Справа № 2-129/2007 Номер провадження 22-ц/814/1194/22Головуючий у 1-й інстанції Горулько О.М. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
20 липня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Дряниці Ю. В., Прядкіної О. В.
за участю секретаря: Ракович Д. Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Говорової Світлани Леонідівни в інтересах ОСОБА_1
на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 22 березня 2007 року у складі судді Горулько О. М.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Решетилівської селищної ради про визнання права власності на житловий будинок, господарсько-побутові будівлі та споруди,
У лютому 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом до Решетилівської селищної ради про визнання права власності на житловий будинок, господарсько-побутові будівлі та споруди.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , після смерті якої залишилася спадщина у вигляді житлового будинку, господарсько-побутових споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначала, що її мати побудувала вказаний будинок самостійно за власні кошти у 1930-1960 роках та володіла ним на праві приватної власності, що за її життя ніким не оспорювалося.
Вона є спадкоємцем за законом на майно померлої, але внаслідок того, що її мати ОСОБА_3 за свого життя не оформила правовстановлюючого документа на свій житловий будинок та господарсько-побутові будівлі і споруди, нотаріальна контора не має можливості видати їй свідоцтво про право на спадщину.
Оскільки на підставі частини п'ятої статті 1268 ЦК України їй як спадкоємцю незалежно від часу прийняття спадщини вона належить з часу відкриття, вважає, що вона як спадкоємець є наступним власником житлового будинку.
Посилаючись на викладене, просила суд визнати належність житлового будинку, господарчих будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 як попередньому власнику, ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , і визначити її, як спадкоємця, наступним власником вказаного будинку, господарсько-побутових споруд, визнавши за нею право власності на вказаний житловий будинок і господарчі будівлі.
Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 22 березня 2007 року прийнято визнання представником відповідача позову та задоволено позов ОСОБА_2 .
Визначено належність житлового будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , як попередньому власнику, визначено ОСОБА_2 , як спадкоємця, наступним власником цього будинку та визнано за ОСОБА_2 право власності на вказаний жилий будинок.
Рішення суду набрало законної сили 02.04.2007.
11 квітня 2022 року рішення суду в апеляційному порядку оскаржила адвокат Говорова С. Л. в інтересах ОСОБА_1 , який не брав участі у справі, та посилаючись в апеляційній скарзі на те, що оскаржуване рішення впливає на його права та інтереси як власника земельної ділянки після померлої ОСОБА_3 , просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.
Вказує, що після смерті ОСОБА_3 спадкова справ не була заведена, відмова у вчиненні нотаріальної дії про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом не приймалося, а в рішенні суду відсутня вказівка на те, яким саме чином ОСОБА_2 прийняла спадщину та якими документами це підтверджується.
Зазначає, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому ОСОБА_2 пропустила строк для прийняття спадщини, який закінчився 25.05.2005.
Оскільки згідно заповіту від 07.09.2004, копія якого була надана ОСОБА_4 до матеріалів справи № 546/60/22, ОСОБА_3 постійно проживала та була зареєстрована за адресою: с. Крохмалі Решетилівського району, в той час як з рішення вбачається, що ОСОБА_3 проживала в с. Прокопівка, а ОСОБА_2 в с. Покровське, тому ОСОБА_2 не прийняла спадщину.
Також вказує, що ОСОБА_1 придбав у власність земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу з ОСОБА_5 який, в свою чергу отримав вказану земельну ділянку на підставі заповіту ОСОБА_3 від 07.09.2004.
Суд першої інстанції при розгляді справи не визначив коло спадкоємців ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_2 не була єдиною спадкоємицею ОСОБА_3 , так як остання мала ще одну доньку ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , але її спадкоємці не були залучені до участі в справі.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення особи, яка подала апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про закриття апеляційного провадження з огляду на таке.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадщина здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1222 ЦК України).
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (частина перша статті 1258, стаття 1261 ЦК України).
По справі встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , про що Відділом РАЦС Решетилівського районного управління юстиції в книзі реєстрації актів про смерть 26.11.2004 зроблено актовий запис № 159 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 .
Позивач ОСОБА_7 є дочкою померлої, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Решетилівською сільською радою Полтавської області 31.12.1966 на підставі актового запису № 122, та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , виданим Решетилівським райвідділом ЗАГС Полтавської області 29.06.1986 на підставі актового запису № 74.
Згідно технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 27.10.2006 ОСОБА_3 на праві власності належав житловий будинок АДРЕСА_1 .
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на спадкування вказаного житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами після померлої ОСОБА_3 , яка в установленому законом порядку за життя не оформила своїх прав на спірне нерухоме майно.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства визначено обов'язковість судового рішення.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Згідно частини першої статті 352 ЦПК України право апеляційного оскарження мають учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок про те, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
У пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Тобто, у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті. Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08 грудня 2021 року у справі № 522/14240/15-ц.
Скасування рішення суду за скаргою особи, яка не була залучена до участі у справі, можливе лише у разі, якщо рішення суду порушує права, свободи чи інтереси заявника і ці порушення є доведеними, реальними, а не на припущеннях (постанова Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 639/9780/15-ц).
У постанові від 13 січня 2021 року в справі № 466/5766/13-ц Верховний Суд вказав, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19 червня 2018 р. у справі № 910/18705/17, від 3 червня 2019 р. у справі № 910/6767/17, від 25 жовтня 2019 р. у справі № 910/16430/14, від 5 травня 2020 р. у справі № 910/9254/18.
Особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом із тим, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов'язки такої особи.
Зазначене тлумачення надано у постанові Верховного Суду від 04 листопада 2019 року у справі № 542/401/18, провадження № 61-15078св19.
Як вбачається з доводів апеляційної скарги та доданих до скарги документів, 17.07.2021 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, ОСОБА_1 придбав земельну ділянку площею 5,0651 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 5324255100:00:002:0103. Даний правочин, а також право ОСОБА_1 на цю земельну ділянку оспорюється у іншій справі № 546/60/22 спадкоємцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , її чоловіком - ОСОБА_4 . Необхідність скасування рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 22.03.2007 у справі № 2-129/2007 заявник обґрунтовує встановленням судом обставин, що мають преюдиційне значення у справі № 546/60/22.
Колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом не вирішувалось питання про права та обов'язки ОСОБА_1 на земельну ділянку сільськогосподарського призначення кадастровий номер 5324255100:00:002:0103.
Право заявника на вказану земельну ділянку виникло 17 липня 2021 року - після ухвалення Решетилівським районним судом рішення від 22 березня 2007 року за позовом ОСОБА_2 до Решетилівської селищної ради про визнання права власності на житловий будинок, господарсько-побутові будівлі та споруди. Спірні об'єкти нерухомого майна між собою не пов'язані. Заявник ОСОБА_1 не є спадкоємцем ані ОСОБА_3 , ані ОСОБА_2 та обставин, що безпосередньо стосуються його прав, інтересів та обов'язків в оскаржуваному судовому рішенні не зазначено.
Оскільки на момент розгляду справи у 2007 році ОСОБА_1 не був учасником спірних правовідносин та факту порушення його прав, інтересів та обов'язків оскаржуваним судовим рішенням у цій справі не довів, відповідно до статті 352 ЦПК України заявник не має право апеляційного оскарження рішення суду, тому провадження у справі, відкрите за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Говорової С. Л. підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Керуючись статтями 352, 362, 381, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Говорової Світлани Леонідівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 22 березня 2007 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Решетилівської селищної ради про визнання права власності на житловий будинок, господарсько-побутові будівлі та споруди - закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді Ю. В. Дряниця
О. В. Прядкіна