ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"22" липня 2022 р. справа № 300/2194/22
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, площа Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення від 16.12.2021 за № 092250003209, визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_2 звернулась до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - Відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення від 16.12.2021 за № 092250003209, визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій з підстав неправомірної відмови в призначенні пенсії за віком.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про те, що Відповідачем 2 за наслідками розгляду поданої до Відповідача 1 позивачем заяви про призначення пенсії за віком та доданих документів, відмовлено в у призначенні пенсії за віком зважаючи на те, що період догляду за перестарілою ОСОБА_3 з 16.07.2001 по 31.12.2004 не врахований при обчисленні страхового стажу. Свою відмову відповідач мотивував відсутністю акту обстеження фактичних обставин здійснення догляду згідно Постанови №637 від 12.08.1993. Позивач вважає, що Відповідачем 1 протиправно невраховано вказаний період та, як наслідок, відмовлено у призначенні пенсії за віком, не врахувавши всі надані документи, які підтверджують факт догляду за перестарілою особою.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.06.2022 дану позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків.
21.06.2022 представником позивача зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки усунуті.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.06.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
08.07.2022 на адресу суду від представника Відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та вказує, що відповідно до вимог Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №637 від 12.08.1993, Головним управлінням ПФУ в Івано-Франківській області складено акт перевірки в управлінні праці та соціального захисту населення Косівської РДА документів про період догляду за перестарілою з 16.07.2001 по 10.12.2010 для зарахування стажу для призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , відображених в довідці від 10.08.2021 №1262. Однак, акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду не складено, оскільки особа за якою здійснювала догляд ОСОБА_1 , померла, що унеможливило провести її опитування.
14.07.2022 від Відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та вказує, що при розгляді заяви позивача про призначення пенсії прав позивача не порушував та правомірно не врахував спірний період до страхового стажу, оскільки в поданих матеріалах відсутній акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду згідно Постанови №637 від 12.08.1993.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив таке.
15.12.2021 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В зв'язку з впровадженням екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсій, вказана заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Листом від 29.12.2021 Головне управління ПФУ в Івано-Франківській області направило на адресу позивача рішення про відмову в призначенні пенсії винесене Головним управлінням ПФУ в Донецькій області від 16.12.2021 за №092250003209 (а.с.7, 10).
Згідно вказаного рішення, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком: за наданими документами до страхового стажу не зараховано період догляду за перестарілою з 16.07.2001 по 31.12.2004 згідно довідки №1262 від 10.08.2021, так як відсутній акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду згідно п. 10 Постанови №637 від 12.08.1993. Встановлено наявність у позивача страхового стажу 24 роки 07 місяців 20 днів з необхідних 28 років для призначення пенсії за віком.
Вважаючи такі дії та рішення відповідачів протиправними, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Оцінюючи наведені сторонами аргументи, суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також враховує приписи Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (надалі, також Закон №1788-XII), Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 12.08.1993 №637, а також іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Так, відповідно до Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII.
Щодо зарахування до страхового стажу для призначення пенсії за віком періоду догляду позивача за перестарілою особою з 16.07.2001 року по 31.12.2005, суд зазначає таке.
Відповідач 1 відмовляючи в призначенні пенсії позивачу, вказав на те, що до страхового стажу не зараховано період догляду за перестарілою з 16.07.2001 по 31.12.2004 згідно довідки №1262 від 10.08.2021, так як відсутній акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду згідно п. 10 Постанови №637 від 12.08.1993. (а.с.10).
Згідно із вимогами п. "ж" ч. 1 ст. 3 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року, право на трудову пенсію мають особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.
Відповідно до п. "є" ч. 3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до стажу роботи зараховується час догляду за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який потребує постійного стороннього догляду.
Порядок встановлення часу догляду за інвалідом І групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду встановлений п. 10 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ № 637 від 12.08.1993 року, а саме зазначений час догляду встановлюється на підставі: акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду; документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для інвалідів І групи і дітей-інвалідів) і вік (для престарілих і дітей-інвалідів).
Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду складається органами Пенсійного фонду на підставі відомостей, одержаних від органів управління житловим фондом, сільських, селищних рад народних депутатів, опитування осіб, за якими здійснюється догляд, та їхніх сусідів, інших даних.
Документами, які підтверджують перебування на інвалідності, можуть бути виписка із акта огляду медико-соціальної експертної комісії, медичні висновки, пенсійне посвідчення, посвідчення одержувача допомоги або довідка органів праці та соціального захисту населення або Пенсійного фонду та інші документи.
Документами, які підтверджують вік, можуть бути свідоцтво про народження або паспорт чи довідка житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем проживання (реєстрації) та інші.
Відповідно до довідки Кутської селищної ради Косівського району від 02.08.2021 за №1250, ОСОБА_1 здійснювала догляд за перестарілою ОСОБА_3 у період з 16.07.2001 по 10.12.2010, та за перестарілою ОСОБА_4 у період з 31.01.2011 по 15.11.2015 (а.с.8).
Згідно довідки Косівської ЦРЛ від 18.02.2005 за №1768 ОСОБА_3 потребує постійного догляду (а.с.9).
Крім того, суд зазначає, що відповідно до акту перевірки в управлінні праці та соціального захисту населення Косівської РДА документів про період догляду за перестарілою з 16.07.2001 по 10.12.2010 для зарахування до стажу для призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , відображених в довідці від 10.08.2021 за №1262, встановлено, що на підставі особового рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 отримувала допомогу по догляду за перестарілою ОСОБА_3 1921 року народження за період з 16.07.2001 по 10.12.2010 року (а.с.51,52).
Згідно даних доказів підтверджено, що позивач одержувала допомогу за те, що вона здійснювала догляд за перестарілою особою.
Згідно зі статтею 11 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом 1 групи або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства.
Згідно ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу ), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Зі змісту ст. 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" випливає, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Таким чином, та обставина, що позивач отримувала компенсацію як особа, що здійснювала догляд за перестарілим, що досяг 80-річного віку, свідчить про те, що вона відноситься до категорії застрахованих осіб, на яких розповсюджується дія Закону України "Про пенсійне забезпечення".
За таких обставин, Відповідач 1 безпідставно не врахував до страхового стажу позивача період догляду за перестарілою особою з 16.07.2001 по 31.12.2004, , що досягла 80-річного віку, зіславшись на відсутність акту обстеження фактичних обставин здійснення догляду.
Суд зазначає, що Акт перевірки та інші докази, які містяться в матеріалах пенсійної справи позивача не містять відомостей щодо встановлення надання недостовірних відомостей по здійсненню догляду за перестарілою особою за період з 16.07.2001 по 31.12.2004 та отримання нею допомоги по такому догляду.
Отже, слід визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16.12.2021 за №092250003209 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Як наслідок, суд доходить висновку що, до страхового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком слід зарахувати період догляду ОСОБА_1 за перестарілою особою - з 16.07.2001 по 31.12.2004.
Згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Враховуючи те, що встановлений Відповідачем 1 страховий стаж позивача становить 24 роки 07 місяців 20 днів та разом із періодом догляду за перестарілою особою - з 16.07.2001 по 31.12.2004, на час досягнення ОСОБА_1 віку 60 років, становить не менше 28 років, то на момент звернення із заявою, у позивача виникло право на отримання пенсії за віком.
При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Суд також зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.
Так, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Так умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пільгової пенсії визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про призначення пенсії. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - призначити або відмовити в такому призначенні, однак виключно у тому випадку, коли для цього є законні підстави. За законом в спірних правовідносинах у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Суд зазначає, що за загальним правилом, встановленим ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Проте відповідно до пункту 1 частини 1 даної статті пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Позивач звернувся до Відповідача 2 із відповідною заявою та необхідними документами 15.12.2021, тобто в межах зазначеного трьохмісячного строку. Відтак позивачу слід призначити пенсію з 16.10.2021.
Відповідно до частини 1 статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Зважаючи на те, що судом встановлено протиправність рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу Відповідачем 1, суд доходить висновку про необхідність зобов'язати саме Відповідача 2, (як відповідний територіальний орган Пенсійного фонду до якого зверталась із заявою позивач) призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 16.10.2021, зарахувавши при цьому до страхового стажу період догляду за перестарілою особою - з 16.07.2001 по 31.12.2004, що є належним способом захисту та поновлення порушеного права позивача.
В той же час, суд зазначає про те, що заявлена позивачем вимога про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії, не підлягає до задоволення, оскільки в ході розгляду справи таких дій з боку Відповідача 2, судом не встановлено, а позивачем жодних доказів на підтвердження вказаної вимоги, не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про часткове обґрунтування заявлених позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню частково.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 1984,80 грн. згідно квитанції від 20.06.2022 (а.с.42).
Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суду надано право покласти судові витрати у справі повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, то слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області частину сплаченого судового збору в розмірі 1488,60 грн., як зі сторони, внаслідок неправильного рішення якої виник спір.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, площа Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправним та скасування рішення від 16.12.2021 за № 092250003209, визнання протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16.12.2021 за №092250003209 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) призначити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) пенсію за віком з 16.10.2021, зарахувавши при цьому до страхового стажу період догляду за перестарілою особою - з 16.07.2001 по 31.12.2004.
В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, площа Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) гривень 60 копійок
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Матуляк Я.П.