Справа № 344/6729/22
Провадження № 11-кп/4808/361/22
Категорія ст. 183 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач Повзло
22 липня 2022 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду
в складі суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 липня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні № 12022091010000423 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_8 ,
Обвинувачений ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить змінити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Вважає ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необґрунтованою та незаконною.
Обґрунтовує вимоги апеляційної скарги тим, що йому не було вручено копію клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому рішення суду підлягає скасуванню.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 липня 2022 року обрано щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 04 вересня 2022 року включно, визначено заставу 74430 (сімдесят чотири тисячі чотириста тридцять) гривень.
Суд першої інстанції мотивував прийняте рішення тим, що беручи до уваги дані, що характеризують особу ОСОБА_6 , враховуючи, що він обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, на даний час існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України зокрема, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам, та оцінюючи в сукупності всі обставини провадження, існують підстави для задоволення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою. Відтак, враховуючи характеризуючі особу обвинуваченого дані, а також те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, суд вважає за необхідне визначити заставу, відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, - 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
В судовому засіданні апеляційного суду:
- обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_8 просили задовольнити апеляційну скаргу;
- прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого.
Суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначеним розміром застави ОСОБА_6 відповідає вимогам закону, оскільки суд першої інстанції правильно задовольнив клопотання, таке рішення прийнято за наявності необхідних для цього підстав, з наведенням відповідних мотивів.
Частиною 1 ст. 29 Конституції України визначено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про : наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12021091170000425 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно та у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану.
За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, встановлено відповідальність у виді арешту на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк позбавлення волі на строк від трьох до шести років, таке згідно з ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.
За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, встановлено відповідальність у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років, таке згідно з ст. 12 КК України є тяжким злочином
Серйозність пред'явленого обвинувачення, відповідно до п. 81 рішення ЄСПЛ у справі від 26 липня 2001 року «Ілійков проти Болгарії» (справа №33977/97) є тим фактором, який надає можливість продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки це є один із аспектів при оцінюванні загрози ухилення від слідства чи продовження заняття злочинною діяльністю.
У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
При вирішенні питання про законність оскарженого рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового провадження, що обумовлює наявність певних особливостей та істотно відрізняє порядок перевірки судового рішення від аналогічних рішень суду, які ухвалені на стадії досудового розгляду кримінального провадження.
Зокрема, на стадії судового провадження, такий стандарт доказування як «обґрунтована підозра» втрачає свою актуальність і при оцінці доказів повинен бути застосований критерій доведеності «поза розумним сумнівом», який випливає із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Однак, цей критерій може бути застосований тільки під час ухвалення остаточного судового рішення, яким буде розглянуто по суті та вирішено питання про визнання особи винною у вчинені злочину та призначення їй покарання.
Намагання надати оцінку доказам, які були досліджені в результаті судового розгляду кримінального провадження до ухвалення остаточного судового рішення, може бути визнано сторонами як ознака упередженості суду та визнана правовою підставою для відводу складу суду.
В той час, оскільки зібрані під час досудового розслідування докази були достатніми для складання обвинувального акту, особа, про яку йдеться, могла вчинити таке правопорушення.
На думку суду апеляційної інстанції, інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_6 кримінальне правопорушення, може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення, як виключну міру запобіжного заходу.
Суд апеляційної інстанції враховує, що ризик в свою чергу не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для судового провадження подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
У відповідності з ст. 199 КПК України в суді першої інстанції та під час апеляційного розгляду знайшли своє підтвердження доводи прокурора про те, що ризики згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України з часу застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати до теперішнього часу, що в свою чергу виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції вважає, що під час розгляду клопотання доведено неможливість запобігання відповідним ризикам у разі застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що застосування тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_6 в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, - забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання виникненню ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що при прийнятті рішення про продовження строків тримання під вартою необхідно враховувати статті 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положення, встановлені у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Отже, враховуючи процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 , а також те, що він перебував у розшуку під час досудового розслідування, з урахуванням стадії на якій перебуває кримінальне провадження, з огляду на особу обвинуваченого, який раніше притягався до відповідальності у кримінальному провадженні враховуючи факт наявності в провадженні суду першої інстанції кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 за ст. 186 КК України, а також на тяжкість висунутого обвинувачення, колегія суддів доходить висновку, що, на даний час, виконання обвинуваченим ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків буде забезпечено саме шляхом застосування до останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки стороною обвинувачення поза всяким сумнівом доведено існування виняткових обставин для застосування такого виняткового запобіжного заходу, що належним чином мотивовано в рішення суду першої інстанції.
На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції в повній мірі врахував положення ст. ст. 177, 178, 183, 194, 199 КПК України, оцінив в сукупності всі обставини, наведені сторонами кримінального провадження та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 .
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів також звертає увагу, що суд першої інстанції повинен вживати необхідних заходів щодо розгляду кримінального провадження у розумні строки, що прямо передбачено ст. 12 КПК України, оскільки недотримання строків розгляду кримінальних справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.
Керуючись вимогами ст. ст. 177, 183, 182, 197, 376, 404, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 , залишити без задоволення.
Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 липня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 з визначеним розміром застави в кримінальному провадженні № 12022091010000423, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_4