22 липня 2022 року м.Київ № 320/9252/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віталмар Транс" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Віталмар Транс" з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті у якому просить суд:
визнати протиправною та скасувати постанову від 25.08.2020 № 210416 про застосування адміністративно - господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 провадження відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є протиправною, оскільки винесена на підставі необґрунтованих висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем правил перевезення вантажу з перевищенням габаритно-вагових норм та без відповідного дозволу, з огляду на відсутність перевищення позивачем норм загальної ваги транспортного засобу, складання акту перевірки посадовими особами контролюючого органу за відсутності водія транспортного засобу, незазначення в акті проведення перевірки інформації щодо зважування транспортного засобу, ненадання позивачу довідки про результати здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, неналежне повідомлення відповідачем позивача про дату, час та місце розгляду справи про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що ним правомірно винесено оскаржувану постанову з огляду на додержання контролюючим органом вимог законодавства про автомобільний транспорт, а також на встановлені в ході рейдової перевірки перевищення належним позивачу транспортним засобом вагових обмежень на строєну вісь - 12,45 тонн, при нормативно допустимому - 11 тонн. Також, відповідачем наголошено на наявності інформації щодо вимірювальної техніки у пункті здійснення габаритно-вагового контролю та зазначено, що у разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки посадові особи, що провели перевірку, роблять про це відповідний запис. Крім того, відповідачем наголошено на можливості розгляду контролюючим органом справи про застосування адміністративно-господарського штрафу у відсутність уповноваженої особи суб'єкта господарювання, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду такої справи, та на можливості надання позивачем відповідних заперечень, пояснень та доказів до моменту винесення постанови.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якій наголошено на неспростуванні відповідачем факту невручення водієві будь-якого документу за результатами габаритно-вагового контролю, в тому числі довідки про здійснення габаритно-вагового контролю, непідтведженні яким саме обладнанням здійснювалось зважування, неспростуванні факту розгляду справи у порушення законодавства про автомобільний транспорт, що свідчить про незаконність спірної постанови.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані учасниками справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Віталмар Транс" (ідентифікаційний номер 35195356) зареєстроване як юридична особа 04.06.2007, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №10701020000028394. Основним видом діяльності товариства за КВЕД є 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до направлення № 001393 від 13.07.2020 посадовими особами Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проводилась рейдова перевірка транспортних засобів усіх форм власності та видів діяльності, що здійснюють перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, а саме Херсонська область: а/д М-14 "Одеса-Мелітополь - Новоазовськ" 203 км + 500 м у період з 13.07.2020 до 20.07.2020.
Чорноморським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу MAN TGX 18.440, номерний знак НОМЕР_1 , та напівпричіпу SCHWARZMULLER, номерний знак НОМЕР_2 , які належать ТОВ "Віталмар Транс", про що складено акт від 19.07.2020 № 040101 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідку від 19.07.2020 № 031906 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, якими зафіксовано перевезення позивачем вантажу із перевищенням встановленого осьового навантаження, а саме навантаження на строєну вісь транспортного засобу фактично становила 12,45 тонни при нормативно допустимому 11 тонн.
Також, за результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 19.07.2020 № 225646, яким встановлено порушення позивачем перевезення вантажу з перевищенням габаритно-вагових норм без відповідного дозволу з перевищенням встановлених п. 22.5 ПДР України вагових норм від 5% до 10%, навантаження на строєну вісь 12,45 тонни при дозволеному 11 тонни. Втім, від підпису та пояснень щодо встановленого порушення водій транспортного засобу відмовився, про що в акті посадовими особами Укртрансбезпеки вчинено відповідний запис.
На підставі вищевказаного акта Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено постанову від 25.08.2020 № 210416 про застосування адміністративно-господарського штрафу, згідно якої на позивача на підставі абзацу 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн.
Вважаючи протиправною постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Правовідносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344 (далі - Закон № 2344).
Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону № 2344 державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно ст. 48 Закону № 2344 автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Згідно ст. 33 Закону України “Про автомобільні дороги” рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентована Порядком № 879, затверджений постановою Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" від 27.06.2007, п. 2 якого встановлено, що габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотриманий визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Згідно приписів пункту 3 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Підпунктом третім п. 2 Порядку № 879 визначено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2%.
Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.200 № 30 (далі - Правила) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у п. 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно п. 4 Правил рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у п. 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлено Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
У відповідності до п. 22.5 Правил дорожнього руху, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 тонн (для контейнеровозів - понад 44 тонн, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 тонн), навантаження на одиночну вісь - 11 тонн (для автобусів, тролейбусів - 11,5 тонн), здвоєні осі - 16 тонн, строєні - 22 тонн (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 тонн, здвоєні осі - 18 тонн, строєні - 24 тонн) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 тонн, здвоєні осі - понад 16 тонн, строєні осі - понад 22 тонн або фактичною масою понад 40 тонн (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 тонн, здвоєні осі - понад 18 тонн, строєні осі - понад 24 тонн або фактичною масою понад 44 тонн, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 тонн) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 тонн або фактичною масою понад 24 тонн автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
При цьому згідно пункту 5 Правил, рух транспортних засобів та їх составів загальною масою до 40 тонн включно, якщо вони не є великогабаритними і контейнеровозів загальною масою до 46 тонн включно та заввишки від поверхні дороги до 4,35 метра включно (на встановлених Укравтодором, Укртрансбезпекою і Національною поліцією маршрутах, які погоджено з організаціями, зазначеними в пунктах 9-13 цих Правил), здійснюється без дозволу.
Відповідно до п. 18 Порядку № 879, за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
У разі пред'явлення водієм транспортного засобу міжнародного сертифіката зважування габаритно-ваговий контроль у частині зважування не здійснюється.
Згідно п. 21 Порядку № 879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2% подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Відповідно до п. 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10% - у подвійному розмірі; на 10 - 40% - у потрійному розмірі; більше як на 40% - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Наведеними правовими нормами визначено повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.
При цьому участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у п. 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на вісі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Пунктом 4 Порядку № 1567 передбачено, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених ст. 39, 48 Закону України № 2344 документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог ст. 53, 56, 57 і 59 Закону України № 2344; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Порядком № 1567 встановлено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (п. 21); у разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис (п. 22); справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення (п. 25); справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням (п. 26); у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (п. 27).
Як встановлено судом, посадовими особами Чорноморським міжрегіональним управління Укртрансбезпеки складено акт від 19.07.2020 № 040101 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідку від 19.07.2020 № 031906 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, якими зафіксовано осьове навантаження на строєну вісь з одиночними шинами транспортного засобу, який належить позивачу, 12.45 тонни при нормативно допустимій 11 тонн.
Також, за результатами перевірки складено акт від 19.07.2020 № 225646 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, яким встановлено порушення перевезення вантажу з перевищенням габаритно-вагових норм без відповідного дозволу з перевищенням встановлених п. 22.5 ПДР України вагових норм від 5% до 10% та навантаження на строєну вісь 12,45 тонни при дозволеному 11 тонн.
Пунктом 22 Порядку № 1567 встановлено, що у разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.
Зі змісту акта від 19.07.2020 № 225646 вбачається, що до зазначеного акта посадовими особами Укртрансбезпеки внесено запис наступного змісту "водій від письмових пояснень та підпису акта відмовився".
Відтак, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про неповідомлення посадовими особами Укртрансбезпеки водія транспортного засобу про вчинення правопорушення, з огляду на відсутність заперечень в акті проведення перевірки, оскільки з акта вбачається відмова водія від його підписання.
Згідно п.п. 6 п. 2 Порядку № 879, вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.
При цьому п. 12 Порядку № 879 передбачає, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Пунктом 13 Порядку № 879 визначено, що під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Відповідачем під час розгляду справи було долучено до матеріалів справи копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 895/М від 15.05.2020, видане Державним підприємством "Херсонський науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", назва та умовне позначення - ваги автомобільні тензометричні поосьовоного зважування САВПВ-20 зав. № 0001.
У свідоцтві вказано, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ EN45501 2007 та паспорту ваг.
Вказаний документ, який був чинним до 15.05.2021, тобто на момент виникнення спірних правовідносин, свідчить про те, що засіб вимірювання відповідає метрологічним та технічним вимогам.
Позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт несправності вагового обладнання, на якому здійснювався габаритно-ваговий контроль, істотних технічних дефектів приладу, що впливали на результати проведення такого контролю, або доказів зважування транспортного засобу іншим зважувальним обладнанням, ніж тим, щодо якого відповідачем надано свідоцтво про повірку.
Крім того, суд наголошує на тому, що діючим законодавством не передбачено обов'язковість зазначати в квитанції та інших документах тип вимірювальної техніки, за допомогою якої здійснювалось зважування транспортного засобу, у той час як свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки свідчить про можливість його використання до 15.05.2021.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у справі № 817/1051/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 83553106).
Відтак, доводи позивача про невідповідність ваг метрологічним та технічним вимогам є необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Щодо посилання позивача на неналежне його повідомлення відповідачем про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, суд зазначає, що згідно п. 26, 27 Порядку №1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Як вбачається з наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0308300590335, поштове відправлення з повідомленням про розгляд справи про автомобільний транспорт вручено позивачу особисто 26.08.2020.
Суд наголошує, що за своєю правовою природою, розгляд справи суб'єктом владних повноважень, передбачає ніщо інше, як прийняття ним відповідного рішення, що прямо передбачене Порядку № 1567, який закріплює, що під час розгляду справи, за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Втім, за висновком суду, отримання позивачем повідомлення після розгляду справи про застосування адміністративно-господарського штрафу не є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови, з огляду на те, що позивачем не надано суду доказів на спростування встановлених в актах 19.07.2020 та довідці порушень, які не було враховано відповідачем при розгляді справи про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт.
З огляду на встановлені судом обставини справи та правове регулювання спірних відносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 25.08.2020 № 210416 Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, якою на позивача накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн.
Ст. 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в п. 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України": згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 у справі № 802/2236/17-а.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, покладений на суб'єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності свого рішення не звільняє позивача від обов'язку доказування своїх тверджень чи заперечень.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Проте, позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а також не спростовано доводи відповідача.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.