Справа № 524/9311/21 Номер провадження 22-ц/814/1007/22Головуючий у 1-й інстанції Вінтоняк Н.Д. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
21 липня 2022 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Панченка О.О.,
суддів Одринської Т.В., Пікуля В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 24 січня 2022 року, ухваленого у складі головуючого судді Вінтоняк Н.Д., повний текст судового рішення виготовлено - дата не вказана, у справі за позовом акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В :
Зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості .
Позов мотивовано тим, що 18 березня 2019 року відповідач звернувся до акціонерного товариства «Акцент-Банк», яке є правонаступником прав та обов'язків публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», у зв'язку з тим що рішенням загальних зборів акціонерів від 25.04.2018р. змінено організаційно-правову форму та назву позивача з публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» на акціонерне товариство «Акцент-Банк», з метою укладення договору про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк».
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку складає договір про надання банківських послуг.
Згідно вказаного договору ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, станом на 27 серпня 2021 року ОСОБА_1 має заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 68755,15 грн., яка складається з 49457,09 грн. - ,загальний залишок заборгованості за наданим кредитом; 19298,06 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нарахований штраф.
Вказану заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 18 березня 2019 року АТ «А-Банк» просив стягнути в судовому порядку з ОСОБА_1 на свою користь.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 24 січня 2022 року, позов АТ «А-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість у розмірі 49457,09 грн. за кредитним договором №б/н від 18 березня 2019 року та судові витрати у розмірі 1632,81 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог обгрунтовано тим, що відповідач отримав кредит , однак належним чином свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів не виконував, а тому суд прийшов до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог мотивовано тим, що додані до позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг і Витяг з умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк» Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна» не містять підпису ОСОБА_2 , а тому АТ «А-Банк» не доведено, що ОСОБА_1 під час підписання анкети-заяви ознайомлювалася саме з цими Умовами та правилами і Тарифами, також суд посилався на те що,паспорт споживчого кредиту не містить відомостей про те , які умови і з якою базовою процентною ставкою 3,9% на місяць(46,8% річних), 3,7% на місяць (44,4% річних) були прийняті відповідачем. Разом з цим судом першої інстанції було зазначено , що інформація наведена в Паспорті споживчого кредиту зберігає чинність та є актуальною ,як вбачається з матеріалів справи, до 01 січня 2019 року, а кредитний договір укладено 18 березня 2019 року.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
АТ «А-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те що рішення є таким, що постановлене з порушенням матеріальних норм права та підлягає скасуванню, прохає скасувати рішення суду першої інстанції від 24.01.2022р. в частині відмовлених позовних вимог, задовольнити позовні вимоги АТ «А-Банк» про стягнення заборгованості в повному обсязі, стягнути з відповідача судові витрати за подання даної апеляційної скарги в розмірі судового збору.
Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріалами справи підтверджується наявність між сторонами домовленості про процентну ставку , відсотків річних , що зазначена в Паспорті споживчого кредиту , відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банку» підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них викладеними на сайті Банку.
Крім того, АТ «А-Банк» у своїй апеляційній скарзі зазначив що судом першої інстанції були неправильно застосовані до спірних правовідносин висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03.07.2019 р, та не звернуто уваги на постанову Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №284/157/20 .
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарг и.
Згідно частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що ціна позову становить 68755,15 грн. та беручи до уваги положення частини 13 статті 7, статті 369 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.
Встановлені обставини справи
Встановлено, що 18 березня 2019 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» (а.с.7).
До анкети-заяви позивачем додано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк» (а.с.9-13) та витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк» Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна» (а.с.13-14)
Також, як вбачається з матеріалів справи, 18 березня 2019 року між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 підписаний паспорт споживчого кредиту, в якому визначені умови кредитування з використанням кредитної карти «Універсальна» та «Універсальна GOLD» від 18 березня 2022 року (а.с.8), в якому сторонами, було погоджено розмір процентної ставки та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь період користування кредитом, а також відповідальність боржника у вигляді процентної ставки яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту.
На виконання кредитного договору, укладеного між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 , останньому була надана кредитна картка № НОМЕР_1 (а.с.45).
У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на 27.08.2021 року, утворилась заборгованість у розмірі , 68755,15 грн., з яких: 49457,09 грн. - ,загальний залишок заборгованості за наданим кредитом(який складається з 40641,29 грн. - залишок заборгованості за тілом кредиту; 8815,7999999грн. - залишок заборгованості за тілом кредиту(прострочений)) та 19298,06 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами (який складається з 3487,78 грн. - залишок заборгованості за процентами на поточну заборгованість; 15810,28 грн. - залишок заборгованості за процентами на прострочені заборгованість) 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нарахований штраф., що підтверджується відповідним розрахунком АТ «А-Банк» (а.с.6-7).
Задовольняючи частково позовні вимоги АТ «А-Банк» щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 49457,09 грн. за тілом кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання по поверненню отриманих кредитних коштів ОСОБА_1 не виконав, фактично користуючись ними у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача прострочених відсотків, суд першої інстанції виходив з того, що стороною позивача не доведено факту ознайомлення ОСОБА_1 , під час підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, саме з тими Тарифами і Умовами та правилами, які АТ «А-Банк» надав до суду.
Також зазначено,що доданий паспорт споживчого кредиту містить інформацію, як про умови кредитування та процентну ставку за картою «Універсальна» так і за карткою «Універсальна Gold», тоді як матеріали справи не містять жодних відомостей про те, яку саме картку отримав ОСОБА_1 в результаті підписання Анкети-заяви.
Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частини 2 статті 1046 ЦК України).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив, що підписана ОСОБА_1 . Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 18 березня 2019 року (а.с.7) у сукупності з випискою про рух коштів по рахунку доданій до апеляційної скарги(а.с.45-47), з якої вбачається активне користування позичальником кредитними коштами шляхом зняття готівки в банкоматах, перерахування коштів на інші рахунки, повернення кредитних коштів позивачу (погашення обов'язкових платежів), поповнення рахунку мобільного оператора, оплати послуг за придбані товари в закладах торгівлі, підтверджують факт визнання ОСОБА_1 договірних кредитних відносин з АТ «А- Банк».
Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ «А-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З матеріалів справи вбачається що паспорт з зазначеними процентними ставками зберігає чинність та є актуальним до 01.01 2019 року, а договір між сторонами укладений 18.03.2019 року. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
АТ «А-Банк», пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути також його повну вартість, тобто заборгованість за простроченими відсотками.
В обґрунтування права на вимогу у частині розміру і порядку нарахування відсотків за користування кредитними коштами, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, АТ «А-Банк» у своїй позовній заяві посилався на витяг з Умов та правил надання батьківських послуг і Тарифів , які викладені на банківському сайті: https://a-bank.com.ua.terms, як частини спірного договору укладеного між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 .
Витягом з Умов та правил надання батьківських послуг в АТ «А-Банку», які розміщені на сайті: https://a-bank.com.ua.terms, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, базова процентна ставка на залишок заборгованості в місяць(після закінчення пільгового періоду), права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема розмір прострочених зобов'язань по кредиту.
Матеріали справи не містять жодних підтверджень, що саме цей витяг з Умов та правил надання батьківських послуг брав до уваги та розумів ОСОБА_1 , а також ознайомився і погодився з ними, підписуючи відповідну анкету-заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами , зокрема, саме у зазначеному в документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, з наявних матеріалів справи не можливо достовірно встановити на яких умовах укладався договір, та які саме тарифи були узгоджені сторонами ,паспорт споживчого кредиту ,на який посилається позивач у своїй апеляційній скарзі ,носить інформативний характер щодо варіантів кредитування, проте не свідчить про укладення конкретного договору.
Таким чином, відмовляючи в частині стягнення прострочених відсотків за кредитом, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що долучений до матеріалів справи Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містить підписів позичальника, а тому факт ознайомлення ОСОБА_1 саме з цими Умовами та правилами АТ «А-Банк» не доведено, внаслідок чого їх неможна вважати частиною кредитного договору.
Також місцевим судом встановлено , що і в анкеті-заяві яка була підписана позичальником 18 березня 2019 року, не зазначені умови договору про встановлення розміру процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність боржника за порушення зобов'язання .
Тож, посилання в апеляційній скарзі на підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту (а.с.8) є безпідставним, оскільки у розділі сьомому цього паспорту зазначено, що наведені у ньому правила,умови (інформація) є чинними до 01 січня 2019 року (а.с.8), тобто фактично ОСОБА_1 підписав паспорт з не чинними на 18.03.2019 року правилами та умовами споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка».
Отже, за таких обставин, підписання ОСОБА_1 паспорта споживчого кредиту не підтверджує наявність домовленості сторін щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами, адже в самому паспорті зазначено, що ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
Як видно з матеріалів справи, інших документів, які б обумовлювали розмір і порядок нарахування відсотків за користування кредитними коштами та були підписані ОСОБА_1 АТ «А-Банк» не було надано, а тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги АТ «А-Банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитними коштами є безпідставними.
Отже, доводами апеляційної скарги не спростовано висновків суду першої інстанції, до яких він дійшов на підставі повного та всебічного з'ясування обставин по справі. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов'язані з розглядом справи в судах, компенсації не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства «А-Банк» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 24 січня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 21 липня 2022 року.
Головуючий О.О. Панченко
Судді Т.В.Одринська
В.П. Пікуль