Справа №705/247/22
1-кп/705/786/22
22.07.2022 м. Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021250320000629 від 16.06.2021, про обвинувачення
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, громадянина України, з неповною середньою освітою, неодруженого, такого, що не працює, зареєстрований по АДРЕСА_1 , до засудження жителя АДРЕСА_2 , який відбуває покарання у Державній установі «Старобабанівська виправна колонія № 92», раніше судимого:
- 04.05.1992 Сумським районним судом Сумської області за ч. 2 ст. 141 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки. Відповідно до ст. 46-1 КК України відстрочено виконання покарання на 2 роки;
- 17.07.1995 Ковпаківським районним судом м. Суми за ч. 2 ст. 140, ч. 1 ст. 229, ч. 2 ст. 229, ч. 2 ст. 42 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією майна. 09.04.2004 був звільнений у зв'язку з відбуванням строку покарання;
- 17.09.2004 Сумським районним судом Сумської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки. 14.10.2007 звільнений умовно-достроково;
- 03.06.2008 Сумським районним судом Сумської області за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки. 14.10.2010 звільнений за відбуттям строку покарання;
- 23.12.2013 Ковпаківським районним судом Сумської області за ч. 1 ст. 185 КК України до 4 місяців арешту. 10.06.2014 звільнений за відбуттям строку покарання;
- 28.08.2015 Сумським районним судом Сумської області за ч. 2 ст. 121 КК України призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 9 років. Ухвалою Бакалійського районного суду Харківської області від 20.01.2016 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України було зараховано день за два в період з 01.10.2014 по день приведення вироку до виконання,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_6 вчинив умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу побоїв, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, за таких обставин.
15.06.2021 близько 20 години 07 хвилин, відбуваючи покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років за вироком Сумського районного суду Сумської області від 28.08.2015 у Державній установі «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)», розташованій в с. Старі Бабани Уманського району Черкаської області по вул. Шевченка, 1, перебуваючи на центральній алеї охоронюваної зони Старобабанівської ВК-92, під час раптово виниклого конфлікту з молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки Старобабанівської ВК-92 молодшим сержантом внутрішньої служби ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебував у добовому наряді несення служби, виконував свої посадові обов'язки та згідно з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є працівником правоохоронного органу, у відповідь на правомірне зауваження ОСОБА_9 з приводу порушення форми одягу ОСОБА_6 , діючи умисно та цілеспрямовано, раптово завдав останньому один удар кулаком правої руки в ділянку лівої частини грудної клітини та удар кулаком лівої руки в ділянку правої частини грудної клітини ОСОБА_9 , а після того, як потерпілий почав відступати, наздогнав останнього та наніс один удар лівою ногою в нижню праву частину тулуба в ділянку нирок, чим спричинив ОСОБА_9 фізичний біль. І лише після того, як до ОСОБА_6 став наближатися інспектор відділу нагляду і безпеки колонії ОСОБА_10 , припинив нанесення побоїв ОСОБА_9 .
Допитаний судом обвинувачений ОСОБА_6 свою вину за ч. 2 ст. 345 КК України не визнав. Пояснив, що інцидент з потерпілим ОСОБА_9 у нього мав місце у травні 2021 року, а не у червні 2021 року. У той час, коли відбувалися події, що розглядаються судом, він перебував в ізоляторі, тому не міг самостійно пересуватися по території колонії й відповідно не міг вчинити злочин.
Незважаючи на невизнання обвинуваченим вини за ч. 2 ст. 345 КК України, його вина повністю підтверджується безпосередньо дослідженими судом доказами.
Так, потерпілий ОСОБА_9 показав, що подія сталася в червні 2021 року. Близько 20 години вечора він робив поіменну перевірку засуджених. Після закінчення перевірки він йшов, щоб розписатися в журналі, і помітив засудженого ОСОБА_6 , який був не у встановленій зразком формі, про що і зробив йому зауваження. На що засуджений відповів, що він хворий і йому не потрібно робити зауваження. ОСОБА_9 знову зробив йому зауваження. Засуджений став у стійку і здійснив два удари кулаками в грудну клітку і вище грудної клітки по черзі. Він знову зробив йому зауваження та попросив заспокоїтися, але останній не заспокоївся, дістав із кишені жилетки невідомий предмет і почав нападати. Відстань між ними була десь півметра-метр. Засуджений тримав у правій руці якийсь предмет, замахувався і кричав, що йому все рівно і йому нічого не буде. Він почав відходити, тоді прибіг ОСОБА_11 , який є відрядником 11 і 12 відділення. Ще засуджений вдарив його ногою в бік. Сьобко з'явився, коли побачив з вікна, що на нього напали. Засуджений заспокоївся, коли прийшли інші працівники установи. До даного інциденту ніяких конфліктів між ними не було. Також потерпілий пояснив, що його посада відноситься до правоохоронних органів, оскільки державна установа, в якій він працював, теж відноситься до системи правоохоронних органів.
Свідок ОСОБА_12 , який повідомив, що є працівником Старобабанівської ВК, суду показав, що точної дати не пам'ятає, але подія сталася влітку минулого року приблизно о 20 годині. Він повертався з перевірки і побачив конфлікт між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 . ОСОБА_9 зробив зауваження ОСОБА_6 , а той напав та наносив удари правою та лівою рукою в область грудей, а потім правою ногою в область тулуба справа. ОСОБА_9 намагався захиститися, робив зауваження. Він підійшов до них, після цього побачив у ОСОБА_6 пакет із залізячкою, в якій руці не пам'ятає, і останній кричав до ОСОБА_9 з погрозами. Дії з боку ОСОБА_6 припинилися, коли всі прийшли. При виконанні обов'язків усі працівники установи були в формі, і ОСОБА_6 добре знав, що ОСОБА_9 працівник установи.
Свідок ОСОБА_10 , який є працівником Старобабанівської ВК, суду показав, що 15.06.2021, будучи на добовому чергуванні з потерпілим ОСОБА_9 , близько 20 години почув крик засудженого ОСОБА_6 , який погрожував фізичною розправою ОСОБА_9 . Він побачив, як засуджений наносив удари руками та ногою потерпілому. Конфліктів між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 не було, ОСОБА_9 виконував свою роботу. Вимоги ОСОБА_9 були законні. Засудженому не було завдано тілесних ушкоджень зі сторони потерпілого.
Крім показань потерпілого і свідків, вина ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 345 КК України підтверджується дослідженими судом документами:
- протоколом отримання виданих предметів (документів) від 18.06.2021, яким було вилучено відеозапис на компакт-диск CD-R об'ємом 700 МВ (а.с.72);
- відеозаписом з камер відеоспостереження ДУ «Старобабанівська ВК (№ 92)» від 15.06.2021, на якому зафіксовано нанесення побоїв молодшому інспектору ВНіБ молодшому сержанту внутрішньої служби ОСОБА_9 засудженим ОСОБА_6 (а.с.73);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 18.06.2021 та фототаблицею до нього, згідно з яким свідок ОСОБА_10 відтворив обставини події, яка відбулася 15.06.2021 (а.с.75);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 23.06.2021 та фототаблицею до нього, згідно з яким потерпілий ОСОБА_9 відтворив обставини події, яка відбулася 15.06.2021 (а.с.84);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 23.06.2021 та фототаблицею до нього, згідно з яким свідок ОСОБА_12 відтворив обставини події, яка відбулася 15.06.2021 (а.с.88);
- довідкою ДУ «Старобабанівська ВК (№ 92)» від 23.06.2021 за № 45, з якої вбачається, що молодший сержант внутрішньої служби ОСОБА_9 , молодший інспектор відділу нагляду і безпеки державної установи «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)» дійсно 15.06.2021 заступив на добове чергування в установі згідно з наказом начальника установи від 15.06.2021 № 165/дск (а.с.92);
- витягом з наказу № 110/ОС-20 від 18.09.2020 про призначення ОСОБА_9 на посаду молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки ДУ «Старобабанівська ВК (№ 92)» (а.с.96);
- висновком судово-психіатричного експерта № 319 від 14.09.2021, з якого вбачається, що відносно ОСОБА_6 необхідне проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи (а.с.98);
- висновком судово-психіатричного експерта № 154 від 23.11.2021, згідно з яким у період часу, до якого відноситься діяння, в скоєнні якого підозрюється ОСОБА_6 , він виявляв ознаки емоційно нестійкого розладу особистості, імпульсивного типу. В період часу, до якого відноситься діяння, в скоєнні якого підозрюється ОСОБА_6 за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В теперішній час ОСОБА_6 виявляє ознаки емоційно нестійкого розладу особистості імпульсивного типу. В теперішній час за своїм психічним станом ОСОБА_6 може усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом в теперішній час ОСОБА_6 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. (а.с.104).
Водночас суд критично оцінює протокол вилучення від 15.06.2021, складений ЧПНУ п/п-к ОСОБА_13 (а.с.64); протокол огляду місця події від 16.06.2021 з фототаблицею до нього, а саме приміщення службового кабінету № 2 оперативного підрозділу ДУ «Старобабанівська ВК № 92» вул. Шевченка, с. Старі Бабани Уманського району (а.с.65);висновок експерта № 05-7-01/283 від 16.06.2021, згідно з яким на момент огляду ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено (а.с.69); протокол огляду місця події від 23.06.2021 з фототаблицею і план-схемою до нього, про огляд центральної алеї на території ДУ «Старобабанівська ВК (№ 92)» (а.с. 79) та вважає дані докази неналежними, виходячи з фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, викладених в обвинувальному акті та які знайшли своє підтвердження у судовому засідання іншими доказами.
Статтями 85 та 86 КПК України передбачено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, а допустимим визнається доказ, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
У статті 104 КПК України визначений порядок складання протоколу, його зміст, зокрема в пункті 2 частини 3 цієї статті вказано, що описова частина повинна містити відомості про послідовність дій та отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені та/або надані речі і документи.
Як убачається з протоколу вилучення від 15.06.2021 (а.с.64) було вилучено колючий предмет довжиною 7 см ззовні схожий на робочу частину викрутки заточену з одного боку, при цьому дана викрутка не має ніякого значення для інкримінованого ОСОБА_6 злочину. Протоколом огляду місця події від 16.06.2021 та фототаблицею до нього (а.с.65) було оглянуто приміщення службового кабінету № 2 оперативного підрозділу ДУ «Старобабанівська ВК № 92» вул. Шевченка, с. Старі Бабани Уманського району, при цьому зі сформованого обвинувачення та обставин, які знайшли своє підтвердження іншими доказами в судовому засіданні вбачається, що місцем вчинення злочину є центральна алея охоронюваної зони Старобабанівської ВК № 92. Протоколом огляду місця події від 23.06.2021 та фототаблицею і план-схемою до нього (а.с. 79) було оглянуто центральну алею охоронюваної зони Старобабанівської ВК № 92, проте суд критично відноситься до даного доказу, оскільки саме кримінальне правопорушення було вчинено 15.06.2021, а датою протоколу огляду місця події вказано 23.06.2021.
Суд також не бере до уваги в якості доказу у даному кримінальному провадженні висновок експерта № 05-7-01/283 від 16.06.2021, згідно з яким на момент огляду ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено (а.с.69), оскільки, як вбачається зі вступної частини висновку експерта, експертиза була проведена на підставі постанови слідчого СВ Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_14 від 14.06.2021, внесений до ЄРДР за № 12021250320000615 від 13.06.2021. Суд звертає увагу на те, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021250320000629 від 16.06.2021.
Доводи обвинуваченого про те, що 15.06.2021 він перебував в ізоляторі та не міг бути на місці події та на відеозаписі також не він, суд відхиляє, оскільки вони спростовуються, зокрема показами свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , які безсумнівно вказали, що саме засуджений ОСОБА_6 наносив побої потерпілому, а також довідкою про заохочення та стягнення засудженого ОСОБА_6 (а.с.113), в якій відсутні відомості про те, що станом на 15.06.2021 до обвинуваченого був застосований такий вид стягнення, як поміщення у ДІЗО. Тому суд розцінює показання обвинуваченого виключно як намагання уникнути кримінальної відповідальності.
Суд також відхиляє доводи захисника ОСОБА_7 про сумнівність в якості доказів показів свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_10 через те, що вони є працівниками установи виконання покарань та колегами потерпілого, оскільки судом не встановлені обставини, які дають підстави вважати, що зазначені особи обмовляють обвинуваченого. Їх свідчення є логічними і послідовними та узгоджуються між собою та з іншими доказами, що були зазначені раніше. Також і сам обвинувачений вказав, що ніяких конфліктів з ними у нього не виникало.
Крім того, суд вважає хибною позицію захисника щодо недопустимості в якості доказів слідчих експериментів з участю потерпілого та свідків, оскільки вказані слідчі експерименти були проведені в приміщенні, а подія мала місце на території виправної колонії, зважаючи на таке. Верховний Суд у постанові від 27.10.2021 у справі № 641/2251/17 вказав, що метою слідчого експерименту відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Статтею 240 КПК України не передбачено обов'язку відтворити всі умови, які існували на час події. У деяких випадках така вимога може поставити перед слідчими органами нездійсненне завдання. Тому проведення слідчого експерименту вимагає моделювання умов, максимально наближених до тих, що існували на момент події і є важливим для мети експерименту. Враховуючи, що метою експериментів було з'ясування обставин саме нанесення побоїв потерпілому, суд доходить висновку, що в даному випадку не є суттєвим місце проведення слідчого експерименту, тому вважає допустимими доказами протоколи слідчих експериментів з участю потерпілого та свідків.
Також суд на доводи захисника щодо диску з відеозаписом події зазначає, що ст. 84 КПК України визначає, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Відповідно до ст. 99 КПК України документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів можуть належати, зокрема, матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у т.ч. електронні).
Враховуючи викладене, відеозапис у розумінні КПК України є документом, який може бути доказом факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. З огляду на викладене, та беручи до уваги, що відеозапис був одержаний у порядку, визначеному КПК України, суд визнає його допустимим доказом та не вважає за необхідне при цьому визнавати речовим доказом інформацію, що на ньому міститься.
Отже, розглянувши кримінальне провадження з урахуванням положень статті 337 КПК України в межах пред'явленого обвинувачення, з'ясувавши фактичні обставини справи шляхом дослідження поданих сторонами в підтвердження своїх доводів доказів й оцінивши їх у сукупності за правилами статті 94 КПК України, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, дотримуючись принципів змагальності сторін, свободи в поданні ними доказів суду і доведенні перед судом їх переконливості, обґрунтовуючи свої висновки лише доказами, безпосередньо сприйнятими під час судового засідання, суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого за ч. 2 ст. 345 КК України, тому за вказаною статтею призначає йому покарання.
Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, поведінку винної особи після вчинення злочину, який у судовому засіданні попросив вибачення у потерпілого ОСОБА_9 , визнав вину та щиро розкаявся під час надання йому судом останнього слова, дані про обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, на момент вчинення даного злочину попередні судимості в установленому законом порядку не зняті та не погашені, негативно характеризується за місцем відбування покарання, на обліку лікарів психіатра і нарколога не перебуває.
Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.
Обставиною, що згідно зі ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає рецидив злочинів.
Крім того, суд враховує, що ОСОБА_6 вчинив злочин у період невідбутого покарання у вигляді позбавлення волі і ця обставина, на думку суду, свідчить про тенденцію в поведінці обвинуваченого до продовження злочинної діяльності та небажання ставати на шлях виправлення.
З огляду на викладене, суд дійшов до переконання про необхідність засудження ОСОБА_6 до позбавлення волі, що відповідає принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вимогам ч. 2 ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення винної особи.
Крім того, призначаючи покарання, суд бере до уваги, що вироком Сумського районного суду Сумської області від 28.08.2015 ОСОБА_6 було засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 9 років. Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 20.01.2016 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України було зараховано день за два в період з 01.10.2014 по день приведення вироку до виконання. Невідбута частинна покарання станом на день ухвалення вироку становить 1 місяць. Відповідно до вимог ст. 71 КК України ОСОБА_6 слід призначити остаточне покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Сумського районного суду Сумської області від 28.08.2015.
Цивільний позов у справі не заявлявся, процесуальні витрати відсутні.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
При ухваленні вироку суд повинен вирішити питання, передбачені ст. 374 КПК України, у тому числі щодо заходів забезпечення кримінального провадження, до яких належить і питання запобіжного заходу.
З урахуванням особи обвинуваченого, суд вважає доведеним прокурором існування щодо обвинуваченого ризиків, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 177 КПК України, тому клопотання прокурора задовольняє та з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого до набрання вироком законної сили та забезпечення виконання вироку застосовує до засудженого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на період до набрання вироком законної сили.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України призначити ОСОБА_6 остаточне покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Сумського районного суду Сумської області від 28.08.2015, яка становить 1 місяць, та визначити остаточне покарання у виді 1 (одного) року 20 днів позбавлення волі.
Строк покарання ОСОБА_6 за сукупністю вироків обчислювати з 22.07.2022.
До набрання вироком законної сили застосувати до засудженого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Зарахувати в строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення в період з 22.07.2022 до дати набрання вироком законної сили.
Речові докази:
- компакт-диск CD-R об'ємом 700 МВ з відеозаписом з камери відеоспостереження Старобабанівської ВК-92, який перебуває в матеріалах кримінального провадження, залишити в справі;
- металевий предмет довжиною 7,8 см, який упакований до сейф-пакету № 7039062 та зберігається у камері схову Уманського РУП ГУНП в Черкаській області, знищити.
Вирок суду може бути оскаржений шляхом подачі апеляційних скарг до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Уманський міськрайонний суд Черкаської області.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку; копії вироку негайно після його прголошення вручити обвиунваченому та прокурору.
Копії вироку направити в ДУ «Київський слідчий ізолятор» та ДУ «Старобабанівська ВК № 92» для виконання в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 .
Суддя ОСОБА_1