ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
19 липня 2022 року Справа № 918/722/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Маціщук А.В.
суддя Олексюк Г.Є.
при секретарі судового засідання Стафійчук К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Рівненської області від 10.05.22р. у справі №918/722/20 (суддя Романюк Ю.Г., повний текст рішення складено 11.05.2022 року)
за позовом ОСОБА_2
до Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Агроліс"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1
про визнання недійсним рішення зборів членів Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Агроліс", прийнятого 05.01.2015 року
та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3
до Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу «Агроліс»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1
про визнання недійсним рішення зборів членів Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Агроліс", прийнятого 05.01.2015 року
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 ,
третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_5 ,
Рішенням господарського суду Рівненської області від 15.12.2020 року у справі №918/722/20 позов задоволено. Визнано недійсним рішення зборів членів спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Агроліс" від 05.01.2015 року. Стягнуто з Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Агроліс" на користь ОСОБА_2 2102 грн. 00 коп.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 5.04.2021 року рішення господарського суду Рівненської області від 15.12.2020 року у справі №918/722/20 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 7.09.2021 року постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 року та рішення господарського суду Рівненської області від 15.12.2020 року у справі №918/722/20 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 10.05.2020 року у справі №918/722/20 в задоволенні позову ОСОБА_2 до Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Агроліс", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення зборів членів Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Агроліс", прийнятого 05.01.2015 року відмовлено. Позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - ОСОБА_3 до Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Агроліс", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання недійсними рішень загальних зборів членів Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Агроліс", оформлені протоколом від 05.01.2015 року задоволено. Визнано недійсним рішення зборів членів Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Агроліс", прийнятого 05.01.2015 року та оформленого протоколом від 05 січня 2015 року. Стягнуто з Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Агроліс" на користь ОСОБА_3 2270 грн. 00 коп. - судового збору.
В обґрунтування рішення судом першої інстанції зазначено, зокрема, що позивач не вказав, які саме його права, як члена кооперативу, вказане рішення порушує станом на 2015 рік, коли він ще не був членом кооперативу і не мав права управління кооперативом, а підставою недійсності рішення зборів СВСК "Агроліс" проведених 05.01.2015 року позивач вказує порушення прав колишніх учасників цього кооперативу - ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , які не вживали самостійних заходів, спрямованих на відновлення порушених, на думку позивача, прав. За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення даного позову, оскільки позивач не довів яким чином спірне рішення порушує його права.
Окрім того, судом першої інстанції було зазначено, що 26.11.2021 року ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, з позовними вимогами про визнання недійсними рішень загальних зборів членів Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Агроліс", оформлені протоколом від 05.01.2015 року.
Місцевим господарським судом встановлено, що голова кооперативу ОСОБА_6 загальні збори членів кооперативу 05.01.2015 року не скликав та не проводив, ні за власного ініціативою, ні на вимогу третини членів кооперативу. Ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_6 не були повідомлені про скликання зборів 05.01.2015 року, ні за 10 днів до їх проведення, ні в інший строк. ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не брали участь в зборах 05.01.2015 року та не підписували протокол, яким оформлювалися рішення спірних зборів. А оскільки кількість членів кооперативу станом на час їх проведення була три особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , то за умови неповідомлення про скликання зборів та відсутності на них двох членів кооперативу ( ОСОБА_3 та ОСОБА_6 ) з трьох, такі збори не могли бути повноважними по причині відсутності їх кворуму.
Відтак, спірні рішення загальних зборів СВСК "Агроліс", оформлені протоколом від 05.01.2015 року, були прийняті з порушенням порядку їх скликання, а також за відсутності встановленого законом кворуму таких зборів, що є безумовною підставою для визнання рішень прийнятих на таких зборах недійсними.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням від 10.05.2022 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 10.05.2022 в частині задоволення позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_3 до Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Агроліс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення зборів членів Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Агроліс", прийнятого 05.01.2015 року та прийняти нове, яким у задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі. Стягнути з третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_3 витрати із сплати судового збору.
Вважає помилковими посилання суду першої інстанції на те, що ОСОБА_3 не брав участі у зазначених зборах та взагалі не був належним чином повідомлений про їх проведення. Твердження суду, що загальні збори членів СВСК "Агроліс" були неправомочними, оскільки на них був відсутній кворум також не відповідають дійсності, оскільки судом безпідставно не взято до уваги той факт, що ОСОБА_6 з 2010 року був офіційно виключений із членів кооперативу та згідно з рішенням загальних зборів членів Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Агроліс", оформленого протоколом від 21.01.2010 року, яке в судовому порядку не оскаржене, не скасовано, тому є чинним. Отже, на момент проведення загальних зборів 15.01.2015 року діючими членами СВСК "Агроліс" були лише ОСОБА_7 та ОСОБА_3 .
Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції взагалі не досліджував, та, як наслідок, не вказав, які саме порушені права ОСОБА_3 , як учасника кооперативу.
Представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.
Відповідач також подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 спростовуються належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи та дослідженими судом першої інстанції при вирішенні даного спору.
У судовому засіданні представник апелянта заявила клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів щодо відсутності трудових відносин третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 з Спеціалізованим виробничим сільськогосподарським кооперативом "Агроліс". В обґрунтування поважності неподання вказаних доказів до суду першої інстанції вказала, що про їх існування стало відомо вже на стадії апеляційного розгляду справи.
Розглядаючи вказане клопотання колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.
Статтею 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, зокрема, в частині 3 вказаної статті передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до висновків викладених Верховним Судом у постановах від 06.02.2019 у справі №916/3130/17 та від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 єдиним винятковим випадком, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.
Крім того, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №756/1529/15-ц.
Допущення прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів (нових) матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 27.06.2022 у справі №906/707/18).
Таким чином, враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску строку подання нових доказів, а також не дотримання представником апелянта чітко встановленого процесуальним законодавством порядку подання нових доказів в суді апеляційної інстанції, а саме не обґрунтування ним наявності виняткового випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, як і не доведення неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, а отже не вчинення відповідної процесуальної дії, що, як наслідок, виключає вчинення судом апеляційної інстанції процесуальних дій щодо долучення та надання оцінки таким доказам.
У судове засідання, призначене на 19.07.2022 року, позивач та відповідач не забезпечили явку своїх уповноважених представників, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи приписи ст.ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, приймаючи до уваги належне повідомлення учасників справи про розгляд справи та той факт, що їх явка в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників позивача і відповідача.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Відповідно до ст. 93 ГК України підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників). Підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом.
Статтею 95 ГК України передбачено, що виробничим кооперативом визнається добровільне об'єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об'єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності. Виробничі кооперативи можуть здійснювати виробничу, переробну, заготівельно-збутову, постачальницьку, сервісну і будь-яку іншу підприємницьку діяльність, не заборонену законом. Виробничий кооператив є юридичною особою і діє на основі статуту. Найменування виробничого кооперативу повинно містити слова "виробничий кооператив" або "кооперативне підприємство". Аналогічні положення містяться і в ст.163 ЦК України.
Сільськогосподарський виробничий кооператив - сільськогосподарський кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних осіб, які є виробниками сільськогосподарської продукції, для провадження спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов'язкової трудової участі з метою одержання прибутку (ст. 1 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію"); виробничий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов'язкової трудової участі з метою одержання прибутку (ст. 2 Закону України "Про кооперацію").
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням установчих зборів засновників від 30.03.2000 року створено Спеціалізований виробничий сільськогосподарський кооператив "Агроліс", статут якого зареєстровано 31 березня 2000 року розпорядженням голови Березнівської районної державної адміністрації, згідно протоколу №1 від 30.03.2000 року (т.1, а.с. 18- 20).
Станом на січень 2015 року до складу членів Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Агроліс" входили: ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , що підтверджується виписками та витягами з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також копією реєстраційної справи №1_608_013584_24 СВСК "Агроліс" (т.1, а.с.67-68).
05 січня 2015 року відбулися загальні збори членів Спеціалізованого виробничого кооперативу "Агроліс", на яких були присутні 2 члени кооперативу - ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , запрошений ОСОБА_1 , з таким порядком денним:
1. Обрання голови та секретаря.
2. Затвердження балансу та фінансового результату кооперативу.
3. Розгляд заяви ОСОБА_1 про прийняття до складу членів кооперативу.
4. Розгляд заяви ОСОБА_3 про виключення із засновників (членів) кооперативу.
5. Проведення державної реєстрації змін щодо СВСК "Агроліс".
За результатами розгляду питань порядку денного прийняті такі рішення: по питанню першому - обрати головою зборів ОСОБА_7 , секретарем зборів ОСОБА_1 ; по питанню другому - затвердити баланс СВСК "Агроліс" за 2014 рік на кінець звітного періоду в розмірі 55,6 тис. грн. та затвердити фінансовий результат СВСК "Агроліс" за 2014 рік в розмірі 6,5 тис. грн.; по питанню третьому - прийняти до складу СВСК "Агроліс" ОСОБА_1 ; по питанню четвертому - виключити зі складу засновників (членів) СВСК "Агроліс" ОСОБА_3 ; по питанню п'ятому - уповноважити ОСОБА_7 вчинити всі необхідні дії для внесення змін до ЄДР щодо змін у складі членів СВСК "Агроліс".
Як вбачається зі змісту позовних заяв позивача - ОСОБА_2 та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_3 , предметом позову у даній справі є визнання недійсним рішення загальних зборів членів Спеціалізованого виробничого кооперативу "Агроліс" від 05.01.2015 року, з підстав неповідомлення всіх учасників кооперативу про дату та місце проведення зборів, а також відсутності кворуму для прийняття рішення.
Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду колегія суддів враховує наступне.
Згідно з ст. 15, 16 ЦК України, особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.
Відповідно до ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Частина 1 статті 12 Закону України "Про кооперацію" до основних прав члена кооперативу, зокрема, відносить право на участь в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах.
Право учасника (акціонера, члена) на участь в управлінні господарською організацію, зокрема, шляхом участі в загальних зборах є його самостійним корпоративним правом, яке може бути визнане порушеним, у разі недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів, в тому числі через незабезпечення члену кооперативу можливості належним чином підготуватись до питань порядку денного.
Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є: 1) прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму; 2) прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; 3) прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах; 4) відсутність протоколу загальних зборів, підписаного головою і секретарем зборів.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 на момент прийняття оскаржуваного рішення зборів членів СВСК "Агроліс" не був учасником вказаного кооперативу, та, звертаючись до суду з позовом у даній справі, в якості підстав для його задоволення, зазначав обставини неналежного повідомлення про збори колишніх учасників цього кооперативу, а також вказував на відсутність кворуму, необхідного для прийняття цього рішення.
Водночас, для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/1253/19).
Однак, звертаючись з позовом у даній справі позивач не вказав, яким чином спірне рішення порушує саме його права. Окрім того, за змістом доводів наведених в позовній заяві, внаслідок відсутності державної реєстрації відповідних змін складу правління та учасників кооперативу на підставі рішення зборів СВСК "Агроліс", проведених 05.01.2015, це рішення не створило правових наслідків, тоді як відомості про дійсний склад учасників та правління СВСК "Агроліс", зокрема, і щодо ОСОБА_2 , відображені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
За змістом пунктів 1, 10-3, 10-4 частини першої статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" перерозподіл часток у товаристві може відбутися за заявою уповноваженої особи, що визначається з огляду на відомості, які містяться Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Враховуючи вищевикладене, а також те, оскаржуване ОСОБА_2 рішення загальних зборів від 05.01.2015 року не порушує його корпоративних прав, які виникли в нього лише 20.07.2017 року, натомість доводи його позовної заяви зводяться до недійсності вказаного рішення зборів СВСК "Агроліс" з підстав порушення прав колишніх учасників цього кооперативу - ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .
Оцінюючи доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для задоволення судом першої інстанції позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_3 , колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
26.11.2021 року ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, з позовними вимогами про визнання недійсними рішень загальних зборів членів Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Агроліс", оформлені протоколом від 05.01.2015 року, з підстав неповідомлення його, як учасника кооперативу, про проведення вказаних зборів та прийняття оскаржуваного рішення загальних зборів за відсутності кворуму.
Згідно зі ст. 4, ч. 1 ст. 12 Закону України "Про кооперацію" одними із основних принципів, на яких базується кооперація, є принцип безпосередньої участі членів кооперативної організації у її діяльності та принцип рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу - один голос). До основних прав члена кооперативу належать, зокрема, право на участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах.
Відповідно до ст.15 Закону України "Про кооперацію" вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, зокрема, затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства.
Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених.
Згідно п.5.5 Статуту СВСК "Агроліс", зареєстрованого розпорядженням голови Березнівської РДА №111 від 31.03.2000, голова кооперативу зобов'язаний прийняти рішення про скликання загальних зборів членів кооперативу і повідомити членів кооперативу про час і місце їх проведення та порядок денний не пізніше, ніж за 10 днів до їх проведення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять будь-яких доказів повідомлення (оголошення в газеті, вручення під підпис, надіслання поштою тощо) учасників кооперативу, зокрема і ОСОБА_3 , про скликання 05.01.2015 року загальних зборів СВСК "Агроліс".
Натомість згідно доводів ОСОБА_3 , наведених в його позовній заяві та нотаріально посвідченій заяві від 20.11.2019 року, що була долучена до матеріалів кримінального провадження №12019180010007033, він заперечує як факт проведення самих зборів, повідомлення його про проведення зборів, так і свою присутність на загальних зборах 05.01.2015 року (т.3, а.с. 49-51).
Оцінюючи наявний в матеріалах справи протокол загальних зборів членів СВСК "Агроліс" від 05.01.2015 року, в якому зазначено, що на зборах були присутні ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказаний протокол не містить підпису ОСОБА_3 на підтвердження обставин його присутності на вказаних зборах. Також матеріали справи не містять реєстраційного списку осіб із зазначенням їх підписів, на підтвердження факту присутності на загальних зборах.
При цьому, за змістом п.5.5 Статуту СВСК "Агроліс" саме голова кооперативу зобов'язаний прийняти рішення про скликання загальних зборів членів кооперативу.
Як вбачається з листа-відповіді ГУ ДПС у Рівненській області №852/6/17-00-12-05-04 від 01.02.2022 року, згідно відомостей отриманих з ЄДР, до 07.05.2008 року керівником СВК "Агроліс" був ОСОБА_7 , а з 07.05.2008 року по 10.05.2017 року - ОСОБА_6 .
Натомість з протоколу загальних зборів СВСК "Агроліс" від 05.01.2015 року вбачається, що ОСОБА_6 також не був присутній на вказаних загальних зборах.
В нотаріально посвідченій заяві свідка (в порядку ст.ст.87-88 ГПК України) ОСОБА_6 зазначив, що збори членів кооперативу, які нібито відбулись 05.01.2015 року, ним, як головою СВСК "Агроліс", не скликались, його, як члена СВСК "Агроліс", не повідомляли про скликання зборів 05.01.2015 року, з вимогою про скликання таких зборів до нього, як голови СВСК "Агроліс", не звертались інші члени кооперативу (т.3, а.с. 73).
При цьому оцінюючи доводи апелянта про те, що ОСОБА_6 у 2010 році був офіційно виключений із членів кооперативу, згідно з рішенням загальних зборів членів СВСК "Агроліс", оформленого протоколом від 21.01.2010 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців" (в редакціях чинних у 2010 та 2015 роках) встановлює перелік відомостей про юридичну особу, які містяться ЄДР, серед яких зазначено, зокрема: перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі ім'я, місце проживання, ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків, якщо засновник - фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа; відомості про органи управління юридичної особи; прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи; дата та номер запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, дати та номери записів про внесення змін до нього; тощо.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Згідно інформації, яка міститься в Реєстраційній справі №1_608_013584_24 Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Агроліс" (т.1, 53-191) та даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що зміни до складу членів кооперативу, яка вперше відбулась у 2017 році, за період 2010-2017 років, ні Спеціалізованим виробничим сільськогосподарським кооперативом "Агроліс", ні його членами станом на 05.01.2015 року не було вчинено жодних дій, спрямованих на внесення змін до складу кооперативу, а саме: припинення в 2010 році членства ОСОБА_6 , в 2015 році - ОСОБА_3 , в тому числі дій на обов'язкове, пов'язане з припиненням членства в кооперативі ОСОБА_6 , відкликання його з посади голови кооперативу.
Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про те, що в кооперативі з січня 2010 року по 2017 рік було лише два дійсних члени (з 2010 до 2015 ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , а з 2015 по 2017 ОСОБА_7 та ОСОБА_1 ).
Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на момент прийняття оскаржуваного рішення зборів від 05.01.2015 року членами СВСК "Агроліс" були: ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 ; головою СВСК "Агроліс" - ОСОБА_6 .
Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів належного повідомлення ОСОБА_3 про час і місце проведення зборів СВСК "Агроліс" 05.01.2015 року, не містять докази скликання таких зборів у відповідності до п.5.5 статуту СВСК "Агроліс" його головою - ОСОБА_6 , при цьому учасник кооперативу ОСОБА_3 заперечує факт участі в таких зборах, а голова кооперативу ОСОБА_6 в нотаріально посвідченій заяві свідка заперечує факт скликання ним (як головою кооперативу) вказаних зборів, колегія суддів дійшла висновку про встановлення факту порушення порядку скликання зборів СВСК "Агроліс" та, як наслідок, порушення визначеного ч. 1 ст. 12 Закону України "Про кооперацію" права ОСОБА_8 на участь в управлінні кооперативу, як діючого члена на момент прийняття спірного рішення.
За вимогами ч. 9 ст. 15 Закону України "Про кооперацію", ч. 4 ст. 102 ГК України, п.5.6. Статуту СВСК "Агроліс" загальні збори членів кооперативу правомочні приймати рішення, якщо на них присутні більше половини членів кооперативу.
Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об'єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах (ст. 15 Закону України "Про кооперацію").
Прийняття загальними зборами рішень за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення - є безумовною підставою для визнання недійсними таких рішень, вказана обставина є самостійною та достатньої для визнання рішень загальних зборів членів кооперативу недійними. Аналогічний правовий висновок наведений в постановах Верховного Суду, зокрема, постанові від 21.03.2018 у справі № 927/524/17, постанові від 18.04.2018 у справі №917/1375/16, постанові від 02.05.2018 у справі № 918/373/17.
При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що з трьох учасників СВСК "Агроліс" на загальних зборах 05.01.2015 року був присутній лише один учасник - ОСОБА_7 .
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що рішення загальних зборів членів СВСК "Агроліс", оформлене протоколом від 05.01.2015 року підлягає визнанню недійсними з підстав прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів, що є порушенням ст.15 ЗУ "Про кооперацію" та п.5.6. Статуту СВСК "Агроліс".
Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не зазначено, які права ОСОБА_3 порушені оскаржуваним рішенням зборів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказаним рішенням зборів було припинено членство ОСОБА_3 в кооперативі за його відсутності на таких зборах та за відсутності їх кворуму.
Згідно ст. 4, ч. 1 ст. 12 Закону України "Про кооперацію" до основних прав члена кооперативу належать, зокрема, право на участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 виключено з членів кооперативу СВСК "Агроліс" 28.04.2017 року, що підтверджується протоколом загальних зборів від 28.04.2017 року (т.1, а.с. 110).
Таким чином, визнання юридичної дійсності рішення загальних зборів СВСК "Агроліс" від 05.01.2015 року, в якому зазначено про виключення з членів кооперативу ОСОБА_3 саме 05.01.2015 року, порушить його право, визначене ч. 1 ст. 12 Закону України "Про кооперацію", на подальшу участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, та як наслідок поставить під сумнів всі наступні рішення кооперативу прийнятті за його участі в період з 05.01.2015 по 28.04.2017.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги квитанції до прибуткового касового ордеру, як доказ сплати ОСОБА_1 вступного внеску до СВСК "Агроліс", не приймаються до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки обставини сплати пайового внеску у даному випадку не впливають на встановлений судом факт недійсності рішення загальних зборів кооперативу від 05.01.2015 з підстав порушення законодавчої процедури їх проведення та скликання.
Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява №4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Згідно з ч. 3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 ГПК України.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.
Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Рішення господарського суду Рівненської області від 10.05.22р. у справі №918/722/20 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "21" липня 2022 р.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.