Справа № 304/1624/20
Закарпатський апеляційний суд
19.07.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_8 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді кримінальне провадження 11-кп/4806/27/22, за апеляційними скаргами прокурора Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на вирок Перечинського районного суду Закарпатської області від 06.12.2021.
Цим вироком:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , непрацюючий, з повною загальною середньою освітою, одружений, що має на утриманні трьох малолітніх дітей, українець, громадянин України, не судимий, засуджений:
- за ч.2 ст.125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.
Згідно вироку ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
ОСОБА_6 30.06.2019 близько 17 год. 30 хв., знаходячись на АДРЕСА_1 , умисно, на ґрунті особистих неприязних відносин, підійшов до транспортного засобу марки «Skoda Octavia», сірого кольору, та через відкрите вікно на водійських дверцятах наніс потерпілій ОСОБА_8 , яка сиділа всередині автомобіля, не менше шести ударів кулаком в обличчя, лівої та правої верхніх кінцівок, внаслідок чого спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді синців на шкірних покривах лівої орбітальної ділянки, кута рота зліва, внутрішньої поверхні лівого плеча, верхньої третини лівого передпліччя, нижньої третини правого плеча, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, які згідно висновку судово-медичної експертизи кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Після чого, умисно, на ґрунті особистих неприязних відносин, наніс потерпілому ОСОБА_11 , який підійшов до автомобіля з метою припинення вищевказаної перепалки, не менше двох ударів кулаком, в якому тримав предмет, схожий на газовий балончик, в обличчя, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді синця на шкірних покривах правої орбітальної ділянки, набряку м'яких тканин правої скроневої ділянки волосистої частини голови та крововиливу і білкову оболонку обох очей, закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, забійну гематому в ділянці правого ока, які згідно висновку судово-медичної експертизи кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
-2-
В апеляційній скарзі, прокурор просить вирок суду від 06.12.2021 щодо ОСОБА_6 в частині призначеного йому покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким обвинуваченому призначити покарання у виді арешту на строк 06 (шість) місяців. В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що вирок суду першої інстанції є незаконним у зв'язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_6 покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Судом необґрунтовано призначено ОСОБА_6 покарання наближене до мінімального виду покарання, з передбачених санкцією ч.2 ст.125 КК України, без урахування обставин вчинення кримінального правопорушення, внаслідок якого тілесні ушкодження зазнали двоє потерпілих, серед яких є особа жіночої статі, даних про особу обвинуваченого, наявності обтяжуючої покарання обставини - вчинив кримінальне правопорушення відносно свого батька та за відсутності обставин, що пом'якшують покарання, а також за відсутності факту відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням шкоди потерпілим. В силу наведених обставин прокурор вважає, що призначене судом першої інстанції покарання ОСОБА_6 є несправедливим через м'якість та недостатнім для виправлення обвинуваченого.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 просять вироку суду від 06.12.2021 скасувати та закрити кримінальне провадження на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України, через те, що не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та вичерпано можливість їх отримати. В обґрунтування апеляційної скарги вказують на те, що судом першої інстанції в процесі судового розгляду справи допущено неповноту, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, недоведеність вини обвинуваченого належними та допустимими доказами у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку. Окрім того, посилаються на фальсифікацію органом досудового розслідування матеріалів кримінального провадження на, що суд першої інстанції уваги не звернув. Зазначене у своїй сукупності стало підставою для ухвалення незаконного судового рішення. Зокрема, зазначають, що всупереч ст.214 КПК України, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань не в містить прізвища, імені та по-батькові службової особи, не зазначена посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, невірно зазначено місце проживання заявниці (потерпілої), а також зазначено, що потерпілій ОСОБА_8 , громадянка ОСОБА_12 нанесла тілесні ушкодження. При цьому в матеріалах кримінального провадження наявна заява потерпілої ОСОБА_8 від 30.06.2019, в якій вона просить прийняти міри до ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які 30.06.2019 близько 17 год. нанесли їй та її співмешканцю ОСОБА_11 тілесні ушкодження, де також зазначено, що ОСОБА_6 вдарив її та її співмешканця кулаком в область обличчя та застосував сльозогінний газ, що свідчить про те, що тілесні ушкодження а також кримінальне правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_6 , не стосується саме його. Заява ОСОБА_8 не зареєстрована в інформаційно-телекомунікаційній системі інформаційного порталу Національної поліції України, відомості не внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, така не розглянута уповноваженою особою та не містить резолюції щодо її виконання, тому невідома природа її приєднання до матеріалів кримінального провадження. В матеріалах справ також міститься заява від імені ОСОБА_11 від 15.02.2020, з проханням прийняти міри до ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , та ОСОБА_12 , які 30.06.2019 близько 17 год. спричинили йому тілесні ушкодження в область голови та всього тіла, що також вказує на те, що слідчим сфальсифіковано матеріали кримінального провадження, тим більше, що з показів потерпілої ОСОБА_8 слідує, що вона написала заяву від імені ОСОБА_11
-3-
власноручно на прохання слідчого і зазначене свідчить про те, що ОСОБА_11 із заявою відносно свого сина ОСОБА_6 не звертався, так як заява є сфальсифікованою від його імені. Таким чином, слідчий безпідставно розпочав досудове розслідування виключно стосовно ОСОБА_6 , залишивши поза увагою посилання потерпілих в заявах про спричинення їм тілесних ушкоджень, крім ОСОБА_6 , ще й іншими особами. Окрім того, сторона захисту посилається на невідповідність подання слідчого про призначення судово-медичної експертизи відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , вимогам ст.244 КПК України, оскільки в ній містяться посилання на незареєстровану заяву ОСОБА_8 , при цьому слідчий суддя, формально розглянувши таке клопотання слідчого, на ці недоліки уваги не звернув. Також звертають увагу на те, що в рапорті слідчого від 17.10.2019 наявне посилання щодо надходження заяви від ОСОБА_11 , в якій останній просить прийняти міри до свого сина, який заподіяв йому незначні тілесні ушкодження, яка відсутня в матеріалах кримінального провадження до того ж в рапорті міститься посилання на результати експертного висновку №197 від 19.07.2019, при цьому в матеріалах кримінального провадження наявний лист від 16.08.2019, в якому зазначено про неможливість виконання ухвали слідчого судді про призначення експертиз у зв'язку з відсутністю медичної документації ОСОБА_11 , однак з незрозумілих причин експертний висновок дано за місяць до цього запиту, що черговий раз свідчить про фальсифікацію матеріалів провадження. Більш того, у експертному висновку №197 відносно ОСОБА_11 зазначено, що станом на 19.08.2019 медична документація з Перечинської РЛ на ім'я ОСОБА_11 до відділення СМЕ не представлена. Також зауважують, що кримінальне правопорушення слідчий виявив тільки 17.10.2019, однак потерпілого ОСОБА_11 слідчий допитав ще 15.07.2019, як і потерпілу ОСОБА_8 , яка вказувала, що ОСОБА_14 теж завдавала ударів по різним частинам тіла, тому незрозумілими є мотиви слідчого, який визначив винуватцем тільки ОСОБА_6 . Про групу осіб, яка спричинила тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , йдеться і в клопотанні слідчого про призначення судово-медичної експертизи. Окрім того, вважають недопустимим висновки експерта відносно ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , оскільки такі отримані з порушенням вимог КПК, у них відсутні відомості, яким чином та яка медична документація направлені слідчим експерту для проведення судово-медичної експертизи, що є суттєвими порушеннями. У висновку експерта №196 зазначено, що такий проведено на підставі ухвали слідчого судді ОСОБА_16 в рамках іншого кримінального провадження і наведене в ній не стосується ухвали слідчого судді та даного кримінального провадження. Окрім іншого, звертають увагу і на те, що слідчим проігноровано клопотання захисника ОСОБА_7 про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, поданого в порядку ст.221 КПК. Також, 14.09.2019 слідчим проведено слідчий експеримент за участю потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , не забезпечивши явку підозрюваного та його захисника. Щодо пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, то така слідча дія проведена вибірково з ОСОБА_6 , залишивши поза увагою той факт, що потерпілій вказували і на інших осіб, що спричиняли їм тілесні ушкодження. Слідчим ОСОБА_17 навмисно було створено перешкоди у доступі підозрюваного та його захисника ОСОБА_7 до матеріалів досудового розслідування та здійснювались перешкоди захиснику у виконанні ним своїх професійних обов'язків по захисту прав та інтересів ОСОБА_6 , поза як слідчий жодним чином не відреагував на подані адвокатом ОСОБА_7 клопотання, в тому числі щодо неефективного розслідування та фальсифікації матеріалів досудового розслідування, про що стороною захисту подано скаргу до слідчого судді про відвід слідчого ОСОБА_18 , яку в подальшому залишено без розгляду. Окрім того, звертають увагу на те, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про виклик слідчого ОСОБА_18 , а повторне таке клопотання було судом проігноровано.
-4-
Також судом не з'ясовано, яким чином інші особи, які приймали участь у заподіянні потерпілим тілесних ушкоджень та на яких вказували потерпілі вибули зі справи. З цього приводу стороною захисту було заявлено ряд клопотань, в тому числі щодо повторного допиту потерпілої ОСОБА_8 , які залишились без розгляду. Також вважає безпідставними посилання суду на показання свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , які є близькими родичами потерпілих та їх показання прямо суперечать даним слідчого експерименту та їх показанням, які дані ними під час їх допиту в якості потерпілих. Також вважають нелогічною позицію суду з приводу критичної оцінки показів свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , оскільки така позиція суду суперечить висновкам щодо допитаних в суді близьких родичів потерпілих - свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , що викликає сумнів у їх правдивості. Окрім того, судом не вжито заходів для виклику в судове засідання в якості свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , які володіють інформацією про те, що тілесні ушкодження потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_8 отримали внаслідок падіння з квадроцикла, що мало місце на початку червня 2019 року, про що потерпіла показала в судовому засіданні 19.05.2021, однак суд розтлумачив такі показання як такі, що вимушено сказані нею працівникам прикордонної служби.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали свою апеляційну скаргу та заперечили проти апеляційної скарги прокурора, думку проку4рора, яка підтримала свою апеляційну скаргу та заперечила проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та його захисника, пояснення потерпілої, яка підтримала апеляційну скаргу прокурора та заперечила проти апеляційної скарги обвинуваченого та його захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника та прокурора задоволенню не підлягають з таких підстав.
Відповідно до ст.404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, «кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом».
Відповідно до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на
-5-
підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального Закону та Конвенції.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються сукупністю доказів, досліджених у судовому засіданні та наведених у вироку.
З вироку суду першої інстанції вбачається, що в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, не визнав та показав, що не спричинив жодних тілесних ушкоджень потерпілим, вони отримали такі внаслідок падіння з квадроцикла про, що повідомляли при перетині державного кордону України працівників прикордонної служби.
Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, на підтвердження його винуватості у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, суд першої інстанції з дотриманням, передбачених процесуальним законом положень судового розгляду справи, дослідив усі наявні докази у справі та дав їм належну правову оцінку.
Винуватість ОСОБА_6 у вчиненні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, підтверджена наведеними у вироку показаннями потерпілої та свідків, які були безпосередньо допитані в судовому засіданні. Показаннями потерпілої ОСОБА_8 підтверджується, що 30.06.2019 біля 18 год., вона разом з ОСОБА_11 приїхали до ОСОБА_12 , щоб поговорити з приводу справи про розподіл майна. Вона залишилася в автомобілі, а ОСОБА_11 зайшов всередину будинку. Десь через десять хвилин приїхали ОСОБА_6 , його дружина ОСОБА_14 і сестра ОСОБА_15 . Через відкрите вікно на дверях автомобіля обвинувачений та його дружина почали хапати її за волосся та наносити їй удари в обличчя та груди. Потім в автомобіль сіла ОСОБА_15 , і також почала її бити. Їй нанесли близько десяти ударів, це тривало 10 хвилин. Потім з будинку вийшли ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , який сказав обвинуваченому щоб заспокоївся. Після чого, обвинувачений витяг з куртки газовий балончик і заприскав обличчя ОСОБА_11 , якому, на її думку, закрутилось у голові, тому він присів. Однак ОСОБА_6 став наносити потерпілому удари газовим балончиком по голові. Після чого вона поїхала у вулицю до сестри ОСОБА_11 - ОСОБА_19 , будинок якої знаходиться приблизно за 200 м від місця події. Вона забігла у двір і почала кликати на допомогу, тоді з будинку вийшли ОСОБА_19 та її донька ОСОБА_20 . Вона ще і раніше намагалася піти покликати на допомогу, але їй не давала це зробити ОСОБА_15 , яка сиділа поряд в автомобілі. Через п'ять хвилин у двір прийшов обвинувачений і наніс їй один удар газовим балончиком під ліве око. Розборонили їх ОСОБА_19 та її донька ОСОБА_20 . Після закінчення конфлікту викликали поліцію. Багато людей бачили ці події, однак ніхто не хотів вмішуватися. Між нею та обвинуваченим неодноразово виникали конфлікти. При перетині кордону вони дійсно повідомили, що впали з квадроцикла, оскільки інакше їх би не пропустили. Крім того, ОСОБА_11 сподівався на примирення з обвинуваченим.
Показаннями свідка ОСОБА_19 стверджується, що 30.06.2019 її розбудила донька і повідомила, що б'ють її дядька ОСОБА_11 . Коли вона вийшла на двір, то там були її брат ОСОБА_11 , ОСОБА_23 , обвинувачений ОСОБА_24 , а також
-6-
Велика ОСОБА_25 , Велика ОСОБА_26 , ОСОБА_27 . Обвинувачений наносив удари ОСОБА_11 по голові, по обличчю текла кров. Обвинувачений наносив також удари і ОСОБА_8 . Тоді вона почала тягнути свого брата ОСОБА_11 до будинку, щоб його не били. Потім обвинувачений ОСОБА_6 став на ящик і вдарив потерпілу ОСОБА_8 , від чого у потерпілої по обличчю потекла кров. Після цього випадку вони перебувають у неприязних стосунках, хоча вона неодноразово намагалася примиритися з ОСОБА_6 . Також брат ОСОБА_11 повідомив їй, що обвинувачений прискав балончиком у обличчя. Потім потерпілі викликали поліцію.
Свідок ОСОБА_20 у судовому засіданні показала, що 30.06.2019 була у своєму дворі, коли почула крики, а через хвилину приїхала потерпіла ОСОБА_8 на автомобілі і попросила покликати маму, оскільки б'ють ОСОБА_11 . Потім прибіг дядько ОСОБА_11 , а за ним ще четверо осіб, а саме обвинувачений ОСОБА_24 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 і ОСОБА_27 . Обвинувачений бив ОСОБА_11 кулаком по обличчю, а інші розмахували руками і штовхали потерпілого. Обличчя ОСОБА_11 було в крові, на обличчі у ОСОБА_8 були розсічення. Ця подія тривала близько 30 хвилин, після чого потерпілі зайшли у будинок. Також ОСОБА_11 сказав їй, що обвинувачений прискав йому балончиком в обличчя.
Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні показала, що обвинувачений є її сином. 30.06.2019 вона знаходилась вдома одна, коли до хати зайшов її колишній чоловік ОСОБА_11 , при цьому його співмешканка ОСОБА_8 залишилась на вулиці в автомобілі. Він кричав на неї, погрожував, тому вона, злякавшись, зателефонувала за своїми дітьми. Коли діти приїхали до неї, то між ними та ОСОБА_11 відбулась словесна перепалка, після чого останній сів у машину та зі своєю співмешканкою поїхали. Обвинувачений ОСОБА_6 залишився вдома. Весь конфлікт відбувався на подвір'ї будинку, бійки між ними не було.
Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні показала, що 30.06.2019 вона знаходилась у гостях у свого рідного брата ОСОБА_6 , коли їм зателефонувала мама і сказала, що додому прийшов батько ОСОБА_11 , з яким вони розірвали шлюб, і кричить на неї. Вона разом з ОСОБА_6 та його дружиною поїхали додому до матері, де побачили, як ОСОБА_11 кричить. ОСОБА_8 як їх побачила, то одразу ж сіла у автомобіль. Батько ОСОБА_11 ще трохи покричав, а потім також сів у автомобіль і вони поїхали у вулицю, де живе батькова сестра. Бійки ніякої не було, чи були на тілі потерпілих тілесні ушкодження, вона не бачила. Після події вони залишилися вдома з матір'ю.
Свідок ОСОБА_14 показала, що 30.06.2019 вони знаходилися вдома, коли зателефонувала мама чоловіка і сказала, що батько ОСОБА_11 влаштував суперечку. Тоді вона разом з чоловіком та його сестрою поїхали до мами. Батько ОСОБА_11 ще деякий час кричав, а потім разом з ОСОБА_30 , яка весь час сиділа у автомобілі, поїхали. Вони ще трохи побули біля мами, а потім поїхали додому. Зазначила, що конфлікт відбувався на подвір'ї, бійки ніякої не було, вона весь час знаходилась біля чоловіка ОСОБА_6 , будь-яких тілесних ушкоджень на тілі потерпілих не бачила, до будинку ОСОБА_19 вони не підходили.
Крім того, колегія суддів зазначає, що деякі розбіжності щодо викладення потерпілим та свідками розвитку подій та послідовності нанесення потерпілим тілесних ушкоджень, зумовлені особистим сприйняттям кожним із учасників цих подій, а тому це не дає підстав для визнання показань вказаних осіб недостовірними.
При цьому суд першої інстанції поставився критично до показань свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , про те, що обвинувачений не наносив потерпілим тілесних ушкоджень. Натомість, під час розгляду справи встановлено, що наявні у потерпілого ОСОБА_11 тілесні ушкодження розміщені були на правій орбітальній ділянці голови, правій скроневій ділянці волосистої частини голови,
-7-
а у потерпілої ОСОБА_8 в лівій орбітальній ділянці, куті рота зліва, внутрішній поверхні лівого плеча, верхній третині лівого передпліччя, нижній третині правого плеча, що підтверджується відповідною медичною документацією.
Водночас колегія суддів звертає увагу на той факт, що свідок ОСОБА_12 - мама обвинуваченого, а свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , відповідно, сестра та дружина обвинуваченого, і тому їх показання в частині того, що обвинувачений не наносив тілесних ушкоджень потерпілим були дані з метою допомогти обвинуваченому уникнути кримінальної відповідальності за скоєне. При цьому вони суперечать показанням потерпілої ОСОБА_8 та свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , наданих у судовому засіданні.
Також слід зазначити, що допит вказаних свідків судом першої інстанції було проведено у відповідності до вимог КПК України, зокрема попереджено про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання.
Тому доводи апеляційної скарги сторони захисту в цій частині є необгрунтованими та спростовуються наведеним вище, і апеляційним судом відхиляються.
Окрім того, вина обвинуваченого ОСОБА_6 в сукупності з показаннями потерпілої ОСОБА_8 та свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , підтверджується також іншими доказами, що містяться в матеріалах кримінального провадження.
Вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.125 КК України стверджується сукупністю доказів, зібраних при провадженні досудового розслідування, які безпосередньо досліджені та перевірені судом, зокрема, заявою ОСОБА_31 від 30.06.2019, у якій вона просить прийняти міри до ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які 30.06.2021 близько 17 год. заподіяли їй та її співмешканцю ОСОБА_11 тілесні ушкодження. ОСОБА_6 вдарив її та співмешканця кулаком в область обличчя та застосував сльозогінний газ.
Висновком експерта №196 від 23.07.2019, з якого вбачається, що у ОСОБА_8 виявлено ЗЧМТ. Струс головного мозку, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, та тілесні ушкодження у вигляді синців на шкірних покривах лівої орбітальної ділянки, кута рота зліва, внутрішньої поверхні лівого плеча, верхньої третини лівого передпліччя, нижньої третини правого плеча, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності. По давності виникнення вищевказані тілесні ушкодження вкладаються в час події, яка мала місце 30.06.2019. Малоймовірно виникнення вказаних тілесних ушкоджень внаслідок падіння з висоти власного зросту. ОСОБА_8 було нанесено не менше шести ударів в ділянку обличчя, лівої та правої верхніх кінцівок.
Висновком експерта № 196 від 19.07.2019, з якого вбачається, що у ОСОБА_11 виявлено ЗЧМТ. Струс головного мозку, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, та тілесні ушкодження у вигляді синця на шкірних покривах правої орбітальної ділянки, набряку м'яких тканин правої скроневої ділянки волосистої частини голови та крововиливу в білкову оболонку обох очей, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності. По давності виникнення вищевказані тілесні ушкодження вкладаються в час події, яка мала місце 30.06.2019. Малоймовірно виникнення вказаних тілесних ушкоджень внаслідок вільного падіння з висоти власного зросту. ОСОБА_11 було нанесено не менше двох ударів в ділянку голови.
Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.09.2019 з довідкою до нього, з якого вбачається, що ОСОБА_11 впізнав на фотознімку під номером 2 ОСОБА_6 та вказав на нього як на особу, яка заподіяла йому тілесні ушкодження.
-8-
Протоколом проведення слідчого експерименту від 14.09.2019 з фототаблицею до нього, з якого вбачається, що потерпілий ОСОБА_11 детально відтворив подію спричинення йому тілесних ушкоджень.
Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.09.2019 з довідкою до нього, з якого вбачається, що ОСОБА_8 впізнала на фотознімку під номером 2 ОСОБА_6 , як особу яка спричинила їй тілесні ушкодження.
Протоколом проведення слідчого експерименту від 14.09.2019 з фототаблицею до нього, з якого вбачається, що потерпіла ОСОБА_8 детально відтворила подію спричинення їй тілесних ушкоджень.
Заявою ОСОБА_11 від 01.07.2019, у якій він просить прийняти міри до ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , які 30.06.2019 близько 17 год. спричинили йому тілесні ушкодження.
Протоколом допиту потерпілого ОСОБА_11 від 15.07.2019 та протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_11 від 14.09.2019, з яких вбачається, що такий детально описав події, які мали місце 30.06.2019, за яких йому було спричинено тілесні ушкодження.
Всупереч доводів сторони захисту, наведені докази перевірені судом першої інстанції з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, відповідно до ст.94 КПК України оцінено кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення та їх обґрунтовано покладено в основу вироку.
Таким чином, з матеріалів кримінального провадження та вироку вбачається, що судом першої інстанції були досліджені всі надані сторонами докази в повному обсязі і дана їм належна оцінка у вироку, судом досліджено всі обставини, які могли мати значення для справи, докази, на яких побудовані висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є належними, допустимими, достатніми та достовірними, не містять протиріч. Та оцінивши їх у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що у діях ОСОБА_6 наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України а саме, умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, а тому доводи обвинуваченого та його захисника, викладені в апеляційній скарзі щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, колегія суддів вважає необґрунтованими і такі відхиляє.
Таким чином, встановивши в порядку статті 91 КПК України обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, належність та допустимість доказів, з урахуванням доводів обвинуваченого, місцевий суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
На переконання колегії суддів, матеріали кримінального провадження свідчать про те, що суд першої інстанції у повному обсязі дослідив усі обставини, які мали значення для прийняття рішення в справі, повно та всебічно перевірив зібрані на досудовому розслідуванні докази й дав їм у сукупності належну оцінку на, що вказує наведений у вироку аналіз доказів, з яким погоджується і колегія суддів.
Твердження сторони захисту про відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, спростовуються показаннями потерпілої, свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 - очевидців події та іншими матеріалами кримінального провадження.
-9-
Під час вивчення матеріалів кримінального провадження не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що потерпіла ОСОБА_8 та свідки ОСОБА_19 , ОСОБА_20 з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити обвинуваченого ОСОБА_6 у зазначеному кримінальному правопорушенні, а тому судом показання свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , обгрунтовано визнано правдивими та такими, що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
До того ж підстав не довіряти показанням свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , які були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та приведені до присяги, у суду не було, а під час апеляційного розгляду обвинуваченим не наведено доводів, які б давали колегії суддів підстави вважати, що вказані свідки давали показання у суді першої інстанції з метою обмови обвинуваченого.
Судом також ретельно досліджувалися та перевірялися інші матеріали кримінального провадження, зокрема: протоколи проведення слідчого експерименту, висновки експерта.
Наведеними доказами, яким суд дав належну оцінку, спростовуються твердження сторони захисту, наведені в апеляційній скарзі про відсутність в матеріалах кримінального провадження належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Разом з тим, аналізуючи в даному випадку позицію обвинуваченого ОСОБА_6 в суді першої інстанції та співставляючи її з обвинуваченням, що йому інкримінується, а також з показаннями учасників судового провадження та з іншими доказами, дослідженими судом, які повністю викривають обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, колегія суддів приходить до висновку про те, що вищезазначені показання та інші наведені судом докази мають характер логічних, послідовних та об'єктивних. Зазначені докази винуватості ОСОБА_6 є такими, що доповнюють одне одного, не змінювалися протягом всього провадження у справі, є належними, достовірними, допустимими, достатніми та такими, що не суперечать Конституції та нормам КПК України.
Слід визнати необгрунтованими й доводи сторони захисту про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки вивченням матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про неповноту та необ'єктивність дослідження судом матеріалів кримінального провадження.
Таким чином, колегія суддів вважає, що давши належну оцінку всім зібраним доказам у сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні і вважати, що останнього незаконно засуджено за вказані злочинні дії, немає підстав.
Щодо доводів сторони захисту про можливість іншого механізму отримання потерпілими тілесних ушкоджень, зокрема шляхом падіння з квадроциклу, то такий механізм спричинення тілесних ушкоджень повністю виключено з огляду на дані висновків судово-медичних експертиз №№196 від 19.07.2019 та 23.07.2019, в яких експерт чітко вказав на фактичне походження тілесних ушкоджень у потерпілих та зазначено механізм їх спричинення. При чому експертом виключено виникнення у потерпілих тілесних ушкоджень внаслідок падіння з висоти власного зросту. Зазначене підтверджено також показаннями потерпілої, свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , при цьому останні були безпосередніми очевидцями події, які вказували, що особисто бачили, як обвинувачений наносив потерпій ОСОБА_8 удари кулаком в обличчя, ліву та праву верхні кінцівки, та потерпілому ОСОБА_11 в область голови, тримаючи в руці газовий балончик та узгоджується з даними проведених слідчих експериментів, згідно яких вбачається, яким способом обвинувачений ОСОБА_6 спричинив потерпілим тілесні ушкодження, що зафіксовано також фотозйомкою та відображено на фото світлинах до протоколів слідчого експерименту.
-10-
У ході аналізу доводів апеляційної скарги підстав для закриття кримінального провадження, судом апеляційної інстанції встановлено не було, адже винуватість ОСОБА_6 підтверджується належними, допустимими, достовірними доказаними, безпосередньо дослідженими та оціненими на основі власного переконання судом першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що під час досудового розслідування та при розгляді кримінального провадження в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, проведено необхідні експертизи, належним чином з'ясовані обставини, що характеризують об'єкт і об'єктивну сторону кримінального правопорушення, допитані всі особи, показання яких має істотне значення для кримінального провадження. Тому апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги про відсутність належних доказів вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення є безпідставними і такі відхиляються.
Беручи до уваги викладене, апеляційний суд вважає, що давши належну оцінку всім зібраним доказам у сукупності відповідно до вимог ст.94 КПК України, врахувавши поведінку всіх учасників під час вчинення кримінального правопорушення, суд дійшов обгрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у кримінальному правопорушенні, за яке його притягнуто до кримінальної відповідальності.
Та обставина, що суд по-іншому оцінює наведені у вироку докази порівняно з оцінкою їх обвинуваченим чи його захисником в апеляційній скарзі, не свідчить про необ'єктивність чи упередженість суду. Тому доводи в скарзі обвинуваченого про неправильну оцінку доказів судом у вироку є безпідставними.
З вироку вбачається, що на підставах тих доказів, які були предметом перевірки в судових засіданнях, з достатньою повнотою з'ясовано всі обставини зазначеного у вироку кримінального правопорушення, а твердження сторони захисту про недоведеність вини ОСОБА_6 в зазначеному кримінальному правопорушенні, а також доводи про відсутність у кримінальному провадженні достовірних доказів його вини у кримінальному правопорушенні, за яке його притягнуто до кримінальної відповідальності, належно перевірялися в судовому засіданні й обгрунтовано визнані безпідставними.
З огляду на те, що дослідженням матеріалів кримінального провадження не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ'єктивність дослідження судом обставин кримінального провадження, не має підстав вважати, що в ньому допущена суттєва неповнота судового розгляду, яка викликає необхідність скасування вироку, на чому сторона захисту наголошує в своїй апеляційній скарзі. Отже, на підставі оцінки й аналізу наведених доказів суд правильно визнав винним ОСОБА_6 у вказаному в вироку кримінальному правопорушенні та правильно кваліфікував дії обвинуваченого за ч.2 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Інші доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду не спростовують, оскільки судом першої інстанції в повній мірі встановлено та належним чином оцінено і враховано всі обставини, які за законом повинні бути врахованими при розгляді кримінального провадження.
Доводи апеляційної скарги про те, що слідчим проігноровано клопотання захисника ОСОБА_7 про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, поданого в порядку ст.221 КПК України, не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, оскільки постановою дізнавача від 17.09.2020 клопотання ОСОБА_7 про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження щодо ОСОБА_6 було задоволено.
-11-
Щодо посилання сторони захисту на неналежність доказу - висновків судово-медичної експертизи №№ 196 від 19.07.2019, 23.07.2019, оскільки експертиза проводилась без медичної документації ОСОБА_11 , то колегія суддів дійшла наступного висновку.
Статтею 101 КПК України встановлено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Зміст висновку експерта визначено приписами статті 102 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, висновок експерта ґрунтується на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо, на підставі дослідження матеріалів кримінального провадження та медичних документів потерпілого, зроблено опис проведених досліджень. У висновку зазначено матеріали, які використовувались при проведенні експертизи, а також зазначено коли, де, ким та на якій підставі проведена експертиза, місце і час проведення експертизи. Експерт був попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків у суді, невиконання інших обов'язків. У ході дослідження було надано відповіді на всі поставлені на вирішення експертизи питання.
Також вищевказана експертиза проведена кваліфікованим експертом, який має достатній експертний досвід роботи. Вона була проведена експертом, виходячи із прав та обов'язків, наданих йому ст.ст.69,70 КПК України.
Отже, на переконання колегії суддів, висновок експерта повністю відповідає вимогам ст.ст.101,102 КПК України.
Разом з тим, перевіряючи правильність оцінки зазначених висновків експерта з точки зору допустимості, колегія суддів вважає, що висновок експерта є самостійним джерелом доказів (ч.2 ст.84 КПК), залучення експерта для проведення експертизи відбулося на підставі ухвали слідчого судді в порядку, передбаченому ст.242 КПК України, експерт є належним суб'єктом для проведення цього виду експертних досліджень і відповідає вимогам, що висуваються ч.ч.1,2 ст.69 КПК України та законом «Про судову експертизу», експерт не здійснював за власною ініціативою збирання доказів та матеріалів для проведення експертизи, отримання ним безпосередньо від потерпілої, яка була присутньою під час дослідження, медичної документації не призвело до істотного порушення прав та свобод людини, а також не вплинуло на достовірність отриманих висновків.
Слід також зазначити, що якщо стороною обвинувачення використано висновок експерта на підтвердження винуватості особи, саме цей висновок з детальним аналізом медичної документації має бути відкритий стороні захисту при виконанні вимог ст.290 КПК України. Водночас захист не позбавлений процесуальної можливості за необхідності клопотати про надання доступу до матеріалів, які досліджував експерт. За відсутності такого клопотання, з урахуванням ст.22 цього Кодексу слід розуміти, що сторона захисту, самостійно обстоюючи свою правову позицію, не вважала за доцільне скористатися на згаданій стадії провадження правом на відкриття їй також і медичної документації.
Відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст.290 КПК України не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст.412 цього Кодексу, автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом й скасування на підставі п.1 ч.1 ст.438 КПК України судових рішень, якщо зазначені документи було отримано у визначеному законом порядку, і згадана сторона не клопотала про надання доступу до медичних документів або при здійсненні судового чи апеляційного провадження їй було забезпечено можливість реалізувати право на ознайомлення з такими документами.
-12-
З огляду на те, що право сторони захисту на ознайомлення із матеріалами кримінального провадження було дотримано в повному обсязі, а можливість ознайомитися безпосередньо із матеріалами, які досліджував експерт, не використана, хоча перешкоди для її реалізації були відсутні, доводи захисника про визнання недопустимим висновків судово-медичного експерта від 19.07.2019 та 23.07.2019 за №№ 196 є безпідставними.
Окрім того, в апеляційній скарзі захисник зазначає, що в ході досудового розслідування було допущено порушення порядку проведення впізнання за фотознімками від 14.09.2019 за участю потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_11 .
Однак, колегія суддів, відхиляє такі доводи сторони захисту, також, вважає їх надуманими, необґрунтованими та такими, що спрямовані на уникнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст.228 КПК України, перед тим, як пред'явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з'ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу про, що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.
Згідно з ч.ч.6,7 зазначеної статті, за необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред'явленні особи для впізнання.
Фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред'являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознімки, що пред'являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.
Відповідно до ст.231 КПК України, про проведення пред'явлення для впізнання складається протокол згідно з вимогами цього Кодексу, у якому докладно зазначаються ознаки, за якими особа впізнала особу, річ чи труп, або зазначається, за сукупністю яких саме ознак особа впізнала особу, річ чи труп.
У разі проведення пред'явлення для впізнання згідно з правилами, передбаченими ч.ч.5,6 ст.228 КПК України, у протоколі, крім відомостей, передбачених цією статтею, обов'язково зазначається, що пред'явлення для впізнання проводилося в умовах, коли особа, яка пред'явлена для впізнання, не бачила і не чула особи, яка впізнає, а також вказуються всі обставини і умови проведення такого пред'явлення для впізнання. У такому разі анкетні дані особи, яка впізнає, до протоколу не вносяться і не долучаються до матеріалів досудового розслідування. Якщо проводилося фіксування ходу слідчої (розшукової) дії технічними засобами, до протоколу додаються фотографії осіб, речей чи трупа, що пред'являлися для впізнання, матеріали відеозапису. У разі якщо пред'явлення для впізнання проводилося в умовах, коли особа, яку пред'явили для впізнання, не бачила і не чула особи, яка впізнає, всі фотографії, матеріали відеозаписів, за якими може бути встановлена особа, яка впізнавала, зберігаються окремо від матеріалів досудового розслідування.
За даними протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.09.2019, за участі потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , будь-яких процесуальних порушень не встановлено.
-13-
Зокрема, при проведені слідчої дії були присутні поняті, яким були роз'яснені їх права та обов'язки, потерпілі були попереджені про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України, перед пред'явленням особи для впізнання у потерпілих попередньо з'ясовано, чи можуть вони впізнати особу. Після пред'явлення фотознімків для впізнання, потерпілі зазначили про впізнання особи на знімку №2 . Протокол був підписаний всіма учасника процесуальної дії. При цьому, попереднє знайомство з ОСОБА_6 не забороняє ст.228 КПК України впізнання такої особи за фотознімками, а забороняє відповідно до ч.6 зазначеної статті після проведення впізнання за фотознімками можливість у подальшому пред'явленні особи для впізнання, тобто вживу.
Передбачених законом підстав, які б свідчили про порушення саме вимог ст.ст.228, 231 КПК України при складанні протоколів пред'явлення для впізнання за фотознімками від 14.09.2019 за участю потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , захисником обвинуваченого в скарзі не наведено, а тому суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої про те, що дані процесуальні документи складені у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, досліджені судом разом з іншими доказами, і обґрунтовано визнані належним та допустимими, та прийняті судом до уваги.
Перевіряючи доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення та особі винного, колегія суддів такі відхиляє з огляду на наступне.
Згідно положень ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.65 КК України, врахував ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального проступку, ставлення обвинуваченого до скоєного; дані про його особу, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, та трьох малолітніх дітей на утриманні, позитивно характеризується, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; відсутність обставин, які пом'якшують покарання; обставину, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах; дійшов правильного висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання саме у виді громадських робіт, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, з чим погоджується і колегія суддів. Також при призначенні покарання враховується і те, що обвинувачений перебував у розшуку, що стверджується матеріалами кримінального провадження.
З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення внаслідок м'якості призначеного ОСОБА_6 покарання у виді громадських робіт.
Решта доводів апеляційних скарг не носять правового характеру, і не впливають на законність та обґрунтованість постановленого в даному кримінальному провадженні судового рішення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягнули за собою скасування чи зміни вироку, перевіркою матеріалів кримінального провадження в апеляційному порядку не встановлено, а тому апеляційній скарги обвинуваченого, його захисника та прокурора задоволенню не підлягають.
-14-
Керуючись ст.ст.404,405,407,419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , а також прокурора Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Перечинського районного суду Закарпатської області від 06.12.2021 щодо ОСОБА_32 ,-без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: