Ухвала
20 липня 2022 року
м. Київ
справа № 758/2990/17
провадження № 61-6756ск22
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Невкритого Володимира Юрійовича на постанову Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», третя особа - Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві, про визнання правочину недійсним,
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект»), третя особа - Державна податкова інспекція
в Оболонському районі Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві),
в якому просила суд визнати недійсним повідомлення від 21 березня
2016 року ТОВ «Кей-Колект» про анулювання боргу ОСОБА_1
у розмірі 121 544,51 доларів США, що за курсом Національного Банку України станом на 27 лютого 2015 року становила 3 374 464,54 грн.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2021 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Кей-Колект», третя особа: ДПІ
в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві, про визнання правочину недійсним задоволено.
Визнано недійсним повідомлення від 21 березня 2016 року ТОВ «Кей-Колект» про анулювання боргу ОСОБА_1 у розмірі 121 544,51 доларів США, що за курсом Національного Банку України станом на 27 лютого 2015 року становила 3 374 464, 54 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Кей-Колект» задоволено.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2021 року скасовано.
Прийнято нову постанову наступного змісту.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Кей-Колект», третя особа: ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві, про визнання правочину недійсним, відмовлено.
19 липня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат
Невкритий В. Ю. через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду
від 29 червня 2022 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження
з огляду на наступне.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката
Невкритого В. Ю. не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, у касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанційнорм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Також Верховний Суд звертає увагу заявника на те, що посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, як на підставу касаційного оскарження, не може бути прийняте касаційним судом, оскільки воно
є загальним та не відповідає вимогам викладених у ЦПК України.
Зокрема, заявник не вказує, висновок Верховного Суду щодо застосування якої саме норми права відсутній, та у яких, на думку заявника, подібних правовідносинах, відсутній висновок.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Невкритого Володимира Юрійовича на постанову Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць