21 липня 2022 року
м. Київ
справа №140/11431/21
адміністративне провадження № К/990/18303/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,
перевіривши касаційну скаргу 6 прикордонного Волинського загону Державної прикордонної служби України
на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2021 року
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2022 року
у справі №140/11431/21
за позовом ОСОБА_1
до Луцького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1), Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2)
про визнання дії та бездіяльності протиправними,-
ОСОБА_1 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду із позовом до Луцького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1), Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2), в якому просив:
- визнати протиправними дії Луцького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_1) щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 15 липня 2015 року по 03 травня 2016 року (включно) із застосуванням базового місяця червень 2015 року, жовтень 2015 року, травень 2016 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення (з урахуванням попередньо виплачених сум) за період з 15 липня 2015 року по 03 травня 2016 року (включно) та з 24 червня 2017 року по лютий 2018 року (включно) з урахуванням положень пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року, із застосуванням базового місяця січень 2008 року;
- визнати протиправними дії Краматорського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2) щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 04 травня 2016 року по 21 червня 2017 року (включно) із застосуванням базового місяця липень 2015 року;
- зобов'язати Краматорський прикордонний загін Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2) здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення (з урахуванням попередньо виплачених сум) за вказаний період з урахуванням положень пункту 5 Порядку №1078, із застосуванням базового місяця січень 2008 року.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2022 року, позовні вимоги були задоволені повністю.
18 липня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга 6 прикордонного Волинського загону Державної прикордонної служби України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2022 року у справі №140/11431/21.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України).
Аналіз зазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження.
Із матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень встановлено, що предметом позову у даній справі є визнання протиправними дії щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за відповідний період із застосуванням базового місяця та зобов'язання вчинити певні дії.
Як вбачається із даних Єдиного державного реєстру судових рішень, суд першої інстанції розглянув справу №140/11431/21 у спрощеному позовному провадженні.
Враховуючи, що дана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
Оскаржуючи судові рішення, прийняті у справі, яка розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачем не наведено обґрунтованих посилань на існування виняткових обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають перегляду в касаційному порядку, що є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
При цьому Суд зазначає, що крім загальних посилань на фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, цитування нормативно-правових актів, викладення змісту частини четвертої статті 328 КАС України та підпунктів «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, тощо, мотиви, наведені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновком судів попередніх інстанцій.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте, в касаційній скарзі скаржник належних обґрунтувань щодо винятковості цієї справи не наводить та судом касаційної інстанції таких не встановлено.
Таким чином, оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів констатує, що скаржниками не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у касаційних скаргах відсутні та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційних скарг.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).
Доводи скаржника в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як, відповідно до частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має справа встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою 6 прикордонного Волинського загону Державної прикордонної служби України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2022 року у справі №140/11431/21.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду