СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/28993/21
пр. № 3/759/584/22
21 липня 2022 року суддя Святошинського районного суду м. Києва П'ятничук І.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в м. Києві ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП не відомий, за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 211483 від 10.11.2021 року, водій ОСОБА_1 10.11.2021 року приблизно о 23 год. 00 хв., керував автомобілем «Ніссан», д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві по вул. Михайла Котельникова, 95 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку, проводився із застосуванням приладу «Драгер» 6820 тест № 3255, який видав позитивний результат 0,54 % проміле, чим порушив п. 2.9 а ПДР України. Своїми діями ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Рева І.О. не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином. 15.07.2022 року захисником - адвокатом Рева І.О. подано до суду клопотання про перенесення розгляду справи, для надання доказів відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, проте вважаю за можливе розглянути справу у їх відсутність, з огляду на те, що адвокат Рева І.О. мала значний час для надання доказів, оскільки з 07.02.2022 року приймає учать у розгляді даної справи.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
В той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у статті 17 Конвенції, згідно якої жодне з положень Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Під час розгляду справи, було досліджено наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 211483 від 10.11.2021 року, який підписаний ОСОБА_1 ; роздруківкою результатів огляду, проведеного за допомогою приладу «Драгер», відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлено наявність алкоголю - 0,54 проміле; актом огляду на стан алкогольного спяніння з використанням спеціальних технічних засобів; відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції, відповідно до якого за результатами огляду, проведенного за допомогою приладу Драгер, у ОСОБА_1 виявлено наявність алкоголю - 0,54 проміле та відповідно до якого ОСОБА_1 визнає наявність у нього запаху алкоголю з ротової порожнини. Будь - яких заперечень щодо результатів огляду останній не висловлював.
Вказані докази приймаються до уваги, оскільки вони не викликають сумнівів чи протиріч, підтверджують обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи відповідно до ст. 280 КУпАП, зокрема, факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП Кодексу України про адміністративні правопорушення керування транспортним засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік.
Таким чином згідно матеріалів адміністративної справи вищезазначеними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст.ст. 35, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність правопорушника, судом не встановлено.
Відповідно до ст. 21 Кодексу України про адміністративні правопорушення підстав для передачі адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудовому колективу не встановлено.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 , кваліфіковані працівниками поліції вірно та вина водія ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні повністю доведена, оскільки підстав і доказів на підтвердження інших фактів суду надано не було.
При накладені адміністративного стягнення за ст. 130 ч. 1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , суд враховує, що керування транспортним засобом в стані сп'яніння, є небезпечним і досить поширеним правопорушенням, а накладення стягнення за адміністративне правопорушення передбачене статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення застосовується з метою запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами та має важливе значення для забезпечення безпеки дорожнього руху й експлуатації транспорту, захисту життя та здоров'я людей, майнових прав фізичних і юридичних осіб.
Враховуючи особу правопорушника, характер правопорушення, суд вважає за необхідне обрати адміністративне стягнення правопорушнику ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами. При цьому суд не вбачає підстав для накладення іншого виду стягнення.
Керуючись ч. 1 ст. 130, ст. ст. 221, 283, 284 КУпАП, -
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави, судовий збір в розмірі 496 (чотириста дев'яносто чотириста п'ятдесят чотири) грн. 20 коп.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суд через районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці.
Суддя І.В. П'ятничук