Ухвала від 20.07.2022 по справі 629/5614/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 629/5614/21 Номер провадження 11-кп/814/901/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2022 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні № 12020220000000965 за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 05 травня 2022 року,

встановила:

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотань захисника обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_6 , задоволено клопотання прокурора та

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Царедарівка Лозівського району Харківської області, громадянину України, працюючому водієм ТОВ Компанія «Ботік», одруженому, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , неодноразово судимий, Харківським апеляційним судом 23 листопада 2018 року на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільненого 15 липня 2019 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області умовно-достроково строком 1 рік 7 місяців 2 дні з заміною на виправні роботи з відрахуванням 20 % в дохід держави,

обвинуваченому за ч. 2 ст. 189, ч. 4 ст. 189 КК України;

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю м. Харків, громадянину України, з середньою освітою, працюючому комерційним директором ТОВ «Охоронна компанія «Схід», зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_3 , не судимому,

обвинуваченому за ч. 2 ст. 189, ч. 4 ст. 189 КК України;

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцю смт Краснопавлівка Лозівського району Харківської області, громадянину України, з незакінченою вищою освітою, не одруженому, не працюючому, учаснику бойових дій, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_4 , не судимому,

обвинуваченому за ч. 4 ст. 189 КК України,

продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 03 липня 2022 року.

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189 КК України, тобто вимозі передачі чужого майна з погрозами насильства над потерпілим та його близькими родичами, пошкодження майна, що перебуває у його власності (вимагання), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб та за ч. 4 ст. 189 КК України, тобто вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, з погрозою пошкодження та знищення їхнього майна (вимагання), вчинене повторно, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, у складі організованої групи. ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 4 ст. 189 КК України, тобто вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, з погрозою пошкодження та знищення їхнього майна (вимагання), що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, у складі організованої групи.

Своє рішення про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції мотивував наявністю обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 злочинів, зокрема особливо тяжких, тяжкістю покарання і наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, врахував характеризуючі дані кожного із обвинувачених, міцність соціальних зв'язків та роль обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень.

На ухвалу суду захисник подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати, постановити нову, якою обрати ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.

Свої вимоги захисник мотивував недоведеністю жодного ризику, зазначеного прокурором та безпідставним визначенням найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

До того ж захисник заперечує причетність обвинувачених до вчинення вказаних злочинів.

Вважає, що під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу не було враховано дані щодо осіб обвинувачених: ОСОБА_7 має постійне місце проживання, характеризується позитивно, має постійне місце роботи; ОСОБА_8 має постійне місце роботи, постійне місце проживання, позитивно характеризується, раніше не судимий, має захворювання, яке потребує лікування; ОСОБА_9 має постійне місце проживання, позитивно характеризується, раніше не судимий, учасник бойових дій, має бойовий досвід.

Зазначає, що суддею помилково зауважено, що обвинувачені можуть переховуватися від суду з метою уникнення покарання та звернув увагу, що у зв'язку з введенням на території України воєнного стану, обвинувачені виявили бажання стати на захист території України.

Інші учасники провадження ухвалу не оскаржували.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.

Апеляційним судом встановлено, що на розгляді суду першої інстанції перебуває кримінальне провадження № 12020220000000965 за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ч.2 ст. 189, ч.4 ст. 189 КК України, ОСОБА_9 за ч.4 ст. 189 КК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Нормами ч. 2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.

За змістом ст. 199 КПК України, при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує матеріали провадження на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з'ясовує конкретні причини тривалого строку розгляду справи і тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, тощо.

Суд першої інстанції, оцінивши в сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою, постановив ухвалу з дотриманням приписів статей 177, 183, 197, 199 та 331 КПК України.

Ухвалюючи рішення, суд, проаналізувавши можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, врахував положення наведених вище норм процесуального закону та дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені під час застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не перестали існувати.

Суд належним чином врахував, що ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, тобто вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, пошкодженні та знищені їхнього майна, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, вчиненому організованою групою, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - повторно, обґрунтовано звернувши увагу на можливе покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватим в інкримінованих кримінальних правопорушеннях, так як відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків. При цьому зазначив, що потерпілі та свідки у даному кримінальному провадженні не допитані, докази сторони обвинувачення не досліджені.

Крім того, під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу, суд взяв до уваги дані про осіб обвинувачених, наявність соціальних зв'язків у кожного та репутацію у сукупності з обставинами вчинення інкримінованих їм кримінальних правопорушень.

Доводи захисника що ОСОБА_7 має постійне місце роботи, постійне місце проживання, позитивно характеризується, ОСОБА_8 має постійне місце роботи, постійне місце проживання, позитивно характеризується, раніше не судимий, ОСОБА_9 має постійне місце проживання, позитивно характеризується, раніше не судимий, є учасником бойових дій та має бойовий досвід, не спростовують встановлених місцевим судом ризиків під час продовження запобіжних заходів.

Вказані вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Не знайшли свого підтвердження і доводи захисника про неправильно обраний запобіжний захід з огляду на незадовільний стан здоров'я ОСОБА_8 , оскільки матеріали провадження не містять будь-яких доказів про неможливість утримання обвинуваченого під вартою через його стан здоров'я, та про відсутність можливості надання медичної допомоги в умовах утримання.

Посилання на необхідність зміни ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 запобіжного заходу у зв'язку з тим, що обвинувачені виявили бажання стати на захист Батьківщини, суперечать положенням ч. 1 ст. 616 КПК України.

Твердження захисника щодо непричетності обвинувачених до вчинення злочину, підлягає ретельній перевірці під час судового розгляду справи по суті.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості ухвали є неспроможними, оскільки судом було належним чином перевірено наявні матеріали, а наведені захисником доводи не можуть бути безумовними підставами для застосування іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду є законною та обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні, а тому у задоволенні апеляційної скарги захисника необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 405, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 05 травня 2022 року щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4