дані, відомості про транспортний засіб та наявність у нього багажу з особистими речами загальною кількістю 8 (вісім) дорожніх сумок. При усному опитуванні ОСОБА_1 підтвердив відомості, вказані ним у митній декларації, та заперечив наявність будь - яких інших товарів, у тому числі таких, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено. У ході митного контролю транспортного засобу та речей громадянина України ОСОБА_1 , окрім особистих речей, були виявлені продукти для годівлі тварин іноземного виробництва, а саме: корм для птахів, розфасований у паперові упаковки виробника по 10 кг кожна, торгівельної марки «Witte Molen», країна виробник Нідерланди, загальною кількістю 4 упаковки (40 кг); корм для птахів, розфасований у паперові упаковки виробника по 15 кг кожна, торгівельної марки «Deli Nature”, країна виробник Бельгія, загальною кількістю 16 упаковок (240 кг); корм для птахів, розфасований у паперові упаковки виробника по 10 кг кожна, торгівельної марки «Versele-Laga», країна виробництва Бельгія, загальною кількістю 3 упаковки (30 кг). Загальна вага виявленого корму становить 310 кг. Виявлені продукти для годівлі тварин (корм для птахів) знаходились у 6 (шести) господарських сумках у багажному відсіку автомобіля серед особистих речей ОСОБА_1 . Доступ до виявленого товару нічим не утруднювався. Виявлені під час митного огляду товари ОСОБА_1 визнав своєю власністю. Указана сільськогосподарська продукція відноситься до першої-двадцять четвертої групи УКТ ЗЕД. Таким чином, громадянин України ОСОБА_1 не заявив за встановленою формою точних та достовірних відомостей про переміщувані ним через митний кордон України товари, які обмежені до ввезення та в даній кількості підлягають обов'язковому письмовому декларуванню.
В апеляційній скарзі адвокат Фокій Б. В. вказує на те, що постанова суду є необґрунтованою та незаконною. Посилається на те, що при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про порушення митних правил, працівник митниці не врахував те, що ОСОБА_1 не мав мети приховати від митного контролю продукти харчування (корм для тварин). При цьому, зазначає, що у діях ОСОБА_1 відсутні ознаки порушення митних правил за ст. 472 МК України, оскільки він виконав усі формальні вимоги закону, зокрема, безпосередньо перед проходженням митного контролю задекларував 8 дорожніх сумок супроводжуваного багажу, у шести з яких знаходився вилучений корм для тварин, забезпечив до нього вільний доступ, не приховував від митного контролю багаж. Крім того, вказує на те, що в порушення вимог ч. 2 п. 6 ст. 494 МК України протокол не містить відомостей про свідків, яких було чотири особи. Також посилається на те, що накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товару з конфіскацією такого є порушенням ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції, а також надмірним тягарем для ОСОБА_1 . Просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 ознак порушення митних правил за ст. 472 МК України.
Заслухавши пояснення представника митниці Селеша О. Я., який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи такі обставини.
Справа про порушення митних правил розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його представника, адвоката Фокій Б. В., неявка яких, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає її розгляду. З матеріалів справи вбачається, що повідомлення про час та місце розгляду справи вказаним особам надіслано відповідно до вимог закону, а також те, що розгляд справи неодноразово відкладався: 13.11.2020, 28.04.2021, 28.12.2021, відтак апеляційний суд не вбачає жодних підстав для чергового відкладення судового засідання на іншу дату з огляду на вищевказане.
При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення апеляційний суд бере до уваги приписи таких нормативно-правових актів.
Відповідно до положень ст. 486 МК України, завданнями провадження в справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з беззаперечним та точним дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
За змістом ст. 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП України, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з приписами ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами…., протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, відповідно до ч.1 ст. 495 МК доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винуватість особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта та іншими документами.
Відповідальність за ст. 472 МК України передбачена за недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.
Дослідивши матеріали справи про порушення митних правил апеляційний суд констатує, що судом першої інстанції вимоги вказаних вище норм матеріального та процесуального права дотримані, що місцевий суд всебічно та повно дослідив фактичні обставини справи, а відтак прийняв обґрунтоване, справедливе та законне рішення.
Апеляційний суд вважає, що факт порушення ОСОБА_1 митних правил у постанові судді місцевого суду зазначено правильно, кваліфікація його дій за ст. 472 МК України відповідає зібраним у справі, дослідженим суддею місцевого суду, наведеним у постанові та перевіреним в апеляційному суді доказам.
Так, з протоколу про порушення митних правил №0898/30500/20 убачається, що такий був складений головним державним інспектором відділу митного оформлення №3 митного поста «Тиса» Закарпатської митниці Держмитслужби Марковським О. М. у присутності ОСОБА_1 . З протоколу також убачається, що 03.07.2020, о 23 год 42 хв, у зону митного контролю на ділянку «В'їзд» митного посту «Тиса» Закарпатської митниці ДФС заїхав легковий автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», моделі «Sprinter 316 СDІ», державний реєстраційний номерний знак України « НОМЕР_2 », у якому в якості водія прямував громадянин України ОСОБА_1 , який повертався в Україну з Чехії (м. Прага), де перебував у приватних справах. Формою проходження митного контролю ОСОБА_1 обрав порядок проходження митного контролю каналом «червоний коридор». ОСОБА_1 було запропоновано заповнити митну декларацію, у якій він вказав свої паспортні дані, відомості про транспортний засіб та наявність у нього багажу з особистими речами загальною кількістю 8 (вісім) дорожніх сумок. При усному опитуванні ОСОБА_1 підтвердив відомості, вказані ним у митній декларації, та заперечив наявність будь - яких інших товарів, у тому числі таких, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено. У ході митного контролю транспортного засобу та речей ОСОБА_1 , окрім особистих речей вказаного громадянина, були виявлені продукти для годівлі тварин іноземного виробництва, а саме: корм для птахів, розфасований у паперові упаковки виробника по 10 кг кожна, торгівельної марки «Witte Molen», країна виробник Нідерланди, загальною кількістю 4 упаковки (40 кг); корм для птахів, розфасований у паперові упаковки виробника по 15 кг кожна, торгівельної марки «Deli Nature”, країна виробник Бельгія, загальною кількістю 16 упаковок (240 кг); корм для птахів, розфасований у паперові упаковки виробника по 10 кг кожна, торгівельної марки «Versele-Laga», країна виробництва Бельгія, загальною кількістю 3 упаковки (30 кг). Загальна вага виявленого корму становить 310 кг. Виявлені продукти для годівлі тварин (корм для птахів) знаходились у 6 (шести) господарських сумках у багажному відсіку легкового автомобіля серед особистих речей ОСОБА_1 . Доступ до виявленого товару нічним не утруднювався. Виявлені під час митного огляду товари громадянин України ОСОБА_1 визнав своєю власністю. Указана продукція відноситься до першої-двадцять четвертої групи УКТ ЗЕД. Таким чином ОСОБА_1 не заявив за встановленою формою точних та достовірних відомостей про переміщувані ним через митний кордон України товари, які обмежені до ввезення та у цій кількості підлягають обов'язковому письмовому декларуванню. Своїми підписами ОСОБА_1 у протоколі засвідчив, що зі змістом ознайомлений, копію його отримав.
У письмових поясненнях ОСОБА_1 підтвердив, що не задекларував вказаний у протоколі товар, вартість якого, за його словами, становить приблизно 550 євро. Про те, що переміщуваний ним товар необхідно декларувати, ОСОБА_1 не було відомо. Обіцяв у майбутньому митне законодавство не порушувати (а. с. 6).
Вищевказані обставини підтверджуються митною декларацією від 03.07.2020 (а. с. 7), доповідною запискою головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Тиса» Марковського О.М. від 04.07.2020 (а. с. 8, 9), письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 04.07.2020 (а. с. 10), актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 04.07.2020 (а. с. 13), фотоматеріалами (а. с. 14), висновком експерта №142008400-0217 від 27.07.2020 (а. с. 23 - 26), описом предметів від 04.07.2020 (а. с. 16).
Отже, з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 не було задекларовано та не заявлено при усному опитуванні жодних даних про товари іноземного виробництва, а саме: продукти для годівлі тварин іноземного виробництва, а саме: корм для птахів, розфасований у паперові упаковки виробника по 10 кг кожна, торгівельної марки «Witte Molen», країна виробник Нідерланди, загальною кількістю 4 упаковки (40 кг); корм для птахів, розфасований у паперові упаковки виробника по 15 кг кожна, торгівельної марки «Deli Nature”, країна виробник Бельгія, загальною кількістю 16 упаковок (240 кг); корм для птахів, розфасований у паперові упаковки виробника по 10 кг кожна, торгівельної марки «Versele-Laga», країна виробництва Бельгія, загальною кількістю 3 упаковки (30 кг). Загальна вага виявленого корму становить 310 кг.
Вищенаведені докази у своїй сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ст. 472 МК України адміністративного правопорушення, що полягає у недекларуванні товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто не заявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що державний митний інспектор Марковський О. М., який склав протокол про порушення митних правил, був упереджений при проведенні перевірки та складанні протоколу щодо ОСОБА_1 , що в нього були підстави для обмови ОСОБА_1 та фальсифікації протоколу, а також про його зацікавленість у результатах розгляду справи - на такі дані не вказується і в апеляційній скарзі, у зв'язку із чим, апеляційний суд доходить висновку, що вищевказаний інспектор при виконанні своїх функціональних обов'язків діяв у межах наданих йому повноважень.
При оцінці доводів апеляційної скарги апеляційний суд також бере до уваги приписи таких нормативно-правових актів.
Згідно ч. 1 ст. 197 МК України, у випадках, передбачених законом, на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. Пропуск таких товарів через митний кордон України та їх митне оформлення здійснюються органами доходів і зборів на підставі отриманих з використанням засобів інформаційних технологій документів, які підтверджують дотримання зазначених обмежень, виданих державними органами, уповноваженими на здійснення відповідних контрольних функцій, іншими юридичними особами, уповноваженими на їх видачу, якщо подання таких документів органам доходів і зборів передбачено законами України.
Згідно з ч. 2 цієї статті, переліки таких товарів (із зазначенням їх опису та коду згідно з УКТ ЗЕД), а також порядок видачі відповідних дозволів та їх обігу з використанням засобів інформаційних технологій затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 378 МК України, пропуск на митну територію України товарів, що класифікуються в 1 - 24 групах УКТ ЗЕД та ввозяться громадянами для вільного обігу, в будь-яких обсягах не дозволяється.
Обмеження не поширюється на харчові продукти для власного споживання на суму, яка не перевищує еквівалент 200 євро, що ввозяться у порядку та обсягах, визначених Кабінетом Міністрів України (ч. 2 п.3 ст.378 МК України).
Відповідно до п. 1 Постанови Кабміну України від 21 травня 2012 р. №434 «Про обсяги та порядок ввезення громадянами на митну територію України харчових продуктів для власного споживання» громадяни можуть ввозити на митну територію України харчові продукти для власного споживання на загальну суму, яка не перевищує еквівалент 200 євро на одну особу, в таких обсягах: в упаковці виробника, призначені для роздрібної торгівлі, - у кількості не більше ніж одна упаковка або загальною масою, яка не перевищує 2 кілограмів, кожного найменування на одну особу. Згідно з п. 2 Постанови під час ввезення громадянами на митну територію України зазначених харчових продуктів здійснюється їх декларування (шляхом вчинення дій, усно або письмово за бажанням власника таких продуктів або на вимогу посадової особи митниці).
Отже, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 не заявив за встановленою формою точних та достовірних відомостей про переміщувані ним через митний кордон України товари, які обмежені до ввезення та у цій кількості підлягають обов'язковому письмовому декларуванню.
Доводи захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Фокій Б. В. про те, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про наявність у діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення, апеляційний суд вважає такими, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються належними, достатніми та достовірними доказами. Так, у матеріалах справи відсутні дані про декларування ОСОБА_1 вказаного товару, у тому числі, в митній декларації не міститься жодних відомостей про цей товар (а. с. 7). При цьому, ОСОБА_1 у своїх поясненнях підтвердив перевезення вказаного товару та його недекларування у передбаченому законом порядку, між тим, зазначив, що він не був обізнаний з тим, що вказаний товар підлягає декларуванню. Також апеляційний суд бере до уваги і те, що зазначені пояснення ОСОБА_1 узгоджуються з іншими, дослідженими під час розгляду апеляційної скарги доказами, які є належними, послідовними, достовірними, та достатніми для висновку про те, що ОСОБА_1 безумовно порушив митні правила, а саме не заявив за встановленою формою точних та достовірних відомостей про переміщувані ним через митний кордон України товари, які обмежені до ввезення та у цій кількості підлягають обов'язковому письмовому декларуванню. З огляду на вищезазначене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу передбаченого ст. 472 МК України правопорушення, у зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги про відсутність у діях апелянта складу цього правопорушення та закриття провадження у справі, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеним вище.
Вищенаведене дає обґрунтовані підстави вважати, що доводи апеляційної скарги адвоката Фокій Б. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 про те, що його підзахисний не мав на меті приховати від митного контролю продукти харчування (корм для тварин), багаж не ховав, а навпаки, забезпечив до товару вільний доступ, - апеляційним судом до уваги не беруться, адже такі твердження спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за порушення ним митних правил України.
Твердження апелянта про те, що протокол про порушення митних правил не є належним доказом у справі через те, що у ньому відсутні відомості про свідків події, на переконання апеляційного суду є необґрунтованими та спростовуються наявними доказами.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 494 МК України, протокол про порушення митних правил повинен містити: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім'я, по батькові посадової особи, яка склала протокол; необхідні для розгляду справи відомості про особу, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, якщо її встановлено; місце, час вчинення, вид та характер порушення митних правил; посилання на статтю цього Кодексу, що передбачає адміністративну відповідальність за таке порушення; прізвища та адреси свідків, якщо вони є; відомості щодо товарів, у тому числі транспортних засобів особистого користування, транспортних засобів комерційного призначення та документів, вилучених згідно із статтею 511 цього Кодексу; інші необхідні для вирішення справи відомості.
З матеріалів справи убачається, що протокол про порушення митних правил, складений відносно ОСОБА_1 відповідає вимогам вищевказаної статті, оскільки містить всі необхідні та достовірні для всебічного розгляду справи відомості про особу, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил. З протоколу убачається, що такий складений у присутності свідка - громадянина ОСОБА_2 , який своїм підписом особисто це підтвердив. Крім того, долучені до матеріалів справи пояснення свідка події - громадянина ОСОБА_2 свідчать про те, що вказані у протоколі обставини мали місце 04.07.2020 за участі ОСОБА_1 . Жодних доказів на підтвердження того, що свідками події були ще четверо осіб, відомості про яких безпідставно не внесені до протоколу про порушення митних правил, апелянтом не надано ані в суді першої інстанції, не долучено даних про цих осіб у тому числі і до апеляційної скарги.
При цьому, апеляційний суд констатує, що вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суддя місцевого суду врахував обставини справи, характер вчиненого правопорушення, відтак правильно застосував щодо ОСОБА_1 вид стягнення, який передбачено санкцією ст. 472 МК України, належним чином умотивувавши судове рішення.
Також апеляційний суд вважає, що накладене на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу та конфіскації товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, - є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, справедливим та відповідає передбаченій ст. 23 МК України меті адміністративного стягнення.
Тому, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ним митних правил буде сприяти досягненню основної мети - виховання правопорушника у дусі додержання законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством та попередження вчинення нею нових правопорушень.
На інші доводи, які можуть слугувати підставою для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження і визнаються безпідставними, - без задоволення.
Приймаючи рішення апеляційний суд бере до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не має права самостійно витребовувати докази, викликати свідків, призначати експертизи, тощо; те, що стороною захисту не надано доказів у підтвердження доводів апеляційної скарги та спростування висновків суду першої інстанції, у тому числі й про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, і будь-яких клопотань із цього приводу не заявлялось.
Керуючись ст. 527-530 МК України, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, яку подав адвокат Фокій Б. В. в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 серпня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Іван СТАН