Справа №380/8354/22
21 липня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Сасевича О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 із вимогою стягнути з ОСОБА_1 до бюджету податковий борг в розмірі 6568,50 грн.
З метою обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач має податковий борг по єдиному податку з фізичних осіб (заява про застосування спрощеної системи оподаткування від 15.03.2018 на суму 6568,50 грн.). Оскільки відповідач не сплатив це зобов'язання у встановлений законом строк, таке набуло статусу податкового боргу.
Ухвалою судді від 13.06.2022 року в справі було відкрито провадження в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.
Згідно відомостей відділу обліку моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України у Львівській області, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є: АДРЕСА_1 .
Копію ухвали судді про відкриття провадження від 13.06.2022 року було скеровано на вищевказану адресу.
До суду 17.07.2022 року повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення разом із конвертом, на якому зазначено причини повернення такого відправлення: адресат відсутній за вказаною адресою.
Відповідач правом на подання відзиву передбаченим статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України не скористався, свою позицію стосовно позову не висловив.
Частиною 6 ст. 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши позов, подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 є платником єдиного податку з фізичних осіб, що підтверджується витягом з реєстру платників єдиного податку, перебуває на спрощеній системі оподаткування.
15.03.2018 ОСОБА_1 подав до контролюючого органу заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, відповідно до якої просив перевести його на спрощену систему оподаткування з 01.04.2018 року.
Оскільки ОСОБА_1 не сплатив узгоджені суми податкового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб у встановлені Податковим кодексом України строки, ГУ ДПС у Львівській області надіслало йому рекомендованим листом податкову вимогу форми «Ф» від 22.12.2021 №0097702-1303-1305.
Податкову вимогу форми «Ф» від 22.12.2021 №0097702-1303-1305 було отримано позивачем 28.12.2021 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи.
ОСОБА_1 станом на 02.02.2022 має податкову заборгованість по сплаті єдиного податку з фізичних осіб в сумі 6568,50 грн., що підтверджуються довідкою ГУ ДПС у Львівській області від 03.02.2022 №1427/5/13-01-13-03.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 15.1. статті 15 Податкового кодексу України (далі ПК України) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (п. 16.1.4. статті 16 ПК України).
Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України). Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 ст.56 ПК України).
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3. статті 57 ПК України).
Згідно з пунктами 59.1, 59.5 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до пункту 58.3. статті 59 ПК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
Пунктом 59.5. статті 59 ПК України обумовлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до підпункту 14.1.137 п. 14.1 статті 14 ПК України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з пункту 41.2 статті 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження (пункт 87.11. статті 87 ПК України).
Згідно з підпунктами 95.1-95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
При прийнятті рішення суд керується такими мотивами: податковий борг у ОСОБА_1 в сумі 6568,50 грн. з єдиного податку з фізичних осіб виник внаслідок несвоєчасної сплати ним у встановлені ПК України строки сум самостійно визначеного податкового зобов'язання. З метою спонукання відповідача сплатити податковий борг, орган стягнення надіслав платнику податку податкову вимогу форми «Ф» від 22.12.2021 №0097702-1303-1305. Цей позов про стягнення податкового боргу подано до суду після спливу 30 днів з дати надіслання платнику податків податкової вимоги. Суд враховує, що відповідач відзиву на позов суду не надав, будь-яких обставин на спростування обґрунтованості позовних вимог ГУ ДПС у Львівській області суду не повідомив, доказів сплати податкового боргу в сумі 6568,50 грн. суду не надав.
З огляду на встановлені обставини справи та наявні письмові докази суд вважає, що позовні вимоги ГУ ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки позивач не надав доказів понесення таких судових витрат, суд не має підстав вирішувати питання про їх розподіл, а витрати на сплату судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 241-246, 251, 255, 257-258, 262, 295, п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення», пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету податковий борг у сумі 6568 (шість тисяч п'ятсот шістдесят вісім) гривень 50 коп.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Сасевич О.М.