Ухвала
20 липня 2022 року
м. Київ
справа № 369/13810/20
провадження № 61-6591 ск22
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Самарцев Ярослав Юрійович, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна,
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 року, позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 169 120,00 грн, як грошову компенсацію вартості Ѕ частини транспортного засобу марки «Renault Magnum», 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , та 639 174,50 грн, як грошову компенсацію вартості Ѕ частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Припинено право власності ОСОБА_2 на Ѕ частини вказаного транспортного засобу та на Ѕ частини вказаної квартири.
До Верховного Суду 15 липня 2022 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на таке.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Щодо підстав касаційного оскарження
Відповідно до положень частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Заявник у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження відповідно до статті 389 ЦПК України зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права при відсутності в постанові Київського апеляційного суду висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Також посилається на постанову Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».
Верховний Суд констатує, що наведені заявником доводи не є належними підставами касаційного оскарження, з огляду на таке.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із підпунктом 7 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
Відповідно до частини другої статті 392 ЦПК України, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні; у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій враховують висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду та Верховного Суду України.
Чинними правилами процесуального права не передбачено обов'язку застосування судами різних інстанцій правових висновків Пленуму Верховного Суду України, викладених у постанові згаданого суду,тому суд відхиляє посилання на постанову Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», як підставу касаційного оскарження.
Обгрунтування касаційної скарги щодо відсутності в постанові Київського апеляційного суду висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинахне можна визнати належним, оскільки при касаційному оскарженні судових рішень з підстав відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України) має зазначатися конкретна норма права, що регулює спірні правовідносини, з приводу застосування якої відсутній висновок Верховного Суду. Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права, без зазначення конкретної норми права, яку неправильно застосували суди попередніх інстанцій, не дає підстав для вирішення питання про відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Таке узагальнене посилання у касаційній скарзі на частину другу статті 389 ЦПК України без обґрунтування (мотивування) наявності підстав касаційного оскарження, не є виконанням вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав оскарження.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження з визначенням конкретного пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав). Такожнадіслати на адресу суду копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Оскільки подана касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, її слід залишити без руху та запропонувати заявнику усунути недоліки.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Самарцев Ярослав Юрійович, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 червня 2022 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 10 серпня 2022 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Білоконь