Справа № 299/1433/22
Закарпатський апеляційний суд
14.07.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., розглянувши апеляційну скаргу, яку подала адвокатка Асєєва А. С.,
Постановою судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 08 березня 2022 року,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , тимчасово непрацюючого,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 8500 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496,20 (чотириста дев'яносто шість гривень) 20 коп на користь держави.
Згідно з постановою, 07 березня 2022 року, приблизно о 23 год 20 хв, прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» відділення інспекторів прикордонної служби «Хижа» (тип В) відділу прикордонної служби «Дякове»(тип Б), на відстані 50 метрів від лінії повного кордону на напрямку 112 прикордонного знаку (територія Королівської об'єднаної територіальної громади Берегівського району Закарпатської області), виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 разом з іншими громадянами України у кількості всього 12 осіб, за спробу незаконного перетину державного кордону з України до Румунії поза пунктами пропуску через державний кордон України групою осіб. Своїми діями громадянин України ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України будь - яким, способом поза пунктами пропуску через державний України групою осіб, чим порушив вимоги cт. 9, cт. 12 Закону України «Про державний кордон Украйни» від 04.11.1991, тобто вчинив правопорушення відповідальність, за яке передбачено ч. 2 cт. 204-1 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисниця особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвокатка Асєєва А. С., просить поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення, обґрунтовуючи доводи тим, що такий був пропущений через поважні причини. Стверджує, що ОСОБА_1 не було повідомлено про дату, місце і час проведення судового засідання, у протоколі про адміністративне правопорушення відомості про розгляд справи у суді взагалі були відсутні. Вважає, що місцевим судом право на захист особи було порушено. Звертає увагу на те, що до протоколу про адміністративне правопорушення були зроблені дописи після його підписання ОСОБА_1 , що є суттєвим порушенням вимог закону. Адвокатка Асєєва А. С. стверджує, що копію протоколу її підзахисний не отримував, з матеріалами справи не ознайомлювався, всі документи підписував не усвідомлюючи їх зміст, позаяк вважав, що підписує заяви про встановлення факту затримання транспортного засобу. Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не є місцевим мешканцем, не обізнаний з місцевими особливостями, не має юридичної освіти, був дуже наляканий присутністю озброєних осіб, став заручником протиправних дій водія, і лише сплатив за послуги перевезення, жодних адміністративних правопорушень він не вчиняв. Просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Адвокатка зазначає, що місцевий суд не врахував характеристику з місця роботи ОСОБА_1 , а саме те, що він характеризується позитивно, є надійним, чуйним та довірливим, відтак відповідно до протоколу загальних зборів, колектив вважає за доцільне застосувати відносно ОСОБА_1 заходи громадського впливу та готовий взяти його на поруки. Просить оскаржувану постанову скасувати.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
У судове засідання особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисниця, адвокатка Асєєва А. С., будучи належним чином повідомлені про дату і час розгляду апеляційної скарги, не з'явились, разом з тим, апеляційний суд бере до уваги те, що сторона захисту подала до суду клопотання, у якому просить провести розгляд апеляційної скарги за відсутності вищевказаних осіб. За таких обставин апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу захисниці ОСОБА_1 , адвокатки Асєєвої А. С., без їхньої участі, що передбачено вимогами ст. 294 КУпАП.
Доводи апелянтки про необхідність у поновленні строку на апеляційне оскарження судового рішення апеляційний суд визнає слушними з огляду на таке. Так, з оскаржуваної постанови убачається, що під час розгляду справи у місцевому суді ОСОБА_1 участі не брав, відомості про те, що його було повідомлено про час та місце проведення судового засідання, у матеріалах справи - відсутні. Разом з тим, суд апеляційної інстанції бере до уваги наявність у матеріалах справи заяви ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі від 08.03.2022. Окрім цього, судом апеляційної інстанції враховано, що даних про отримання ОСОБА_1 копії судового рішення у встановлений законом трьохденний строк - немає. Отже, з метою недопущення порушення права ОСОБА_1 на захист та доступ до правосуддя, доводи клопотання про поновлення пропущеного строку на оскарження судового рішення визнаються слушними, причини пропуску строку такими, що перешкодили апелянту своєчасно подати апеляційну скаргу поважними, а тому строк на апеляційне оскарження поновлюється.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість та незаконність судового рішення апеляційний суд відхиляє, враховуючи такі обставини.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, відповідно до приписів ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, за спробу незаконного перетину державного кордону України, вчиненого групою осіб, - є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 цього адміністративного правопорушення.
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №007092, 07 березня 2022 року, приблизно о 23 год 20 хв, прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» відділення інспекторів прикордонної служби «Хижа» (тип В) відділу прикордонної служби «Дякове»(тип Б), на відстані 50 метрів від лінії повного кордону на напрямку 112 прикордонного знаку (територія Королівської об'єднаної територіальної громади Берегівського району Закарпатської області), виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_1 разом з іншими громадянами України у кількості всього 12 осіб, за спробу незаконного перетину державного кордону з України до Румунії поза пунктами пропуску через державний кордон України групою осіб. Своїми діями громадянин України ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України будь - яким, способом поза пунктами пропуску через державний України групою осіб, чим порушив вимоги cт. 9, cт. 12 Закону України «Про державний кордон Украйни» від 04.11.1991, тобто вчинив правопорушення відповідальність, за яке передбачено ч.2 cт. 204-1 КУпАП. З протоколу убачається, що ОСОБА_1 своїми підписами підтвердив, що зміст протоколу йому відомий, послуг захисника не потребує, доповнень та зауважень щодо процесуального документу не має, копію його отримав.
Викладені у протоколі обставини підтверджуються, у тому числі іншими доказами, які містяться у матеріалах справи, протоколом про адміністративне затримання від 08.03.2022 (а. с. 1), протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів (а. с. 2), зі змістом яких ОСОБА_1 ознайомлений, що підтверджується його особистими підписами.
Відповідно до заяви ОСОБА_1 , він ознайомлений з тим, що справа розглядатиметься у Виноградівському районному суді, водночас ОСОБА_1 просить судовий розгляд провести за його відсутності. Додатково ОСОБА_1 зазначив, що у вчиненні адміністративного правопорушення кається (а. с. 6).
Зазначені вище докази є належними та допустимими, зібрані вони відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення - спроба незаконного перетину державного кордону України, вчиненого групою осіб.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено жодних даних, які би давали підстави вважати, що начальник відділення інспекторів прикордонної служби «Хижа» (тип В) відділу прикордонної служби «Дякове» (тип Б) лейтенант Бондарчук М. О. був упереджений при проведенні перевірки та складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, що в нього були підстави для обмови ОСОБА_1 та фальсифікації протоколу, і що він зацікавлений у результатах розгляду справи - у підтвердження таких даних у матеріалах справи відсутні які-небудь докази, і таких до апеляційної скарги не додано.
Тому, апеляційний суд доходить висновку про те, що начальник відділення інспекторів прикордонної служби «Хижа» (тип В) відділу прикордонної служби «Дякове» (тип Б) лейтенант Бондарчук М. О. при виконанні своїх функціональних обов'язків не виходив за межі наданих йому повноважень.
Водночас, апеляційним судом не встановлено і будь-яких фактів про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, які би призвели до визнання ним вини та підписання протоколів про адміністративне правопорушення, адміністративне затримання та інших документів, які містяться у матеріалах справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що оскільки під час розгляду справи у місцевому суді ОСОБА_1 був відсутній, тому не зміг реалізувати своє право на захист, апеляційний суд, враховуючи наявні у справі докази, відхиляє та звертає увагу на таке.
Так, у матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 від 08.03.2022 про розгляд справи без його особистої участі. Взявши до уваги наявність цієї заяви, місцевий суд провів судове засідання за відсутності апелянта, не повідомивши його ані про час, ані про місце судового засідання. Однак, на наступний після ухвалення судового рішення день, від ОСОБА_1 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, зміст якого свідчить про те, що відносно ОСОБА_1 здійснювався моральний тиск з боку працівників правоохоронних органів, тому під впливом страху, він підписав заяву щодо розгляду справи за його відсутності. Окрім цього, ОСОБА_1 зазначив, що копію протоколу він не отримував.
Апеляційний суд не визнає вказані доводи доцільними з огляду на те, що наявні у матеріалах справи докази беззаперечно свідчать про порушення ОСОБА_1 вимог cт. ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон Украйни» від 04.11.1991, та скоєння ним адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Твердження апелянта про вчинення відносно нього морального тиску чи незаконних дій з боку працівників правоохоронних органів, що призвело до підписання вказаних процесуальних документів, на переконання апеляційного суду є необґрунтованими і такими, що свого підтвердження не знайшли. Крім того, апеляційний суд бере до уваги відсутність будь - яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 оскаржував нібито незаконні дії працівників прикордонної служби, які склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення у передбачений законом спосіб. Факт розгляду справи судом першої інстанції без участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 апеляційним судом взято до уваги як підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення. При цьому, вказана обставина не є підставою для скасування постанови суду першої інстанції, яка вважається обґрунтованою та законною.
Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 не ставить під сумніви те, що підписував наявні у справі процесуальні документи саме він, а не інша особа, апеляційний суд вважає безпідставними твердження апелянтки про те, що копію протоколу про адміністративне правопорушення її підзахисному вручено не було, з матеріалами справи він не ознайомлювався. Вищенаведене дає обґрунтовані підстави вважати, що доводи апеляційної скарги в цій частині спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене ним правопорушення.
Доводи апелянтки про те, що адміністративне стягнення у виді штрафу є несправедливим та надто суворим, - апеляційний суд відхиляє з огляду на те, що у матеріалах справи відсутні об'єктивні та переконливі відомості, що характеризують особу правопорушника, які б давали суду підстави для призначення більш м'якого адміністративного стягнення. Відхиляючи доводи апелянта в цій частині, апеляційний суд вважає, що наявні у матеріалах справи дані: характеристика особи ОСОБА_1 з місця роботи та відомості про склад сім'ї, - не впливають на вид та розмір накладеного на нього адміністративного стягнення.
З огляду на наведене вище, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції ОСОБА_1 обґрунтовано визнаний винуватим у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, а адміністративне стягнення, яке накладено на нього у межах санкції ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, і є мінімальним, відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, а також передбаченій ст. 23 КУпАП меті адміністративного стягнення, і в свою чергу є необхідним і достатнім для виправлення і виховання ОСОБА_1 у дусі точного та неухильного додержання законів та запобігання новим правопорушенням.
Щодо доводів апелянтки про необхідність передачі матеріалів справи на розгляд трудовому колективу, їх суд апеляційної інстанції визнає такими, що не заслуговують на увагу. Так, при накладенні адміністративного стягнення, суд врахував фактичні обставини справи, дані про особу ОСОБА_1 , а тому дійшов висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 безальтернативного адміністративного стягнення, яке передбачене санкцією статті.
У відповідності до вимог ст. 21 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.
Тобто застосування вимог ст. 21 КУпАП до особи, на думку апеляційного суду, є правом, а не обов'язком.
У поданих трудовим колективом документів відносно ОСОБА_1 відсутні будь-які дані про те, яким чином підприємство реалізовуватиме громадський вплив на ОСОБА_1 . При цьому апеляційний суд бере до уваги і те, що за змістом апеляційної скарги ОСОБА_1 вину не визнає, у вчиненому не кається.
На інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.
Тому, постанова суду першої інстанції як законна та обґрунтована залишається без зміни, а подана адвокаткою Асєєвою А. І. апеляційна скарга - без задоволення.
Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що жодних доказів, які б спростовували чи впливали на висновки суду першої інстанції апелянтом не надано, і будь-яких клопотань із цього приводу не заявлено.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити адвокатці Асєєвій А. С. строк на апеляційне оскарження судового рішення.
Апеляційну скаргу, яку подала адвокатка Асєєва А. С., залишити без задоволення.
Постанову судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 08 березня 2022 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Іван СТАН