Справа № 755/5681/22
Провадження №: 3/755/3385/22
"20" липня 2022 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Галига І.О., розглянувши матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , -
ОСОБА_1 09.05.2022 року о 23 год. 05 хв., в м. Києві по вул. Березняківська, 21А, керував транспортним засобом «BMW 510 І» д.н.з НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу «Drager Alcotest 6820», результат огляду 1,15 %, тест 4052. Від керування транспортним засобом відсторонений.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, проте його захисником - адвокатом Гармаш М.Ю. надано письмові пояснення ОСОБА_1 з клопотанням про розгляд справи за його відсутності.
Захисник - адвокат Гармаш М.Ю. вказав, що перед складанням протоколу, поліцейські пропонували ОСОБА_1 пройти огляд із застосуванням приладу «Драгер», який він пройшов, проте, з таким результатом приладу не погодився, про що повідомив поліцейським. Однак, не зважаючи на незгоду ОСОБА_1 з результатами Драгеру поліцейські не доставили його на огляд до медичного закладу. Також вказав на не роз'яснення працівниками патрульної поліції ОСОБА_1 , як особі, яка притягується до адміністративної відповідальності його права та обов'язки, в тому числі і права на захист. Також вказав, що фабула протоколу викладена не у відповідності до диспозиції статті, за якою особу притягають до відповідальності, позбавляє сторону захисту можливості реалізувати право на захист, оскільки не зрозуміло від якого обвинувачення необхідно захищатися, оскільки а ні ч.1 ст.130 КУпАП, ані жодною іншою нормою чинного законодавства не передбачено відповідальності за керування водієм транспортним засобом саме з ознаками сп'яніння, що свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Крім того вказав на істотне порушення вимог Інструкції № 1026 від 18.12.2018 та недопустимість відеофайлів з нагрудних камер працівників поліції у якості доказу. Просив закрити провадження у справі.
Суд, заслухавши пояснення захисника - адвоката Гармаша М.Ю., дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.
Ч. 1 ст. 130 КУпАП, передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Для притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.
Зокрема, згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП повністю доведена доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення ААД №209137, результатом тестування щодо виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції за допомогою приладу «Драгер», тест №4052, проба позитивна - 1.15%, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням технічних засобів, зобов'язанням ОСОБА_1 , направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів , що знижують увагу та швидкість реакції, та записом з нагрудного реєстратора 472380.
Щодо доводів захисника з приводу того, що працівниками поліції ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд у лікаря нарколога слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Так, із переглянутого в судовому засіданні відеозапису з нагрудного реєстратора 472380 вбачається, що ОСОБА_1 не виявив незгоду з результатами огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та не просив працівників поліції провести огляд у закладі охорони здоров'я. Більш того, після проходження огляду він погодився з його результатом, про що зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення та підтверджується його підписом.
Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення наявний підпис ОСОБА_1 щодо ознайомлення його з правами та обов'язками та повідомлення йому про місце розгляду даного протоколу судом, а тому доводи захисника є безпідставними.
Щодо доводів захисника з приводу, що фабула протоколу викладена не у відповідності до диспозиції статті, за якою особу притягають до відповідальності слід зазначити наступне.
Так, ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В протоколі про адміністративне правопорушення ААД №209137 від 09.05.2022 року ОСОБА_1 інкримінується керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ч. 1 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09.11.2015, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
За таких підстав, суд не вбачає порушень, які б стали підставою для визнання протоколу про адміністративне правопорушення ААД №209137 від 09.05.2022 року щодо ОСОБА_1 неналежним доказом.
Щодо доводів захисника з приводу істотного порушення вимог Інструкції від 18.12.2018 №1026 та недопустимість відеофайлів з нагрудних камер працівників поліції у якості доказу слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, ...під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 18.12.2018, якою затверджено порядок застосування портативних відеореєстраторів та карт пам'яті до них, їх облік, зберігання та видача відеозаписів
Наказом керівника органу, підрозділу поліції призначається відповідальна особа з числа працівників органу, підрозділу поліції (далі - відповідальна особа), на яку покладається відповідальність за:
1) зберігання, видачу та приймання портативних відеореєстраторів;
2) зберігання, видачу та приймання карт пам'яті;
3) зміну дати та часу на портативних відеореєстраторах;
4) облік, зберігання та видачу інформації, отриманої з портативних відеореєстраторів;
5) належне ведення відповідної документації.
2. Портативний відеореєстратор та карта пам'яті обліковуються з наданням відповідного інвентарного та номенклатурного номерів.
3. Портативні відеореєстратори та карти пам'яті зберігаються в приміщеннях органів, підрозділів поліції та видаються поліцейському під підпис у журналі обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам'яті, копіювання цифрової інформації, який зберігається в органі, підрозділі поліції.
4. Під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.
5. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
А тому доводи сторони захисту щодо недопустимості відеофайлів з нагрудних камер працівників поліції у якості доказу є безпідставними, оскільки таку дію здійснено працівниками поліції відповідно до вимог законодавства.
За таких обставин, враховуючи вище викладене, суд вважає, що у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності наявний склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суспільна небезпека вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, на думку суду полягає у піддані ризику небезпеки життя та здоров'я інших учасників дорожнього руху.
При накладені адміністративного стягнення на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує обставини визначені ст. 33 КУпАП і вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП.
Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 33, 40-1, 130, 251, 283-285, 294 КУпАП, Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», -
ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день винесення постанови становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що становить 496 грн. 20 коп. в дохід держави.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання нею законної сили.
Суддя: