Справа № 309/1394/20
Закарпатський апеляційний суд
19.07.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді кримінальне провадження 11-кп/4806/117/21 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 18.01.2021.
Цим вироком:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, громадянин України, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , освіта неповна середня, не одружений, не працюючий, судимий, засуджений:
- за ч.2 ст.263 КК України до покарання у виді арешту на строк 04 (чотири) місяці.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 постановлено рахувати з дня його фактичного затримання.
Речовий доказ по справі - металевий кастет, який знаходиться у кімнаті зберігання речових доказів згідно квитанції про отримання на зберігання речових доказів у кримінальному провадженні №12020070050000481, експертний пакет INZ 1038772 постановлено знищити.
Виконання вироку в частині знищення речового доказу покладено на Хустський ВП ГУ НП України в Закарпатській області.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави витрати на проведення судової експертизи №1/282 від 29.05.2020 у розмірі 653,80 грн.
Згідно вироку ОСОБА_6 визнаний винним у вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.
23.05.2020 біля 12 год. 40 хв. в м.Хуст по вул.І.Франка, на території автовокзалу працівниками СРПП Хустського ВП ГУ НП України в Закарпатській області під час несення служби було виявлено ОСОБА_6 , який курив тютюнові вироби у громадському місці. В подальшому на підставі ст.34 Закону України «Про поліцію» було проведено перевірку ОСОБА_6 , в ході якої останній дістав з правої кишені куртки металевий предмет схожий на кастет, який було вилучено. Даний кастет ОСОБА_6 носив в кишені куртки з метою самозахисту до моменту його вилучення. Згідно висновку експерта №1/282 від 29.05.2020 вилучений під час огляду ОСОБА_6 металевий предмет схожий на кастет, є кастетом, відносить до холодної зброї ударно-дробильної дії, виготовлений саморобним способом.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 не оспорюючи фактичні обставини справи, просить вирок суду змінити у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок
-2-
суворості, призначивши йому покарання не пов'язане з арештом, обмеженням чи позбавлення волі. Обґрунтовуючи свої вимоги посилається на те, що судом першої інстанції належним чином не було взято до уваги обставини, які пом'якшують покарання: щире каяття, сприяння слідству, позитивна характеристика за місцем проживання, які могли би слугувати підставами для призначення йому покарання не пов'язаного з обмеженням його свободи. Вважає, що висновок органу пробації про те, що він суспільно небезпечна особа із середньою ймовірністю небезпеки для суспільства є хибним, оскільки згідно характеристик по місцю проживання він характеризується позитивно. Просить врахувати, що коли його перевіряли працівники поліції, то він сам витягнув з кишені кастет та добровільно видав його поліцейським, що за приписами ч.3 ст.263 КК України взагалі є підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Також обвинувачений звертає увагу на те, що у вироку суд не зазначив кому саме призначив покарання.
Судове провадження розглядається за відсутності обвинуваченого, неявка якого з урахуванням положень ч.4 ст.405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому, враховується, що обвинувачений належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги на вирок суду, а також те, що від нього не надходила заява чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин його неявки.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню з таки підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як встановлено матеріалами кримінального провадження, досудове розслідування й судовий розгляд по ньому проведені з дотриманням вимог розділів ІІІ, ІV КПК України. Викладені у вироку висновки про винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.263 КК України при обставинах викладених у вироку суду, ґрунтуються на зібраних доказах, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, та ніким із учасників судового розгляду не оспорюють ся, а тому апеляційним судом не перевіряються.
Як вбачається з мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції дослідив докази в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.
Разом з тим, з матеріалів кримінального провадження, зокрема, журналів судового засідання від 12.01.2021 (а.к.п.38-39) та 18.01.2021 (а.к.п.57-58) та технічного носія цих засідання вбачається, що під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції, ОСОБА_6 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, погоджувався із кваліфікацією дій, підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті.
За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження, дії ОСОБА_6 правильно кваліфіковані за ч.2 ст.263 КК України.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що обвинувачений порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання.
Положеннями статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
-3-
Відповідно до ст.65 КК України та п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» під час призначення покарання у кожному конкретному випадку, суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання, тощо.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Крім того, як неодноразово у своїх рішеннях зазначав Верховний Суд, термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом (хоча й у межах відповідної санкції статті) видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначено, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
На думку колегії суддів, при вирішенні питання про призначення ОСОБА_6 покарання судом першої інстанції були дотримані вимоги закону України про кримінальну відповідальність.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, тобто ті обставини, на які вказує обвинувачений в апеляційній скарзі, врахував дані про особу винного, який раніше судимий, не працевлаштований, за місцем проживання характеризується добре, обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття, за відсутності обставин, що обтяжують покарання, та обґрунтовано, на думку колегії судді, дійшов висновку про призначення покарання у виді арешту, в межах санкції ч.2 ст.263 КК України .
На переконання колегії суддів, вище зазначений захід примусу внесе відповідні корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченого, нейтралізує негативні настанови та змусить додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність і позбавить можливості вчиняти нові правопорушення. Підстави вважати, що призначене ОСОБА_6 покарання за видом чи розміром є явно несправедливим через суворість відсутні.
Суд першої інстанції при призначенні покарання також врахував те, що відповідно до даних досудової доповіді уповноваженого органу з питань пробації, враховуючи характеристику особи обвинуваченого ОСОБА_6 , його спосіб життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_6 без позбавлення або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства .
-4-
Апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_6 раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, у тому числі за скоєння аналогічного кримінального правопорушення, за який йому тоді було призначену міру покарання у виді 140 годин громадських робіт, однак ОСОБА_6 ухилився від відбування призначено покарання за, що його було притягнуто до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.389 КК України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що його виправлення можливо досягти без призначення покарання, яке не пов'язане з обмеження його свободи, є необґрунтованим й таким, що не відповідає даним про особу обвинуваченого, і такі відхиляються апеляційним судом.
Не заслуговують на увагу й доводи ОСОБА_6 про те, що той факт, що він добровільно видав працівникам поліції кастет при його огляді є підставою для звільнення його від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч.3 ст.263 КК України добровільна здача зброї і боєприпасів означає, що людина має можливість і надалі безперешкодно зберігати зброю, проте за власним бажанням, незалежно від причин та мотивів, передає її відповідному державному органу.
Обвинувачений ОСОБА_6 видав поліцейським холодну зброю (кастет) під час його перевірки на підставі ст.34 Закону України «Про поліцію», тобто фактично за умов коли він вже не мав можливості й надалі безперешкодно його зберігати.
З приводу посилання обвинуваченого про наявність у нього позитивної характеристики за місцем проживання, що на його думку суперечить висновку органу пробації про його суспільну небезпечність, колегія судді вважає, що сама по собі відсутність у характеристиці ОСОБА_6 очевидного негативних фактів не свідчить, що така характеризує його, як позитивну особу, більше того, зазначені у характеристиці ОСОБА_6 , виданої Нижньоселищнимським сільським головою ОСОБА_8 , дані про обвинуваченого, в супереч його апеляційним доводам, з більшою вірогідністю свідчить про протилежне.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання у виді арешту у розмірі, визначеному судом першої інстанції, є справедливим, необхідним і достатнім для досягнення мети, передбаченої ст.50 КК України.
Оскільки переконливих аргументів щодо суворості покарання обвинувачений в апеляційній скарзі не навів, за відсутності підстав для пом'якшення покарання, колегія суддів дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.404,405,407,419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 18.01.2021 щодо нього,- без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді: